Юридичні науки

Рязанцева Аріна Ігорівна

студент

Національно юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ ОБОРОНИ УКРАЇНИ: КОЛІЗІЇ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Анотація. У даній статті досліджено поняття оборони земель як у теоретичному сенсі, так і на законодавчому рівні. Розглянуто проблемні питання місця та значення використання земель оборони. Виявлено прогалини у законодавстві щодо використання та охорони земель оборони України. Виокремлено особливості управління землями оборони, зокрема перспективні механізми залучення їх до господарського обороту.

Ключові слова: землі оборони, земельне законодавство, колізія, використання земель, охорона земель, «простоювання» земель оборони.

Постановка проблеми. Дослідження використання земель оборони є доволі важливим питанням, яке потребує всебічного розгляду з законодавчого боку, що має свої проблемні аспекти.

Реалізація принципу законності в регулюванні земельних відносин забезпечується ефективно діючою в державі системою земельного законодавства. Наявність прогалин, колізій нормативно-правових актів, норм земельного законодавства України та форм їх зовнішньої об’єктивації ускладнює доступ до землі фізичних та юридичних осіб, нівелює конституційні приписи щодо охорони землі як основного національного багатства, призводить до диспропорції публічних та приватних інтересів у земельній сфері, зростання соціальної напруженості у суспільстві.

Окремим видом юридичних дефектів у механізмі правового регулювання земельних відносин є колізія нормативно-правових актів земельного законодавства. Зазначений вид юридичної колізії досліджується в теорії права України та інших держав [2, с. 34].

У доктрині земельного права України колізія нормативно-правових актів як вид юридичних дефектів не стала предметом окремого наукового дослідження. Зазначене зумовлює актуальність виявлення загальних та особливих ознак колізії нормативно-правових актів як різновиду юридичних колізій з метою запобігання та усунення негативного впливу зазначеного юридичного дефекту на механізм земельно-правового регулювання [3, с. 49].

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України [1].

У юридичній літературі зазначається, що підхід у законодавстві до визначення колізії нормативно-правових актів є не зовсім вдалим, оскільки:

• по-перше, колізія юридичних норм може мати місце в самому нормативно-правового акті;
• по-друге, навіть якщо законодавець вирішує питання колізії тільки в нормативній площині, то не треба було обмежуватися системою законодавства, оскільки колізія може виникати між нормами не тільки нормативно-правових актів, а й інших джерел права (наприклад, закон – міжнародний договір).

Досліджуючи поняття «колізія нормативних актів», В. Е. Щебельський визначає його як суперечність між правовими приписами відповідних актів, які проявляються у відмінностях в процесі регулювання аналогічних громадських відносин [4, с. 108]. Аналіз наведеного визначення дозволяє зробити висновок, що колізію нормативно-правових актів автор ототожнює з колізією правових норм, що не зовсім узгоджується з положеннями загальної теорії права в частині відмінностей між нормами права та нормативно-правовими актами як їх зовнішнім виразом.

Колізію нормативних актів Н. К. Галянтич розглядає як протиріччя між цими актами по одному і тому ж предмету регулювання. Під колізією законів Н. І. Сірий розуміє «неузгодженість актів внутрішнього законодавства», а Е. І. Темнов – «протиріччя (зіткнення) законодавчих (нормативних правових) актів, що регулюють ті ж суспільні відносини». Тобто, більшість вчених звертають увагу на «протиріччя», «неузгодженості», «розбіжності» між нормативно-правовими актами, але не деталізують, в чому ці протиріччя, неузгодженості та розбіжності виявляються. Наведені визначення не дозволяють в повній мірі розкрити істотні ознаки колізії нормативно-правових актів земельного законодавства і відмежувати її від інших видів юридичних колізій в земельному праві України [5, с. 293].

Колізія між формою нормативно-правового акту та характером включених в нього приписів притаманна для сучасного земельного законодавства України. Зокрема, в Законі України «Про використання земель оборони» від 27 листопада 2003 року, що містить всього сім статей, встановлено, що особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об’єкти визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 2) і уряд уповноважений затвердити порядок надання зазначених земельних ділянок (ст. 7). У теорії права Н. Н. Пархоменко, чи не применшуючи ролі підзаконних нормативно-правових актів у регулюванні суспільних відносин, виявляє тенденцію до надмірного і невиправданого зростання обсягів підзаконної правотворчості.

Необхідно наголосити на підходах до видання підзаконних нормативно-правових актів з урахуванням їх прив’язки до законів, своєчасності прийняття та можливості реалізації. Ґрунтуючись на цій позиції й приймаючи до уваги важливість суспільних відносин з користування земель оборони, комплексність правового режиму цієї категорії земель, бланкетний характер норм ЗК України, які визначають правовий режим земель оборони, а також незначний обсяг Закону України «Про використання земель оборони», приписи щодо порядку надання військовим частинам земельних ділянок під військові та інші оборонні об’єкти доцільно було б включити саме в спеціальний закон про використання земель оборони, а в подальшому при приведенні кодифікації – в ЗК України з метою усунення такого юридичного дефекту як бланкетность земельно-правових норм.

На сьогодні досить гостро стоїть проблема «простоювання» земель, які з тих чи інших причин більше не використовуються. Наприклад, це можуть бути:

• землі колишніх військових частин або полігони, які були ліквідовані;
• земельні ділянки, на яких проводилася розробка корисних копалин, або проводилася видобуток води зі свердловини для питного або господарсько-побутового забезпечення військового об’єкта або поселення;
• землі, відведені під зберігання або складування техніки, припасів та інших військових об’єктів, які на сьогоднішній день більш не використовуються.

На протязі декількох років, були запропоновані різні варіанти вирішення подібних проблем:

1. Рекультивація земель. Дані заходи проводилися в тому випадку, коли на земельній ділянці велися роботи з геологічного вивчення та оцінки родовищ корисних копалин з метою їх подальшого видобутку (у разі, якщо землі використовувалися під розробку свердловин, застосовувалася методика консервації або запечатування для ліквідації загрози забруднення). Однак необхідно відзначити, що далеко не всі надрокористувачі після «відпрацювання» родовища або свердловини проводили заходи щодо ліквідації завданих ними збитків навколишньому середовищу. Виникали загрози забруднення водних джерел, які внаслідок розробки свердловини не були запечатані, згідно з чинними нормативно-правовим актам.
2. Передача земель муніципальних утворень. За час «простоювання» не використовуваних земель нерідко виникали ситуації, коли губернатори, голови адміністрації муніципальних утворень зверталися безпосередньо до військових утворень з проханням надати їм в користування земельні ділянки під власні потреби [6, с. 31-35].

Висновок. На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що юридична колізія нормативно-правових актів земельного законодавства України проявляється в наступному:

а) в протиріччях між імперативним конституційною вимогою про форму нормативно-правового акту і прийнятим нормативно-правовим актом земельного законодавства;

б) в протиріччях між імперативним законодавчо встановленим вимогою про форму нормативно-правового акта, який повинен закріпити нові, змінити або скасувати існуючі земельно-правові норми з метою врегулювання певних земельних відносин, і прийнятим в установленому порядку нормативно-правовим актом, спрямованим на регулювання зазначених відносин;

в) у відмінностях або протиріччях між формою нормативно-правового акту та характером земельно-правових норм, які в ньому об’єктивуються, й специфікою суспільних відносин, на регулювання яких він спрямований;

г) у відмінностях між власною назвою нормативно-правового акту земельного законодавства та його змістом.

Запобігання виникненню колізій як різновиду юридичних дефектів нормативно-правових актів земельного законодавства України на етапі нормотворення, а також своєчасне виявлення й мінімізація їх негативного впливу на застосування земельно-правових норм є гарантіями стабільності та ефективного функціонування механізму правового регулювання земельних відносин, реалізації земельних прав, охорони землі як основного національного багатства України.

Розглядаючи проблему «простоювання» виникає ситуація, що з плином часу ці землі ніяк не використовуються, не оформляються, тобто лежать «мертвим вантажем», при цьому немає правовстановлюючих документів на ці землі. І якщо звернутися до кадастрової карти, то інформація про дані землі відсутня. Наявність подібного роду інформаційних прогалин про землі оборони та безпеки є дуже великою проблемою, та потребує вжиття заходів щодо її усунення.

Важливо також відзначити, що «простоювання» такого роду не використовуваних територій йде в розріз з концепцією раціонального використання земель в цілому.

Таким чином, рішення даної проблеми є необхідною для забезпечення актуальної інформації про стан земель оборони та безпеки на території, а також для організації раціонального землекористування на території з метою охорони земель.

Література

1. Закон України: Про використання земель оборони № 1345-IV від 27.11.2003 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004. № 14. ст. 209. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text.
2. Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права? // Право України. 1996. № 6. С. 33-36.
3. Носік В., Коваленко Т. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. 2000. № 3. С. 48-53.
4. Обидіна І. Як уникнути колізії між нормативними актами? // Право України. 2000. № 9. С. 107-108.
5. Пархоменко Н. Законодавство України на сучасному етапі: кількісний та якісний аналіз // Публічне право. 2012. № 3 (7). С. 291-298.
6. Сибилева С. В. Класифікація колізій нормативно-правових актів // Право та освіта. 2009. № 1. С. 31-38.