Економічні науки

УДК 336.71

Єгорова Альона Олегівна

магістр

Київського кооперативного інституту бізнесу і права

Yegorova Alyona

Master of the

Kyiv Cooperative Institute of Business and Law

Зверук Людмила Анатоліївна

кандидат економічних наук, доцент,

доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування

Київський кооперативний інститут бізнесу і права

Zveruk Lyudmila

PhD, Associate Professor,

Associate Professor of Finance Banking and Insurance

Kyiv Cooperative Institute of Business and Law

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ АКТИВНИХ ТА ПАСИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

CONCEPTUAL BASIS OF THE FORMATION OF THE RISK MANAGEMENT SYSTEM IN THE BANK’S ACTIVE AND PASSIVE OPERATIONS

Анотація. Управління ризиками, подолання невизначеності завжди актуально особливо у фінансовій сфері, яка потребує здійснення ефективного управління ризиками та використання системи ризик-менеджменту. Роль ризик-менеджменту розкривається через його роль у створенні вартості фінансового інституту, адже адекватність та ефективність даної системи дозволяє не тільки захистити банківську установу від великих збитків, але зберегти і примножити її вартість. Особливості діяльності банківських установ та різноманітність ризиків на які вони наражаються потребує створення відповідної системи управління ризиками активних та пасивних операцій, яка буде враховувати розмір банківської установи, її діючу бізнес-модель, масштаб та види діяльності, складність операцій банку та забезпечувати виявлення, оцінку, моніторинг та контроль всіх суттєвих видів ризиків банку. Тому виникає необхідність дослідження концептуальних засад розробки та реалізації ефективної системи ризик-менеджменту банківських установ. Дана стаття присвячена розгляду концептуальних основ побудови системи ризик-менеджменту, які передбачають, що дана система повинна містити визначені завдання, принципи, функції, об’єкти та суб’єкти управління, методи та інструменти, а також механізм управління ризиками для досягнення цілей стратегічного розвитку банківської установи.

Ключові слова: банківські ризики, система ризик-менеджменту, тактика та стратегія управління, принципи, функції, механізм управління.

Summary. Risk management, overcoming uncertainty is always relevant, especially in the financial sphere, which requires effective risk management and the use of a risk management system. The role of risk management is revealed through its role in creating the value of a financial institution, because the adequacy and efficiency of this system allows not only to protect the banking institution from large losses, but also to preserve and multiply its value. The peculiarities of banking institutions’ activities and the variety of risks they are exposed to require the creation of an appropriate risk management system for active and passive operations, which will take into account the size of the banking institution, its current business model, the scale and types of activities, the complexity of the bank’s operations and ensure detection, assessment, monitoring and control of all significant types of bank risks. Therefore, there is a need to study the conceptual foundations of the development and implementation of an effective system of risk management of banking institutions. This article is devoted to the consideration of the conceptual foundations of the construction of a risk management system, which provide that this system should contain defined tasks, principles, functions, objects and subjects of management, methods and tools, as well as a risk management mechanism to achieve the goals of strategic development banking institution.

Key words: banking risks, risk management system, management tactics and strategy, principles, functions, management mechanism.

Постановка проблеми. В умовах економічної та фінансової нестабільності виявляється недосконалість засад формування фінансового менеджменту, у тому числі стосовно дієвості системи управління банківськими ризиками. Результативність управління банківськими ризиками вимагає подальших досліджень щодо концептуальних засад формування ефективної системи ризик-менеджменту, як важливого механізму регулювання фінансових відносин у банківському секторі. Формування концептуальних основ системи ризик-менеджменту повинно будуватись на відповідності створеної системи ризик-менеджменту величині кризових явищ на які наражається банківська установа, враховувати розмір банківської установи, її діючу бізнес-модель, масштаби та види діяльності, складність операцій банку (активних та пасивних), а також можливість забезпечувати виявлення, вимірювання (оцінку) та моніторинг ризиків. Ось чому важливим залишається розгляд концептуальних основ побудови ефективної системи ризик-менеджменту, адже її неадекватність може призводити до суттєвої втрати вартості фінансового інституту через неврахування ризиків, їх невідповідну оцінку та відсутність належних інструментів управління і контролю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні погляди на сутність банківських ризиків та проблема побудови дієвої системи ризик-менеджменту є досить актуальною темою досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, ці питання розглядаються в працях Балджи М.Д. [8], Звєрякова М.І. [5], Кльоби Л. Г. [9], Панченка О.І. [1], Примостки Л.О. [3], Сукач О. М. [10], Островської Н.С. [4], Schroeck G. [6]. Проте, сучасна кризова ситуація на фінансових ринках, яка впливає на банківський сектор показує, що тема формування концептуальних засад управління ризиками банку, особливо в активних і пасивних операціях, недостатньо висвітлена і потребує подальшого дослідження як в теорії, так і в практиці.

Формулювання цілей статті ( постановка завдання). Метою статті є аналіз підходів до визначення понять «банківський ризик» та «ризик-менеджмент», розгляд концептуальних основ організації системи ризик-менеджменту та дієвості механізму управління ризиками активних і пасивних операцій банків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Банки наражаються на досить значну кількість ризиків, особливо які пов’язані з проведенням активних та пасивних операцій. Управління активами та пасивами банку направлено на збалансування поточних та потенційних прибутків банку з необхідністю підтримки належної ліквідності та адекватного впливу на ризик. Кожен банк має власну стратегію розвитку, певну клієнтську базу, продуктову політику, ресурсну базу, комбінацію активів та профіль ризику, що визначає особливості побудови системи управління ризиками.

Тлумачення поняття «банківський ризик» у багатьох випадках пов’язується із можливими втратами, невизначеністю та загрозою несприятливого результату в майбутньому. Наприклад, на думку Панченка О.І., банківський ризик – це ймовірність виникнення втрат у вигляді втрати активів, недоотримання запланованих доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення банком фінансових операцій [1, с. 147]. З позиції регулятора поняття банківський ризик визначається як імовірність виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання доходів, або невиконання стороною договірних зобов’язань унаслідок впливу негативних внутрішніх та зовнішніх факторів [2]. Загалом, у банківській діяльності ризик визначає ймовірність виникнення події, яка несприятливо позначиться на прибутку або капіталі комерційного банку. Примостка Л. О. визначає ризик з позицій банку як ймовірність недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх чи внутрішніх чинників. Такі збитки можуть бути прямими (доходи чи капітал) чи непрямими (накладення обмежень на здатність банку досягти поставлених бізнес-цілей) [3, с. 7].

Банківські ризики мають ознаки економічної категорії ризику, але виникають банківські ризики безпосередньо під час здійснення банківської діяльності. В процесі реалізації банками активно-пасивних операцій створюються фінансові ризики, організаційна діяльність породжує операційні ризики, вплив зовнішнього середовища створює умови для появи функціональних ризиків. На думку автора Островської Н.С. у банківській діяльності ризик визначає ймовірність виникнення події, яка несприятливо позначиться на прибутку або капіталі комерційного банку. Автор розподіляє банківські ризики на фінансові, функціональні та інші зовнішні. Фінансові ризики виникають унаслідок здійснення банками кредитної, депозитної, інвестиційної діяльності. Вони визначаються ймовірністю грошових утрат і пов’язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів [4]. Функціональні ризики виникають під час створення будь-якого банківського продукту чи послуги, внаслідок неможливості своєчасно і в повному обсязі контролювати фінансово-господарську діяльність, збирати та аналізувати відповідну інформацію. До інших зовнішніх ризиків належать ризики, які не залежать від діяльності банку (політична ситуація в країні, соціально-економічне становище, форс-мажорні обставини). Таким чином, банківський ризик можна охарактеризувати як ймовірність відхилення банку від очікуваних показників діяльності внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.

Ризиковість банківської діяльності вимагає створення дієвої системи ризик-менеджменту в загальному менеджменті банку. Характеризуючи поняття ризик-менеджменту, зауважуємо, що це сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій та вживати заходи щодо виключення або прийняття негативних наслідків настання таких подій [5, с. 153]. Теоретичний аспект значущості ризик-менеджменту розкривається через його роль у створенні вартості фінансового інституту. Наявність системи ризик-менеджменту дає змогу захистити інститут від великих збитків та зберегти вартість капіталу. У разі ефективного ризик-менеджменту та розвитку бізнесу вартість фінансового інституту зростає, що відповідає цілям акціонерів її максимізувати [6]. У практичному аспекті значущість ризик-менеджменту виявляє себе в тому, що система ризик-менеджменту, вбудована в бізнес-процеси фінансового інституту, дає змогу реалізувати ефективну модель прийнятого акціонерами співвідношення «ризик–доходність». Ключовим моментом тут є адекватність системи ризик-менеджменту до ризиків фінансового інституту. Зважаючи на значний вплив ризиків на прибутковість банківських установ, кожним окремим банком розробляється стратегія управління ризиками.

В умовах економічної та фінансової нестабільності, конкурентоспроможність та надійність банківської установи напряму залежить від ефективно сформованої системи ризик-менеджменту. Національний банк України в Методичних рекомендаціях щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту банках України визначає ризик-менеджмент як систему управління ризиками, яка включає стратегію та тактику управління, направлені на досягнення основних бізнес-цілей банку [7]. Тактика управління – це визначені прийоми і методи з метою досягнення цілей, які поставлені у визначених умовах діяльності об’єкта управління. А стратегія управління – спосіб та шлях вживання засобів для досягнення цілей, які поставлені. Створення системи управління ризиками активних та пасивних операцій на концептуальних засадах має враховувати розмір банківської установи, її діючу бізнес-модель, масштаб та види діяльності, складність операцій банку, та забезпечувати виявлення, вимірювання (оцінку), моніторинг, звітування, контроль та пом’якшення всіх суттєвих видів ризиків банку з метою визначення банком величини капіталу, необхідного для покриття всіх суттєвих ризиків, притаманних його діяльності.

Досліджуючи концептуальні основи побудова ефективної системи ризик–менеджменту банку, зауважуємо, що дана система повинна містити визначені завдання, принципи, функції, об’єкти та суб’єкти управління, методи та інструменти управління. Суб’єкти та об’єкти системи ризик-менеджменту банку складають основу таких підсистем ризик-менеджменту, як: організаційної, управлінської, аналітичної, інформаційної. Суб’єктами системи ризик-менеджменту банку є: рада банку; комітет ради банку з управління ризиками; правління банку; кредитний комітет правління банку; комітет правління банку з управління активами та пасивами; інші колегіальні органи банку; підрозділ внутрішнього аудиту; підрозділ з управління ризиками; підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс); бізнес-підрозділи, включаючи підрозділ з роботи з НПА (workout unit), та підрозділи підтримки (перша лінія захисту). Об’єктами ризик-менеджменту являються різні види ризику: кредитний ризик; ризик ліквідності; ринковий ризик; операційний ризик; комплаєнс-ризик; валютний ризик; ризик репутації; процентний ризик; стратегічний ризик.

Побудова комплексної, адекватної та ефективної системи управління ризиками, при врахуванні особливостей діяльності банку, характеру та обсягів його операцій, профілю ризику та системної важливості банку, здійснюється на основі наступних принципів:

• ефективність – забезпечення об’єктивної оцінки розміру ризиків банку та повноти заходів щодо управління ризиками з оптимальним використанням фінансових ресурсів, персоналу та інформаційних систем щодо управління ризиками банку;
• своєчасність – забезпечення своєчасного (на ранній стадії) виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом’якшення всіх видів ризиків на всіх організаційних рівнях;
• структурованість – чіткий розподіл функцій, обов’язків і повноважень з управління ризиками між усіма структурними підрозділами та працівниками банку, та їх відповідальності згідно з таким розподілом;
• розмежування обов’язків (відокремлення функції контролю від здійснення операцій банку) – уникнення ситуації, за якої одна й та сама особа здійснює операції банку та виконує функції контролю;
• усебічність та комплексність – охоплення всіх видів діяльності банку на всіх організаційних рівнях та в усіх його структурних підрозділах, оцінка взаємного впливу ризиків [2];
• пропорційність – відповідність системи управління ризиками бізнес-моделі банку, його системній важливості, а також рівню складності операцій, що здійснюються банком;
• незалежність – свобода від обставин, що становлять загрозу для неупередженого виконання підрозділом з управління ризиками та підрозділом контролю за дотриманням норм (комплаєнс) своїх функцій;
• конфіденційність – обмеження доступу до інформації, яка має бути захищеною від несанкціонованого ознайомлення;
• прозорість – оприлюднення банком інформації щодо системи управління ризиками та профілю ризику.

Основна мета управління ризиками полягає у сприянні підвищенню вартості власного капіталу банку, одночасно забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме: клієнтів та контрагентів; керівників; працівників; спостережної ради й акціонерів (власників); органів банківського нагляду; рейтингових агентств, інвесторів та кредиторів; інших сторін.

Комплекс дій з ризик-менеджменту банку має на меті забезпечити досягнення наступних цілей: ризики мають бути зрозумілими та усвідомлюватися банком та його керівництвом та знаходитись в межах рівнів толерантності, установлених спостережною радою; рішення з прийняття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльності банку; очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик; розподіл капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наражається банк.

Концептуальні основи побудови ризик-менеджменту передбачають розкриття його функцій. Так, М.Д. Балджи виділяє наступні функції ризик-менеджменту: прогнозування стану розвитку об’єкта управління на основі наявних тенденцій; формування організаційної структури управління ризиком; розробка основних положень та інструкцій ризик-менеджменту; забезпечення узгодженості роботи всієї команди ризик-менеджменту; мотивація працівників усіх ланок управління ризиком; контроль функціонування системи ризик-менеджменту та коригування відхилень від намічених результатів [8, с. 157].

Побудова дієвої системи ризик-менеджменту передбачає запровадження сучасних підходів до корпоративного управління, які закріплені регулятором в «Положенні про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах», вимоги якого ґрунтуються на принципах Базельського комітету з банківського нагляду та враховують кращу міжнародну практику. Положення вимагає від банків більш поглибленого підходу до побудови та функціонування системи управління ризиками, адекватного особливостям їх діяльності, характеру і обсягам банківських та інших фінансових послуг. Документ передбачає більшу долученість ради банку в своїй наглядовій функції до створення потужної культури управління ризиками, здійснення моніторингу відповідності профілю ризику, контролю за дотриманням загальних принципів управління ризиками [2]. Під культурою управління ризиками мається на увазі дотримання визначених банком принципів, правил, норм банку, спрямованих на проінформованість усіх працівників банку щодо прийняття ризиків та управління ризиками.

Отже. для організації ефективної системи управління ризиками банку, вона, щонайменше, повинна включати:

• організаційну структуру, яка чітко визначає обов’язки, повноваження та відповідальність осіб щодо управління ризиками;
• культуру управління ризиками та кодекс поведінки (етики);
• внутрішньобанківські документи з питань управління ризиками;
• інформаційну систему щодо управління ризиками та звітування;
• інструменти для ефективного управління ризиками.

Особливість дієвості механізму реалізації та розвитку ризик-менеджменту банку передбачає реалізацію сучасних засад організації системи управління ризиками в банках, які передбачають розподіл обов’язків між підрозділами банку із застосуванням моделі трьох ліній захисту [2]. Перша лінія захисту знаходиться на рівні бізнес-підрозділів банку та підрозділів підтримки діяльності банку. Ці підрозділи приймають ризики та несуть відповідальність за них і подають звіти щодо поточного управління такими ризиками. Друга лінія – на рівні підрозділу з управління ризиками та підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс). Третя лінія – на рівні підрозділу внутрішнього аудиту щодо перевірки та оцінки ефективності функціонування системи управління ризиками.

Для реалізації ефективного механізму управління ризиками банківськими установами розробляються внутрішньобанківські (внутрішньогрупові) документи з питань управління ризиками, які регламентують принципи корпоративного управління та управління ризиками. По кожному виду ризиків внутрішньобанківські документи складаються у формі положень, порядків, процедур, які документально закріплюють процес управління ризиками та регламентують інші питання з управління кожним з видів ризиків. Важливо зауважити, що розроблені внутрішньобанківські документи з питань управління ризиками мають відповідати стратегії та бізнес-плану банку, декларації схильності до ризиків, бути оформленими, затвердженими, послідовними та мати достатній рівень деталізації. Внутрішньобанківські документи з питань управління ризиками визначають порядок взаємодії між усіма організаційними рівнями банку, включаючи рівень керівників банку. Серед важливих документів в системі ризик-менеджменту можна виділити декларацію схильності до ризиків (RAS – Risk Appetite Statement) [7]. Цей внутрішньобанківський документ визначає сукупну величину ризик-апетиту, види ризиків, які банк прийматиме або уникатиме з метою досягнення своїх бізнес-цілей, та рівень ризик-апетиту щодо кожного з ризиків (індивідуальний рівень).

Дієвість механізму реалізації системи ризик-менеджменту забезпечується створеною інформаційною підсистемою ризик-менеджменту банку. Інформаційна підсистема щодо управління ризиками представляє собою сукупність технічних засобів, методів і процедур, що забезпечують реєстрацію, зберігання, оброблення, моніторинг і своєчасне формування достовірної інформації для звітування, аналізу та прийняття своєчасних та адекватних управлінських рішень щодо управління ризиками. Завдання банківського менеджменту створити надійну інформаційну систему щодо управління ризиками та звітування, яка б забезпечувала агрегування даних щодо ризиків банку, оперативне та достовірне вимірювання ризиків як на рівні окремого банку, так і на рівні банківської групи як в звичайних, так і в стресових ситуаціях. Кожною банківською установою самостійно розробляються процедури обробки даних щодо ризиків, політика конфіденційності та збереження такої інформації, а також доступу до неї, визначаються процедури агрегування даних щодо ризиків.

Механізм реалізації та розвитку системи ризик-менеджменту банку засновується на розроблених базових документах якими являються стратегія та політика управління ризиками, що включають наступні складові:

• основні цілі управління ризиками;
• перелік суттєвих видів ризиків, що притаманні діяльності банку;
• принципи та порядок організації процесу управління ризиками;
• порядок і терміни надання раді, комітету з управління ризиками та правлінню банку управлінської звітності про ризики.

Банки, здійснючи реалізацію механізму управління ризиками, використовують ефективні моделі та інструменти для оцінки ризиків, як тих, що піддягають кількісному виміру в повній мірі, так і тих, що піддягають кількісному виміру в меншій мірі (ризик репутації, стратегічний ризик). Під час вибору моделей та інструментів оцінки ризиків менеджмент банку враховує: особливості своєї діяльності, характер та обсяги активних та пасивних операцій, профіль ризику; бізнес-потреби; припущення, що є основою для моделей та інструментів; наявність коректних та повних вхідних даних; можливості інформаційної системи банку щодо управління ризиками; досвід та кваліфікацію персоналу. Оцінка ризику має відображати як дійсні, так і потенційні параметри ризику банку. Для шести категорій ризику, таких як: кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та операційно-технологічного ризику оцінюється як кількість ризику та якість управління ризиком так і сукупний ризик і напрям ризику.

Механізм реалізації процесу ризик-менеджменту активних та пасивних операцій банку здійснюється поетапно [9]:

• установлення контексту ризиків;
• ідентифікація ризиків: виявлення ризиків та їх джерел;
• вимірювання ризиків (аналіз і оцінка): якісна та кількісна оцінка ризиків; вплив на ризик (вибір методів і стратегій);
• моніторинг ризиків: моніторинг лімітів з ризиків, перевірка основних розмірів ризиків і ризиків, що не підлягають кількісній оцінці;
• комунікації і консультування: регулярне надання інформації про ризики (рис. 1).

Рис. 1. Етапи реалізації процесу ризик-менеджменту активних та пасивних операцій банку

Встановлення контексту ризику – на цьому етапі визначають стратегічні і тактичні цілі банку стосовно управління активними та пасивними операціями та банківською установою в умовах невизначеності. Наступним етапом являється ідентифікація ризиків, мета якого є одержати необхідну інформацію про структуру, властивості об’єкта і наявні ризики. Отриманої інформації має бути достатньо для того, щоб приймати адекватні рішення щодо управління ризиками. Оцінка – це кількісний опис виявлених ризиків, у процесі якого визначають такі характеристики, як імовірність і розмір можливих наслідків їх впливу на активні та пасивні операції. Водночас формується набір сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій. Для різних ризиків можна побудувати функцію розподілу ймовірності настання наслідків залежно від їх розміру.

Вплив на ризик – це застосування конкретних заходів попередження і мінімізації ризику та використання певних інструментів (уникнення, запобігання, перенесення чи прийняття ризику). Моніторинг являє собою незалежну систему оцінки і контролю за ризиком з механізмом зворотного зв’язку та реалізується через інформаційні посадові звіти, внутрішній та зовнішній аудит й аналітику.

В процесі побудови та реалізації стратегії ризик-менеджменту банку важливо виробити певні правила, на підставі яких здійснюють вибір того або іншого прийому управління ризиком і варіанта рішень, якими можуть бути: максимізація прибутку; оптимальне поєднання прибутку і величини ризику; оптимальна вірогідність результату. Кінцевою метою управління ризиком є забезпечення належного рівня фінансової безпеки та отримання найбільшого прибутку за оптимального, прийнятного для банку співвідношення прибутку і ризику, що відповідає цільовій функції підприємництва.

Проведене дослідження підтверджує, що завдання банківського менеджменту створити таку систему управління ризиками, яка має забезпечувати безперервний аналіз ризиків з метою прийняття своєчасних та адекватних управлінських рішень щодо пом’якшення ризиків, зменшення пов’язаних із ними втрат та підтримання ліквідності банківської установи.

Отже, значення побудови концептуальних засад та реалізації механізму системи ризик-менеджменту банку, проявляється у наступному: управління банківськими ризиками сприяє накопиченню банком фінансового потенціалу та забезпеченню фінансової безпеки; наявність ризиків вимагає удосконалення банківського ризик-менеджменту з орієнтацією на пошук та впровадження ефективних прийомів управління банківськими ризиками; наявність тимчасових та просторових взаємозв’язків між прибутковістю та ризикованістю банківських операцій дозволяє досліджувати прямі та зворотні зв’язки між категоріями «ризик» та «дохід», встановлювати характер впливу суб’єкта на об’єкт управління банківськими ризиками; [10]. Створення та подальша модернізація системи управління банківськими ризиками є найбільш ефективним способом управління ризиками, що впливає на збалансованість темпів зростання власного капіталу банку та його ризикових активів, а ефективний ризик-менеджмент у більшості банківських установ забезпечує стійкість банківської системи.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, побудова системи управління ризиками на концептуальних засадах має включати стратегію та тактику управління ризиками, яка є складовою загальної стратегії розвитку банку, визначені завдання, принципи, функції, об’єкти та суб’єкти управління а також методи та інструменти. Завдання банківської установи, щодо дієвості механізму системи ризик-менеджменту, створити таку систему управління ризиками, яка б забезпечувала безперервний аналіз ризиків з метою прийняття своєчасних та адекватних управлінських рішень щодо пом’якшення ризиків та зменшення пов’язаних із ними втрат. Механізм реалізації та розвитку ризик-менеджменту банку будується на сучасних засадах організації системи управління ризиками в банках. Ефективність механізму ризик-менеджменту забезпечується організаційною структурою з чітким розподілом обов’язків, повноважень та відповідальності осіб щодо управління ризиками; культурою управління ризиками; розробкою внутрішньобанківських документів з питань управління ризиками; якісною інформаційною системою та інструментами управління ризиками.

Основними напрямами подальшого розвитку системи ризик-менеджменту банку та підвищення ефективності механізму його реалізації можуть бути: зростання інтелектуального потенціалу фахівців, які задіяні у роботі підрозділів з управління банківськими ризиками, чіткий розподіл їх функцій; оптимізація організаційної структури управління, яка б органічно поєднувала управління всіма видами ризиків на всіх етапах здійснення активних та пасивних операцій; удосконалення організаційної структури відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі функціонування банку; створення комплексної системи оптимізації ризиків через удосконалення інформаційно-аналітичної роботи; удосконалення методів оцінки ризиків з використанням системи інтегральної оцінки ризиків; застосування комплексного підходу у формуванні та реалізації системи ризик-менеджменту у банку.

Література

1. Панченко О.І., Маслюк О.Ю., Гориленко А.С. Банківські ризики як об’єкт страхування у сучасних умовах. Проблеми і перспективи економіки та управління НУ «Чернігівська політехніка». 2020. № 4(24). С. 146-154.
2. Постанова правління НБУ від 11.06.2018 р. № 64 «Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0064500-18#Text (дата звернення: 29.10.2022).
3. Управління банківськими ризиками [Текст] : навч. посіб. / за заг. ред. Л. О. Примостки. Київ: КНЕУ, 2007. 600 с.
4. Островська Н.С. Контролінг ризиків як необхідний складник механізму ризик менеджменту в банку. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. 2018. Том 29 (68). № 2. С. 75-79.
5. Звєряков М.І. Управління фінансовою стійкістю банків: підручник / М.І. Звєряков, В.В. Коваленко, О.С. Сергеева. Київ: «Центр навчальної літератури», 2016. 517 с.
6. Schroeck G. Risk Management and Value Creation in Financial Institutions / G. Schroeck. Wiley & Sons, Inc. 2002. 354 p.
7. Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України. Постанова Правління НБУ від 02.08.2004р. № 361. {Із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку №255 (v0255500-12) від 21.06.2012}. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0361500-04#Tex (дата звернення: 28.10.2022).
8. Балджи М.Д. Економічний ризик та методи його вимірювання: Навчальний посібник. Харків: Промарт, 2015. 300 с.
9. Кльоба Л. Г. Ефективний ризик-менеджмент – запорука фінансової безпеки банку. Електронний журнал «Ефективна економіка». 2017. №6. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5641(дата звернення 20.09.2022).
10. Сукач О. М. Мінімізація ризиків як інструмент забезпечення безпеки банку. Modern Economics. 2020. № 22. С. 90-94. DOI: https://doi.org/10.31521/modecon.V22(2020)-14. (дата звернення 06.09.2022).