Соціальна робота

Клебан Вікторія Володимирівна

магістр спеціальності соціальної праці та соціології

Приазовського державного технічного університету

Клебан Виктория Владимировна

магистр специальности социальная работа и социология

Приазовского государственного технического университета

Kleban Viktoria

Master of Social Work and Sociology

Priazov State Technic University

 ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ В УМОВАХ СУЧАСНОСТІ

FEATURES OF SOCIAL ADAPTATION OF CHILDREN WITH HEARING IMPAIRMENT IN THE CONDITIONS OF MODERN TIMES

Анотація. У статі розглянуто процес сталої адаптації дітей з особливими потребами до умов соціального простору, розглядаються обставини за якими процес адаптації проходить успішно та не чинить травмуючого пливу на дитину, а також труднощі які стоять на перешкоді дитини у процесі адаптації до сучасних умов існування суспільства.

Втрата слуху повна або часткова, особливо в ранньому віці, є негативним фактором у формуванні та розвитку функціональних систем дитини, зокрема першої та другої сигнальної систем, в результаті чого відбувається гальмування побутової, психологічної та соціальної адаптації. Тому актуальною, є рання діагностика порушень слухового аналізатора та у разі виявлення такої проведення адаптивної роботи з дитиною на базі спеціалізованих закладів. На етапі сучасного розвитку України впроваджені урядові програми за для допомоги дітям з особливими потребами, яскравим прикладом є урядова програма «Діти України».

Ключові слова: діти, порушення слуху, особливі потреби, адаптація, інтеграція, освіта, соціальний простір.

Аннотация. В статье рассмотрен процесс социальной адаптации детей с особыми потребностями, рассмотрены благоприятные условия прохождения процесса адаптации, когда адаптация не является травмирующим фактором, также освещены трудности, стоящие на пути ребенка в процессе прохождения адаптации к условиям жизни в обществе. Потеря слуха полная или частичная, особенно в раннем возрасте является негативным фактором в условиях формирования функциональных систем ребенка, в частности первой и второй сигнальных систем, в следствии чего происходит торможение, бытовой психологической и социальной адаптации. В связи с чем, ранняя диагностика нарушений функции слухового анализатора у детей является актуальной и в случае выявления таковых необходимо проведение адаптивной работы с ребенком в условиях специализированных учебных заведений. На этапе современного развития Украины внедрены государственные программы для помощи детям с особыми потребностями, ярким примером является программа, «Дети Украины».

Ключевые слова: дети, нарушения слуха, особые потребности, адаптация, интеграция, образование, социальное пространство.

Summary. The article considers the process of constant adaptation of children with special needs in a social space, considers the circumstances in which the adaptation process is successful and does not have a traumatic effect on the child, as well as difficulties that are an obstacle for the child in the process of adaptation to modern conditions of existence society. Total or partial hearing loss, especially at early childhood, is a negative factor in the formation and development of functional systems of the child, in particular the first and second signal systems, as result personal, psychological and social adaptation appears . Therefore, it is important to diagnose auditory analyzer disorders initially and in case of disclose, make adaptive activities with a child in the special care institutions. Nowadays, in Ukraine governmental programmes introduced to help children with special needs, vivid example is the government programme “Children of Ukraine”.

Key words: children, hearing impairment, special needs, adaptation, integration, education, social space.

 Постановка проблеми. За даними World Health Organization Більше 5% населення світу – або 466 мільйонів чоловік (432 мільйони дорослих людей і 34 мільйони дітей) – страждають від тяжкої втрати слуху. Згідно з оцінками науковців, до 2050 року більше 900 млн людей будуть страждати від тяжкої втрати слуху. Під такою вадою розуміється втрата слуху, що перевищує 40 дБ у дорослих людей і 30 дБ у дітей. Втрата слуху є поліетіологічною провідну роль у генезі зниження слуху займають такі причини як : генетичні, після пологові ускладнення та пологові травми, перенесені інфекційні хвороби, хронічні інфекцій ЛОР-органів, вживання лікарських засобів які мають ототоксичну побічну дію, вплив надмірного шуму. Понад 60% випадків втрати слуху у дитячому віці мають зворотній характер. 1,1 мільярда молодих людей (віком 12-35 років) піддаються ризику втрати слуху в результаті впливу шуму в місцях відпочинку і розваг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основним показником розвитку освіти у сучасному суспільстві є рівень забезпечення умов для виховання та навчання дітей з особистими потребами. Гуманізація процесу навчання в умовах сучасного суспільства розглядається як акцентування уваги на проблемі онтогенезу дитини як особистості. Доцільно проблема соціальної адаптації дітей з ураженнями слухового аналізатора розглядається в «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті», урядовій програмі «Діти України» де передбачається насамперед забезпечення таким дітям повноцінної адаптації у суспільстві [3; 5].Втрата слуху, особливо в ранньому віці, негативно позначається на формуванні та розвитку функціональних систем зокрема першої та другої сигнальної, в результаті чого відбувається гальмування побутової, психологічної та соціальної адаптації [1; 5].Доведено, що за часткової або повної втрати слуху у школярів сповільнюється процес оволодіння руховими вміннями та навичками через порушення рівноваги цей стан зв`язаний з тим, що слух та рівновага знаходяться у тісному зв`язку через присінково-завитковий нерв (VIII пара черепних нервів) нерв спеціальної чутливості, який відповідає за передачу слухових імпульсів, а також імпульсів, що виходять з вестибулярного відділу внутрішнього вуха. У зв`язку з чим діти з порушеннями слуху додатково страждають від порушення координації рухів. Відставання виражене в недостатньо точній координації рухів, вадах розвитку просторової орієнтації [2].

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Аналіз вітчизняних та закордонних наукових публікацій у галузі адаптології, робота з літературними джерелами встановлення специфіки когнітивних процесів дітей, визначення фізіологічного функціонування органу слуху і рівноваги, та патофізіологічних механізмів компенсування їх порушень.

Виклад основного матеріалу. Процес інтеграції у перекладі з латини значить – з’єднання, відновлення і являє собою об’єднання в єдине ціле раніше розрізнених частин системи на основі їх взаємозалежності і взаємо доповнення [8, с. 15]. Е. Гідденс [3, с. 256]. трактує інтегративний процес як впорядковану взаємодію між усіма індивідами, колективними утвореннями, що заснована на стосунках автономії та залежності між учасниками інтеграції.

Чітку упорядкованість як основу інтеграції розглядає Ч. Міллс [4, с. 145], вказуючи на основоположну важливість адміністративного ресурсу, соціального контролю у досягненні цілісності суспільства.

На думку Дж. Терне [10, с. 237], інтеграція як цілісне поняття включає три виміри: ступінь координації соціальних одиниць; ступінь їх символічної уніфікації і ступінь протистояння, конфлікту між ними.

Т. Парсонс [5, с. 13], описуючи процеси інтеграції індивіда в соціальну систему, за основу приймає інтерналізацію загальноприйнятих соціальних норм, та у публікації наголошує , що функція соціальної інтеграції забезпечується діяльністю безлічі соціальних підсистем. Водночас ядро процесу соціальної інтеграції міститься тільки в інтерналізації культури того суспільства, де народився індивід, тобто якого походження індивід.

Інтеграцію поділяють на педагогічну і соціальну. Соціальна інтеграція – це цілеспрямований процес передачі суспільством соціального досвіду людини з урахуванням її особливостей і потреб, створення сприятливих умов для цієї передачі. В результаті людина з порушенням слуху, чи це дитина, підліток або юнак, включається у всі соціальні системи, призначені для здорових людей, і стає повноцінним членом суспільства.

Соціальна інтеграція – процес встановлення оптимальних зв’язків між відносно самостійними соціальними об’єктами.

Ще Л. Виготський [1] розглядав соціальні наслідки порушеного розвитку: обмеження життєдіяльності (це зниження здатності адекватно поводитись і зниження здатності спілкуватися з оточуючими) і соціальна недостатність (порушення здатності виконувати соціальні ролі).

В процесі проведення аналізу сучасних досліджень Л. Пожар [6], А. Бастун [7], А. Зоткина [8], Н. Суворова[9], дали змогу за для формування висновку, що ізольована система інтернатної освіти належним чином не забезпечує соціальну інтеграцію дітей із вадами слуху. Учні, в умовах шкіл-інтернатів розвиваються як особистості, але недостатній рівень соціального розвитку є перешкодою у процесі реалізації себе у суспільстві.Для компенсації обмеженості системи спеціальної освіти учнів з порушеннями слуху треба долучати корекційно-реабілітаційні технології. Основною умовою соціальної адаптації дітей з порушеннями слуху старшого шкільного віку є наявність високого рівня фізичних кондицій, який дає змогу адаптації до соціальних норм і майбутнього самостійного життя.На сучасному етапі розвитку суспільства діти та підлітки з вадами слуху мають змогу до спілкування через Інтернет, що може призвести до замкнутості та відчуженості від оточення, у роботі педагога важливим аспектом є залучення дитини до комунікації у реальному просторі через оволодіння необхідними навичками.В Україні ведеться активна робота у напрямку соціальної адаптації дітей з порушеннями слуху : відкриваються спеціалізовані навчальні заклади, комунікативні класи у ЗОШ де відбувається інтеграція дітей із вадами слуху у навчальні процеси серед однолітків. Але беручи до уваги масштаби проблеми розроблені програми соціальної адаптації та інтеграції знаходяться на початковому етапі свого розвитку і це спонукає до глибокого дослідження обраної проблеми.

Численні дослідження наголошують на необхідності враховування специфіки саме шкільної адаптації дітей із певними вадами. Ігнорування проблем адаптації осіб, що мають деякі порушення, зумовлює труднощі їх подальшого життя та спілкування. Більшість таких дітей та молодих людей не в змозі в майбутньому обрати собі професію до вподоби, визначитись у життєвому просторі, також проблемним є встановлення контакту з оточенням.

О. Дікова-Фаворська [2, c. 13-51] у статтях наголошує, що відхилення від норми здоров’я можуть зумовлювати серйозні адаптаційні проблеми в житті. Діти з наявними фізичними вадами (наприклад, інваліди з різним анамнезом) особливо легко травмуються. Некоректна поведінка самих індивідів у ряді випадків може призводити до глибокої життєвої трагедії.

Шестаков В. М [11, c. 50-53] акцентує увагу на “факторі місця”, насамперед школи, в якій має проходити процес адаптації дитина з вадами здоров’я. Цей фактор посилює проблеми всієї пізнавальної діяльності дітей. Учні з порушеннями слуху мають тенденцію до уникання спілкування не тільки з незнайомими для них людьми, а і з рідними, що впливає на розвиток особистості, виникає тенденція невротичного розвитку особистості.

Відношення дітей до свого захворювання відрізняється у різному віці.

Маленькі діти переживають свої недоліки епізодично, але в процесі дорослішання переживання набувають інших якостей, стають нав`язливими

Тому є актуальною рання діагностика та виявлення вад розвитку дитини, за для прогнозування алгоритму подальших дій та оптимізації процесів адаптації, для вирішення цієї проблеми необхідно комплексний підхід залучення педагогів дефектологів, психологів сурдологів.

Таким чином ми вважаємо, що необхідним долучати до процесу соціальної адаптації дітей з порушеннями слуху принцип активізації, посилення ресурсів дитини, надання змоги регуляції своїх можливостей. Цілеспрямовану поведінку, результатом якої є соціальні зміни. За для впровадження чого насамперед необхідно формування партнерських відносин між дитиною та педагогом.

Адаптація до школи таких школярів, відбувається зі значними ускладненнями, оскільки мовлення (важлива психічна функція) відіграє провідну роль у формуванні особистості, мислення, чинить основоположний вплив у регуляції поведінки, діяльності дітей на етапі адаптації.

Ярмаченко М. Д. [12 C. 63-66] наполягав на тому, що перш ніж розпочати роботу з дитиною яка має порушення слуху необхідно зробити ретельний аналіз розвитку дитини, а саме: аналіз трьох ліній розвитку дитини.

Перша лінія – формування поведінки, друга – оволодіння засобами пізнавальної діяльності; третя – перехід від егоцентризму до децентризму.

На формування самооцінки дитини на ранніх етапах провідну роль відіграє ставлення батьків до вад дитини. У підлітковому віці на дитину впливає відношення соціуму, тому на цьому етапі вирішальне значення формування самооцінки віддається ставленню оточення до дитини.

Для успішної соціальної інтеграції дитини у сучасне суспільство необхідно працювати не лише на над корекцією вад дитини ( мовлення, координація, самооцінка), а і з відношенням оточення до дитини. Якщо дитина буде розвиватись в умовах сприятливого та доброзичливого відношення до неї то процеси інтеграції у суспільство будуть оптимальним для дитини.

В разі негативного відношення оточення до вад дитини розвивається постійна тривожність через власні вади, мовлення переходить у пригнічений стан. Через страх дитини бути знехтуваним та засудженим суспільством. Тривожність може мати такі проявлення як: почуття втоми, втрата інтересу до навчання, у нестримних емоціях, плачі, думках про відчуження, та заниженій самооцінці.

Виявлено, що дитина, з наявним певний дефектом нерідко комплексує, що ускладнює процес адаптації до специфіки оточуючого середовища. Ці почуття підвищують критичний рівень тривожності у школяра, роблять його соціально боязким. Труднощі навчання, викликані недорозвитком, наприклад, фізичним, мовленнєвим, є частою причиною дезадаптації, різкого зниження мотивації навчання.

В літературі описано безліч варіантів поведінки дітей, з адаптаційними проблеми в шкільному віці: недовірливість, проблеми в побудуванні міжособистісних стосунків, егоцентризм, відсутність почуття страху в ситуаціях підвищеного ризику, ігнорування норм культури поведінки, гіперчутливість до загрози.

Неприйнятість у групі однолітків діє нищівно на дитину. Проте за умови компенсації негативних переживань позитивними, позитивного спілкування з іншими, значущими для дитини, людьми ймовірність дезадаптації знижується.

У дітей із вадами здоров’я можуть проявлятись афективні вади первинного або вторинного порядку. Вони мають такі прояви як, агресивність, імпульсивність, підвищена тривожність, гнів, невпевненість у собі.

Виділені такі типи афективних реакцій як:

• афективні негативні реакції, які виникають у малосприйнятному середовищі в школі (конфліктні однокласники, авторитарний учитель);
• афективна незрілість дитини, що проявляється у нездатності встановити взаємини з однокласниками, в бажанні знову повернутися до дитячого садка) пасивні реакції протесту. Вони виявляються у млявих дітей, яким потрібні примусові заходи та постійні стимули;
• невідповідність дрібних рухів руки дитини його віку, що зумовлює не сформованість просторових орієнтувань, які повинні бути визначеними до шести років.

Висновки. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що інтегративні та адаптивні процеси є багаторівневими і потребують комплексної роботи сім`ї, школи, суспільства, держави. Ефективність соціальної адаптації обумовлена різноманітними факторами, які в умовах сучасного суспільства ускладнюють успішність цього процесу, а саме: не досконалість законодавчої бази, ворожість ставлення суспільства, несприятливі умови відношення оточення до дитини, не достатня мотивація дитини до пошуку альтернативних варіантів пристосування до нових умов соціального простору. А також необхідність пристосування до мінливих умов середовища, негативний досвід спілкування з оточенням. На нашу думку провідну роль у процесі соціальної адаптації є орієнтування на внутрішні ресурси та можливості дитини, спрямованість дитини на подолання труднощів на шляху до досягнення успішної соціальної адаптації.

Література

1. Выготский Л. С. Основы дефектологии. М.; Харьков, 2003. С. 4–10. URL: http://union.kz/ru/invalid/material_for_invalid/social/txt.shtml.
2. Дікова-Фаворська О. М. Особа з функціональними обмеженнями: основні теоретико-методологічні підходи. Специфічні групи осіб з обмеженими можливостями здоров’я у фокусі соціології. К., 2009. С. 13–51.
3. Дополнительное образование как фактор социально-экономической интеграции инвалидов. Дополнительное образование инвалидов в контексте приоритетов социально-экономического развития. Серия «Научные доклады: независимый экономический анализ». М.: МОНФ, 2007. № 1996. 256 с.
4. Миллс Ч. Высокая теория. Американская социологическая мисль / под ред. В.И. Добренькова. М.: Изд-во МУБиУ, 1996. С. 145.
5. Парсонс Т. Функциональная теория измерения/ Т. Парсонс // Американская социологическая мысль / под ред. В. И. Добренькова. М.: Изд-во МУБиУ, 1996. С. 474–476.
6. Пожар Л. Психология аномальных детей и подростков. МПСИ, 1996. 128 с.
7. Служби раннього втручання в Україні: шлях до інтеграції / за ред. Н. А. Бастун. К.: ІКЦ «Леста», 2005. 184 с.
8. Специальная психология: учебно-методический комплекс для специальности 030301.65 «Психология» / авт.-сост. Е. А. Зоткина.Киев: Изд-во «Универс-групп», 2007. 212 с.
9. Суслова М. Ю. О социализации молодого инвалида. Социологические исследования. 2000. № 6. С. 137–139.
10. Тернер Д. Аналитическое теоретизирование. Процессы интеграции // Теоретическая социология: антология: в 2 ч. / пер. с англ., фр., нем., ит.; сост. и общ. ред. С. П. Баньковской. Ч. 2. М.: Книжный дом «Университет», 2002. С. 237.
11. Шестаков В. М. Навчання глухих дітей сьогодні: збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з питань навчання глухих в Україні. К., 2001. С. 50–53.
12. Ярмаченко М. Д. Проблеми інтеграції глухих у суспільство: збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з питань навчання глухих в Україні. К., 2001. С. 63–66.
13. Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки: [зб. наук. праць/наук. ред. Вишемирський В.С. та ін.]. Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2005. 202 с.
14. Інтеграція дітей з освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі / Т. Ілляшенко // Психолог, 2009. №10. С. 14-18.
15. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи / А. А. Колупаєва// Монографія. К.: Самміт-Книга, 2009. (Серія «Інклюзивна освіта»). 272 с.
16. Колупаєва А. Організаційно-педагогічні умови інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір / А. Колупаєва // Дефектологія. 2003. № 4. С. 10-12.
17. Синьов В. Нова стратегія розвитку корекційної педагогіки в Україні / В. Синьов, А. Шевцов // Дефектологія. 2004. № 2. С. 6–11.