Цивільне право

УДК 347.451

Починок Олександр Вікторович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Починок Александр Викторович

студент

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Pochinok Oleksvndr

Student of the

Yaroslav Mudriy National Law University

Чехівський Ярослав Олегович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Чеховский Ярослав Олегович

студент

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Chekhovskyi Yaroslav

Student of the

Yaroslav Mudriy National Law University

Демченко Василь Олександрович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Демченко Василий Александрович

студент

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Demchenko Vasily

Student of the

Yaroslav Mudriy National Law University

ДОНОРСЬКІ ОРГАНИ ЛЮДИНИ ЯК ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ 

Анотація. В статті досліджується проблема регулювання донорських органів як об’єкта цивільно-правових відносин, особливості регулювання цього питання в міжнародній практиці та прогалини в законодавстві України в цій сфері.

Ключові слова: право на евтаназію, трансплантація донорських органів, купівля-продаж органів, цивільне право. 

Аннотация. В статье исследуется проблема регулирования донорских органов как объекта гражданско-правовых отношений, особенности регулирования этого вопроса в международной практике и пробелы в законодательстве Украины в этой сфере.

Ключевые слова: право на эвтаназию, трансплантация донорских органов, купля-продажа органов, гражданское право. 

Summary. The article examines the problem of regulating donor organs as an object of civil law relations, the specifics of regulating this issue in international practice, and gaps in the legislation of Ukraine in this area.

Key words: the right to euthanasia, transplantation of donor organs, the sale and purchase of organs, civil law.

Постановка проблеми. Право на евтаназію, штучне запліднення, клонування, одностатеві шлюби – це не повний перелік соматичних прав людини, тобто тих, які пов’язані з тілом людини і мають особистісний характер. Вони є досить суперечливими з точки зору морально-етичних та релігійних переконань викликаючи неоднозначне ставлення суспільства. Стрімкий розвиток суспільства, поява нових прав та свобод індивіда, необхідність іх закріплення та регулювання спричиняє зміни у законодавстві. Не дивлячись на масивну процедуру прийняття нормативно-правових актів навіть після набуття чинності вони мають певні прогалини і недоліки, які з часом виправляються шляхом внесення поправок. Актуальність обраної теми зумовлена набранням чинності від 01 січня 2019 р. Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», який відкриває нову сторінку в лікуванні людей, життя яких не можна було врятувати в інший спосіб, ніж трансплантація.

Стан дослідження. Питання трансплантації органів досліджувалося науковцями з різних сторін. З точки зору кримінального права – С. В. Гринчак, який у своїй «Незаконна трасплантація: аналіз складу злочину», цивільного права – В. Скрипник «Донорські органи як об’єкти цивільних правовідносин», міжнародного права – Б.В. Островська «Заборона фінансової вигоди в міжнародному праві стосовно використання тіла людини та його частин». У вільному доступі наявні ще роботи науковців стосовно анатомічних матеріалів людини і регламентації відносин пов’язаних з ними: Н.В. Коробкова, Г.Л. Кохан, В.В. Лень та ін.

Мета статті. Полягає у розкритті проблеми щодо можливості бути об’єктом договору купівлі продажу органів і тканин людини.

Виклад основного матеріалу. До 2019 року в Україні існувала проблемна ситуація, яка полягала в тому, що відсутність нормативно-правового врегулювання в Україні процедури презумції згоди померлого, за відсутності прижиттєвої фіксації незгоди на відбір органів після настання смерті, стимулювало зростання постійного дефіциту органів та тканин людини, підвищення їх ціни, утворення посередництва та чорного ринку трансплантатів, поширюючи торгівлю згодами на забирання органів з тіла померлого від його родичів тощо. Також, не було врегульовано питання щодо обміну або купівлі-продажу анатомічних матеріалів людини.

Згідно із Законом України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», людина може погодитися на посмертне донорство чи відмовитися від нього. Це можна визначити, виходячи із ч.4, ст. 14 вищенаведеного закону: «У повнолітньої дієздатної фізичної особи може бути вилучено анатомічні матеріали лише за наявності її добровільної та усвідомленої згоди на донорство анатомічних матеріалів, наданої у письмовому вигляді»[1]. Тобто, органи людини після її смерті не будуть використовувати, якщо вона за життя не здійснила волевиявлення у відповідності до ч.4 , ст. 14, це також підтверджується законодавчим визначенням поняття донор-труп – померла особа, щодо якої в установленому цим Законом порядку отримано згоду на вилучення з її тіла анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів.

Документом конкретизується, що дозволяється лише міжнародний обмін анатомічними матеріалами, а щодо гемопоетичних стовбурових клітин – дозволяється їх купівля-продаж, у зв’язку з чим внесено зміни до статті 290 Цивільного кодексу України, щодо надання права на донорство гемопоетичних стовбурових клітини у випадках, передбачених законом, особам віком до 18 років. Тому постає доцільне питання, що дослідження сутності договору купівлі-продажу, предметом якого виступає органи і тканини людини. У відповідності до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму [2]. Переміщення матеріальних благ у товарній формі, що складають основу будь-якого зобов’язання, є безпосереднім змістом договору купівлі-продажу [3, с. 73]. А чи може донорський орган бути по суті предметом договору купівлі-продажу? Відповідаючи на це питання, ми дослідили думки різних науковців, які аналізували «ядро» нашої проблеми щодо положення органів людини як об’єктів цивільно-правових відносин і прийшли до наступних висновків.

Так, одні автори вважають, що донорські органи особи не наділені речовино-правничим статусом і не можуть розглядатися як матеріальні блага через особливість їх походження. Так, З. Л. Волож вказує на те, що хоча й органи та тканини відокремлюються від тіла людини, але вони залишаються частиною організму, а не матеріального світу, оскільки утворюються внаслідок природного біологічного процесу [4, с. 214-218]. За 70 років ця точка зору не змінилася, до неї приєднався Г. Н. Красновський, який зазначив, що органи та тканини людини не можуть продаватися та купуватися через те, що вони, попри всю їх очевидну корисність, не є ні товаром, ні майном. А якщо ні, то можна було б дійти абсурдного висновку щодо того, що людина визнається одночасно й об’єктом, і суб’єктом правовідносин [5, с. 74-75]. До цієї точки зору приєднується і М. І. Ковальов [6, с. 20]. Але, є й інша сторона бачення правового статусу органів людини, які їх визнають самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, обмежених в обороті. Цікавою є думка І. Р. Пташника, який зазначає, що донорські органи, що вилучаються з тіла особи, є специфічними речами. З моменту їх відділення від організму вони будуть визначатись речами, обмеженими в цивільному обороті. Однак вони не можуть мати майнової цінності, бути товаром [7, с. 69]. Його погляди знайшли підтримку у М. Н. Малеїної, О. Г. Пелагеша, С. Г. Стеценко, які, також, стверджують, що донорським органам, відокремленим від організму людини, слід надати правового статусу речей з обмеженим оборотом.

Ми вважаємо, що органи та анатомічні матеріали людини є обмеженими у цивільному обороті, адже якщо б вони не були об’єктом цивільних правовідносин, то ускладнювалась реалізація ст. 27 Конституції України – права особи на життя [11], адже за допомоги трасплантації можливе подовження життя людини, а за таких умов у будь-якому разі виникало питання щодо правового положення органів. У випадку вільного обороту органів на нас би чекало приниження гідності людини, порушення її основоложних прав, і у «сухому» висновку людина із суб’єкта правовідносин перетворилась на їх об’єкт, який використають для потреб інших людей.

На захист нашої думки можемо привести Конвенцію про захист прав людини та людської гідності у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини, затвердженій Радою Європи 19 листопада 1996 р., простежується негативне ставлення до вільного оплатного вилучення: тіло людини та його частини не повинні самі по собі бути джерелом отримання фінансової вигоди (ст. 21), будь-яку частину людського тіла, вилучену під час медичного втручання, не можна зберігати та використовувати з іншою метою, ніж та, задля якої її було вилучено (ст. 22) [8]. Отже, на міжнародній арені не виключається вільне розпорядження та вільний обіг анатомічних матеріалів, але забороняється фінансова вигода за них та використання не за призначенням яке було визначено до медичного втручання. З чого можна зробити висновок що анатомічні матеріали є об’єктами обмеженими у обігу

На продовження нашої думки може послугувати Резолюція WHA 63.22 «Трансплантація органів і тканин людини» від 21 травня 2010 року, прийнята на 63-й сесії ВАОЗ (Всесвітня асамблея охорони здоров’я), якою вона схвалила оновлені Керівні принципи ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я) із трансплантації клітин, тканин та органів людини, що вплинули на законодавство країн світу, загальною метою яких є заклик до країн запобігати купівлі-продажу донорських органів для трансплантації [9]. У п. 2 преамбули Керівних принципів зазначено: «Брак наявних для пересадки органів не лише спонукав до розвитку в багатьох країнах розроблення процедур і систем для збільшення пропозиції, а й сприяв комерційному трафіку (незаконній торгівлі) людськими органами, особливо від живих донорів, які не мають родинних зв’язків із реципієнтами. За останні десятиліття з’явилися переконливі свідчення про таку торгівлю і пов’язану із цим торгівлю людьми. Крім того, спрощене міжнародне спілкування та подорожі призвели до того, що чимало пацієнтів подорожують за кордон до медичних центрів, які рекламують свої можливості зі здійснення трансплантації та надання донорських органів за єдиний загальний платіж» [10]. Керівний 5-й принцип проголошує: «Надання клітин, тканин і органів живий донор здійснює тільки на безоплатних засадах, без будь-якої грошової виплати або іншої винагороди в грошовому еквіваленті. Необхідно заборонити купівлю чи пропозицію купівлі клітин, тканин або органів для трансплантації або їх продаж живим донором чи найближчим родичем померлого. Заборона на продаж або купівлю клітин, тканин або органів не виключає відшкодування розумних і таких, що можна контролювати, витрат, яких зазнав донор, зокрема: втрати доходу, оплати витрат, пов’язаних із доглядом, обробкою, збереженням і переданням клітин, тканин або органів людини для трансплантації»[10]. З вищенаведеного можна зробити висновок, щодо розмежування договору купівлі-продажу за ознаками «фінансова вигода»(оплата донорських органів, що розуміється як плата за річ) та «компенсація»(тобто, відшкодування лікування та певних витрат донора, пов’язаних із вилученням органу). Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» цілком відповідає принципам, які закладені у міжнародних договорах у частині торгівлі органами, анатомічними матеріалами людини, що можна визначити, виходячи із ч.3, ст. 22 вищенаведеного закону.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму [2]. Тобто, поняття договору купівлі-продажу включає в себе передачу покупцем грошової суми за майно(товар). Тому, як на нашу думку, законодавець використовуючи категорію «купівля-продаж» у п.1, ч.1, ст. 21 Закону порушив міжнародні принципи щодо відсутності фінансової вигоди звертаючи уваги на «завжди оплатний» характер договору купівлі продажу.

ВИСНОВКИ: Набрання чинності ЗУ «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» надало правову регламентацію інституту трансплантації органів людини, чим безумовно зробило певний крок у майбутнє медицини. Але це породило і певні проблеми, одну з яких ми розлянули у нашій статті, а саме застосування договору купівлі-продажу у цьому законі, що ані яким чином не узгоджується із міжнародною практикою щодо відсутності фінансової вигоди за це. Тому, як на нашу думку, для виконання міжнародних забов’язань законодавцям необхідно внести зміни до вищенаведеного Закону в контексті зміни положень щодо купівлі продажу донорських органів.

Література

1. Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» Редакція від 03.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19
2. Цивільний кодекс України – редакція від 03.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
3. МИРОСЛАВСЬКИЙ С.В., Правове регулювання відповідальності сторін за договором купівлі-продажу: проблемні аспекти від 2015 року. URL: http://ippi.org.ua/miroslavskii-sv-pravove-regulyuvannya-vidpovidalnosti-storin-za-dogovorom-kupivli-prodazhu-problemni
4. Волож З. Л. Право на кровь / З. Л. Волож // Вестник советской юстиции. – 1928. – № 7. – С. 214–218.
5. Красновский Г. Н. Биоэтические проблеми в законе Российской Федерации о трансплантации органов и (или) тканей человека / Г. Н. Красновский // Государство и право. – 1993. – № 12. – С. 74–75.
6. Ковалёв М. И. Юридические проблемы современной генетики / М. И. Ковалёв // Государство и право. – 1995. – № 6. – С. 15–21.
7. Пташник І. Р. Цивільно-правове регулювання трансплантації в Україні : дис. … канд. юрид. наук / І. Р. Пташник. – Київ, 2016. – 211 с.
8. Конвенція про захист прав людини та людської гідності в зв’язку із застосуванням біології та медицини використанням досягнень біології та медицини від 19 листопада 1996 року.
9. Resolution WHA 63.22 Human organ and tissue transplantation, adopted by World Health Assembly on 21 May 2010. URL: http://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/WHA63/A63_R22-en.pdf.
10. WHO Guiding Principles on human cell, tissue and organ transplantation. URL: https://www.edqm.eu/sites/default/files/ who_guiding_principlestransplantation_wha63.22_2010.pdf.
11. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр