Юридичні науки

УДК 349:616-089.843](477)

Оганесян Тамара Агасіївна

студентка юридичного факультету

Чорноморського національного університету імені Петра Могили

Науковий керівник:

Коваль Алла Анатоліївна

доктор юридичних наук, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права і процесу

Чорноморський національний університет імені Петра Могили 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ

Анотація. У статті проаналізовано питання законодавчого забезпечення права людини на трансплантацію органів в Україні з правової точки зору та досліджено стан практичного втілення норм права у медичній площині.

Ключові слова: трансплантація органів, анатомічні матеріали, донор, трансплант-координатор, «презумпція згоди».

У сучасних умовах державотворення спостерігається динамічний розвиток суспільних відносин у сфері медицини, науки й техніки, правотворчої діяльності. Особливої уваги у ХХІ столітті заслуговують дослідження питання належного захисту прав людини «четвертого покоління», зокрема права на трансплантацію органів.

Як показує практика, питання законодавчого забезпечення трансплантації органів в Україні є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки людське життя визнане соціальною цінністю вищого пріоритету, яка має гарантуватися та охоронятися правом. Актуальність питання підтверджується і стрімким збільшенням кількості проведених операцій з трансплантації життєво важливих органів: у 2020 році було проведено 118 трансплантацій порівняно з 78, які було зроблено у 2019 році, а лише за перше півріччя 2021 року українські лікарі вже провели 126 операцій.

Одночасно із позитивною тенденцією до збільшення кількості проведених операцій з трансплантації органів в Україні помічаємо і виникнення низки проблем, котрі потребують негайного вирішення. Серед них: недостатня кількість кваліфікованих спеціалістів із пересадки органів та медичних центрів із проведення вказаних операцій, що уповільнює процес розвитку трансплантології; недостатнє законодавче врегулювання таких надзвичайно важливих питань, оскільки трансплантологія в Україні фактично виходить на «новий рівень» лише в 2021 році; досить повільне перейняття зарубіжного досвіду.

Враховуючи наведене, метою статті є розкриття питання законодавчого забезпечення прав людини на трансплантацію органів в Україні та висвітлення стану практичного втілення норм права у медичній площині.

Висвітлюючи питання законодавчого забезпечення прав людини на трансплантацію органів слід зазначити, що права четвертого покоління вперше було запропоновано виокремити у 1996 році у зв’язку із досягненнями науково-технічного прогресу, відкриттями у медицині, біології, генетиці. До них у теорії конституційного права прийнято відносити права людини, пов’язані з трансплантацією органів, здійсненням абортів, евтаназією, клонуванням тощо. Деякі науковці, зокрема О. Аврамова, О. Жидкова, С. Стеценко, до четвертого покоління прав людини зараховують і використання віртуальної реальності, одностатеві шлюби, штучне запліднення, «генну інженерію» та трансплантацію органів [1, с. 214-215].

Досліджуючи питання законодавчого забезпечення права на трансплантацію органів в Україні варто зазначити, що початково поняття «трансплантації» було закріплено в Законі України від 16 липня 1999 року «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» та означало спеціальний метод лікування, що полягає у пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини чи у тварини.

Із плином часу та поступовим удосконаленням техніки, поглибленням знань (теоретичних та практичних) із питань трансплантації органів, постала нагальна потреба вдосконалення вже «застарілого» законодавства у сфері трансплантації органів. Тому 17 травня 2018 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (далі – Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону трансплантацією є спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці анатомічного матеріалу людини від донора реципієнту і спрямований на відновлення здоров’я людини [2].

Згідно з положеннями Закону основними принципами трансплантації органів є принципи добровільності, гуманності, анонімності, надання донорських органів потенційним реципієнтам за медичними показаннями, безоплатності трансплантації для донора та реципієнта, дотримання черговості, достойного ставлення до тіла людини у разі посмертного донорства, безперервності отримання медичної допомоги особами, яким трансплантовано анатомічні матеріали. Сукупність перелічених вище принципів в ідеалі виключає, а на практиці – мінімізує можливість зловживання лікарями-трансплантологами своїми правами, нехтування професійними обов’язками та нормами законодавчих актів.

Законом передбачається презумпція незгоди – матеріали для пересадки можуть бути отримані з тіла померлої особи лише у випадку, якщо вона за життя надала згоду на трансплантацію. За «принципом незгоди» – відсутність згоди вважається відмовою від трансплантації. Ця правова модель вилучення органів і тканин від померлого донора для трансплантації унеможливлює наділення лікарів правом розпорядження тілом померлого без спеціального дозволу. Зазначена презумпція діє у Сполучених Штатах Америки, Данії, Україні.

Порядок отримання письмової згоди на вилучення з тіла померлої особи анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів, а також порядок надання письмової згоди живого донора на вилучення у нього анатомічних матеріалів та письмової відмови від раніше наданої такої згоди затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1211 «Деякі питання реалізації Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» [3].

Для того, аби повною мірою описати порядок реалізації права на трансплантацію, варто додатково зазначити, що до 11 червня 2021 року діяла Інструкція щодо вилучення органів людини в донора-трупа, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України № 226. Проте вона втратила чинність, а натомість було прийнято наказ Міністерства охорони здоров’я України від 11 червня 2021 року № 1184 «Деякі питання організації посмертного донорства», у якому закріплюється механізм правомірного вилучення анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації; міститься перелік анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації, дозволених до вилучення у донора-трупа; описується порядок формування складу бригади вилучення анатомічних матеріалів людини тощо [4].

Аналізуючи проблеми забезпечення права на трансплантацію органів, постає закономірне питання: хто може жертвувати органи на пересадку? Згідно зі статтею 16 Закону кожна повнолітня дієздатна особа має право надати письмову згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації або виготовлення біоімплантатів після її смерті. Проте це заборонено вагітним жінкам, іноземцям та особам без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, хворим (які страждають на тяжкі психічні розлади або мають захворювання, що можуть передатися реципієнтові), людям, які утримуються у місцях позбавлення волі, а також тим, хто вже раніше надав орган або його частину на трансплантацію.

Неможливо оминути увагою і те, що у 2021 році постановою уряду № 824 року було розширено перелік закладів охорони здоров’я і наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов’язану з трансплантацією органів та гемопоетичних стовбурових клітин людині, що долучаються до Пілотного проєкту трансплантації – їх кількість сягнула 49 закладів [5].

Реформування у сфері трансплантації органів логічно привели до створення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин. Поняття Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин (далі – ЄДІСТ) закріплене у частині першій статті 1 Закону, де закріплено, що ЄДІСТ є електронною автоматизованою інформаційно-телекомунікаційною системою, яка призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, обробки, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення, знеособлення та знищення визначеної законом інформації про фізичну особу та іншої інформації, передбаченої законодавством, а також для здійснення автоматизованого об’єктивного і неупередженого розподілу анатомічних матеріалів людини, визначення пар донор-реципієнт, що зберігається на інформаційних ресурсах, зареєстрованих та розташованих в Україні.

Водночас, окрім теоретичної складової, необхідно було забезпечити практичну реалізацію положень Закону, що і здійснено 23 грудня 2020 року шляхом затвердження Кабінетом Міністрів України постанови «Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин», що дало змогу гарантувати повноцінне функціонування системи трансплантацій в Україні [6].

І нарешті, з1 січня 2021 року ЄДІСТ запрацювала. Варто погодитись з Міністром охорони здоров’я України: «Ми прагнемо, щоб Україна здобула трансплантаційну незалежність. За нашими прогнозами, це стане можливим за три роки. Впровадження ЄДІСТ – дуже важливий крок на цьому шляху. Це дасть можливість забезпечувати реалізацію прав українців на одержання та своєчасний доступ до трансплантації органів, інформаційну взаємодію між усіма учасниками системи трансплантації, врегульовує порядок подання та включення інформації до ЄДІСТ, а також її виключення з реєстрів. І, що дуже важливо, система буде забезпечувати співставлення пари донор-реципієнт» [7].

Дослідивши структуру новоствореної ЄДІСТ констатуємо, що до її складу входять такі реєстри: реєстр трансплант-координаторів, реєстр задіяних осіб та реєстр анатомічних матеріалів. Так, реєстр трансплант-координаторів ведеться адміністратором. Відомості вносяться до реєстру трансплант-координаторів на підставі заяви закладу охорони здоров’я, що надає медичну допомогу із застосуванням трансплантації та/або провадить діяльність, пов’язану з трансплантацією, іншого суб’єкта господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з трансплантацією.

Реєстр задіяних осіб ведеться користувачами та містить інформацію про реципієнтів, осіб з трансплантованими анатомічними матеріалами, донорів та про згоду або незгоду, форми заяв. Відомості про осіб з трансплантованим анатомічним матеріалом вносяться користувачем на підставі отриманої ним належним чином оформленої медичної інформації. Відомості вносяться протягом трьох робочих днів з дня проведення трансплантації анатомічного матеріалу.

Реєстр анатомічних матеріалів ведеться користувачами та містить інформацію про:

• вид анатомічного матеріалу (органи (їх частини), тканини, анатомічні утворення, клітини людини);
• дату та час вилучення анатомічного матеріалу;
• призначення анатомічного матеріалу (трансплантація та/або виготовлення біоімплантатів);
• подальше використання анатомічного матеріалу (трансплантація та/або виготовлення біоімплантатів у межах України, вивезення за межі України, утилізація).

Щодо стану дотримання права людини на трансплантацію органів на практиці, то станом на серпень 2021 року маємо наступні статистичні дані: протягом 2020 року в Україні здійснено 8 пересадок серця, 19 пересадок печінки, 91 пересадка нирки. Загалом у 2020 році було проведено 118 трансплантацій порівняно з 78, які було зроблено у 2019 році.

За перше півріччя 2021 року українські лікарі здійснили 126 операцій із пересадки органів, повідомляє Міністерство охорони здоров’я України. За даними Українського центру трансплант-координації, на які посилається Міністерство охорони здоров’я України, з січня по червень 2021 року в Україні зробили 93 пересадки нирки, 22 пересадки печінки, 11 пересадок серця. При цьому 64 пересадки здійснили від донорів посмертно.

Станом на початок серпня 2021 року в Україні виконано 109 (з них 46 від посмертного донора) трансплантацій нирки, 25 (з них 14 від посмертного донора) трансплантацій печінки, 14 трансплантацій серця.

Тішить досягненнями сучасної української медицини і директор Інституту серця МОЗ України Борис Тодуров, який разом з завідувачем відділення патології міокарду та трансплантації органів і тканин Гаврилом Ковтуном та львівськими колегами у вересні 2021 року провели першу пересадку серця дитині. Водночас 20 вересня 2021 року у клінічній лікарні швидкої медичної допомоги міста Львова відбулася ще перша в Україні трансплантація легень [8].

Разом із позитивними зрушеннями у питанні належного законодавчого закріплення права на трансплантацію органів в Україні та її практичного втілення, маємо щорічну потребу у проведенні трансплантацій в Україні у кількості 5 тисяч операцій.

Отже, в ХХІ столітті в Україні простежується тенденція до розширення переліку законодавчих актів, що покликані регулювати суспільні відносини, які склалися з питань належного забезпечення прав людини на трансплантацію органів. Водночас статистичні дані свідчать про позитивні зрушення не лише у правовій площині, а й у медичній, що є не менш важливим фактором розвитку дійсно правової та соціальної сучасної держави.

Література

1. Барабаш О.О. Четверте покоління прав. Вісник Національного університету Львівська політехніка. № 837. С. 214 -218.
2. Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині: Закон України від 17.05.2018 № 2427-VIII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2018. № 28. Ст. 232.
3. Деякі питання реалізації Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1211. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#Text (дата звернення: 02.11.2021).
4. Деякі питання організації посмертного донорства: наказ Міністерства охорони здоров’я України від 11.06.2021 № 1184. Офіційний вісник України. 2021. № 60. С. 214. Ст. 3810.
5. Деякі питання реалізації пілотного проекту щодо зміни механізму фінансового забезпечення оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів: Постанова Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 707. Офіційний вісник України. 2018. № 72. С. 22. Ст. 2431.
6. Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1366. Офіційний вісник України.2021. № 4. С. 250. Ст. 219.
7. «Степанов сподівається на «трансплантаційну незалежність» через 3 роки»: [інтерв’ю з Міністром охорони здоров’я Максимом Степановим / записала Катерина Тищенко]. Українська правда. 26.12.2020. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2020/12/26/7278217/ (дата звернення: 02.11.2021).
8. Інститут серця. «Перша в історії України трансплантація серця дитині!». URL: https://heart.kyiv.ua/persha-v-istoriyi-ukrayiny-transplantacziya-serczya-dytyni/ (дата звернення: 02.11.2021).