Юридичні науки

Дрозда Богдан Олегович

студент факультету адвокатури

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Лозова Анастасія Андріївна

студент факультету адвокатури

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ПРАВОСУДДЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Анотація. Дана стаття присвячена дослідженню сучасного стану і майбутніх етапів запровадження різноманітних інформаційних технологій в цивільне судочинство в Україні. Визначено основні проблеми та перспективи електронного правосуддя. Проаналізовано європейські стандарти та закордонний досвід з даного питання. Досліджено вітчизняні плани стратегічного розвитку електронного судочинства та стан їх імплементації в чинне законодавство та практику. Визначаються перспективи та напрямки розвитку електронного правосуддя в цивільному судочинстві.

Ключові слова: електронне правосуддя, цивільний процес, цивільне судочинство, елементи електронного судочинства.

Аннотация. Статья посвящена исследованию современного состояния и будущих этапов внедрения различных информационных технологий в гражданское судопроизводство в Украине. Определены основные проблемы и перспективы электронного правосудия. Проанализированы европейские стандарты и зарубежный опыт по данному вопросу. Исследовано отечественные планы стратегического развития электронного судопроизводства и состояние их имплементации в действующее законодательство и практику. Определяются перспективы и направления развития электронного правосудия в гражданском судопроизводстве.

Ключевые слова: электронное правосудие, гражданский процесс, гражданское судопроизводство, элементы электронного судопроизводства.

Summary. This article is devoted study of the current state and future stages of implementation of various information technologies in Civil Justice of Ukraine. We identified main problems and perspectives of e-Justice. We analyzed European standards and international experience in this field. We investigated national plans strategic development of e-Justice and the state of their implementation in current legislation and practice. We determined perspectives and directions of the development of e-Justice in Civil Process.

Key words: e-Justice, Civil Process, Civil Justice, elements of e-Justice.

Україна, як і весь світ, стрімко рухається вперед у напрямі побудови нового інформаційного суспільства. На разі неможливо уявити світ без впливу на нього мережі Інтернет та інших інформаційних технологій, які проникають у різні сфери суспільних відносин, не винятком є й правовідносини у сфері правосуддя. Адже саме правосуддя є засобом, за допомогою якого забезпечується реалізація одного з основоположних прав людини – права на справедливий судовий захист, який знайшов своє відображення у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [1]. Підписавши у 2014 році Угоду про асоціацію с Європейським Союзом взяла на себе низку обов’язків, серед яких зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості і боротьбу з корупцією [2]. Одним із провідних засобів виконання взятих на себе зобов’язань в межах вищезгаданих документів та загальне покращення сучасної судової системи може стати впровадження електронного правосуддя.

Про актуальність дослідження даного питання свідчить підвищений інтерес з боку держави в цій сфері. Підтвердженням цього слугує виданий у 2016 році Наказ Державної судової адміністрації України «Про затвердження Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження» [3] та низка інших нормативно-правових актів.

Зазначене питання не раз було предметом палких дискусій серед науковців, які активно займались дослідженням цієї теми. Перспективи впровадження електронних технологій у цивільне судочинство досліджували такі вчені-правники: А. Ю. Каламайко, М. Б. Кравчик, Л. Р. Сердюк, В. І. Решетняк, В. В. Комаров, В. В. Ярков, І. О. Боголюбський, О. О. Присяжнюк та інші. Однак, слід зазначити, що дослідження теоретичних та практичних проблем не проводилось, як правило були проведені лише фрагментарні дослідження, які були присвячені окремим аспектам цієї проблеми.

На нашу думку, в юридичному середовищі недостатньо вивчено питання запровадження електронних технологій в цивільне судочинство, тому метою цієї статті є розгляд реального становища електронного правосуддя в цивільному судочинстві та визначення подальших шляхів його розвитку.

Вперше ідеї впровадження електронного технологій в судовий процес були реалізовані в США ще наприкінці минулого сторіччя. Так, у 1988 році Федеральні суди США розпочали використання в тестовому режимі систему доступу до судових актів – Public Access to Court Electronic Records (PACER), ідея якої полягала в забезпеченні доступу громадянам через мережу Інтернет до судових документів, що давало можливість завантажувати документи та друкувати їх для підготовки до судових засідань та здійснювати судовий розгляд справи без зайвих фізичних транзакцій [4].

Не винятком є й країни Європи, які також активно запроваджують електронні технології у свої вітчизняні судові системи. До прикладу, в судових системах Великої Британії та Уельсу, починаючи з 80-х рр. минулого століття, передбачена можливість використовувати свою електронну пошту з метою спілкування з судом, а також можливість передачі документів з її допомогою, що значно полегшує процес документообігу та скорочує витрати часу на «роботу з папірцями». У 2016 р. влада Великої Британії анонсувала проведення цифрової реформи у своїй судовій системі. Дана реформа передбачає можливість відповідачам та потерпілим дистанційно брати участь у судових засіданнях, за допомогою онлайн зв’язку, що дозволить учасникам уникати будь-яких психологічних травм, викликаних особистою зустріччю з правопорушником [5].

Проте, найяскравішим прикладом впровадження електронного правосуддя у судочинство слід вважати Сінгапур, де судочинство повністю здійснюється в електронній формі, а паперові носії взагалі не використовуються [6]. Починаючи з 2000 року в Сінгапурі запрацювала Система електронної подачі документів, яка є обов’язковою при подачі документів в цивільних справах. Також необхідно згадати про Службу електронного вилучення документів, яка дає змогу юридичним фірмам в режимі он-лайн здійснювати пошук та переглядати документі, які надійшли до суду у цивільні справі; Електронну інформаційну службу, яка дає можливість в режимі реального часу дізнатись про будь-які процесуальні дії суду. Цікаво, що всі ці новації суди нижнього рівня Сінгапуру сприйняли охоче, вони були зацікавлені у покращенні якості своєї роботи. Тому активно запроваджували нові правила роботи. За це суди нижчого рівня отримали у 2006 році Премію якості Сінгапуру — нагороду, яка вручається на знак визнання відповідності найвищим стандартам якості [7].

Безумовно, суди США та країн Європейського Союзу наділені більшими можливостями, для впровадження електронного правосуддя в судочинство, проте вивчення їх досвіду заслуговує на наукову увагу. Також слід зазначити, що впровадження різного роду електронних технологій в судочинство інших країн відбувалось протягом десятиліть та були пов’язані з реалізацією різних пілотних проектів, які потребували значних коштів та підтримки з боку держави.

Оскільки, Україна також намагається не відставати від технічного прогресу та від світових лідерів у запровадженні електронного судочинства. Одним із перших етапів запровадження електронного правосуддя стало закріплення в ч. 1 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) можливість фіксування цивільного процесу технічними засобами [8]. Авжеж, фіксація судового засідання за допомогою визначених технічних засобів виступає однією з гарантій захисту прав, свобод та інтересів особи, також слід зазначити, що це дає змогу апеляційній та касаційній інстанції належним чином дослідити хід судового засідання.

На нашу думку, наступним кроком із запровадження електронного правосуддя слід вважати Закон України «Про доступ до судових рішень», який набрав чинності у 2006 р. Даний нормативно-правовий акт певною мірою відноситься до цивільного судочинства, адже він визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства [9].

Не можемо не погодитись з думкою науковців, що наступним кроком запровадження електронного правосуддя є закріплення відеоконференції як спеціального режиму проведення судового засідання, що є прогресивним удосконаленням цивільної процесуальної форми. Так, ще в 2009 році постійно діючий третейський суд при Асоціації «Українська третейська спілка» здійснив розгляд справи, при якому діловодство здійснювалось засобами електронного зв’язку, а сам розгляд справи – в режимі телеконференції через мережу Інтернет. Позов було подано за допомогою електронної пошти і підписано електронним цифровим підписом. Діловодство по справі провадилось в електронному вигляді: ухвали про порушення провадження, про призначення засідання надсилалися сторонам електронною поштою з цифровим підписом суддів. Так само в електронному вигляді з цифровим підписом суд отримав заперечення відповідача, та завірені цифровими підписами копії документів що були доказами по справі. Саме судове засідання проходило в режимі відеоконференції, тобто кожен з учасників третейського розгляду знаходився в своєму офісі (фізично в різних містах України) і приймав участь у конференції за допомогою зв’язку через Інтернет. Для організації засідання використовувалось программне забезпечення що давало змогу всім учасникам бачити один одного, спілкуватися і разом працювати з документами. Під час відеоконфренції всі учасники процесу мали можливість розглядати документи, ставити питання, заявляти клопотання та виступати в судових дебатах, при цьому здійснювався відеозапись третейського розгляду. Таким чином вперше в історії українського правосуддя відбулося судове засідання, яке завдяки використанню інформаційних технологій відповідало всім сучасним вимогам щодо зручності, швидкості, прозорості та неупередженості судового розгляду. Весь процес від подання позову до винесення остаточно рішення по справі займав 13 днів, не потребував від сторін ніяких витрат і клопіт крім офіційних і за співідношенням «ціна-якість-швидкість» є найбільш привабливим способом вирішення господарських і цивільних спорів. Отже, сучасні електронні технології за відповідної правової регламентації можуть стати ефективним засобом забезпечення права на доступ до правосуддя для осіб, які не можуть з’явитись до суду [10].

Подальшими кроками держави щодо запровадження електронних технологій є запровадження електронного повідомлення учасників цивільного процесу та впровадження системи електронного документообігу в цивільному судочинстві. Не можемо не погодитись з думкою А. Ю. Каламайка, який у своїй праці [11] зазначає, що документи, які фіксують окремі процесуальні дії при здійсненні судочинства, повинні складатись та існувати в електронній формі, а роздруковуватись лише за необхідності (наприклад, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі). Ведення зовнішньої кореспонденції також повинно бути максимально переведено на безпаперову основу. На сьогодні судові повістки та виклики надсилаються поштою, а тому оповіщення осіб, які беруть участь у справі, про час та місце розгляду справи безпосередньо залежать від роботи поштової системи [11].

Запровадження таких електронних технологій, на наш погляд, буде сприяти економії не лише часу працівників апарату суду, а дасть змогу знизити фінансові витрати. Також, використовуючи звичайні SMS-повідомлення для надсилання повісток чи викликів, дасть змогу скоротити витрати часу на повідомлення відповідних осіб про час і місце судового розгляду.

В Україні концепція «електронного суду» була розроблена в 2012 році Державним Підприємством «Інформаційні судові системи». Термін «електронний суд» використовується в Україні у двох значеннях. у вузькому розумінні – це підсистема в системі Єдиної судової інформаційної системи України, призначена для забезпечення своєчасного отримання учасниками судового процесу повісток та повідомлень про розгляд судових справ та процесуальних документів, ухвалених під час розгляду справ. В широкому розумінні «електронний суд» як елемент інформаційного суспільства – це самостійна унікальна форма судового процесу, заснованого на новітніх інформаційних технологіях, що забезпечують повний цикл розгляду судової справи в електронному форматі. «Електронний суд» у вузькому розумінні в Україні вже давно є реальністю, в широкому – він є справою майбутнього. «Електронний суд» ставить перед собою такі завдання: 1) розробка і впровадження універсального формату обміну даними, завдяки якому стане можливою передача справ та документів між автоматизованими системами документообігу суду різних розробників; 2) надсилання стороні судового процесу електронної копії процесуального документу або повістки засобами електронного або мобільного зв’язку; 3) надання можливості громадянину або організації направити до будь-якого суду країни підписану ЕЦП позовну заяву (апеляційну або касаційну скаргу) разом з пакетом супутніх документів за допомогою мережі «Інтернет» [12].

Проаналізувавши наявну інформацію щодо впровадження концепції «електронного суду» ми виявили деякі стримуючі чинники, серед яких доцільно виділити наступні: 1) відсутність належного фінансування даної концепції та судової системи, зокрема; 2) відсутність єдиної уніфікованої платформи для спілкування учасників процесу між собою, з судом та іншими державними органами; 3) відсутність належних законодавчих змін для успішної реалізації даної концепції, законодавство не змінюється протягом десятків років, а якщо зміни відбуваються, то вони є лише фрагментарними та мінімально необхідними для такого нововведення; 4) відсутність існування єдиних стандартів інформаційного контенту, вимогам яких повинні відповідати судові інформаційні ресурси. Зрозуміло, що реалізація такого важливого проекту є справою зовсім непростою, для виконання якої окрім матеріальних ресурсів, потрібні значний час, вагомі зусилля та людські ресурси, а також – бажання реалізації цього проекту політичної еліти нашої держави.

Загалом, впровадження електронного правосуддя в цивільне судочинство дасть змогу вивести його на новий рівень розвитку. Такі кроки здатні підвищити прозорість та ефективність правосуддя і сприяти забезпеченню реалізації основоположних принципів правосуддя. Так, у 2017 році було розроблено і прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)» [14], після якого ЦПК України постав фактично у новій редакції. В ЦПК України були запроваджені такі елементи електронного правосуддя: можливість подавати процесуальні, інші документи, а також вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі; сплачувати судовий збір; розгляд судом справи за матеріалами судової справи в електронній формі; визначення судді або колегії суддів, які будуть розглядати справу; обмін документами між судами, судом та учасниками процесу; надсилання повісток, повідомлень, рішень; розгляд справи в електронній формі; проведення відеоконференції; електронні докази тощо.

Впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС) до національної системи правосуддя важко переоцінити. Адже саме таке впровадження надає змогу підвищити доступність до правосуддя, налагодити повноцінну комунікацію між всіма учасниками судового процесу, а також між державними органами, що призведе до високого європейського рівня функціонування судової системи. Окрім цього, ЄСІТС зробила судові органи сучасним правовим інститутом, який не тільки здатний співіснувати з інформаційними технологіями, а й ефективно використовує їх у своїй діяльності.

Важливим є і те, що ЄСІТС надає можливість постійного доступу до всіх матеріалів справи (а не лише судових рішень), скорочує час на пересилання документів, що сприяє відсутності затримок, пов’язаних із пересиланням справи між судами різних інстанцій, дозволяє брати участь у режимі відео-конференції без відвідування суду, автоматично направляє накази до Єдиного державного реєстру виконавчих документів [15]. Варто зазначити, що ЄСІТС надає змогу: подавати позовні заяви та інші процесуальні документи у електронній формі (можливість подачі документів у паперовій формі зберігається), отримувати процесуальні документи, судові повістки та повідомлення в електронній формі, мати вільний доступ до судових рішень, статистичної та аналітичної інформації та іншої інформації про суд, можливість ознайомлюватись з матеріалами справи в електронній форм тощо.

Проаналізувавши вищенаведені дані, можна зробити висновок, що усі користувачі ЄСІТС отримають велику кількість преваг у порівнянні з іншими учасниками судового процесу. Проте відсутність належного регулювання організації та функціонування ЄСІТС, а також відстрочення її реального запровадження роблять недоступними більшість сервісів даної системи.

Звісно, запровадження таких елементів електронного правосуддя надає такі переваги: пришвидшення строків розгляду спору; спрощення учасників процесу до матеріалів справи; економія коштів та часу; спрощення роботи усіх суб’єктів цивільного процесу. Ми вважаємо, що наявність статей щодо елементів електронного судочинства у ЦПК України ще не означає, що всі ці елементи діють ефективно. Звісно, це добре, що законодавець закріпив такі положення, проте для ефективної реалізації електронного правосуддя, як в розвинених країнах світу, йому необхідно розробити та прийняти значну кількість нормативно-правових актів. Надзвичайно важливу роль у такому процесі, звісно, відіграватиме й технічне оснащення судів. Адже, наразі більшість судів належно не обладнані для ефективної реалізації закріплених норм.

Безумовно, поряд з позитивними моментами щодо запровадження електронного правосуддя та відповідно зменшення корупційної складової, шляхом вилучення безпосередніх контактів між всіма учасниками судового процесу, існує реальна загроза втручання в систему електронного правосуддя з боку третіх сторін. Адже, на нашу думку, в епоху інформаційних технологій доступ учасників судового процесу, а особливо суддів повинен бути захищеним на законодавчому рівні. Також держава зобов’язана забезпечити належний доступ всім учасникам процесу до електронного правосуддя, щоб такі принципи як гласність, відкритість та змагальність сторін, які знайшли своє відображення в Конвенції про захист основоположних прав та свобод [1], в жодному разі не були порушені через певні технічні несправності системи.

Враховуючи все вищезазначене, можна дійти висновку, що запровадження електронного правосуддя у цивільне судочинство все ще перебуває у процесі становлення. На сьогодні практично реалізується та законодавчо закріплено лише невелика частина елементів електронного правосуддя. Запровадження та нормотворче закріплення в ЦПК України нових елементів електронного правосуддя стане ще одним кроком до наближення українського цивільного судочинства до європейських стандартів. Проте ефективна реалізація таких перспектив залежить від плідної взаємодії всіх учасників судочинства, а також за наявності належного фінансування з боку держави.

Література

1. Конвенція про захист прав і основоположних свобод від 11.1950 р. Дата оновлення: 02.10.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (Дата звернення: 03.11.2019).
2. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : Угода від 27.06.2014 р. Дата оновлення: 30.11.2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011 (Дата звернення: 03.11.2019).
3. Про затвердження Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження : Наказ Державної судової адміністрації України від 7 листопада 2016 р. №227. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0227750-16 (дата звернення: 03.11.2019).
4. Система доступу до судових актів. Веб-сайт. URL: https://www.pacer.gov (дата звернення: 03.11.2019).
5. Віддалене правосуддя у Сполученому Королівстві. Закон і Бізнес : веб-сайт. URL: https://zib.com.ua/ua/125641-u_velikiy_britanii_provedut_cifrovu_sudovu_reformu.html (дата звернення: 03.11.2019).
6. «Електронний суд: Міф чи реальність?» Віктор Мороз. Юридична газета: веб-сайт. URL: http://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/elektronniy-sud-mif-chi-realnist.html (дата звернення: 03.11.2019).
7. «Іноземний досвід судочинства: через оцінювання до досконалості» Інга Лавриненко. Ракурс : веб-сайт. URL: https://racurs.ua/ua/762-zakordonnyy-dosvid-sudochynstva-cherez-ocinuvannya-do-doskonalosti.html (дата звернення: 03.11.2019).
8. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18 березня 2004 р. №1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ed20040318 (дата звернення: 03.11.2019).
9. Про доступ до судових рішень : Закон України від 1 червня 2006 р. № 3262-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3262-15 (дата звернення: 03.11.2019).
10. Нове правосуддя: вперше в Україні в онлайн-відеоконференції було розглянуто позовну заяву, подану електронною поштою. Українська третейська спілка. ОРД : веб-сайт. URL: https://ord-ua.com/2009/12/30/nove-pravosuddya-vpershe-v-ukrayini-v-onlajn-videokonferentsiyi-bulo-rozglyanuto-pozovnu-zayavu-podanu-po-elekronnij-poshti/ (дата звернення: 03.11.2019).
11. Каламайко А. Ю. Електронні технології в цивільному процесі: постановка проблеми Університетські наукові записки. Вип. 1. С. 159-165. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unzap_2013_1_25 (дата звернення: 03.11.2019).
12. Концепція електронного суду України / Державне підприємство «Інформаційні судові системи». URL: http://ukbs.org.ua/files/koncept_digital_ukr.pdf (дата звернення: 03.11.2019).
13. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18 березня 2004 р. №1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6120 (дата звернення: 03.11.2019).
14. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: Закон України від 03.10.2017 р. №2147-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/shows/2147-19 (дата звернення: 03.11.2019).
15. Запровадження ЄСІТС у суді – крок у майбутнє : прес-служба Сьомого апеляційного адміністративного суду. Юридична Газета. 2019. URL: http://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/zaprovadzhennya-esits-u-sudi–krok-u-maybutne.html (дата звернення: 03.11.2019)