Економічні науки

УДК 657.4:658.62

 Рибалко Олена Михайлівна

 кандидат економічних наук, доцент,

професор кафедри обліку та оподаткування

Запорізький національний університет

Мельник Наталія Ігорівна

студентка

Запорізького національного університету

ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Анотація. Відтворення значення труднощів дослідження компанії та поліпшення обліку готової продукції вважається поступова політична і економічна інтеграції України у сформовану фінансову сукупність, вважається передумовою виконання найголовніших змін у методології компанії бухгалтерського обліку. Відповідним стане проаналізувати питання дослідження організації проведення обліку готової продукції, документування і відображення в обліку їх результатів. Тому метою статті вважається аналіз стану та розробка заходів по удосконаленню обліку готової продукції. Незадовільна абстрактна і фактична розробленість завдань згідно вдосконалення компанії обліку обробленого продукту, недоробка функціонуючому нормативних актів, які її регламентують, сколихнула підбір проблем і спрямованість цієї замітки.

У статті розглянуто теоретичне визначення сутності, змісту, ролі готової продукції в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця в бухгалтерському обліку та господарському контролі, аналіз сучасного стану та шляхи подолання проблем, які пов’язані з обліком готової продукції. Предметом дослідження даної статті є удосконалення організації обліку готової продукції.

Ключові слова: витрати, собівартість, облік, удосконалення, організація.

Проблемам вдосконалення методів оцінки і обліку активів організації та зокрема незавершеного виробництва і готової продукції, в тому числі і в рамках управлінського обліку, були присвячені праці зарубіжних вчених: X. Андерсон, Й. Бетге, М.Ф. Ван Бреда, Р. Вандер Віл, Ч. Гаррісон, М. Годарт, Р. Діксі, К. Друрі, Ж.Б. Дюмарше, А. Кальмес, Д. Колдуел, І. Крайбіг, Т. Лімперг, Ф. Ляйтнер, Д. Мальон, Дж. Р. Хікс, І.Ф. Шер, Е. Шмаленбах, Ф. Шмідт, Ч.Т. Хорнгрен, Р.Д.Екклза, Р. Ентоні та інші.

Новітні фінансові взаємини потрапляють в усі без винятку області господарської роботи компаній України. Здійснюється активний трансформація роботи фінансових суб’єктів в ринкові взаємини, у даних обставинах близько компаній з’являється потреба стрімко застосовувати бухгалтерський підрахунок також дослідження, для того щоб здійснювати контроль також покращувати власну службу.

Готова продукція – це така, що повністю пройшла передбачені технологією виробництва стадії та процеси, перевірена відповідно до технічних умов і стандартів і оприбуткована на склад або прийнята замовником. До готової продукції зараховують також виконані автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи [1, с. 208].

Методологічні основні принципи розвитку в бухгалтерському обліку даних про обробленою продукту формуються П(С)БО 9 “Запаси” [2] і 16 “Витрати” [3]. Присутність організації обліку продукту головним фактором вважається прийняття її вдачі. Відповідно до даним показником продукцію класифікують згідно фігурі, рівня готовності також науково-технічною складністю. Згідно науково-технічною складністю продукцію ділять на елементарну також непросту. При цьому здатна бути головною, другорядною або супутньою. Згідно власним технологічним також іншими рисами, другорядне також супутня продукт практично ніяк не виділяється з головною, з цієї причини їх чисельні також якісні показники встановлюють подібно головного продукту.

Рис. 1.

Джерело: розробка автора

Ефективне управління виробничим підприємством в сучасних ринкових умовах в значній мірі залежить від своєчасності і якості його інформаційного забезпечення. При цьому, першорядне значення має інформація про розмір вироблених організаціями витрат і про величину собівартості продукції, які безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності підприємств, визначаючи тим самим не тільки їх поточний фінансово-економічний стан, а і майбутній розвиток. Витрати, понесені підприємством, поділяються на дві складові: одна з них визнається витратою періоду, а інша капіталізується у вигляді активу (незавершене виробництво), який перед тим як стати витратою, може модифікуватися (повністю або частково) в інший вид активу – готову продукцію. Таким чином, інформація про витрати в незавершеному виробництві і про величину собівартості готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) є однією з найважливіших в системі облікової інформації та дозволяє зацікавленим користувачам бухгалтерської звітності отримувати достовірні відомості про ефективність діяльності підприємств.

Найбільший вплив на формування оцінки незавершеного виробництва і готової продукції надають допущення безперервності діяльності, а також вимоги обачності, пріоритету змісту над формою і раціональності.

Застосування принципу безперервності діяльності для формування методики оцінки незавершеного виробництва і готової продукції має деяке протиріччя. З одного боку, припущення безперервності діяльності організації означає, що підприємство не планує припиняти свою діяльність і, в більшості випадків, трактується як причина відсутності необхідності в проведенні переоцінки його активів. З іншого боку, відсутність наміру скорочувати масштаби діяльності диктує цілому ряду випадків неможливість застосування історичних цін для оцінки незавершеного виробництва і готової продукції, так як завищена величина прибутку, одержувана при цьому, може ввести в оману користувачів звітності, спонукавши їх до вчинення дій, які можуть, в свою чергу, спричинити необхідність скорочення обсягів господарської діяльності.

Застосування для оцінки активів методів, відмінних від історичної вартості, що не суперечить принципу безперервності, має дещо ширше значення, ніж тільки твердження про неприпустимість їх переоцінки. Здійснення оцінки незавершеного виробництва і готової продукції за історичною вартістю часто суперечить принципу консерватизму, тому що веде за собою необґрунтовано оптимістичні показники фінансового результату діяльності організації. Прийнято вважати, що в більшості випадків дотримання принципу обачності досягається в рамках концепції історичної оцінки. Виняток робиться лише для ситуацій, коли відбувається перевищення фактичної собівартості активів над їх поточною ринковою вартістю, в цьому випадку пропонується застосовувати принцип мінімальної оцінки.

Методом вартісної оцінки, що дозволяє вирішити протиріччя, які виникають при спробі застосування принципів бухгалтерського обліку для формування методики оцінки незавершеного виробництва і готової продукції, є оцінка відновної вартості.

Для забезпечення раціональної організації обліку товарів необхідно:

• встановити чітку систему документообігу та суворий порядок оформлення операцій з руху матеріальних цінностей;
• проводити в установленому порядку інвентаризації та вибіркові перевірки наявності товарів і вчасно відображати в бухгалтерському обліку результати цих інвентаризацій та перевірок;
• дотримуватись норм та правил організації зберігання товарно-матеріальних цінностей;
• застосовувати засоби механізації та автоматизації обліково-обчислювальних робіт з використанням програм складського обліку.

Необхідними передумовами забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей на складах є:

• наявність належно обладнаного складу (приміщень) або спеціально облаштованих майданчиків для товарів “відкритого зберігання”, проведення відповідної спеціалізації складів;
• розміщування товарів у відповідних товарних секціях (відділах), а всередині них – у розрізі окремих груп, типо- (сорто-) розмірів (у штабелях, стелажах, на полицях та ін.) з застосуванням таких способів і прийомів, щоб забезпечити можливість швидкого їх приймання, відпуску і перевірки наявності товарів (при цьому до місць зберігання кожного виду товару повинні прикріплюватися ярлики з інформацією про даний товар;
• забезпечення місць зберігання товарів необхідними ваговимірювальними засобами (вагами, вимірювальними приладами, мірною тарою), забезпечення їх регулярного повіряння та таврування;
• визначення кола осіб, відповідальних за правильне та вчасне виконання й оформлення цих операцій (завідувач складу, комірники, експедитори тощо) та за збереження довірених їм товарно-матеріальних цінностей на основі укладання з ними в установленому порядку письмових договорів про матеріальну відповідальність;
• визначення переліку посадових осіб, яким надається право підписувати документи на отримання та відпуск зі складу товарів, а також видавати дозволи (перепустки) на вивезення зі складу матеріальних цінностей.

У процесі перевезення, зберігання і реалізації товарів у торгівельній діяльності можуть виникати втрати товарів. Вони поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать втрати товарів у результаті природного убутку, тобто впливу на них об’єктивних природних факторів (усушка, розпилення, витікання, тощо) при нормальних умовах перевезення, зберігання і реалізації. Ненормовані втрати – це нестачі та інші втрати товарів понад встановлені норми.

П(С)БУ 9 «Запаси» передбачено, що понад нормовані втрати (нестачі) запасів не включаються до їх первинної вартості, а відносяться на витрати діяльності того періоду, в якому вони були здійснені або встановлені.

У аналітичному обліку допустимо уявлення готової продукції згідно з обліковими розцінками, але дохід, а також видача продукції в синтетичному обліку – за фактичною виробничою собівартістю; при цьому облікові записи в системі рахунків можуть бути різними [4, с. 165].

Управління передбачає вирішення завдань організації виробничої діяльності послідовно по етапах постачання ресурсами виробництва та реалізації готової продукції. В загальному, обидва потоки інформації постійно присутні незалежно від їх визнання. Однак, усвідомлення цього потоку приводить до зміни значення і ролі процесу продажів в загальній системі управління. Підприємством змінюються і вимоги, що пред’являються до організації обліково-аналітичного процесу управління продажами готової продукції. Для підвищення ефективності та цілеспрямованості управління процесом продажів в ринкових умовах підприємства використовують систему сегментування ринку.

Висновки. На сьогоднішній день питання полягає ніяк не в розмірах і високоякісних властивостях облікової інформації. Найбільш великим питанням залишається рівень використання останньої з метою оцінки високоякісних і чисельних характеристик об’єктів обліку, в першу чергу за готової продукції, а також витрат на збут. Дані відомості в цей час мало використовується з метою прийняття управлінських і адміністративних pішень, а також виправлення виробничої роботи, з цієї причини в будь-якій компанії раціонально досліджувати інформаційні потреби адміністративних підрозділів, створювати своєчасні відомості, а також застосовувати їх з метою оптимізації проекту виробництва і реалізованої продукції.

Література

1. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності: Навч. посіб. 6-те вид., доп. і перероб. К.: А.С.К., 2002. 784 с.
2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Офіційний сайт верховної ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua./laws/show/z0027-00.
3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 16 «Видатки». Офіційний сайт верховної ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua./laws/show/z0027-00.
4. Фінансовий облік: [навч. посіб.]; за ред. [В.К. Орлової, М.С. Орлів, С.В. Хоми]; 2-ге вид., доп. і перероб. К.: ЦНЛ, 2010. 510 с.