Державне право

УДК 342

Яланський Олександр Сергійович

студент

Інституту прокуратури i кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Яланский Александр Сергеевич

студент

Института прокуратуры и криминальной юстиции 

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Yalanskiy Olexander

Student of the

Institute of Public Prosecutions and Criminal Justice of the

Yaroslav Mudryi National Law University

СТОСОВНО ПРОБЛЕМ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ СЛУЖБОВИХ ОСІБ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

КАСАТЕЛЬНО ПРОБЛЕМ РЕГУЛИРОВАНИЯ ОПЛАТЫ ТРУДА СЛУЖЕБНЫХ ЛИЦ ОРГАНОВ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ

CONCERNING THE PROBLEMS OF REGULATING A SALARY OF THE SERVICE PERSONS OF LOCAL GOVERNMENT BODIES

Анотація. Стаття присвячена проблемам оплати праці службових осіб органів місцевого самоврядування в Україні. Проаналізовано зміни до законодавства про оплату праці даних категорій працівників за останні роки. Доведено, що недостатній рівень оплати праці нижчих категорій посад є головною причиною плинності кадрів. На прикладі європейських стандартів проведено паралель в порівнянні з вітчизняним законодавством щодо цього питання та показано співвідношення посадового окладу до загальної суми заробітної плати. На основі аналізу діючих нормативно-правових актів визначено проблеми регулювання оплати праці та розглянуто шляхи удосконалення умов оплати праці цієї категорії службовців.

Ключові слова: оплата праці, місцеве самоврядування, службова особа, мотивація, посадовий оклад.

Аннотация. Статья посвящена проблемам оплаты труда должностных лиц органов местного самоуправления в Украине. Проанализированы изменения в законодательстве об оплате труда данных категорий работников за последние годы. Доказано, что недостаточный уровень оплаты труда низших категорий должностей является главной причиной текучести кадров. На примере европейских стандартов проведена параллель по сравнению с отечественным законодательством по этому вопросу и показано соотношение должностного оклада к общей сумме заработной платы. На основе анализа действующих нормативно-правовых актов определены проблемы регулирования оплаты труда и рассмотрены пути совершенствования условий оплаты труда этой категории служащих.

Ключевые слова: оплата труда, местное самоуправление, должностное лицо, мотивация, должностной оклад.

Summary. The article is devoted to the problems of remuneration of officials of local governments in Ukraine. Analyzed changes in legislation on the remuneration of these categories of workers in recent years. It is proved that the insufficient level of remuneration of lower categories of posts is the main cause of staff turnover. Using the example of European standards, a parallel was drawn in comparison with the national legislation on this issue and the ratio of the official salary to the total amount of wages is shown. Based on the analysis of existing legal acts, the problems of wage regulation are identified and ways to improve the wage conditions of this category of employees are considered.

Key words: salary, local government, official, motivation, official salary.

Постановка проблеми. Відповідно до ст. 7 Конституції України в нашій державі визнається i гарантується місцеве самоврядування. Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» умови  оплати  праці  посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. В той час як, наприклад, заробітна плата працівників прокуратури та інших державних службовців встановлюється на рівні закону. Так, згідно ч. 1 ст. 81 «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»  №2493-III від 7 червня 2001 року [1], посадові особи  одержують  заробітну  плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. В даний момент службові особи нижчих категорій не можуть задовольнити свої життєві потреби за рахунок заробітної плати. Тим паче, що відповідно до ЗУ «Про запобігання корупції», посадові особи не можуть отримувати додаткові доходи за рахунок провадження підприємницької діяльності чи на умовах сумісництва. Було накладено прaвo вето на закон, що врегульовував оплату праці осіб, що проходять службу в органах місцевого самоврядування, a також провалено наступний законопроект щодо цього питання. Проблема залишається не вирішеною.

Аналіз останніх досліджень i публікацій. Багато відомих вітчизняних науковців досліджують проблеми реформування та вдосконалення системи оплати праці на ринкових засадах, серед них: Д. Богиня, А. Колот, Г. Осовий, Н. Павловська. Проблемам оплати праці державних службовців присвячені праці  М. Капінуса, А. Рачинського, С. Дубенко, В. Філіпповського та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. У вітчизняній науковій літературі значну увагу приділено питанням оплати праці державних службовців, їхньому статусу та ролі в суспільстві.  Проте, проаналізувавши низку наукових досліджень, можна дійти висновку, що недостатньо висвітлена тема оплати праці службових осіб органів місцевого самоврядування. Її стан не може задовільнити потреб рядового службовця, який не має інших законних джерел для існування.

Цілями цієї статті є дослідження рівня оплати праці працівників органів місцевого самоврядування нижчих та найбільш уразливих категорій спеціалістів. Вбачається за необхідне встановити заробітну плату цим особам на належному рівні з метою забезпечення виконання функцій органів місцевого самоврядування на належному рівні, зупинення плинності кадрів та покращення рівня життя цих громадян.

Виклад основного матеріалу. У зазначеній багатогранній системі мотивації матеріальне стимулювання посідає найвагоміше місце. Підтвердженням цього є те, що фонд оплати праці у структурі ВВП у розвинених країнах становить від 60 (країни ЄС) до 75% (США) [8; с. 2]. За даними Держкомстату, у 2004 р. в Україні цей показник становив 44% [9, с. 128]. На мою думку, головними функціями та завданнями оплати праці є мотивація до виконання посадових обов’язків з максимальним використанням здібностей та знань, добір кваліфікованих кадрів та забезпечення прийнятного рівня плинності кадрів. У червні 2001 р. прийнято Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», який виявився малоефективним у практичній реалізації. Численні дублювання положень цього закону із положеннями закону «Про державну службу» обумовили необхідність врегулювання статусу служби в органах місцевого самоврядування на рівні окремого, нового за сутністю та змістом закону.

Саме таким повинен був стати удосконалений проект нової редакції Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за  № 2489 , який був поданий до Верховної Ради України ще у березні 2015 року. 9 лютого 2017 року Верховна Рада України прийняла у другому читанні та в цілому проект Закону України № 2489 «Про службу в органах місцевого самоврядування» [7]. За це рішення проголосували 253 народні депутати.

Законопроектом передбачено запровадження нової моделі оплати праці службовців, що повинно було призвести до підвищення рівня їх соціального та матеріального захисту, підвищення престижності служби в органах місцевого самоврядування та стимулювання кар’єрного зростання, врегулювання статусу службовця органу місцевого самоврядування, рівного доступу до служби в органах місцевого самоврядування, прозорого прийняття на службу до органів місцевого самоврядування.

Президент України застосував право вето на прийнятий закон та повернув його на повторний розгляд. Одним із зауважень президента до цього законопроекту стосувалося пункту 3 статті 45, що при визначенні розмірів посадових окладів потрібно застосовувати прожитковий мінімум, як розрахункову величину, а не мінімальну заробітну плату. У квітні 2018 року доопрацьований законопроект був відхилений парламентом. Постановою КМУ від 10.05.2018 р. № 363 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268», передбачено підвищення посадових окладів посадовим особам та службовцям органів місцевого самоврядування. На сьогоднішній день умови оплати праці службових осіб органів місцевого самоврядування визначаються саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 [3]. Розглянемо на прикладі нарахування заробітної плати працівнику сільської ради – спеціалісту без категорії, який працює в селі, селищі з чисельністю населення менше 7,5 тисяч чоловік зі стажем роботи один рік:

Таблиця 1

Нарахування заробітної плати працівнику сільської ради – спеціалісту без категорії зі стажем роботи один рік

Джерело: складено автором на основі [4, додаток 54; 8]

Як бачимо, обов’язкові виплати в структурі заробітної плати спеціаліста нижчого рівня навіть «не дотягують» до  розміру мінімальної заробітної плати (3723 грн.). Слід зауважити, що недоцільно враховувати суму преміювання, оскільки через брак коштів у фонді оплати праці досить часто премії не виплачуються. Це може бути пов’язано з суб’єктивним фактором, коли голова відповідної ради свідомо не встановлює премій своїм підлеглим. У Англії, Сполучених Штатах, Франції мінімальна заробітна плата першого розряду працівників органів місцевого самоврядування встановлюється в співвідношенні з середнім рівнем оплати праці в приватному секторі. Порівнюючи даний факт з ситуацією в нашій державі, можна сказати, що ці сумі відрізняються більш ніж вдвічі на користь оплати праці в приватному секторі.  Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» визначено, що мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці [4]. Виникає питання: як глава держави, який відповідно до Конституції України є гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина, може встановлювати посадовий оклад, що базується на прожитковому мінімумі, який в два рази менший, ніж мінімально допустима оплата за виконану місячну норму праці?  Тим паче, враховуючи певні обмеження і заборони Закону України «Про запобігання корупції», які не дозволяють посадовим особам отримувати додаткові доходи за рахунок провадження підприємницької діяльності чи на умовах сумісництва, заробітна плата є єдиним джерелом доходів службових осіб. Інші обов’язкові складові заробітної плати працівників та спеціалістів відповідно до Постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268» залишились без змін. Розмір надбавок до посадових окладів за ранги посадових осіб органів місцевого самоврядування виплачується згідно додатку 54 постанови КМУ № 268 від 09.03.2006. На протязі 12 років зміни в цей додаток не вносились. Надбавка за ранг  залишилась на рівні 2006 року. Так, наприклад надбавка за ранг y звичайного спеціаліста без категорії становить від 45 грн. до 55 грн. в залежності від рангу (15-13). Щоб отримати 12 ранг, особа повинна зайняти посаду спеціаліста 2-ої категорії. Беручи до уваги становище безробіття на селі, можна зрозуміти, що громадяни не квапляться уступати свої робочі місця, визначені штатним розписом, тому такому службовцю тяжко отримати більшу заробітну плату.

Що стосується надбавки за вислугу років, то на сьогоднішній день її виплата посадовим особам місцевого самоврядування регулюється підпунктом 4 пункту 3 постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 р. Порівнюючи діючі умови виплати надбавки за вислугу років з проектом нової редакції Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за № 2489 бачимо, що працівники, які щойно прийшли на службу в органи місцевого самоврядування, більш матеріально забезпечені відповідно до неприйнятої редакції Закону. Остання передбачає збільшення надбавки за вислугу років щороку на 3% від окладу. Але дана надбавка не може перевищувати 50% від нього. Отже, працівник зі стажем роботи менше одного року може розраховувати на доплату. При цьому вона розраховувалася як від окладу, в основі якого лежить мінімальна заробітна плата, a не прожитковий мінімум.

Таблиця 2

Зміна надбавки за вислугу років залежно від стажу роботи в ОМС

Джерело: складено автором на основі [4, п.п 4, п. 3; 8]

Європейські аналітики стверджують, що ситуація, коли сума окладу складає основну частину заробітку, є найбільш вдалою, і рекомендують таку систему для країн, які прагнуть приєднатися до Європейського Союзу [6, с. 75]. В нашій державі посадовий оклад не складає лише половину заробітку.

За даними Національного агентства з питань державної служби, станом на 01.01.2015, загальна кількість посадових осіб місцевого самоврядування склала 84 548 осіб. З них працівників сільських, селищних рад – 40948 чоловік [2, с. 5]. У 2014 році з органів місцевого самоврядування вибуло 62914 посадовців, з них більше 60 % – за власним бажанням та угодою сторін [2, с. 28]. Це є наглядним показником високої плинності кадрів в даній сфері.

Все ж, роблячи спроби врегулювання наболівшої проблеми, 17 травня 2018 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект про внесення змін до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” за № 8369 (нова редакція чинного закону) [5], який увібрав у себе всі положення проекту закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2489. В новій редакції  схеми посадових окладів визначаються, виходячи з прожиткового мінімуму.

Відповідно до п. 5 статті 45 Законопроекту № 8369 − мінімальний розмір посадового окладу службовця органу місцевого самоврядування, який займає посаду категорії ІІІ п’ятої групи (найнижча посада в органах місцевого самоврядування), не може бути меншим за 1,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. У 2018 році це становить 1938 грн (1762 грн. х 1.1). Таким чином, у разі прийняття цього закону, мінімальні посадові оклади працівників нижчого рівня органів місцевого самоврядування стануть меншими, ніж ті, що діють на сьогоднішній день. Отже, знову питання врегулювання оплати праці працівників органів місцевого самоврядування залишається не вирішеним.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Сьогодні спостерігається відсутність мотивації щодо професійного розвитку службових осіб місцевого самоврядування, що є причиною плинності кадрів. У системі оплати праці відсутній прямий зв’язок рівня оплати праці з її результатами. Оскільки існує значний розрив між заробітною платою вищих керівних посад та посад найнижчого рівня, значна кількість спеціалістів, які працюють у регіонах та сільській місцевості, отримують мінімальну заробітну плату. Шляхи реформування системи оплати праці залишаються актуальними та потребують подальшого вдосконалення. Законопроект №2489, прийнятий Верховною Радою України y другому читанні, зміг би забезпечити мінімальні потреби працівників, проте навіть він не набув законної сили. Виникає гостра необхідність внесення змін до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» де було б закріплено посадовий оклад залежно від мінімальної заробітної плати, a також встановлено коефіцієнти для кожної категорії службовців, які б дали змогу мати достатню оплату праці. Також потребує перегляду розмір надбавки за ранг працівникам органів місцевого самоврядування.

Залежність посадового окладу від мінімальної заробітної плати дозволить службовим особам отримувати заробітну плату, яка залежить від динамічного показника, що відповідає реаліям життя. Статичність посадового окладу в державі зі слабкою економікою та постійно змінюваним курсом валют не є належним способом врегулювання оплати праці. Не виникатиме необхідності з великою періодичністю встановлювати посадові оклади, оскільки буде діяти бланкетна норма, що відсилатиме до закону про державний бюджет України на відповідний рік.

Література

1. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001 р. № 2493-ІІІ / Відомості Верховної Ради України, 2001, № 33, ст. 175.
2. Інформаційне видання «Державна служба в цифрах 2015» / Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу – Режим доступу: http://www.center.gov.ua/attachments/article/26/CSF_2015_UKR.pdf
3. Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів: Постанова КМУ від 09.03.2006 № 268 – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/268-2006-%D0%BF#n338
4. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР / Відомості Верховної Ради України, 1995, № 17, ст.121.
5. Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” № 8369 від 17.05.2018 – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64016
6. Щегорцова В. М. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду організації мотивації праці державних службовців / В. М. Щегорцова // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. / редкол. В. В. Говоруха (голов. ред.) [та ін.]. – Вип. 2 (21). – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ ”Магістр”, 2008. – С. 417-423.
7. Проект Закону України № 2489 від 30.03.2015 «Про службу в органах місцевого самоврядування» − Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54569
8. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: Дело, 1993. – 568 с.
9. Україна у цифрах у 2004 р.: Стат. довід. / Держкомстат України. – К., 2005. – 261 с.

References

1. About service in local self-government bodies: Law of Ukraine dated 07.06.2001 № 2493-ІІІ / Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2001, No. 33, art. 175.
2. Information publication “State Service in Figures 2015” / Center for Adaptation of the Civil Service to the Standards of the European Union – Access Mode: http://www.center.gov.ua/attachments/article/26/CSF_2015_UKR.pdf
3. On the ordering of the structure and conditions of remuneration of employees of the apparatus of executive bodies, prosecutor’s offices, courts and other bodies: CMU Decree No. 268 of March 9, 2006 – Access mode: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show / 268-2006-% D0% BF # n338
4. About the payment of labor: Law of Ukraine dated March 24, 1995 No. 108/95-BP / Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 1995, No. 17, p.121.
5. Draft Law on Amendments to the Law of Ukraine “On Service in Local Self-Government Bodies” No. 8369 dated May 17, 2018 – Access Mode: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511= 64016
6. Shchegortsova V.M. Comparative analysis of domestic and foreign experience of organization of motivation of labor of civil servants / VM Shchegortsov // The theory and practice of public administration: Sb. sciences etc. / rare. V.V. Govorukha (heads of ed.) [And others]. – Whip 2 (21). – Kh.: View of KRI NAPA “Magister”, 2008. – p. 417-423.
7. Draft Law No. 2489 of 03.03.2015 “On the Service in Local Self-Government Bodies” – Mode of access: http://w1.c1rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54569
8. Fisher S., Dornbusch R., Shmalenzi R. Economics. – M.: Case, 1993. – 568 pp.
9. Ukraine in figures in 2004: Stat. Reference / Derzhkomstat of Ukraine. – K., 2005. – 261 p.