Педагогічні науки

УДК 37.02

Кириндась Юлія Анатоліївна

магістр

Національного університету

«Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка 

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ І ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ УЧНІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Анотація. У статті розкриваються умови реалізації Концепції Нової української школи до всестороннього розвитку молодших школярів через виховання й різні форми педагогічної підтримки. Означені представлені підходи до організації педагогічної підтримки, враховано особливості індивідуальних особливостей учнів початкової школи згідно особистісної якості «вихованість». Посилення педагогічної підтримки варто виконувати через стимулювання та підтримку ініціативу і відкритість в пізнанні зусиллями самих учнів.

Ключові слова: вихованість, педагогічна підтримка, взаємопідтримка, особистісна якість, сприятливі умови, вільне пізнання.

Постановка проблеми. За прагнення розкрити потенціал кожної дитини в умовах активізації Концепції Нової української школи, вагомим постало завдання виховання та педагогічної підтримки, якому сприятиме атмосфера доброзичливості, довіри, взаємодопомоги та взаємопідтримки при виникненні труднощів у навчанні та повсякденному житті. Питання виховання і підтримки учнів знаходяться в центрі уваги сучасної освіти, педагогічної науки, культури. У державних документах, основою яких є Закон України «Про освіту», зазначається, що метою шкільної освіти є виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству [1]. Національною стратегією розвитку освіти України на період до 2021 року основним завданнями передбачено побудову ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності [2].

Нові цінності та орієнтації сучасної освіти обумовили важливість розуміння кожного учня як індивідуальну дійсність та як індивідуальну можливість. Глибина знань індивідуальних особливостей кожного учня потребує вирішення таких, взаємопов’язаних завдань: індивідуалізація кожної особистості – підтримка і розвиток особливого, окремого, своєрідного як потенціалу особистості; соціалізація – забезпечення розвитку вмінь адаптованості до соціального середовища та відповідна самореалізація особистості в ньому.

Ідея педагогічного виховання та підтримки ґрунтується на засадах гуманістичного, особистісно-зорієнтованого підходів. У означеному контексті людина є унікальною особистістю, яка прагне максимально реалізувати свої потенційні можливості (Ш. Амоношвілі, В. Сухомлинський, Ю. Дзеблюк, О. Савченко, Є. Бондаревська, І. Якіманська ін.). У педагогіці деякі питання педагогічної підтримки саморозвитку людини вивчались ВП. Ф. Каптєрєв, О.М. Острогорський, К. Д. Ушинський та ін. Ідеї підтримки індивідуального й особистісного розвитку розглядались вітчизняними і зарубіжними педагогами і психологами. Так, О. Бодальов і Р. Бернс розглядали психологічну підтримку розвитку особистості дитини через створення доброзичливого психологічного клімату. Асмолов А.Г. визначає виховання та підтримку дитини як сприяння в її розвитку. Відповідно, варто зазначити значний обсяг досліджуваної проблеми з підтримки та виховання дитини в педагогічній літературі, але умови сучасних змін потребують розширення практичних напрацювань в даній сфері.

Метою статті є з’ясування особливостей виховання та педагогічної підтримки учнів у початковій школі.

Виклад основного матеріалу. Для того щоб навчитися коректно виховувати й підтримувати дитину, педагогам і батькам, можливо, доведеться змінити звичний стиль спілкування і взаємодії з ним. Замість того, щоб звертати увагу, перш за все, на помилки і погану поведінку дитини, дорослому доведеться зосередитися на позитивній стороні її вчинків в напрямі становлення самоповаги та впевненості у собі. Підтримка, заснована на вірі в природжену здатність особистості долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе.

Виховання учнів здійснюється в процесі навчально-виховної діяльності, під якою розуміємо систему організації діяльності навчання й виховання, та за її межами. Воно є цілісним процесом, у якому органічно поєднані змістова (сукупність виховних цілей) та процесуальна (самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя й учня, підтримка яка передбачає організацію і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів) сторони. Цей процес, на думку Н. Волкової, є двостороннім (обов’язкова взаємодія вихователя й вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), бага­тогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування й розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя). Виняткова роль у вихованні людської особистості належить вихователю, оскільки «цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об’єктивних чинни­ків» [3, с. 56].

Вихованість є комплексною характеристикою особистості, яка враховує наявність й рівень сформованості в неї суспільно значущих якостей [7, с. 37]; ступінь відповідності особистісного розвитку й становлення особистості педагогічній меті [9]. За М. Фіцулою, вихованість – це наявність у школярів високих моральних якостей, що є результатом інтеріоризації (перетворення зовнішніх, реальних дій та вчинків на внутрішні, ідеальні), зовнішніх впливів на внутрішні, вираження єдності зовнішніх і внутрішніх чинників виховання та розвитку [10].

Критерій оцінки моральної вихованості учнів характеризують за: а) прагненням особистості до самовдосконалення, набуття та розвитку моральних якостей; б) здатністю оцінювати власні дії та вчинки; в) адекватністю самооцінки. Відповідно до повноти сформованості визначених показників ми виділили три рівні моральної вихованості молодших школярів: високий, середній та низький.

Разом з тим, звертаючись до розуміння сутності педагогічної підтримки, можна виявити багатозначність цього поняття в педагогіці. Так, під педагогічною підтримкою розуміють і діяльність професійних педагогів, і психологів з надання превентивної та оперативної допомоги дітям у вирішенні їхніх індивідуальних проблем, пов’язаних з фізичним і психічним здоров’ям, діловою та міжособистісною комунікацією, з успішним просуванням у навчанні, з життєвим й професійним самовизначенням [6]. Більш чітким значенням педагогічної підтримки можна вважати «діяльність педагога у забезпеченні природної довіри дітей, що шукають у вчителя допомоги і захисту; розуміння педагогом власної відповідальності за благополуччя дитячого життя» [11, с. 5].

З таких позицій більш характерною ознакою педагогічної підтримки вважають успішність у подоланні учнями перешкод, труднощів в діяльності.

Варто виокремити наступні проблеми освітньої практики в розвитку пізнавальних умінь молодших школярів.

1. У нових гуманістичних цілях освіти проголошено всебічний розвиток особистості, але ще не розроблені механізми відповідного навчального пізнання та проблемним є врахування індивідуально-особистісних якостей розвитку учнів, зокрема молодших школярів.
2. Включення учнів в організацію свого навчального пізнання в формі, змагальності, групової спільної роботи і самоорганізації вчителі вважають передчасним в початкових класах.
3. Основні зусилля педагогів спрямовані на результати навчання в формі знань і умінь, а не на процес їх отримання, який в більшій мірі впливає на розвиток пізнавальних зусиль учнів.

Мої практичні пошуки були спрямовані на розробку засобів подолання цих протиріч в розвиваючому навчанні в початкових класах. Для визначення особистісної якості «вихованість» застосовано методику Н.П. Капустіна «Рівень вихованості учнів». При проведенні діагностичних процедур виокремлено чотири рівня (високий, добрий, середній, низький).

Схема призначена для використання класними керівниками і включає для оцінки 5 якостей особистості: 1. допитливість; 2. працьовитість; 3. дбайливе ставлення до природи; 4. ставлення до школи; 5. ставлення до себе.

Дослідження проводилось у формі індивідуальної бесіди з учнями 1-2 класів. З метою налагодження контакту та ознайомлення учнів із завданнями була проведена бесіда про відповідальність, бережливість, дисциплінованість учнів, значна увага приділялась особливостям поведінки учнів з однокласниками, в школі та сім¢ї. Ставилися питання типу: «Що тобі подобається в друзях?», «Чи подобається тобі вчитись?», «Чи виконуєш ти правила для учнів?» та ін.

Зауважимо, що оцінка особистісної якості «вихованість» молодших школярів проводилась в напрямку порівняння її розвитку в 1 та 2 класах, виконувалось співставлення отриманих показників.

Загальний рівень порівняння отриманих показників за оцінкою якості «вихованість», подамо на рис. 1.

Рис. 1. Порівняння особистісної якості “вихованість” учнів 1-2 класів

Порівняльний аналіз даних показав добрий та середній рівень вихованості дітей у середньому за всіма показниками в 1-2 класах (3 і більше балів по кожному оціночному критерію в середньому по класу). Учні першого класу мають більш низький рівень вихованості, в порівнянні з учнями другого класу, що насамперед пов’язано з рівнем працьовитості на уроках та відношення до навчання. Найвищий рівень вихованості в порівнянні з іншими класами продемонстрував 2 клас (13,3% від загальної кількості учнів класу).

Низький рівень вихованості відмічено в учнів 1 класу (6,7%), що характеризує переважання зовнішньої регуляції його діяльності і відносин. Такі учні потребують спонукання і контролю. Про таких дітей говорять: «недостатньо вихована дитина».

Характеризуючи вихованість школярів, виходимо, насамперед, з цілей виховання і відповідної педагогічної підтримки. Моніторинг виявив такі пріоритетні напрямки у виховній роботі, що вимагають підвищеної уваги класних керівників:

1 клас: «Працьовитість», «Допитливість».

2 клас: «Працьовитість», «Допитливість», «Ставлення до школи».

На учнів, які мають низький рівень особистісної якості «вихованість», слід звернути особливу увагу, тому вони вимагають додаткової виховної роботи з врахуванням відповідного рівня педагогічної підтримки.

Я припускаю, що вплив процесу навчального пізнання на розвиток учнів можна посилити, стимулюючи і підтримуючи їх ініціативу і відкритість в пізнанні зусиллями самих учнів. Аналіз індивідуальних тестів учнів в експериментальних початкових класах дозволив мені виявити наявні причини труднощів учнів, які гостро потребують педагогічної підтримки. Найбільш поширеними з них можна визнати: невміння зосередитися; нерішучість у висловленні власних думок; конфліктність у відносинах з однолітками; замкнутість; незібраність; несприйнятливість до вимог; стриманість у відносинах як наслідок сімейного виховання; тривожність, пов’язана з невпевненістю, в коректності своїх дій; незручність в постановці питань, пов’язана з повагою до вчителя як старшої людини й ін.

Коментовані завдання як форми педагогічної підтримки дозволяли пов’язати загальний ентузіазм, взаємну підтримку з вміннями аналізу, обгрунтування, аргументування, роздумів над знаннями та ідеями, з чого власне і починається вільний розвиток пізнавальних умінь і здібностей учнів. З цією метою я практикувала такі варіанти коментування:

• дається учневі варіант виконаного завдання, а він пояснює спосіб вирішення з посиланням на використані знання;
• учень сам виконує вправу, супроводжуючи її роз’ясненням своїх дій;
• один учень виконує вправи, а інший роз’яснює виконувані першим учнем дії, поправляючи і підтримуючи його в разі потреби;
• учень оцінює чуже завдання, коментуючи свою оцінку тобто вказуючи свої зауваження або інші раціональні способи вирішення.

Коментовані завдання дуже допомагають привчання учнів до логічності, вмінню аргументовано захищати свою позицію, виробляють впевненість в своїй роботі, виховують співчуття, розуміння проблем інших людей. В процесі виконання педагогічної підтримки вагома роль приділялась і розвитку рівнів вихованості учнів: взаємоповага, ввічливе спілкування з однокласниками, дружні відносини вчителя з учнями та навпаки.

Педагогічна підтримка виражається в створенні вчителем сприятливих умов, в яких учні могли зрозуміти себе, відчувати свої інтереси, природні можливості; могли здійснювати вільний вибір методів, засобів; вчитися долати перешкоди і труднощі в навчанні, докладаючи спільних зусиль і взаємну підтримку. Індивідуальна підтримка переважно виявлялася як допомога і вказівки вчителя, заснована на характері труднощів окремого учня з відповідними елементами допомоги в подоланні виявлених труднощів.

За результатами роботи простежувалось зростання рівня вихованості учнів, простежувався загальний розвиток учнів на основі таких показників: поява природних можливостей, логічність і оперативність розумових зусиль, емоційна насиченість, розуміння використання варіативних підходів, прагнення саморозвитку.

Висновки. Педагогічне виховання і підтримка дітей в освітньому процесі полягає в створенні умов з дозування перешкод і регулювання пізнавальних зусиль і можливостей дітей в подоланні навчальних труднощів. Щоб використовувати педагогічну підтримку як умову вільного розвитку дітей, варто зберігати, навіть посилювати труднощі, супроводжуючи їх емоційною і розумовою напругою, довірчою атмосферою взаємин дітей і педагога в навчальному процесі.

Педагогічна підтримка в індивідуальній формі підвищує впевненість дітей у своїх силах і можливостях, в груповій формі викликає ефект поточного ентузіазму, а в формі взаємодопомоги дітей розвиває у них навчальні вміння. Ефективність впливу педагогічної підтримки на вільний розвиток і поведінку учнів доцільно визначити за наступними критеріями: поява природних можливостей, логічність і оперативність розумових зусиль, емоційна насиченість, розуміння використання варіативних підходів, прагнення до саморозвитку.

Основними факторами стимулювання і підтримки вільного пізнання молодших школярів є: відкрита поведінка і доброзичливість педагога, заохочення ініціативи і вільних думок й ідей дітей, пошукові методи навчання, змагальні форми роботи, взаємопідтримка, повага один до одного, акцентування уваги на прийомах коментування, результативність. При використанні різних форм педагогічної підтримки доцільно починати з парної роботи і переходити до загальногрупових змагальних форм взаємодії дітей в навчальному процесі. Впровадження в роботу школи різних форм педагогічної підтримки пізнавальних зусиль дітей є одним перспективних напрямків вдосконалення всього освітнього процесу.

Література

1. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 2145-VIII URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення 20.10.2018).
2. Про Національну стратегію розвитку освіти в України на період до 2021 року: Указ Президента України від 25.06.2013 № 344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
3. Волкова Н. П. Педагогіка : [посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Н. П. Волкова. – К. : Академія, 2001. – 576 с.
4. Газман О.С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию 21 века / О. С. Газман // Новые ценности образования. Выпуск 6. – М.: Инноватор, 1996. – С. 12-15.
5. Дзеблюк Ю. Педагогічна підтримка адаптації молодших школярів до умов освітнього розвивального середовища / Ю. Дзеблюк // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Педагогічні науки. – 2016. – № 1(1). – С. 44-51.
6. Кириліва В. О. Реалізація принципу розвивального навчання у досвіді роботи вчителів початкової школи / Кириліва В. О. // Пед. науки : зб. наук. пр. / Херсон. держ. ун-т. – Херсон : ХДУ, 2013. – Вип. 63. – С. 123-127.
7. Приходченко К. І. Організація виховної роботи: навчальний посібник / К. І. Приходченко. – Донецьк : ДУІіШІ, 2011. – 115 с.
8. Савченко О. Вивчення особистості молодшого школяра як передумова успішної організації його навчальної діяльності / О. Савченко // Початкова шк. – 2012. – № 3 – С. 1–6.
9. Степанець Н. Забезпечення безперервності початкової освіти в умовах упровадження нових стандартів та особистісно зорієнтованого навчання / Н. Степанець. – Миколаїв: Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2013. – 56 с.
10. Фіцула М. М. Педагогіка: [навч. посіб.] / М.М. Фіцула– К. : Академвидав, 2005. – 560 с.
11. Яновська Т.А. Особливості розвитку мислення молодших школярів в умовах інтегрованого навчання : Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія / Яновська Т.А. – Ін-т післядиплом. пед. освіти АПН України. – К. , 2008. – 22 с.