Психологічні науки

УДК 159.96

Винарська Вікторія Юріївна

студентка спеціальності «Психологія»

Факультету політико-інформаційного менеджменту

Національного університету «Острозька академія»

Винарская Виктория Юрьевна

студентка специальности «Психология»

Факультета политико-информационного менеджмента

Национального университета «Острожская академия»

Vinarskaya Victoria

Student in the Specialty “Psychology” of the

Faculty of Political and Information Management of the

National University of Ostroh Academy

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПРАЦІВНИКІВ У СФЕРІ ПРОДАЖУ

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ СТРЕССОУСТОЙЧИВОСТИ РАБОТНИКОВ В СФЕРЕ ПРОДАЖИ

PSYCHOLOGICAL FACTORS OF STABILITY TO STRESS OF WORKERS IN THE SPHERE OF MARKETING

Анотація. У даній статті розглядається проблема визначення чинників стресостійкості та особливості стійкості працівників сфери продажу до стресорів.

Ключові слова: стрес, стресостійкість, психічна адаптація, комунікативна компетентність, локус контролю, самооцінка.

Аннотация. В данной статье рассматривается проблема определения факторов стрессоустойчивости и особенности устойчивости работников сферы продаж к стрессорам.

Ключевые слова: стресс, стрессоустойчивость, психическая адаптация, коммуникативная компетентность, локус контроля, самооценка.

Summary. This article deals with the problem of determination of factors of stability to stress and peculiar features of stability to stressor of workers in the sphere of marketing.

Key words: stress, stability to stress, psychological adaptation, communicative competence, locus of control, self-esteem.

Нездатність або невміння людини подолати стрес є основою для розладу здоров’я або погіршення якості життя. Особливості стресостійкості працівників у сфері продажу є малодослідженою проблемою. Дотепер залишається недостатньо зрозумілим, чим можна пояснити варіабельність реакцій на стрес, чому одні люди швидко реагують формуванням психічних або соматичних розладів, а інші залишаються резистентними до стресу.

Аналіз існуючих досліджень у сфері торговельного обслуговування свідчить про активний науковий пошук у напрямі забезпечення ефективної взаємодії та уникнення організаційних конфліктів. Разом з тим, психологічна специфіка взаємодії продавця з покупцем поки ще не повністю вивчена. Негативним наслідком цього є низька ефективність їх взаємодії, недостатній рівень професіоналізму продавця, незадоволеність покупців якістю обслуговування і, як результат, зниження економічних показників у сфері торгівлі.

У теоретичному дослідженні психологічних чинників стресостійкості ми використовували наукові надбання Г. Сельє, В. Бодрова, А. Маклакова, Ю. Александровського, О. Столяренка, А. Вальдмана, В. Лебедєва, Р. Лазаруса, В. Кеннона, К. В. Судакова та інших.

Об’єкт дослідження – стресостійкість працівників у сфері продажу.

Предмет дослідження – психологічні чинники стресостійкості працівників у сфері продажу.

Мета – вивчення особливостей стресостійкості працівників у сфері продажу.

Постановка проблеми. Практично кожна людина на собі відчувала дію стресу. Стрес – це частина нашого повсякденного життя, і хоча його викликають різноманітні чинники (стресори), біологічна реакція запускається однакова. Стресу можна протидіяти, його можна послабити або взагалі усунути з людського життя за допомогою зміни ставлення до реальності, управляючи своїми думками.

У своїй праці «Теорія стресу» Г. Сельє доводить, що стрес – це неспецифічна відповідь організму на будь-яку вимогу. Проблеми, які викликають стрес, різні, але організм реагує стереотипно, однаковими біохімічними змінами, мета яких – упоратися з подразниками.

Наслідком існування проблеми стресу стала необхідність вивчення стресостійкості як здатності людини протистояти впливу стрес-факторів і розвитку патологічних станів. Однак це завдання надзвичайно складне, оскільки існує неоднозначність у розумінні того, що собою являє стрес як стан. Це, в свою чергу, стало причиною розбіжностей і у визначенні поняття “стресостійкість”.

У науковій літературі досі не має єдиного бачення терміна “стресостійкість”. Як зауважує В. О. Бодров, на даний час не вистачає ясності і чіткості в розумінні поняття стресостійкості, і більшість авторів як синонім користуються терміном “емоційна стійкість”, механізми і природу якої вивчено краще.

Ряд дослідників підґрунтям стресостійкості вважають здатність витримувати великі навантаження й успішно вирішувати завдання в екстремальних ситуаціях (Н. Данилова); саморегуляцію людини (Л. Дика, О. Конопкін, В. Моросанова, Р. Сігаєв). Стресостійкість також розглядають як індивідуальну здатність організму зберігати звичну працездатність (К. В. Судаков), як необхідний ступінь адаптації до впливу екстремальних факторів середовища і професійної діяльності (В. О. Бодров).

Стресостійкість особистості – це багатогранне та мультифакторне поняття, що зосереджує в собі сукупність всіх особистих якостей індивіда, які дають змогу зберігати контроль та працеспроможність в загрозливих умовах середовища (психологічних, соціальних, фізичних), витримувати значні інтелектуальні, вольові та емоційні навантаження, які обумовлені особливостями професійної діяльності, без особливих шкідливих наслідків для діяльності, оточуючих і свого здоров’я.

У своїх дослідженнях Б. Варданян характеризує стресостійкість як особливу взаємодію всіх компонентів психічної діяльності, затим емоційних, тото, як «властивість особистості, що забезпечує гармонійне співвідношення між всіма складовими психічної діяльності в емоціогенній обстановці і, тим самим, сприяє успішному виконанню діяльності».

Детермінантами стресостійкості є всі структурні компоненти особистості: спрямованість, набутий досвід, психічні процеси, нейродинаміка, темперамент, характер, здібності. Стресостійкість як інтегральна характеристика психічного розвитку формується в процесі онтогенезу людини на основі генетично зумовлених індивідуальних характеристик в умовах конкретного соціального оточення. Як інтегративна властивість особистості вона визначає взаємодію з усіма структурними характеристиками психіки як під час, так і після дії стрес-факторів.

Основні труднощі у визначенні стресостійкості людини пов’язані з оцінюванням специфіки прояву її реакцій на дію психологічних факторів. Якщо на цей час визначено критерії стійкості людини щодо стресорів фізичної або хімічної природи, то зробити це щодо внутрышных (психологічних) стресорів набагато складніше.

Збереження або підвищення стресостійкості особистості пов’язано з пошуком ресурсів, що допомагають їй в подоланні негативних наслідків стресових ситуацій. Під ресурсами маються на увазі внутрішні і зовнішні змінні, що сприяють психологічній стійкості в стресогенних ситуаціях .

Проте структурно змістовні характеристики саме стійкості до стресу як важливого фактору забезпечення психічного й фізичного здоров’я особистості, ефективності й надійності професійної діяльності безпосередньо не розглядались, тому дослідження природи стресостійкості, детермінант її розвитку і проявів, залежності від особливостей діяльності і впливу на особистість дає змогу не тільки зрозуміти сутність цього феномену, а й обгрунтувати шляхи й методи його оцінки та формування.

Визначальними внутрішніми чинниками формування і розвитку стресостійкості особистості є: Я-концепція особистості, інтернальний локус контролю, когнітивний розвиток, розвиненість комунікативної сфери. Зокрема, високий рівень стресостійкості передбачає врівноваженість, впевненість у собі, низький рівень тривожності, вольовий самоконтроль,; певні характеристики мотиваційної сфери, високий рівень інтернального локусу контролю, готовність до діяльності.

Отже, стресостійкість особистості має багаторівневу детермінацію і зумовлена не тільки характеристиками навколишнього середовища, так і особистісними характеристиками людини.

Стресори викликають порушення адаптації лише в поєднанні з різноманітними зовнішніми і внутрішніми факторами. Дуже важливим фактором зі сторони індивіда є процес оцінювання стресора. Цей процес регулюється особистісними факторами, тенденціями подолання та його стилем, соціальною підтримкою . Особистісні якості і соціальні фактори можуть посилювати або послаблювати стресові реакції, впливаючи на її тип, інтенсивність та тривалість.

Існує досить робіт, що підтверджують той факт, що інтернальний локус контролю дозволяє знижувати негативні ефекти гострого і хронічного стресу, що чим вищим є особистісний контроль над ситуацією, тим нижчим – рівень тривоги при стресі.

У зв’язку з тим, що індивіди з екстернальним локусом контролю не розглядають зміни середовища як результат своїх зусиль, вони менш ефективно взаємодіють із середовищем, ніж особи з інтернальним контролем, і неефективно використовують інформацію й зворотний зв’язок у ситуаціях, що вимагають активної поведінки, спрямованої на вирішення проблем. Тому особи з екстернальним локусом контролю менш ефективно переборюють життєві стреси, ніж особи з інтернальним контролем, вони також схильні до вираженої тривоги.

Не менш важливе місце у сфері продажу займає розвиток комунікативної компетентності. Оскільки професія продавця чи касира відносяться до соціономічних видів праці, де спілкування із сторони, що супроводжує трудову діяльність, перетворюється у професійно значущу, суттєву сторону.

Виходячи із зазначеного вище, припущення про зв’язок самооцінки зі стресостійкістю може ґрунтуватися на кількох положеннях: по-перше, самооцінка пов’язана з рівнем домагань, при завищенні якого можуть виникати стресові ситуації; по-друге, рівень стресостійкості значно залежить від того, наскільки особистість впевнена, або ж, навпаки, невпевнена в собі, наскільки критично вона до себе відноситься тощо.

В даний час стресостійкість є необхідною ознакою, а іноді й вимогою роботодавців щодо особистості працівника. Вона ґрунтується на вмінні адекватно реагувати та мобілізуватись у складних ситуаціях; зберігати самоефективність, толерантність і тактовність; здатність абстрагуватись від зайвої інформації чи ситуації. Стресостійкість – це постійні аутотренінги й активізація захисних механізмів психіки, це турбота про себе і власний комфорт, що повинно бути пріоритетом самодостатньої особистості.

У своїх міркуваннях ми виходимо з такого: стрес – стан організму людини, що формується у відповідь на будь-які порушення гомеостазу; гомеостаз – механізм підтримки психологічної й фізіологічної сталості організму людини.

Отже, стресостійкість як здатність людини протистояти стресу повинна містити в собі не окремі властивості, характеристики або якості людини, а їхній комплекс. Саме сукупність психологічних і фізіологічних властивостей і процесів організму людини дозволить їй максимально швидко й ефективно виробити нову стратегію поведінки, завдяки якій відбудеться адаптація до впливу стрес-фактора.

 Література

1. Абабков В. Перре М. Адаптация к стрессу. Основы теории, диагностики, терапии / В. Абабков, М. Перре. – СПб.: Речь, – 166 с.
2. Банников В.В. Влияние социально-психологических компонентов стрессоустойчивости на эффективность деятельности персонала организации: дис. канд. психол. Наук / В. В. Бинников. – М., – 156 с.
3. Бодров В. А. Психологический стресс: развитие и преодоление / В.А. Бодров. – М.: Изд-во «ПЕР СЭ», – 352 с.
4. Брайт Д. Стресс. Теории, исследования, мифы / Д. Брайт, Ф. Джонс. – СПб.: прайм – ЕВРОЗНАК, – 352 с.
5. Крайнюк В. М. Психологія стресостійкості особистості: монографія / В. М. Крайнюк. – К. : Ніка-Центр, – 432 с.
6. Маклаков А. Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях / А. Г. Маклаков // Психологический журнал. – – Т. 22, № 1. – 24 с.
7. Судаков К. В. Индивидуальная устойчивость к эмоциональному стрессу / К. В. Судаков. – М. : Горизонт, – 267 с.
8. Тимченко А. В. Психологические аспекты состояния, поведения и деятельности людей в экстремальных условиях и методы их коррекции / А. В. Тимченко. – Х.: Прапор, – 184 с.