Рубрика: Экономика

Аннотация: (Українська) Статтю присвячено питанням формування фінансового інструментарію підтримки сталого розвитку на національному рівні. Метою дослідження є аналіз та удосконалення наявних теоретико-методичних засад фінансування сталого розвитку та обґрунтування фінансового інструментарію підтримки сталого розвитку на національному рівні. В статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти фінансування сталого розвитку, що є ключовим елементом забезпечення економічного зростання, соціальної справедливості та екологічної стійкості. У дослідженні представлено аналіз основних проблем, пов'язаних із фінансуванням проєктів сталого розвитку, таких як недостатнє державне фінансування, низька зацікавленість приватного сектору, складність доступу до міжнародних ринків капіталу, недосконалість фінансових механізмів та відсутність ефективної координації між зацікавленими сторонами. Виявлено, що основними чинниками, які ускладнюють фінансування сталого розвитку, є низький рівень обізнаності учасників фінансового ринку щодо переваг сталого фінансування, недосконалість нормативно-правової бази та відсутність стимулюючих механізмів, таких як податкові пільги та субсидії. Дослідження дозволило виявити важливість інтеграції економічних, екологічних і соціальних аспектів у фінансовій політиці для забезпечення довгострокової стійкості. В дослідженні обґрунтовано важливість застосування інноваційних фінансових інструментів, таких як зелені облігації, екологічні фонди, соціальні облігації та податкові стимули для залучення інвестицій у сталий розвиток. У статті також розглянуто специфіку фінансових інструментів за складовими сталого розвитку: економічною, екологічною та соціальною. Особливу увагу приділено питанням мобілізації ресурсів, екологічному менеджменту, стимулюванню інновацій та соціальній справедливості. Зазначено, що ефективне управління фінансовими ризиками є важливою умовою забезпечення стійкості фінансових систем. Дослідження робить вагомий внесок у розуміння концепції фінансування сталого розвитку, пропонуючи практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів фінансування, які сприятимуть досягненню цілей сталого розвитку.

Аннотация: (Українська) Принцип безперервності діяльності підприємства є одним із ключових елементів стратегічного управління та бухгалтерського обліку. У статті розглянуто теоретичні аспекти цього принципу, його значення для об’єктивної оцінки активів та зобов’язань, а також вплив на довгострокове планування. Проведено аналіз практичної реалізації цього принципу на прикладі ПрАТ «Мультіплекс-Холдинг», що ілюструє ефективність його застосування в умовах кризи. Вступ. У сучасному нестабільному середовищі принцип безперервності діяльності підприємств забезпечує основу для прийняття ефективних управлінських рішень. Цей принцип підтримує фінансову стабільність, дозволяючи вчасно реагувати на ризики та зберігати конкурентоспроможність. Мета. Метою статті є дослідження основ забезпечення безперервності діяльності підприємств та аналіз ключових інструментів, які використовуються для її підтримки. Матеріали і методи. У статті використано теоретичний аналіз літературних джерел, нормативних документів, а також практичний досвід реалізації принципу безперервності у ПрАТ «Мультіплекс-Холдинг». Результати. У статті розкрито сутність принципу безперервності діяльності та його основні складові: 1. Оцінка ризиків: Виявлення потенційних загроз, таких як економічна нестабільність або зовнішні кризи. 2. Аналіз впливу на бізнес: Визначення критичних процесів. 3. Розробка планів безперервності бізнесу: Формування політик для кризових ситуацій. Моніторинг і тестування: Постійна перевірка та актуалізація планів. На практичному прикладі ПрАТ «Мультіплекс-Холдинг» показано, як оптимізація витрат, інвестиції у цифровізацію та фінансова реструктуризація дозволяють підприємству залишатися стабільним у періоди кризи. Перспективи. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на детальний аналіз ефективності впроваджених стратегій та розвиток методик моніторингу ризиків для різних галузей.

Аннотация: (Українська) У статті висвітлено поняття «фінансової стійкості комерційних банків» як економічної категорії та її зв’язок з поняттям «надійність» та «стабільність», Визначено основні відмінності у представлених дефініціях. Описано три основні ознаки фінансової стійкості комерційного банку, до яких відносять: зацікавленість громадських груп; кількісний та якісний рівень ресурсного потенціалу; здатність повертатися у вихідний стан при сторонньому впливі зовнішніх та внутрішніх факторів середовища. Угруповано фактори фінансової стійкості комерційного банку різними науковцями. Окреслено кількісні та якісні показники, що визначають фінансову стійкість комерційного банку.

Аннотация: (Українська) Вступ. У сучасних умовах ринку ефективність маркетингових комунікацій стає визначальним чинником успіху підприємств. Підвищення конкуренції та швидкі зміни у споживчих уподобаннях вимагають від компаній постійного вдосконалення комунікаційних стратегій. Оцінка результативності цих заходів допомагає не лише оптимізувати витрати, а й покращити взаємодію з аудиторією. У статті пропонується системний підхід до аналізу маркетингових комунікацій із урахуванням кількісних і якісних методів. Мета. Мета дослідження – розробка ефективної методології оцінювання результативності стратегій маркетингових комунікацій підприємства. Основна увага приділяється поєднанню фінансових показників (ROI, CAC, CPC) із якісними методами аналізу, такими як індекс NPS та фокус-групи. Матеріали і методи. Для досягнення мети використано змішаний методологічний підхід, який включає: кількісний аналіз, що дозволяє оцінити економічну ефективність маркетингових активностей; якісний аналіз, спрямований на вивчення реакцій споживачів та їхньої лояльності. У дослідженні використано наукові публікації, практичні кейси підприємств та результати опитувань клієнтів. Результати. Дослідження підтвердило, що поєднання кількісних та якісних методів оцінювання дозволяє отримати комплексну картину ефективності маркетингових комунікацій. Розрахунок ключових метрик, таких як ROI, CAC, CPC, показав, що ефективність каналів суттєво залежить від цільової аудиторії та характеру кампаній. Якісні методи, зокрема індекс NPS та фокус-групи, виявили, що сприйняття бренду клієнтами часто не відповідає очікуваним результатам кампаній, що потребує коригування стратегії. Інтеграція даних із кількісного аналізу та інсайтів із якісного дослідження дала змогу розробити рекомендації для оптимізації витрат і підвищення лояльності клієнтів. Перспективи. Результати дослідження можуть стати основою для оптимізації витрат на маркетингові комунікації та підвищення їхньої результативності. Впровадження автоматизованих інструментів аналізу дозволить підприємствам ефективніше адаптуватися до змін у ринковому середовищі.