Менеджмент

УДК 338.242:004

Висторопський Валерій Олександрович
аспірант
 ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»
Vystoropskyi Valerii
PhD Student of the
State Higher Educational Institution “Pryazovskyi State Technical University”
ORCID: 0009-0000-1091-2976

https://www.doi.org/10.25313/2524-2695-2026-2-02-49

ГІБРИДНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ У ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Анотація. У статті досліджено теоретико-методичні засади формування гібридних стратегій розвитку підприємств в умовах цифрової економіки. Обґрунтовано необхідність поєднання традиційних конкурентних стратегій із цифровими бізнес-моделями, платформеними рішеннями та інструментами аналітики даних. Уточнено економічний зміст поняття «гібридна стратегія розвитку підприємства» як інтегрованої системи стратегічних рішень, що забезпечує синергію класичних підходів стратегічного управління та цифрових механізмів створення цінності. Запропоновано класифікацію гібридних стратегій залежно від векторів цифрової трансформації підприємства, зокрема виокремлено стратегію цифрової диференціації, платформено-продуктову, data-driven, екосистемну та інноваційно-адаптивну стратегії. Розроблено модель інтегрованого стратегічного управління з урахуванням рівня цифрової зрілості підприємства та систему показників оцінювання ефективності реалізації гібридної стратегії. Доведено, що впровадження гібридних стратегій сприяє підвищенню конкурентоспроможності, адаптивності та інноваційності підприємств у турбулентному цифровому середовищі.

Ключові слова: гібридна стратегія, цифрова економіка, стратегічне управління, цифрова трансформація, конкурентоспроможність, цифрова зрілість, бізнес-модель, екосистема.

Summary. The article examines the theoretical and methodological foundations for the formation of hybrid development strategies of enterprises in the digital economy. The necessity of integrating traditional competitive strategies with digital business models, platform solutions, and data analytics tools is substantiated. The economic essence of the concept of a “hybrid enterprise development strategy” is clarified as an integrated system of strategic decisions that ensures the synergy of classical strategic management approaches and digital value creation mechanisms. A classification of hybrid strategies is proposed according to the vectors of digital transformation, including digital differentiation strategy, platform-product strategy, data-driven strategy, ecosystem strategy, and innovation-adaptive strategy. An integrated strategic management model considering the level of digital maturity of an enterprise and a system of performance indicators for evaluating the effectiveness of hybrid strategy implementation are developed. It is proved that the implementation of hybrid strategies enhances competitiveness, adaptability, and innovativeness of enterprises in a turbulent digital environment.

Key words: hybrid strategy, digital economy, strategic management, digital transformation, competitiveness, digital maturity, business model, ecosystem.

Постановка проблеми. Цифровізація економіки трансформує традиційні моделі функціонування підприємств, змінює механізми створення цінності та формування конкурентних переваг. У сучасних умовах господарювання підприємства функціонують у середовищі високої турбулентності, технологічної динаміки та зростаючої глобальної конкуренції [1].

Класичні підходи до стратегічного управління, що ґрунтуються на виборі однієї базової конкурентної стратегії (лідерство за витратами, диференціація, фокусування), не завжди забезпечують стійку конкурентну позицію в умовах цифрової трансформації бізнесу. Це обумовлює необхідність формування гібридних стратегій, які поєднують традиційні конкурентні підходи з цифровими бізнес-моделями, платформеними рішеннями та аналітичними інструментами управління.

Проблематика формування гібридних стратегій розвитку підприємств має важливе практичне значення для забезпечення їх довгострокової конкурентоспроможності, інноваційної активності та адаптивності до змін зовнішнього середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика стратегічного управління в умовах цифрової економіки активно досліджується у працях зарубіжних учених. Концепція конкурентних стратегій та їх вплив на формування ринкових переваг розкрита у роботах Michael Porter [1]. Подальший розвиток стратегічної теорії пов’язаний із концепцією динамічних здібностей, обґрунтованою David Teece [2], яка пояснює здатність підприємств адаптувати ресурси в умовах змін.

У контексті цифровізації Bharadwaj та ін. [3] доводять необхідність інтеграції ІТ-стратегії та бізнес-стратегії. Porter і Heppelmann [4] підкреслюють трансформаційний вплив цифрових технологій на конкуренцію. Westerman та ін. і Kane та ін. акцентують, що цифрова трансформація передбачає стратегічні та організаційні зміни, а не лише впровадження технологій.

Разом із тим у сучасних дослідженнях недостатньо систематизовано підходи до формування саме гібридних стратегій розвитку підприємств, що поєднують традиційні конкурентні підходи з цифровими бізнес-моделями, а також обмежено представлено методичні підходи до оцінювання їх ефективності. Це зумовлює необхідність подальших досліджень у даному напрямі.

Формулювання цілей статті. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних засад формування гібридних стратегій розвитку підприємств у цифровій економіці та визначення їх впливу на конкурентоспроможність.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних умовах цифрової економіки стратегічне управління підприємствами потребує інтеграції класичних конкурентних підходів із цифровими технологіями та інноваційними бізнес-моделями. Традиційні концепції конкурентної стратегії, обґрунтовані Michael Porter [1], базуються на виборі між лідерством за витратами, диференціацією або фокусуванням. Проте розвиток цифрових технологій, платформ та аналітики великих даних зумовлює необхідність поєднання цих стратегій із цифровими інструментами створення цінності [2].

Під гібридною стратегією розвитку підприємства доцільно розуміти інтегровану систему стратегічних рішень, що поєднує традиційні конкурентні підходи з цифровими механізмами створення цінності, використанням інформаційних технологій, аналітики даних та платформених бізнес-моделей. Такий підхід узгоджується з концепцією цифрової бізнес-стратегії, запропонованою Bharadwaj та ін. [3], де цифрові ресурси розглядаються як стратегічний актив.

Теоретичним підґрунтям гібридних стратегій виступає концепція динамічних здібностей David Teece [4], яка підкреслює здатність підприємства інтегрувати, трансформувати та оновлювати ресурси у відповідь на зміни середовища. У цифровій економіці такі здібності проявляються через швидке впровадження інновацій, адаптацію бізнес-моделі та використання цифрових екосистем.

Розглянемо прояви гібридності стратегії, що проявляється у:

• поєднанні офлайн- та онлайн-каналів збуту (омніканальність), що дозволяє розширити доступ до клієнтів і підвищити їхню лояльність [5];
• інтеграції продуктового та сервісного підходів, коли фізичний продукт доповнюється цифровими сервісами [2];
• використанні цифрових екосистем і партнерських платформ, що створюють додаткову цінність через мережевий ефект;
• застосуванні аналітики великих даних (Big Data) для прийняття стратегічних рішень, прогнозування попиту та персоналізації пропозицій [6].

Таким чином, гібридність стратегічного розвитку відображає не окремі цифрові ініціативи, а системну трансформацію бізнес-моделі підприємства. Вона передбачає синхронізацію ресурсів, процесів і компетенцій із цифровими можливостями ринку, що створює підґрунтя для формування різних типів гібридних стратегій залежно від рівня цифрової зрілості та конкурентного позиціонування підприємства.

Запропоновано виділяти такі типи гібридних стратегій розвитку:

1. Стратегія цифрової диференціації — створення унікальної цінності через цифрові сервіси, персоналізацію та інноваційні рішення [2].
2. Платформено-продуктова стратегія — поєднання власного продукту з платформеною бізнес-моделлю, що забезпечує масштабування діяльності [7].
3. Data-driven стратегія — стратегічне управління на основі аналітики даних і прогнозних моделей [3].
4. Екосистемна стратегія — формування партнерських мереж та цифрових екосистем із залученням стейкхолдерів.
5. Інноваційно-адаптивна стратегія — постійне оновлення бізнес-моделі через цифрові інновації, що відповідає концепції організаційної гнучкості [4].

Реалізація гібридних стратегій потребує цілісного методичного підходу до їх формування та впровадження. Фрагментарне використання цифрових інструментів не забезпечує стратегічного ефекту, тому виникає необхідність розроблення інтегрованої моделі стратегічного управління, яка поєднує класичні етапи стратегічного аналізу з механізмами цифрової трансформації.

Модель інтегрованого стратегічного управління передбачає:

1. Аналіз цифрової зрілості підприємства (оцінювання рівня цифрових компетенцій, інфраструктури, культури).
2. Оцінювання конкурентного середовища з урахуванням цифрових факторів [1].
3. Ідентифікація цифрових можливостей та загроз, пов’язаних із технологічними змінами.
4. Інтеграція цифрових інструментів у стратегічні цілі підприємства.
5. Моніторинг та коригування стратегії на основі KPI.

Ефективність гібридної стратегії пропонується оцінювати за такими групами показників:

• фінансові (рентабельність, темпи зростання доходу);
• клієнтські (лояльність, цифрова взаємодія);
• процесні (рівень автоматизації, швидкість інновацій);
• інноваційні (частка цифрових продуктів, інвестиції в ІТ).

Такий підхід узгоджується з інтегрованими системами стратегічного вимірювання результативності (Balanced Scorecard) та сучасними концепціями цифрової трансформації [6].

Отже, гібридні стратегії розвитку забезпечують підприємствам адаптивність, інноваційність та довгострокову конкурентоспроможність у цифровій економіці.

Ефективність впровадження гібридної стратегії розвитку підприємства значною мірою залежить від узгодженості організаційної структури, системи управління та цифрової інфраструктури. Цифрова трансформація не може обмежуватися окремими функціональними підрозділами — вона повинна інтегруватися у всі бізнес-процеси підприємства. У цьому контексті доцільним є застосування процесного підходу до управління, що забезпечує горизонтальну координацію діяльності та мінімізує функціональні бар’єри.

Одним із ключових факторів реалізації гібридної стратегії є розвиток цифрових компетенцій персоналу. Формування цифрової культури організації передбачає підвищення рівня цифрової грамотності, розвиток аналітичного мислення та здатності працювати з даними. У сучасних умовах конкурентоспроможність підприємства визначається не лише наявністю технологій, але й здатністю персоналу ефективно їх використовувати.

Важливим елементом є також трансформація системи прийняття управлінських рішень. Використання аналітики великих даних (Big Data), інструментів бізнес-аналітики (BI) та систем штучного інтелекту дозволяє перейти від інтуїтивних рішень до data-driven управління. Це підвищує точність стратегічного прогнозування, зменшує рівень невизначеності та сприяє своєчасному реагуванню на зміни ринкового середовища.

Незважаючи на значний потенціал гібридних стратегій, їх реалізація супроводжується певними ризиками. Серед основних можна виділити:

• технологічні ризики (швидке моральне старіння цифрових рішень);
• фінансові ризики (значні інвестиції у цифрову інфраструктуру);
• організаційний опір змінам;
• кіберзагрози та ризики інформаційної безпеки;
• залежність від зовнішніх цифрових платформ.

Зниження зазначених ризиків можливе через впровадження систем управління змінами, формування гнучких організаційних структур, диверсифікацію цифрових партнерств та розвиток власних цифрових компетенцій.

Практичне значення запропонованого підходу полягає у можливості використання розробленої моделі як інструменту стратегічної діагностики. Підприємства можуть застосовувати її для:

• визначення поточного рівня цифрової зрілості;
• оцінювання відповідності обраної стратегії цифровим тенденціям;
• формування дорожньої карти цифрової трансформації;
• узгодження стратегічних цілей із цифровими інструментами реалізації.

Запропонована система показників дозволяє здійснювати комплексний моніторинг ефективності гібридної стратегії, поєднуючи фінансові та нефінансові критерії оцінювання. Це сприяє підвищенню прозорості стратегічного управління та забезпечує обґрунтованість управлінських рішень.

У довгостроковій перспективі гібридні стратегії формують стратегічну адаптивність підприємства — здатність швидко перебудовувати бізнес-модель відповідно до змін технологічного та ринкового середовища. Така адаптивність базується на гнучкості ресурсів, цифровій інтегрованості процесів і партнерських мережах.

Таким чином, гібридизація стратегічного управління виступає не тимчасовим трендом, а закономірним етапом еволюції підприємств у цифровій економіці. Вона забезпечує синергію традиційних конкурентних переваг із потенціалом цифрових технологій, що створює нові можливості для зростання та зміцнення ринкових позицій.

Висновки та перспективи подальших досліджень. У статті сформовано теоретико-методичні засади розроблення гібридних стратегій розвитку підприємств у цифровій економіці. Уточнено економічний зміст поняття «гібридна стратегія розвитку підприємства» як інтегрованої системи стратегічних рішень, що забезпечує синергію традиційних конкурентних підходів і цифрових механізмів створення цінності. Запропоновано авторську класифікацію гібридних стратегій, яка відображає різні вектори цифрової трансформації підприємства, розроблено модель інтегрованого стратегічного управління з урахуванням цифрової зрілості та обґрунтовано систему показників оцінювання результативності її реалізації. Отримані результати поглиблюють наукові підходи до стратегічного управління в умовах цифровізації та розширюють інструментарій забезпечення конкурентоспроможності підприємств.

Обґрунтовано, що впровадження гібридних стратегій створює передумови для підвищення адаптивності, інноваційності та стійкості підприємств у турбулентному середовищі. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення методики кількісного оцінювання цифрової стратегічної зрілості підприємств, емпіричну перевірку запропонованої моделі в різних секторах економіки та формування прикладного інструментарію стратегічної трансформації в умовах кризових викликів.

Література

1. Портер М. Е. Конкурентна стратегія: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. Нью-Йорк : Free Press, 1980. 396 с.
2. Porter M. E., Heppelmann J. E. How Smart, Connected Products Are Transforming Competition. Harvard Business Review. 2014. Vol. 92, No. 11. P. 64–88.
3. Bharadwaj A., El Sawy O. A., Pavlou P. A., Venkatraman N. Digital Business Strategy: Toward a Next Generation of Insights. MIS Quarterly. 2013. Vol. 37, No. 2. P. 471–482.
4. Teece D. J. Explicating Dynamic Capabilities: The Nature and Microfoundations of (Sustainable) Enterprise Performance. Strategic Management Journal. 2007. Vol. 28, No. 13. P. 1319–1350.
5. Verhoef P. C., Broekhuizen T., Bart Y., Bhattacharya A., Dong J. Q., Fabian N., Haenlein M. Digital Transformation: A Multidisciplinary Reflection and Research Agenda. Journal of Business Research. 2021. Vol. 122. P. 889–901.
6. Kane G. C., Palmer D., Phillips A. N., Kiron D., Buckley N. Strategy, Not Technology, Drives Digital Transformation. MIT Sloan Management Review. 2015. Vol. 14.
7. Parker G., Van Alstyne M., Choudary S. Platform Revolution: How Networked Markets Are Transforming the Economy. New York : W. W. Norton & Company, 2016. 352 p.

 References

1. Porter, M.E., 1980. Competitive Strategy: Techniques for Analyzing Industries and Competitors. New York: Free Press.
2. Porter, M.E. & Heppelmann, J.E., 2014. How Smart, Connected Products Are Transforming Competition. Harvard Business Review, 92(11), pp.64–88.
3. Bharadwaj, A., El Sawy, O.A., Pavlou, P.A. & Venkatraman, N., 2013. Digital Business Strategy: Toward a Next Generation of Insights. MIS Quarterly, 37(2), pp.471–482.
4. Teece, D.J., 2007. Explicating Dynamic Capabilities: The Nature and Microfoundations of (Sustainable) Enterprise Performance. Strategic Management Journal, 28(13), pp.1319–1350.
5. Verhoef, P.C. et al., 2021. Digital Transformation: A Multidisciplinary Reflection and Research Agenda. Journal of Business Research, 122, pp.889–901.
6. Kane, G.C. et al., 2015. Strategy, Not Technology, Drives Digital Transformation. MIT Sloan Management Review, 14.
7. Parker, G., Van Alstyne, M. & Choudary, S., 2016. Platform Revolution: How Networked Markets Are Transforming the Economy. New York: W.W. Norton & Company.