Національна безпека

УДК 351.74:355.58

Бамбуляк Михайло Порфирович

доцент, старший викладач

кафедри тактико-спеціальної підготовки

Харківський національний університет внутрішніх справ

Bambulyak Mykhailo

Associate Professor, Senior Lecturer of rhe

Department of Tactical and Special Training

Kharkiv National University of Internal Affairs

ORCID: 0000-0002-2377-782X

Громович Артем Анатолійович

курсант ННІ №4-23-301

Харківського національного університету внутрішніх справ

Hromovych Artem

Student at the Educational and Scientific Institute №4-23-301 of the

Kharkiv National University of Internal Affairs

ORCID: 0009-0007-3536-8680

Мойко Олександр Олександрович

курсант ННІ №4-23-303

Харківського національного університету внутрішніх справ

Moyko Oleksandr

Student at the

Educational and Scientific Institute №4-23-303 of the

Kharkiv National University of Internal Affairs

ORCID: 0009-0000-3828-6196

 https://www.doi.org/10.25313/2524-2695-2025-11-01-48

ПІДГОТОВКА КАДРІВ ПОЛІЦІЇ ДО ДІЙ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ РАДІАЦІЙНОГО, ХІМІЧНОГО ТА БІОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ

TRAINING POLICE PERSONNEL TO RESPOND TO EMERGENCY SITUATIONS INVOLVING RADIATION, CHEMICALS, AND BIOLOGICAL AGENTS

Анотація. Підготовка поліцейських до дій в умовах надзвичайних ситуацій радіаційного, хімічного та біологічного походження є одним із ключових аспектів забезпечення безпеки держави та громадян. У статті аналізуються виклики, пов’язані з такими загрозами, та освітньо-методичні підходи до підготовки правоохоронців. Розглянуто нормативні документи і програми навчання, у тому числі міжнародні ініціативи. Основна увага приділяється практичним аспектам підготовки: опануванню індивідуальних засобів захисту, роботі зі спеціалізованими приладами виявлення небезпечних речовин, алгоритмам дій у зонах забруднення та процедурам деконтамінації. Також висвітлюються питання тактичної медицини і забезпечення безпеки в умовах бойових дій. Підкреслюється значення міжвідомчої взаємодії і міжнародних навчальних проєктів. У висновках обґрунтовується необхідність безперервного оновлення навчальних курсів відповідно до сучасних викликів та міжнародних стандартів.

Ключові слова: радіаційна безпека, хімічна безпека, біологічна безпека, підготовка поліцейських, надзвичайні ситуації, тактична медицина, міжнародна співпраця, Європейський Союз.

Summary. Training police officers to respond to radiation, chemical, and biological emergencies is one of the key aspects of ensuring the security of the state and its citizens. This article analyzes the challenges associated with such threats and educational and methodological approaches to training law enforcement officers. Regulatory documents and training programs, including international initiatives, are considered. The main focus is on the practical aspects of training: mastering individual protective equipment, working with specialized devices for detecting hazardous substances, algorithms for action in contaminated areas, and decontamination procedures. Issues of tactical medicine and safety in combat conditions are also highlighted. The importance of interagency cooperation and international training projects is emphasized. The conclusions justify the need for continuous updating of training courses in line with current challenges and international standards.

Key words: radiation safety, chemical safety, biological safety, police training, emergencies, tactical medicine, international cooperation, European Union.

 Постановка проблеми. Сучасні геополітичні виклики та агресія супротивника підвищили ймовірність застосування зброї радіаційного, хімічного та біологічного характеру в Україні. У таких умовах поліцейські підрозділи виконують завдання з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки навіть у районах значного забруднення довкілля небезпечними речовинами.

Загрози РХБ-походження мають як техногенний, так і бойовий характер. Війна в Україні показала підвищений ризик масштабних аварій і забруднень (пошкодження АЕС, хімічних підприємств тощо), а також умисних атак з використанням отруйних речовин чи радіоактивних агентів. Застосування супротивником зброї масового ураження чи ядерний шантаж може спричинити тяжкі радіаційні, хімічні та біологічні інциденти. У таких ситуаціях поліція зобов’язана оперативно оцінювати масштаб забруднення, евакуйовувати населення й організовувати безпечні зони; необхідно забезпечити швидке розгортання груп реагування із вірогідним використанням систем оповіщення та контролю. Тому підготовка поліцейських повинна бути зорієнтована на виконання цих складних завдань у складних умовах.

Аналіз останніх досліджень і виділення прогалин. У міжнародній практиці підготовки правоохоронців і перших реагувальників до надзвичайних ситуацій радіаційного, хімічного та біологічного походження значну увагу приділяють стандартизації навчальних програм. В офіційній навчальній програмі НАТО «The International CBRN Training Curriculum» визначено модульний підхід до підготовки, структуру навчальних цілей і компетенцій для реагування на події CBRN-характеру [1]. Документ INTERPOL «CBRNE Aide-memoire for First Responders» деталізує алгоритми дій поліцейських при виявленні індикаторів РХБ-загрози, оцінці ризику, встановленні периметра безпеки та організації взаємодії між службами [2].

Водночас керівництво МАГАТЕ «Manual for First Responders to a Radiological Emergency» [3] містить практичні методичні рекомендації щодо початкової оцінки події, дозиметричного контролю, деконтамінації та координації з національними структурами цивільного захисту. Медичний та оперативний аспект реагування розкрито в ресурсах REMM (U.S. Department of Health & Human Services) [4], які пропонують алгоритми тріажу, деконтамінації та самозахисту персоналу, а також у рекомендаціях ВООЗ для ліквідації наслідків хімічних інцидентів.

Дослідження Erickson T.B. та ін. (2023) демонструє статистично значуще зростання рівня знань і впевненості учасників після участі в інтенсивних CBRNE-курсах, що поєднують лекційні та практичні елементи [5]. Це підтверджує ефективність практично-орієнтованого навчання, але водночас виявляє потребу у розробці єдиної системи оцінювання компетентностей поліцейських після таких тренінгів.

На національному рівні нормативну основу міжвідомчої взаємодії визначає Наказ МВС України від 22.08.2016 № 859, який регламентує порядок координації між ДСНС, Національною поліцією та Нацгвардією під час запобігання і реагування на надзвичайні ситуації [6]. Хоча документ передбачає проведення спільних навчань і розробку планів взаємодії, на практиці залишаються проблеми у реалізації цих вимог, зокрема відсутність єдиних процедур та регулярного оцінювання готовності підрозділів.

Практичні аспекти підготовки ілюструють приклади регіональних та відомчих навчань, зокрема тактико-спеціальні тренування на Хмельницькій АЕС [7], пілотний курс «Реагування поліції на радіологічні загрози», проведений за підтримки МАГАТЕ [8], а також курси МВС за участю NISA [9]. Ці заходи свідчать про активізацію роботи у сфері РХБ-підготовки, однак водночас виявляють низку системних проблем – обмежену кількість підготовлених інструкторів, нестачу матеріально-технічних ресурсів, відсутність стандартизованої модульної структури навчання та єдиного механізму міжвідомчої координації.

Варто також зазначиьи попередні дослідження, які вказують, що удосконалення системи державного управління у сфері цивільного захисту вимагає координації між усіма суб’єктами, залученими до реагування на надзвичайні ситуації. У цьому контексті Ліщук Б.В. підкреслює, що ефективна взаємодія органів системи МВС України у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру можлива лише за умови налагодження чіткої координації дій між Національною поліцією, Державною службою України з надзвичайних ситуацій та іншими державними інституціями [10, c. 23-26]. На його думку, саме узгодженість управлінських рішень, оперативний обмін інформацією та спільна підготовка підрозділів сприяють зменшенню негативних наслідків катастроф і підвищують рівень національної безпеки України.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета і завдання дослідження. Метою статті є комплексний аналіз організації та змісту підготовки поліцейських до дій у надзвичайних ситуаціях радіаційного, хімічного та біологічного походження і формулювання практичних рекомендацій щодо її удосконалення. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: 1) проаналізувати нормативно-методичну базу та міжнародний досвід; 2) виявити основні проблеми в підготовці на основі звітів і післядійних матеріалів; 3) розробити пропозиції щодо модульної структури навчань та інструментів оцінки їх ефективності; 4) визначити напрями впровадження інфраструктурних та кадрових змін.

Виклад основного матеріалу. На початку навчального періоду 2023 року в Україні проводяться масштабні багатопрофільні навчання з РХБ-захисту. Наприклад, 20 липня 2023 року у Хмельницькій області на території Нетішина та прилеглих міст відбулись регіональні тактико-спеціальні навчання за сценарієм “радіаційної аварії на АЕС”. У навчаннях брали участь працівники Нацполіції регіону, Нацгвардії, ДСНС, медики та Червоний Хрест. Протягом двох днів відпрацьовували розгортання пунктів евакуації, моніторинг радіаційної обстановки, організацію блокпостів і фільтраційних пунктів, а також спеціальну обробку людей та техніки. Поліцейські, зокрема, охороняли громадський порядок, проводили евакуацію населення та керували рухом на кордонах зони спостереження. За підсумками заходу заступник начальника поліції Хмельниччини повідомив, що усі служби відпрацювали алгоритми дій “на відмінно” [7].

Окрім прикордонних тактичних навчань, у 2023 році в Україні відбулися й спеціалізовані курси для поліцейських, спрямовані на радіаційну безпеку. Так, 31 травня – 1 червня 2023 Департамент освіти і науки МВС спільно з МАГАТЕ провів дводенний пілотний курс «Реагування поліції на радіологічні загрози» на базі Національної академії внутрішніх справ (Київ). Участь у ньому взяли досвідчені та майбутні працівники поліції з різних регіонів. Тематика курсу охоплювала своєчасне виявлення, оцінку та реагування на витоки радіації, протидію незаконним діям з джерелами випромінювання. Поліцейські здобували нові знання щодо роботи з приладами радіаційного контролю та захисним обладнанням, а також практикували алгоритми оповіщення населення та забезпечення безпеки на місці події. За результатами навчань керівництво МВС відзначило важливість впровадження цього курсу до навчальних програм підготовки кадрів МВС [8].

У 2022-2024 роках проводилися й інші тренінги та семінари за участю правоохоронців. Зокрема, у січні 2023 року українські фахівці долучалися до міжнародних «train-the-trainer» програм з МАГАТЕ у Відні з розробки навчального курсу з реагування на іонізуюче випромінювання Подібні заходи дозволяють адаптувати світовий досвід до потреб Нацполіції. До того ж постійно проводяться внутрішньополіцейські тренінги з основ хімічної, біологічної та радіаційної безпеки – наприклад, заняття для співробітників поліції охорони щодо дій при ядерній чи хімічній загрозі. Ці практичні приклади показують, що в Україні щороку збільшується кількість навчальних заходів, спрямованих на підвищення готовності поліції до РХБ-подій [9].

Хоча Україна активно впроваджує нові формати тренінгів, експерти відзначають кілька типових проблем у системі підготовки поліції до РХБ-подій. По-перше, кадрові обмеження: кількість фахівців з РХБ-реагування у підрозділах поліції залишається невеликою, а штатні курси не завжди забезпечують достатню практику. Брак досвідчених інструкторів призводить до нерегулярності занять. По-друге, ресурсні труднощі: відсутність або зношеність захисного обладнання, обмеженість спеціалізованих тренувальних майданчиків (наприклад, полігони для відпрацювання заходів з радіаційного захисту), а також недостатнє фінансування загалом гальмують систему підготовки.

Третя проблема – організаційно-координаційна: в Україні на рівні регіональних навчань часто бракує чіткого розподілу ролей та спільної тактики між поліцією, ДСНС, медиками та іншими службами. Відсутність єдиного координаційного центру чи стандартних процедур взаємодії ускладнює проведення спільних тренінгів. Крім того, нормативно-правові прогалини (застарілі методики реагування, відсутність сучасних протоколів та чітких інструкцій у сфері РХБ-безпеки) призводять до відставання від міжнародних стандартів. І нарешті, в навчальних програмах поліції все ще переважають теоретичні заняття над практикою: не вистачає модульних курсів з багатокроковим відпрацюванням дій у кризових умовах, що затримує формування навичок на рівні «на автоматизм». Ці недоліки потребують системного вирішення на рівні Міністерства внутрішніх справ та суміжних структур.

З метою усунення наявних проблем і наближення системи підготовки українських поліцейських до сучасних міжнародних стандартів у сфері РХБ-безпеки, доцільно реалізувати комплекс послідовних заходів організаційного, нормативного, освітнього та матеріально-технічного характеру.

Передусім необхідним кроком є оновлення нормативної бази. Законодавство та відомчі документи МВС у сфері радіаційного, хімічного і біологічного захисту мають бути гармонізовані з рекомендаціями НАТО, ЄС, ОБСЄ та Міжнародного агентства з атомної енергії. Зокрема, варто впровадити обов’язкові навчальні модулі з питань РХБ-безпеки для всіх рівнів керівництва поліції, передбачити регулярне підвищення кваліфікації офіцерів, оновлення навчальних програм з урахуванням нових загроз і тенденцій. Важливим є закріплення у нормативних актах вимог до систематичного проведення тренувань, обов’язкової перевірки рівня готовності та наявності індивідуальних засобів захисту.

Другим ключовим напрямом є посилення міжвідомчої взаємодії. Поліція повинна працювати у тісній координації з Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Національною гвардією, Міністерством охорони здоров’я, органами місцевого самоврядування та іншими структурами, що залучаються до реагування на надзвичайні події. Для цього доцільно створити спільні цільові групи, розробити комунікаційні протоколи для оперативного обміну інформацією, налагодити роботу єдиних координаційних центрів. Доцільно також формалізувати участь поліції у спільних центрах підготовки з питань РХБ-захисту, аналогічних до тих, що функціонують у країнах НАТО. Такі центри забезпечують постійний обмін досвідом між підрозділами різних відомств і сприяють формуванню єдиних стандартів реагування.

Важливою умовою підвищення ефективності навчання є інтеграція міжнародного досвіду. Необхідно розширювати участь українських поліцейських у міжнародних тренінгах і програмах обміну, які проводять структури ЄС, НАТО, ОБСЄ, МАГАТЕ, INTERPOL та інші організації. Особливу увагу варто приділити навчанню інструкторів за моделлю Train-the-Trainer, що передбачає підготовку національних фахівців у закордонних центрах із подальшою передачею знань всередині країни. Прикладом є проєкт ЄС «From CBRN Crime Scene to Courtroom», у межах якого формуються спеціалізовані тренерські групи для забезпечення стійкого розвитку системи навчання без постійного залучення іноземних експертів.

Не менш важливим є інвестування в навчальні центри поліції. Слід модернізувати існуючу інфраструктуру поліцейських академій, створювати сучасні лабораторії РХБ-захисту, комп’ютерні симулятори та VR-тренажери, які дозволяють безпечно відпрацьовувати дії у складних умовах. Оснащення навчальних закладів дозиметрами, портативними приладами контролю, моделями засобів індивідуального захисту, а також розробка мобільних навчальних лабораторій для практичних занять у різних регіонах країни сприятимуть суттєвому підвищенню рівня практичної підготовки особового складу.

Крім того, необхідно запровадити регулярні міжвідомчі сценарні навчання, що включатимуть реалістичні моделі надзвичайних ситуацій: витоки хімічних речовин, пожежі на промислових об’єктах, аварії на атомних станціях, загрози біологічного характеру. Важливо проводити як командно-штабні вправи (tabletop exercises), спрямовані на відпрацювання управлінських рішень, так і повномасштабні польові тренування з фактичним використанням засобів індивідуального захисту, техніки та процедур евакуації. Подібна практика широко використовується у державах-членах НАТО та ЄС і довела свою ефективність у підвищенні готовності поліцейських до дій у стресових та небезпечних умовах.

Наступним кроком має стати формування кадрового резерву інструкторів. На базі навчальних закладів МВС доцільно створити спеціальні курси для тренерів з РХБ-безпеки, які забезпечуватимуть підготовку майбутніх викладачів та методистів. Відбір таких фахівців має здійснюватися серед досвідчених офіцерів, що мають практичний досвід участі у навчаннях або ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Їх слід сертифікувати, надавати можливість проходити міжнародні стажування та підтримувати їхній рівень кваліфікації через постійне професійне вдосконалення.

Значну роль у підвищенні якості навчального процесу відіграє впровадження модульного підходу. Модульна структура дозволяє гнучко будувати навчальні програми за принципом «від простого до складного». Кожен модуль охоплює окремий напрям – наприклад, «Основи РХБ-захисту», «Дії при радіаційних аваріях», «Криміналістичні аспекти при РХБ-інцидентах» або «Масова евакуація». У межах модулів поєднуються теоретичні лекції, лабораторні роботи, тренувальні заняття й ситуаційні вправи. Такий формат забезпечує не лише системність навчання, а й можливість швидкого оновлення змісту програм з урахуванням нових викликів і технологій.

Висновок та перспективи подальших досліджень. Підготовка кадрів поліції до дій в умовах надзвичайних ситуацій радіаційного, хімічного та біологічного походження є критично важливою складовою національної безпеки. Аналіз нормативної бази, міжнародних методичних матеріалів і практичних тренувань засвідчує: наявні підходи вимагають системного оновлення – як у змісті навчальних програм, так і в організації підготовки, матеріально-технічному забезпеченні та міжвідомчій координації.

На практичному рівні доцільно визначити послідовність реалізації кроків: оновлення нормативів і впровадження обов’язкових модулів; одночасне формування інструкторської мережі; модернізація ключових навчальних центрів і розгортання мобільних комплексів; планування та проведення щорічних міжвідомчих сценарних навчань; інтеграція інноваційних навчальних технологій. Така поетапна стратегія дозволить поєднати швидкість впровадження з контролем якості та оцінкою результатів.

Окремо слід підкреслити роль моніторингу та оцінювання: кожна навчальна програма повинна містити інструменти оцінки знань і навичок (тестування «до/після», практичні іспити, післядійсне рев’ю) та механізми оновлення на основі отриманих результатів. Це забезпечить адаптивність системи підготовки до змін в загрозовому середовищі.

Таким чином, підвищення готовності поліції до РХБ-подій не є одноразовим заходом, а тривалим процесом трансформації освітньої, організаційної та матеріально-технічної складових МВС. Комплексна реалізація запропонованих заходів забезпечить формування високопрофесійних, адаптивних і здатних діяти в екстремальних умовах підрозділів поліції, що суттєво зміцнить захищеність населення та стійкість держави в умовах сучасних викликів.

Література

1. The International CBRN Training Curriculum. NATO Joint CBRN Defence Centre of Excellence, 2023.
2. CBRNE Aide-memoire for First Responders. Lyon: INTERPOL, 2020.
3. Manual for First Responders to a Radiological Emergency. Vienna: International Atomic Energy Agency, 2019.
4. S. Department of Health & Human Services. Radiation Emergency Medical Management (REMM). URL: https://www.remm.nlm.gov (дата звернення: 27.10.2025).
5. Erickson, T. B., O’Keefe, M. F., Timm, N. L. et al. (2023). Evaluation of a Multidisciplinary CBRNE Training Program for First Responders. Prehospital and Disaster Medicine, 38(4), 512–520.
6. Про затвердження Порядку взаємодії органів та підрозділів МВС під час запобігання і реагування на надзвичайні ситуації: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22.08.2016 № 859.
7. Державна інспекція ядерного регулювання України. Тактико-спеціальні навчання на Хмельницькій АЕС. URL: https://snriu.gov.ua (дата звернення: 28.10.2025).
8. Міністерство внутрішніх справ України. Пілотний курс «Реагування поліції на радіологічні загрози». URL: https://mvs.gov.ua (дата звернення: 28.10.2025).
9. National Institute for Strategic Studies (NISS). Joint Police–NISA CBRN Response Training in Ukraine. URL: https://niss.gov.ua (дата звернення: 28.10.2025).
10. Ліщук, Б. В. (2021). Сучасні підходи щодо взаємодії органів системи МВС України у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Актуальні питання діяльності правоохоронних органів у сучасних умовах: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 2021 р.). НАВС, с. 23–26. URL: https://elar.navs.edu.ua/server/api/core/bitstreams/1bcd3304-892e-4f60-9083-aa70123bc199/content (дата звернення: 28.10.2025).

References

1. NATO Joint CBRN Defence Centre of Excellence. (2023). The International CBRN Training Curriculum.
2. (2020). CBRNE Aide-memoire for First Responders. Lyon: INTERPOL.
3. International Atomic Energy Agency. (2019). Manual for First Responders to a Radiological Emergency. Vienna: IAEA.
4. S. Department of Health & Human Services. (2025). Radiation Emergency Medical Management (REMM). Available at: https://www.remm.nlm.gov (Accessed: 27 October 2025).
5. Erickson, T. B., O’Keefe, M. F., Timm, N. L. et al. (2023). Evaluation of a Multidisciplinary CBRNE Training Program for First Responders. Prehospital and Disaster Medicine, 38(4), 512–520.
6. Ministry of Internal Affairs of Ukraine. (2016). Order No. 859 On Approval of the Procedure for Interaction of MIA Bodies and Units in Preventing and Responding to Emergencies. Kyiv: MIA of Ukraine.
7. State Nuclear Regulatory Inspectorate of Ukraine. (2025). Tactical and Special Exercises at the Khmelnytskyi NPP. Available at: https://snriu.gov.ua (Accessed: 28 October 2025).
8. Ministry of Internal Affairs of Ukraine. (2025). Pilot Course “Police Response to Radiological Threats”. Available at: https://mvs.gov.ua (Accessed: 28 October 2025).
9. National Institute for Strategic Studies (NISS). (2025). Joint Police–NISA CBRN Response Training in Ukraine. Available at: https://niss.gov.ua (Accessed: 28 October 2025).
10. Lishchuk, B. V. (2021). Suchasni pidkhody shchodo vzaiemodii orhaniv systemy MVS Ukrainy u razi vynyknennia nadzvychainykh sytuatsii tekhnohennoho kharakteru. In Aktualni pytannia diialnosti pravookhoronnykh orhaniv u suchasnykh umovakh: tezy dopovidei Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii (Kyiv, 2021). NAIA, pp. 23–26. Available at: https://elar.navs.edu.ua/server/api/core/bitstreams/1bcd3304-892e-4f60-9083-aa70123bc199/content (Accessed: 28 October 2025).