Tag: Европейский Союз

Анотація: У статті досліджені причини та передмови формування зовнішньої політики України на сьогоднішній день, основні вектори її розвитку, зокрема визначені головні аспекти співпраці та двосторонньої взаємодії між Україною та Європейським Союзом, а також – Китаєм та країнами Африки. Визначені сценарії розвитку та побудови відносин із цими міждержавними угрупованнями та окремими державами. Проаналізовані перспективи розвитку даних сценаріїв в контексті російсько-української війни та у післявоєнний час.

Анотація: На основі досліджень відомих науковців та теоретиків права, а також користуючись світовою практикою, у статті наведено характеристику поняття «лобізм». Визначено етимологічне походження слова «лобізм». На прикладі права ЄС розглянуто особливості діяльності лобізму в інституціях ЄС. Зокрема було проаналізовано тенденції розвитку лобізму у зв’язку з економічною інтеграцією ЄС. Також надано визначення поняття «лобізм» відповідно до Європейського законодавства. Здійснено аналіз лобістської діяльності керуючись основоположними документами з цього питання, такими як: Lobbying in the EU: current rules and practices та Green Paper on the European Transparency Initiative. Так в Green Paper on the European Transparency Initiative зазначені основні принципи діяльності лобістів та фінансування лобістської діяльності. Окремим пунктом слід виділити, що в цьому акті визначені так звані «проблемні зони», тобто ті сфери, та відповідна діяльність, котра може зашкодити правильній оцінці потреб громадянського суспільства та бізнес-груп у захисті їхніх прав, зокрема це шахрайство, корупція, та використання медіа-ресурсів для створення ажіотажу навколо проблеми або кампанії, яка реально не є предметом стурбованості громадян ЄС. Щодо Lobbying in the EU: current rules and practices, то було проаналізовано основні функції лобізму, а також основні інструменти лобізму, серед яких: збір інформації, участь у експертних групах, контактування з посадовими особами та пропаганда відповідних кампаній у засобах масової інформації. Здійснено аналіз діяльності лобі-груп, які належать до різних сфер, серед яких: суспільні інтереси (професійні союзи, захист прав споживачів), соціальна сфера (захист трудових прав та профспілкові організації), екологічна сфера та «енергетична» сфера. Окремо проаналізовано ґенезу розвитку українського лобістського законодавства, серед поміж іншого виділено: проект закону України про лобіювання, прийняття якого обумовлено приєднанням України до Конвенції ООН проти корупції, а також законодавче регулювання лобізму в Україні, спроби якого були здійснені внаслідок підписання та ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Здійснений аналіз законопроекту «Про лобізм» від 28.02.2020 року. Порівняно дослід впровадження лобістського законодавства в ЄС та Україні.

Анотація: Корпоративний договір, будучи новим інструментом корпоративного регулювання в українських реаліях, набув значного поширення у країнах Європейського Союзу ще в середині XX століття. Гнучкість корпоративного договору у порівнянні з установчими документами суб’єкта господарювання дозволяє вносити корективи до діяльності компанії без потреби їх погодження з регулюючими органами та без додаткових витрат, чого не можна уникнути у випадку вимоги нотаріального посвідчення змін до статуту. Окрім того, конфіденційний характер цього договору уможливлює збереження комерційних планів компанії, факт наявності узгоджених дій сторін договору у таємниці. Зручність використання корпоративного договору полягає також у можливості встановити план дій акціонерів компаній на майбутнє, передбачаючи різноманітні шляхи виходу з тупикових ситуацій, та розмір і вид відповідальності у разі недотримання взятих на себе стороною зобов’язань. У цій статті автор аналізує вимоги до форми та змісту корпоративного договору, джерела його нормативного регулювання та співвідношення договору та статуту на прикладі регулювання корпоративного договору у законодавстві Італії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Бельгії та Франції, з метою ознайомлення аудиторії з найкращими практиками використання цього інструменту та ефективного впровадження іноземного досвіду в українських реаліях.

Анотація: У цій роботі розглядається процес становлення відносин країн, які мають невирішені територіальні та політичні конфлікти на своїх територіях, із Європейським Союзом, аналізуються основні етапи політико-економічної інтеграції цих держав до Європейського Союзу. У статті порівнюються досягнення України та Молдови на шляху до євроінтеграції та прогнозуються перспективи подальшого співробітництва цих держав із ЄС. В статті досліджуються проблемні питання вступу України та Молдови до ЄС в умовах невирішених конфліктів. Як Молдова, так і Україна можуть стати з’єднувальною ланкою між багатьма державами та економічними партнерами регіону. Ефективне використання даної можливості та вирішення конфліктів зможе сприяти європейській інтеграції країн і трансформуватися з обмежувального у сприятливий чинник української та молдавської державності. Вирішальним кроком у відносинах Молдови, України та Європейського Союзу стало підписання Угод про асоціацію. Це дає змогу продовжити реалізацію євроінтеграційного вектора зовнішньої політики Молдови та України, незважаючи на деструктивну позицію Росії в цьому питанні.