Філологія

УДК 81’255

Висоцька Ганна Віталіївна

кандидат філологічних наук, доцент

завідувач кафедри перекладу

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

Медведь Тетяна Володимирівна

студентка

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ПЕРЕКЛАДУ СУЧАСНОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ДЖ. К. РОУЛІНГ «ГАРРІ ПОТТЕР І ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ»)

SOCIOLINGUISTIC ASPECT OF THE MODERN CHILDREN`S LITERATURE TRANSLATION (BY THE NOVEL OF J. K. ROWLING “HARRY POTTER AND THE SORCERER’S STONE”)

Анотація. Стаття розкриває характерні риси дитячої літератури, дає характеристику складнощів, які можуть виникнути під час перекладу соціолінгвістичного аспекту мови та причини їх виникнення. За допомогою порівняльного аналізу перекладу роману Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» на українську мову з оригіналом визначаються перекладознавчі стратегії і тактики відтворення соціолінгвістичних маркованих одиниць: онімів та реалій. У статті наводяться приклади і засоби перекладу деяких відібраних маркованих одиниць.

Ключові слова: дитяча література, ідіостиль, онім, реалія, перекладацька стратегія.

Summary. The article reveals the characteristic features of the children`s literature, gives a description of problems that may arise within the process of translation of the sociolinguistic aspect of language and their causes. Due to the comparative analysis of the translation of the novel by Joanne K. Rowling “Harry Potter and the Sorcerer’s Stone” into Ukrainian with its original in English, the translation strategies and tactics of reproduction of the sociolinguistic marked units as onyms and realias are determined. The article gives the examples and the ways of translation of some selected marked units.

Key words: children`s literature, idiostyle, onym, realia, translation strategy.

Проблема перекладу дитячої література є одним з найцікавіших та найменш досліджених аспектів у теорії перекладу художньої літератури. Це пов’язано з тим, що такого роду література набула поширення лише у XVIII ст. Але на сучасному етапі культурно-соціального розвитку України виникає потреба у проведені досліджень перекладу літератури для дітей. Як відомо, художня література відіграє велику роль у морально-естетичному вихованні людини ще з дитинства. Саме тому переклад літератури, створюваної для дітей, повинен бути якісним. А для продукування якісного перекладу творів необ-хідно розуміти специфіку таких творів і враховувати вікову категорію цільової аудиторії. Перекладач повинен пам’ятати, що дитяча література передбачає ясність і зрозумілість тексту поруч із дидактичною чіткістю, яка не перетво-рюється на повчання.

Актуальність дослідження визначається стрімким поширенням в Україні перекладеної з різних мов дитячої літератури, необхідністю визначити і класифікувати стратегії й тактики перекладу такого роду літератури, зростаючим інтересом сучасних перекладознавців до засобів відтворення усіх змістовних і формальних параметрів дитячих творів та потребою адекватної передачі лакун в українському перекладознавстві.

Дослідженнями різних аспектів перекладу дитячої літератури займалися переважно зарубіжні науковці, а саме: Г. Нойманн, Г. Клінберг, Г. Турі, З. Шавіт ,Т. Пууртінен, Р. Ойттінен, А. Форнальчик, , Л-К. Персон, , К. Ландерс. Вони вивчали питання, пов’язані з адаптацією перекладу до потреб цільової аудиторії, з урахуванням специфічних рис літератури для дітей. Українських досліджень проблем перекладу дитячої літератури не так багато, як зарубіжних. Серед них варто виділити праці таких вчених, як: М. Бережна, С. Вольштейн, А. Мануілова, А. Потапова та О. Ребрій. Вони також зробили вагомий внесок у дослідження проблеми відтворення дитячих творів.

Об’єктом дослідження виступає переклад роману англійської письменниці Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» на українську мову. А предметом – оніми і реалії як домінанти авторського стилю Дж. К. Роулінг.

Матеріалом дослідження став роман Дж. К. Роулінг «Harry Potter and the Sorcerer’s Stone» та його переклад «Гаррі Поттер і філософський камінь», виконаний українським перекладачем Віктором Морозовим.

Мета статті полягає у визначенні перекладознавчих стратегій і тактик для відтворення соціолінгвістичних маркованих одиниць, а саме: онімів і реалій з урахуванням вікових особливостей цільової аудиторії.

Для реалізації поставленої мети виділено такі завдання:

• визначити специфічні риси дитячої літератури, релевантні для перекладу;
• виявити домінантні параметри індивідуально-авторського стилю Дж. К. Роулінг та з’ясувати їхні функціональні характеристики в тексті;
• за допомогою порівняльного аналізу оригіналу роману та його перекладу визначити перекладацькі стратегії щодо відтворення соціолінгвістичних маркованих одиниць: онімів і реалій.

Дитяча художня література з’явилася значно пізніше, ніж художня література для дорослих. Однак, вже на сьогоднішній день вона привертає увагу багатьох дослідників, перекладачів та лінгвістів, оскільки її поширення набрало суттєвих обертів за останні роки. Незважаючи на це, література для дітей й досі залишається недостатньо вивченою, попри її істотну педагогічну, соціальну й ідеологічну роль у вихованні молодого покоління [9, с. 6].

Поняття художньої літератури для дітей розглядається багатьма науковцями, але для нашого дослідження найдоречнішим визначенням є за З.Гриценко, яке полягає у тому, що дитяча література представляє собою комплекс творів, написаних для дітей з урахуванням психофізіологічних особливостей їхнього розвитку [4, с. 8]. Це говорить про те, що такого роду література враховує особливості інтелектуального та емоційного розвитку дитини, обсяг її знань та життєвого досвіду, а, на нашу думку, саме ці параметри є релевантними для перекладу. Як правило, головною рисою дитячої літератури є те, що адресатом творів є дитина. Тому для того, щоб перекладена книга стала доступною для її розуміння, перекладач, який виступає реципієнтом іншомовного твору, повинен враховувати такі специфічні риси цільової аудиторії, як: 1) вік; 2) не сформованість мовної особистості; 3) нероз-винена мовна компетенція; 4) недостатній обсяг знань [9, с. 7].

Одним з найяскравіших прикладів дитячої літератури є серія книг про чарівника-підлітка Гаррі Поттера, яку написала талановита англійська письменниця Дж. К. Роулінг. Її твори володіють особливим лінгвістичним потенціалом, який розкривається в мовних характеристиках персонажів романів, створених творчою уявою цієї авторки. Однією з головних причин популярності серії романів про Гаррі Поттера можна назвати індивідуальні особливості жанру – поряд з описами предметів і явищ сучасного світу в творі присутні численні описи реалій чарівного світу. У «Гаррі Поттері» поєднується реальне і нереальне, цілком ймовірне і абсолютно неправдоподібне. Унікальність даної серії книг полягає і в тому, що в ній цікавим чином переплітаються відразу кілька жанрів – твір містить в собі елементи казки, міфу, детектива, фентезі, а також деякі риси шотландського фольклору [1, с. 36].

Перед аналізом оригіналу роману «Гаррі Поттер і філософський камінь» та його перекладу необхідно дослідити індивідуальний стиль письменниці. Індивідуальний стиль (або ідіостиль) автора дуже тісно пов’язаний із його творчою індивідуальністю – неповторною своєрідністю креативної діяльності кожного видатного митця, зумовленою його світоглядом, талантом, життєвим досвідом, темпераментом тощо. Ідіостиль письменника обумовлюється добором мовних зображальних засобів та використанням їх у контексті художнього твору, а також естетичною функцією мовного матеріалу, важливим елементом якого є стилістичні засоби [9, с. 9].

Дж. К. Роулінг у романі «Гаррі Поттер і філософський камінь» дово-диться розмежувати світ Гаррі Поттера від нудного світу реальності, для цього письменниця вигадує абсолютно новий світ. Важливо відзначити, що в її творчості все має символічний характер, а саме: імена головних і другорядних героїв, назви місць, де відбуваються основні події роману. Письменниця ретельно продумує образ кожного героя, виходячи з характеру персонажа, підбирає або створює ім’я, яке повністю б відображало його внутрішній світ, зовнішні особливості, походження, рід діяльності та інше [11, с. 40]. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що серед мовних одиниць, які використовувала письменниця у своєму творі, значне місце посідають оніми і реалії. Саме ці стилістичні засоби стали предметом розгляду у нашому дослідженні.

Цінність фентезійних творів, їхня специфіка та своєрідність багато в чому визначається способом творення і джерелом виникнення назв, що у них функціонують. Оніми (або власні імена) сприяють вирішенню завдань, поставлених письменниками жанру фентезі. А головним завданням цих авторів є формування власного віртуального світу, який має бути максимально реальним і переконливим. Дж. К. Роулінг змогла створити зовсім незвичайний, дивовижний, магічний світ, де усе виглядає реальним: герої, будинки, місця, де відбуваються події.

Власні назви одночасно номінують, індивідуалізують і ідентифікують певний предмет або явище. Вони є об’єктом ономастики [3, с. 207]. Ономастика, у свою чергу, представляє собою розділ лінгвістики, який вивчає власні назви, історію їх виникнення та перетворення у результаті їх довгострокового вживання у мові-джерелі або у зв’язку із запозиченням з інших мов спілкування [8]. Як вже відомо, вона займає особливе місце у стилістиці твору Дж. Роулінг. Оскільки у романі Дж. К. Роулінг фігурують імена та назви з прозорою семантикою та з більш завуальованою, тому усі оніми роману «Гаррі Поттер і філософський камін» можна поділити на дві великі групи: 1) імена та назви реального світу; 2) імена та назви ірреального світу, тобто вигадані. Письменниця конструює імена з метою досягти певного стилістичного ефекту або ж дати характеристику персонажеві, щоб полегшити сприйняття його суті. Ономастикон Дж. К. Роулінг дає можливість одночасно відобразити і реальний світ, і фантастичний [9, с. 10].

Відомий український мовознавець М. Кочерган дає таку класифікацію усіх власних назв, як: антропоніми (імена людей), топоніми (географічні назви), зооніми (клички тварин), теоніми (назви божеств), астроніми (назви небесних тіл), космоніми (назви зон космічного простору і сузір’їв), хрононіми (назви відрізків часу, пов’язані з історичним подіями), ідеоніми (назви об’єктів духовної культури), хрематоніми (назви об’єктів матеріальної культури), ергоніми (назви об’єднань людей, тобто товариства, організації тощо), гідроніми (назви водоймища (річки, моря, болота), етноніми (назви народів етнічних культур) [7, с. 187]. В результаті аналізу роману «Гаррі Поттер і філософський камінь» було ідентифіковано 162 власні назви, серед яких налічується 92 оніми (антропоніми, топоніми, зооніми) та 70 реалій магічного світу.

Дуже часто власні назви несуть у собі додаткову інформацію про персонажів або об’єкти реального та магічного світу. Їх можна поділити на такі, що вказують на рід діяльності персонажа, на характерні риси зовнішності та характеру персонажа. При відтворенні «промовистих» імен завжди постає вибір між збереженням і відтворенням його змісту. Перед перекладачем постійно виникає проблема вибору прийому, який залежить від характеру тексту і його жанрових особливостей, а в нашому випадку – ще й категорії віку і лінгвокраїнознавчого рівня підготовки читача. Тому ми обрали класифікацію засобів перекладу В. Карабана [5, с. 17-26], бо на наш погляд, вона є найповнішою серед усіх проаналізованих нами класифікацій [2; 3; 5; 6]. Дослідник виокремлює наступні засоби перекладу: 1) добирання словникового відповідника; 2) вибір варіантного відповідника (для багатозначних слів); 3) транскодування; 4) калькування (буквальний переклад); 5) контекстуальна заміна; 6) смисловий розвиток; 7) антонімічний переклад; 8) описовий переклад. У процесі аналізу оригіналу роману «Гаррі Поттер і філософський камінь» та його перекладу, було визначено, що українським перекладачем В. Морозовим використовувалися такі засоби відтворення онімів, як: транскодування, калькування, контекстуальна заміна, добирання відповідника та описовий переклад.

Транскодування – це засіб перекладу, при якому звукова або графічна форма слова вихідної мови передається способами абетки мови перекладу. В.Карабан розмежовує 4 типа транскодування: транскрибування (передача тільки звукової форми), транслітерування (відтворення слова за літерами), змішане транскодування (в одному слові або словосполученні викорис-товуються і транскрипція, і транслітерація) і адаптивне транскодування (адаптація форми слова до граматичної та/або фонетичної будови мови перекладу) [5].

Калькування (або дослівний переклад) представляє собою запозичення шляхом буквального перекладу слова або звороту з наступним складанням перекладених частин без будь-яких змін [3, c. 89]. Протилежну функцію має контекстуальна заміна. Внаслідок якої перекладним відповідником є слово або словосполучення, що не має словникового відповідника, та яке підібрано із урахуванням контекстуального значення слова, яке перекладається [5].

Описовий переклад (або пояснення) це спосіб перекладу, за якого слово або словосполучення замінюється словосполученням в мові перекладу, яке адекватно передає зміст цього слова або словосполучення [5]. Такий спосіб перекладу має місце в таких ситуаціях, коли безеквівалентна одиниця оригіналу маловідома реципієнту перекладу, оскільки він може відчути національний колорит контексту та зрозуміти пояснення реалії.

Шляхом порівняльного аналізу оригіналу роману «Гаррі Поттер і філософський камінь» та його перекладу, нам стало відомо, що найбільша кількість лексичних одиниць відноситься до антропонімів (67 власних імен). Їх можна розділити на дві групи: «промовисті» власні імена та звичайні. Більшість з них становить перша група онімів, бо історія про чарівника-підлітка Гаррі Поттера відбувається у магічному світі. Тому такі власні імена несуть у собі додаткове значення, наприклад:

Devil’s Snare, Devil’s Snare…what did Professor Sprout say? – it likes the dark and the damp [12, р. 196].

Пастка диявола, пастка диявола…Що там казала професорка Спраут? Вона любить темряву й вогкість [10, с. 189].

Професорка Спраут – викладач травології в школі Гогвортс, дієслово «sprout» з англійської мови має значення «виростати, пускати паростки, розпускатися». Можна помітити, що її ім’я пов’язано з її професійною діяльністю.

Ще один професор Гогвортсу Severus Snape має також «промовисте» ім’я, але негативне, бо його ім’я асоціюється з англійським прикметником «severe», що означає «суворий»:

Flattened in that last match by Slytherin, I couldn’t look Severus Snape in the face for weeks [12, p. 107]

Так продути Слизерину в останньому матчі, – я потім кілька тижнів не могла глянути у вічі Северусу Снейпу! [10, с. 102].

Наступний приклад «промовистого» власного імені несе у собі також негативне значення:

Voldemort had powers I will never have [12, p. 8]

Волдеморт мав силу, якої я ніколи не матиму [10, с. 7].

Цей персонаж сам вигадав собі ім’я негативного характеру – Voldemort: з лат. мови «volo» – дуже хотіти, приготувати, а «mori» – смерть, тому це слово має такий дослівний переклад з латини «пристрасно бажаючий смерті». Отже, у наведених прикладах В. Морозов використовував транскрибування, транслітерування та змішане транскодування.

Персонажі, які не відіграють важливої ролі у розвитку сюжету або які з’являються лише декілька разів, мають звичайні імена, які вже існують в англійській мові та не викликають у свідомості читача чітких асоціацій. Однак навіть у таких ситуаціях Дж. К. Роулінг спирається на власний досвід, таким чином, наділяючи абсолютно кожне ім’я особливим значенням, про що письменниця нерідко згадує в різних інтерв’ю. Наприклад, розглянемо ім’я головного персонажа роману – Harry Potter:

He’ll be famous – a legend – I wouldn’t be surprised if today was known as Harry Potter day in the future – there will be books written about Harry – every child in our world will know his name! [12, p. 10].

Він має стати знаменитим, легендарним, і я не здивуюся, якщо сьогоднішній день у майбутньому святкуватимуть як день Гаррі Поттера. Про Гаррі напишуть книжки, і його ім’я знатиме кожна дитина! [10, с. 9].

Як казала сама письменниця, ім’я Harry – її улюблене чоловіче ім’я, а Potter – прізвище її друга дитинства. Але не все так просто, оскільки коли вона давала хлопчикові-чарівнику прізвище, вона враховувала, що слово «potter» з латинської мови означає «могутній», а ім’я Harry – середньоанглійська форма старофранцузького імені Henry, яке пішло від німецького імені Heinrich, де слово «heim» означає «будинок», а «rich» – «сильний, могутній». Таким чином, ім’я Harry Potter може мати такий переклад як «господар дому». Усі проаналізовані нами звичайні власні імена перекладаються за допомогою транскодування.

До топонімів (14 власних назв) роману Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» входять назви країн, міст, вулиць і графств. Усі топоніми поділяються на реальні та вигадані. При перекладі реальних топонімів В. Морозов використовував усталені відповідники до слів Kent, Yorkshire та Dundee:

Viewers as far apart as Kent, Yorkshire, and Dundee have been phoning in to tell me that instead of the rain I promised yesterday, they’ve had a downpour of shooting stars! [12, p. 4]

Мені телефонували глядачі з таких далеких місць, як Кент, Йоркшир і Данді, й повідомляли, що замість обіцяного вчора дощу вони спостерігали потоки падучих зірок! [10, с. 4]

Не всі топоніми мають відповідники в мові перекладу. До таких відносяться вигадані назви міст, вулиць і алей. Наприклад, Godric’s Hollow – невеличке селище, де народився засновник школи Гогвортс, а також, воно відоме тим, що у цьому містечку поховані батьки Гаррі Поттера. Назву цього міста відтворено за допомогою поєднання транскрибування та калькування:

“What they’re saying,” she pressed on, “is that last night Voldemort turned up in Godric’s Hollow [12, с. 8].

– Так ось, кажуть, – мовила вона з притиском, – ніби минулої ночі Волдеморт з’явився в долині Ґодрика [10, с. 8].

Наступний приклад топоніма – Cokeworth – вигадане місто в одному із центральних графств Англії. В. Морозов передав цю назву українською мовою засобом змішаного транскодування:

Mr. H. Potter Room 17 Railview Hotel Cokeworth [12, p. 29].

Містеру Г. Поттеру Кімната 17 Готель “Рейлв’ю” Коукворт [10, с. 28].

Усі учні магічної школи Гогвортс перед навчальним роком покупають або беруть із дому своїх домашніх улюбленців, саме тому у проаналізованому нами романі «Гаррі Поттер і філософський камінь» можна зустріти багато зоонімів (10 власних назв). Наприклад, сова Гаррі Поттера має прізвисько Hedwig, яке належало середньовічній святій покровительки дітей-сиріт. Ця власна назва має дуже символічний характер, бо за сюжетом Гаррі Поттер є також сиротою. В. Морозов передав прізвисько сови за допомогою транскрибування, і, на нашу думку, такий переклад є дуже вдалим:

It was lucky that Aunt Petunia didn’t come in to vacuum anymore, because Hedwig kept bringing back dead mice [12, p. 62].

На щастя, тітка Петунія вже не прибирала в кімнаті й не бачила, як Гедвіґа верталася з упольованими мишками [10, с. 59].

Варто прибілити увагу перекладу прізвиськ чотирьох котів, які належать сусідці родичів Гаррі Поттера, бо деякі з них, а саме Tibbles й Tufty не мають відповідника у мові перекладу. Тому ці власні назви перекладені засобом контекстуальної заміни, що є дуже вдалим вибором, оскільки для реципієнта перекладу такий переклад є легшим для сприйняття. А два інші прізвиська відтворені засобом калькування:

Harry knew he ought to feel sorry that Mrs. Figg had broken her leg, but it wasn’t easy when he reminded himself it would be a whole year before he had to look at Tibbles, Snowy, Mr. Paws, and Tufty again [12, p. 15].

Гаррі розумів, що негарно радіти з приводу зламаної ноги місіс Фіґ, але стриматися було важко, бо він збагнув, що тепер лише через рік знову побачить знімки Мурчика, Білосніжки, Лапоньки і Марсика [10, с. 15].

Реалії становлять великі труднощі для перекладача, тому що привносять етнокультурний колорит у твір та виступають концептуальними і лексичними лакунами у мові перекладу [9, с. 11]. Реалії – це слова і словосполучення народної мови, які відображають найменування предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту, або суспільно-історичних особливостей народу, нації, країни, племені, і які, таким чином, постають носіями національного, місцевого або історичного колориту; точних відповідностей на інших мовах такі слова не мають, а отже, не можуть бути перекладені «на загальних підставах», тому що вимагають особливого підходу» [3, с. 438]. Для відтворення соціолінгвістичних маркованих одиниць ми, знов таки, обрали класифікацію засобів перекладу В. Карабана. Але як і в той раз, В. Морозов у перекладі роману використовував лише деякі з них, а саме: транскодування, калькування, контекстуальна заміна та описовий переклад.

Усі відібрані нами методом суцільної вибірки реалії роману Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» охоплюють всі сфери життя магічного світу. Завдяки цим реаліям, письменниця розмежовує життя магів та маглів (звичайних людей). Розглянемо детальніше деякі назви та засоби їх відтворення українським перекладачем В. Морозовим. Наприклад, реалії, що називають навчальні заклади та їх відділення передаються завжди засобом транскрибування, це можна побачити на представлених нижче прикладах з реаліями Hogwarts та Gryffindor:

Rubeus Hagrid, Keeper of Keys and Grounds at Hogwarts [12, p. 33].

Рубеус Геґрід, ключник і охоронець дичини у Гоґвортсі [10, с. 32].

“Gryffindor,” said Ron. Gloom seemed to be settling on him again [12, p. 75].

У Ґрифіндорі, — знову спохмурнів Рон [10, с. 72].

Цікавими для перекладу реаліями є назви книг, які є виключно авторськими, оскільки вони пов’язані із вигаданим магічним світом, невідомими для звичайних людей тваринами і рослинами. Усі назви книжок, які були знайдені в оригіналі роману та його перекладі передаються засобом калькування, ось деякі з них:

A History of Magic by Bathilda Bagshot [12, p. 46].

«Історія магії» Батільди Беґшот [10, с. 44].

A Beginners’ Guide to Transfiguration by Emetic Switch [12, p. 47].

«Початковий курс трансфігурації» Емеріка Свіча [10, с. 44].

У магічному світі Гаррі Поттера виступає велика кількість реалій, які називають крамниці, банки, паби тощо. В. Морозов переклав їх засобами транскодування та калькування. Розглянемо назву магазину Ollivander, яка передається за допомогою транслітерування:

Peeling gold letters over the door read Ollivanders [12, p. 57].

Облуплені золоті літери над дверима проголошували: ОЛІВАНДЕР [10, с.72].

Назви спортивних ігор, змагань, знарядь, гравців є також реаліями, оскільки усі вони мають зв’язок в магічним, нереальним світом. Серед магів гра Quidditch, де найбільш спортивні учні на мітлах мають впіймати літаючі м’ячі, користується великою популярністю. Реалія Quidditch відтворена за допомогою транскрибування, а усі інші реалії цієї групи – також засобом транскрибування та калькування:

It’s like – like soccer in the Muggle world – everyone follows Quidditch – played up in the air on broomsticks and there’s four balls – sorta hard ter explain the rules [12, p. 56].

Це ніби…футбол у світі маґлів. Квідичем захоплюються всі, в нього грають у повітрі на мітлах, а м’ячів аж чотири. Тільки правила досить тяжко пояснити [10, с.53].

Реалії, які називають монети та гроші також існують у магічному світі. Розглянемо такі назви, як Galleon і Knut, які відтворені на українську мову засобом транскрибування, а реалія Sickle – засобом калькування:

Seventeen silver Sickles to a Galleon and twenty nine Knuts to a Sickle, it’s easy enough [12, p. 53].

В одному ґалеоні сімнадцять срібних серпиків, а в серпику — двадцять дев’ять кнатів, це досить просто [10, с. 50].

Назви зіль, настоянок та еліксирів передані у перекладеному романі засобами калькування, наприклад:

The Sorcerer’s Stone! Of course – the Elixir of Life! But I don’t understand who – [12, p. 182].

Філософський камінь! Звичайно… еліксир життя!.. Але я не розумію, хто…[10, с. 176].

Магічний світ Дж. К. Роулінг має багато реалій, що називають різні побутові реалії: предмети, їжу, напої, які властиві лише чарівникам. Такі реалії найчастіше відтворені за допомогою калькування, трохи менше – транслітерування, а також є такі, що передані засобом контекстуальної заміни та описового перекладу. В. Морозов переклав українською мовою назви солодощів засобом калькування:

What she did have were Bettie Bott’s Every Flavor Beans, Drooble’s Best Blowing Gum, Chocolate Frogs. Pumpkin Pasties, Cauldron Cakes, Licorice Wands, and a number of other strange things Harry had never seen in his life [12, p. 71].

Натомість вона торгувала горошком на кожен смак “Берті Бот”, жуйкою “Друбл”, шоколадними жабками, пиріжками з гарбузом, тістечками з казана, локричними паличками та всілякими іншими чудернацькими виробами, яких Гаррі не бачив зроду [10, с. 68].

Висновки: Проблема перекладу дитячої літератури і досі залишається недостатньо дослідженою. Це пов’язано з тим, що такого роду література з’явилася зовсім нещодавно. Однак, на сьогоднішній день вона привертає увагу багатьох дослідників, перекладачів та лінгвістів, оскільки її поширення набрало суттєвих обертів за останні роки. Тому виникає необхідність у вивченні перекладацьких стратегій і тактик відтворення літератури для дітей.

В результаті порівняльного аналізу оригіналу роману Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» та його перекладу нами були визначені перекладацькі стратегії щодо відтворення соціолінгвістичних маркованих одиниць: онімів і реалій, які є домінантами ідіостилю письменниці. У романі було ідентифіковано 162 власні назви, серед яких налічується 92 оніми (антропоніми, топоніми, зооніми) та 70 реалій магічного світу. Під час їх перекладу український перекладач В. Морозов використовував такі перекладацькі стратегії: транскодування – 88 (54 %), калькування – 48 (29 %), поєднання транскодування з калькуванням – 9 (6 %), додавання усталеного відповідника – 9 (6 %), контекстуальна заміна – 7 (4 %) та описовий переклад – 1 (1 %). Як бачимо, для передачі онімів і реалій українською мовою у романі Дж. К. Роулінг перекладач найчастіше використовує транскодування і калькування.

Література

1. Белей Л. О. Літературно-художня антропонімія як мовно-стилістичний засіб розкриття характерів персонажів / Л. О. Белей // Українська мова і література в школах. – 1993. – № 7. – С. 36–39.
2. Вине Ж.-П. Технические способы перевода / Ж.-П. Вине, Ж. Дарбельне // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 157–167.
3. Влахов С. І. Непереводимое в переводе / С. І. Влахов, С. П. Флорин. – М. : Высшая школа, 1986. –340 с.
4. Гриценко З. А. Детская литература. Методика приобщения детей к чтению : учеб. пособие для вузов / З. А. Гриценко. – М. : Академия, 2007. – 313 с.
5. Карабан В. І. Способи перекладу лексичних одиниць /  В. І. Карабан. – Вінниця : Нова книга, 2002. – С. 279–299.
6. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) : підручник / І. В. Корунець. – Вінниця : Нова Книга, 2001. – 448 с.
7. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : підручник / М. П. Кочерган. – К. : Академія, 2005. – 368 с.
8. Мурзаев Э. М. Очерки топонимики / Э. М. Мурзаев – М. : Мысль, 1974. – 382 с.
9. Потапова А. Є. Відтворення стилістичних засобів у перекладі дитячої художньої літератури (на матеріалі українських, німецьких та російських перекладів творів Дж. К. Ролінґ) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.16 / Потапова Анна Євгенівна. – Одеса, 2011. – 19 с.
10. Роулінг Дж. К. Гаррі Поттер і філософський камінь / Дж. К. Роулінг – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МАГА, 2002. – 241 с.
11. Сергеева А. А. Реализация переводческих стратегий при передаче авторских окказионализмов : (на материале переводов романа Дж. К. Роулинг «Гарри Поттер») / А. А. Сергеева [Электронный ресурс]. – Режим доступа : https ://nauchkor.ru/uploads/documents/5bb5c95 pdf
12. Rowling J. K. Harry Potter and the Philosopher’s Stone / J. K. Rowling. – London: Bloomsbury Publishing, – 218 p.