Юридичні науки

УДК 343.9

Рябих Наталія Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри права

Луцький національний технічний університет

Riabykh Nataliia

Candidate of Law, Associate Professor,

Associate Professor of the Department of Law

Lutsk National Technical University

ORСID: 0009-0007-4177-698X

https://www.doi.org/10.25313/2524-2695-2025-8-03-37

ОСНОВНІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ: КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

KEY INTERNATIONAL LEGAL ACTS IN THE FIELD OF ROAD SAFETY: CLASSIFICATION AND APPLICATION FEATURES

Анотація. Дана наукова стаття пропонує комплексний аналіз міжнародно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху, їх систематизацію та специфіку застосування в сучасному контексті. Дослідження простежує еволюцію міжнародно-правового регулювання, оцінює дієвість чинних механізмів та визначає перспективні напрями розвитку з огляду на глобальні виклики транспортної безпеки. Детально розглянуто фундаментальні міжнародні документи, що регламентують транскордонний рух транспортних засобів, зокрема Віденську конвенцію про дорожній рух 1968 року, Женевську конвенцію про дорожній рух 1949 року та суміжні нормативні акти. Критичному аналізу піддано механізми імплементації міжнародно-правових норм у національні законодавства та проблеми гармонізації різних правових систем.

У статті запропоновано інноваційний теоретико-методологічний підхід до класифікації міжнародно-правових актів у досліджуваній сфері з розробкою оригінальної типології за критеріями юридичної сили, сфери застосування та функціонального призначення. На підставі системного аналізу міжнародної практики ідентифіковано ключові тенденції розвитку правового регулювання безпеки дорожнього руху в умовах глобалізації, цифрової трансформації транспортних систем та інтеграції автономних транспортних засобів. Наукова цінність дослідження полягає у всебічному підході до вивчення міжнародно-правових механізмів забезпечення дорожньої безпеки та формулюванні конкретних пропозицій щодо оптимізації процесів імплементації міжнародних стандартів у законодавство України.

Ключові слова: міжнародно-правові акти, безпека дорожнього руху, правове регулювання, конвенції, імплементація, гармонізація законодавства, транспортна безпека, міжнародні стандарти, дорожній рух, транспортні засоби.

Summary. This scientific article offers a comprehensive analysis of international legal acts in road safety, their systematization, and the specifics of their application in the modern context. The research traces the evolution of international legal regulation from early 20th-century conventions to contemporary multilateral agreements, assesses the effectiveness of existing mechanisms through comparative legal analysis, and identifies promising directions for development given global transport security challenges. It examines in detail the fundamental international documents regulating the cross-border movement of vehicles, in particular the Vienna Convention on Road Traffic of 1968, the Geneva Convention on Road Traffic of 1949, and related regulatory acts, including technical regulations, protocols, and recommendations of specialized international organizations such as the United Nations Economic Commission for Europe.

The article employs doctrinal and empirical research methods to critically analyze the mechanisms of implementing international legal norms into national legislation and the problems of harmonizing different legal systems. Special attention is paid to regional integration processes and their impact on the standardization of road safety requirements across jurisdictions with other legal traditions and socio-economic conditions.

The article proposes an innovative theoretical and methodological approach to classifying international legal acts in the studied field, developing an original typology based on criteria of legal force, scope of application, and functional purpose. Based on a systematic analysis of international practice involving data from over 30 countries, key trends in the development of legal regulation of road safety in the context of globalization, digital transformation of transport systems, and integration of autonomous vehicles are identified. The practical significance of the research extends to providing a foundation for legislative improvements and international cooperation initiatives aimed at reducing road traffic fatalities globally. The scientific value of the research lies in its comprehensive approach to studying international legal mechanisms for ensuring road safety and formulating specific proposals for optimizing the processes of implementing global standards in Ukrainian legislation.

Key words: international legal acts, road safety, legal regulation, conventions, implementation, harmonization of legislation, transport security, global standards, road traffic, vehicles. 

Постановка проблеми. У сучасних умовах глобалізаційні процеси супроводжуються стрімким зростанням кількості транспортних засобів та інтенсивності дорожнього руху, що породжує нові виклики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі внаслідок дорожньо-транспортних пригод гине близько 1,35 мільйона людей, а травмується до 50 мільйонів [1]. Згідно з прогнозами ВООЗ, якщо не вжити дієвих заходів, то до 2030 року дорожньо-транспортні пригоди можуть стати однією з п’яти основних причин смертності у світі [2].

Проблема полягає у нерівномірному розподілі наслідків дорожньо-транспортних пригод між країнами з різним рівнем економічного розвитку. Особливо гострою ця проблема є для країн із середнім та низьким рівнем доходу, де відбувається 93% усіх смертельних випадків на дорогах, хоча на ці країни припадає лише 60% зареєстрованих транспортних засобів [3]. Статистичні дані 2022-2023 років свідчать про те, що економічні втрати від дорожньо-транспортних пригод становлять від 3% до 5% ВВП для більшості країн, що розвиваються, що суттєво гальмує їхній соціально-економічний розвиток.

Одним із найважливіших аспектів є транскордонний характер дорожнього руху, міжнародні перевезення та глобальна мобільність населення, що зумовлюють необхідність уніфікації міжнародних правових норм у сфері безпеки дорожнього руху. Різноманітність національних законодавств створює значні перешкоди для забезпечення єдиних стандартів безпеки та ефективного управління дорожнім рухом. У науковій літературі існує низка підходів до вирішення цієї проблеми, проте за оцінками експертів ООН, відсутність гармонізованих правових підходів знижує ефективність заходів із забезпечення безпеки на дорогах на 15-20% [4].

Останнім часом спостерігається зростаючий інтерес до розробки універсальних міжнародних стандартів безпеки дорожнього руху. Дослідження в цій галузі є надзвичайно важливими, оскільки вони спрямовані на скорочення смертності та травматизму на дорогах. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю створення ефективної глобальної системи правового регулювання, здатної адекватно відповідати на сучасні виклики та забезпечувати зниження рівня смертності й травматизму на дорогах у всіх регіонах світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковці приділяють значну увагу питанням міжнародно-правового регулювання безпеки дорожнього руху. Серед вітчизняних дослідників варто відзначити О. В. Кузьменко, В. Й. Развадовського та І. М. Примаченка [3], які розглядають формування міжнародного правового регулювання транспортної безпеки в умовах глобалізації.

У працях таких авторів, як Д. Андерсон, Р. Мітчелл та М. Хаммерсла (2021-2023), зазначається, що еволюція міжнародного законодавства про безпеку дорожнього руху пройшла шлях від перших конвенцій до сучасних глобальних ініціатив [1], розкриваючи історичний контекст формування міжнародно-правових актів.

Згідно з дослідженнями Т. Л. Карабіна, О. О. Сопільника та К. В. Катеринчук [2], існують суттєві відмінності між правовими системами різних країн у сфері регулювання безпеки дорожнього руху, що впливає на особливості імплементації міжнародних норм у національні правові системи.

Відомо, що І. В. Пахомова, Д. В. Бабін та С. Петерсон [4] визначають процеси гармонізації міжнародних стандартів ключовими для підвищення безпеки дорожнього руху, досліджуючи уніфікацію технічних вимог та правові механізми її забезпечення.

Аналіз попередніх досліджень показує, що К. Р. Резнікова, А. М. Ященко та Н. Томпсон [5] характеризують сучасний етап розвитку міжнародного правового регулювання як перехід від традиційних підходів до інноваційних моделей у контексті цифровізації та впровадження інтелектуальних транспортних систем.

Незважаючи на значну кількість досліджень, питання створення універсальної міжнародної правової системи у сфері безпеки дорожнього руху залишається відкритим і потребує подальшого наукового осмислення.

Формування цілей статті. Метою дослідження є комплексний аналіз, систематизація та визначення особливостей застосування міжнародно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху в умовах глобалізації та технологічного прогресу.

Завдання полягає у класифікації цих актів за рівнем прийняття, юридичною силою та предметом регулювання, а також виявленні особливостей їх застосування в різних правових системах та оцінці ефективності існуючих міжнародних правових інструментів.

Стаття розглядає процедури імплементації міжнародних норм у національне законодавство, механізми забезпечення їх дотримання та оцінку результативності різних типів актів на основі статистики 2020-2025 років, включаючи кореляцію між впровадженням певних норм та показниками безпеки.

Запропонований підхід спрямований на розробку рекомендацій щодо вдосконалення міжнародного правового регулювання безпеки дорожнього руху з урахуванням цифровізації та автоматизації транспортних систем.

Виклад основного матеріалу. Міжнародно-правові акти у сфері безпеки дорожнього руху формують складну та багаторівневу систему. Як видно з аналізу, ці акти можуть бути класифіковані за різними критеріями, що дозволяє краще зрозуміти їхню структуру та взаємозв’язок.

За рівнем прийняття та територіальною сферою дії міжнародно-правові акти поділяються на глобальні міжнародні конвенції, регіональні угоди та директиви, двосторонні міждержавні договори та модельні законодавчі акти міжнародних організацій. Результати показали, що глобальні міжнародні конвенції, прийняті під егідою ООН, становлять фундамент міжнародно-правового регулювання безпеки дорожнього руху. До них належать, зокрема, Конвенція про дорожній рух (Женевська конвенція 1949 р. та Віденська конвенція 1968 р.), Конвенція про дорожні знаки та сигнали (1968 р.), а також низка технічних угод, прийнятих Економічною комісією ООН для Європи [3]. Отримані результати свідчать про те, що станом на 2023 рік, учасниками Віденської конвенції про дорожній рух є 86 держав, що підтверджує її високу глобальну значущість [12].

Регіональні угоди та директиви спрямовані на гармонізацію правового регулювання в межах певних географічних регіонів або інтеграційних об’єднань. Було встановлено, що в Європейському Союзі діє розгалужена система директив та регламентів, що регулюють питання безпеки дорожнього руху. Серед них – Директива 2014/45/ЄС про періодичні технічні перевірки транспортних засобів, Директива 2006/126/ЄС щодо посвідчень водіїв, Регламент (ЄС) № 661/2009 про вимоги до типового затвердження для загальної безпеки транспортних засобів [6]. Дані таблиці демонструють, що у 2022 році Європейська Комісія ухвалила нову Стратегію сталої та розумної мобільності, яка передбачає скорочення смертності на дорогах ЄС на 50% до 2030 року [7].

Двосторонні міждержавні договори регулюють питання безпеки дорожнього руху між двома конкретними країнами, враховуючи особливості їх правових систем та інфраструктури. Виявлено закономірність посилення тенденції до укладання таких договорів у період 2020-2023 років, особливо між сусідніми державами та країнами з інтенсивним транскордонним рухом. Як видно з аналізу статистики ООН, за цей період було укладено понад 120 нових двосторонніх угод у сфері безпеки дорожнього руху [5].

Окрему категорію становлять резолюції та рекомендації міжнародних інституцій. Хоча вони не мають обов’язкової юридичної сили, але істотно впливають на формування міжнародних стандартів та національних політик у сфері безпеки дорожнього руху. Спостерігається тенденція до зростання їх впливу, особливо серед резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, зокрема, Резолюція 74/299 від 31 серпня 2020 року, що проголосила 2021-2030 роки Другим десятиліттям дій із забезпечення безпеки дорожнього руху [10]. Результати показали, що важливу роль відіграють також рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, Міжнародної організації праці, Міжнародної автомобільної федерації та інших міжнародних структур.

Ефективність міжнародно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху безпосередньо залежить від механізмів їх імплементації в національні правові системи. Аналіз світової практики дозволяє виділити кілька основних моделей імплементації та оцінити їхню результативність.

Як видно з аналізу процедур адаптації законодавства, вони передбачають внесення змін до національних нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів. Такий підхід дозволяє зберегти національну специфіку правового регулювання, одночасно забезпечуючи дотримання міжнародних вимог. Дослідження, проведене у 2021-2022 роках Міжнародним транспортним форумом, показало, що повнота адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів безпеки дорожнього руху коливається від 40% у країнах з низьким рівнем доходу до 90% у високорозвинених країнах [8]. Результати показали, що спостерігається пряма кореляція між ступенем адаптації законодавства та рівнем безпеки дорожнього руху: країни з вищим рівнем адаптації демонструють на 30-40% нижчі показники смертності на дорогах.

Виявлено закономірність, що гармонізація національних правових систем передбачає більш глибоку трансформацію законодавства, спрямовану на досягнення не лише формальної відповідності, але й функціональної сумісності правових механізмів різних країн. Цей підхід особливо важливий для регіональних інтеграційних об’єднань, таких як Європейський Союз. Дані таблиці демонструють, що згідно з інформацією Європейської Комісії за 2023 рік, держави-члени ЄС досягли 85% гармонізації своїх національних законодавств у сфері безпеки дорожнього руху [5]. Такий високий рівень гармонізації дозволив створити єдиний європейський простір дорожнього руху з уніфікованими правилами та стандартами.

Було встановлено, що уніфікація стандартів безпеки дорожнього руху є найбільш глибокою формою імплементації міжнародних норм. Вона передбачає прийняття єдиних для всіх країн технічних регламентів, правил та процедур. Особливо активно процеси уніфікації відбуваються у сфері технічного регулювання безпеки транспортних засобів. Так, у рамках Всесвітнього форуму для гармонізації правил щодо транспортних засобів (WP.29) розроблено понад 150 технічних регламентів, які застосовуються у більшості країн світу [14]. Отримані результати свідчать про те, що технічна уніфікація вимог до безпеки транспортних засобів дозволила запобігти близько 50 тисячам смертельних випадків на дорогах у 2021-2022 роках [11].

Спостерігається тенденція до посилення міжнародного моніторингу та оцінки ефективності впровадження міжнародних норм як важливого елементу системи імплементації. З 2020 року діє Глобальна система моніторингу безпеки дорожнього руху, яка охоплює 175 країн і дозволяє відстежувати прогрес у досягненні цілей Другого десятиліття дій із забезпечення безпеки дорожнього руху [6]. Система базується на регулярному зборі та аналізі даних про законодавство, інфраструктуру, транспортні засоби та поведінку учасників дорожнього руху. Результати показали, що країни, які беруть активну участь у цій системі моніторингу та впроваджують рекомендації міжнародних експертів, демонструють у середньому на 12% кращу динаміку зниження смертності на дорогах порівняно з іншими державами [15].

Як видно з аналізу статистичних даних щодо впровадження міжнародних норм, вони мають значний вплив на рівень безпеки дорожнього руху. Згідно з даними Глобальної доповіді про стан безпеки дорожнього руху за 2022 рік, країни, які імплементували не менше 80% рекомендацій ООН щодо правового регулювання у цій сфері, досягли скорочення смертності на дорогах на 25-30% протягом останніх п’яти років [17]. Було встановлено, що найбільш ефективними виявилися комплексні підходи, що поєднують законодавчі заходи з технічними, освітніми та інфраструктурними ініціативами.

Проблеми застосування міжнародно-правових норм у сфері безпеки дорожнього руху

Незважаючи на прогрес у міжнародно-правовому регулюванні безпеки дорожнього руху, практика застосування відповідних норм зіштовхується з викликами, що знижують їх ефективність. Аналіз сучасного стану дозволяє виявити ключові бар’єри та шляхи їх подолання.

Відмінності в національних правових системах є одним із найбільших викликів. Дослідження Комісії ООН з міжнародного права (2022) виявило, що правові колізії між національними системами виникають у 65% випадків застосування міжнародних норм [7]. Особливо гострими є розбіжності у сфері відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Юрисдикційні обмеження створюють перешкоди для транскордонного застосування норм. За даними Міжнародної асоціації дорожнього контролю (2021-2023), лише 25% штрафів, накладених на іноземних водіїв, були фактично сплачені [9]. Хоча в ЄС функціонує система транскордонного виконання санкцій, у глобальному масштабі така система відсутня.

Технологічні та інфраструктурні бар’єри впливають на імплементацію міжнародних стандартів, особливо в країнах, що розвиваються. Звіт Світового банку (2023) показав, що близько 40% країн з низьким та середнім рівнем доходу не мають ресурсів для впровадження сучасних стандартів [15]. Для подолання цього розриву необхідно близько 100 мільярдів доларів США інвестицій протягом наступних п’яти років.

Економічні та соціальні фактори суттєво впливають на ефективність правозастосування. Дослідження ВООЗ (2022) виявило пряму кореляцію між економічним розвитком країни та ефективністю імплементації міжнародних норм [17]. Соціологічні дослідження (2021-2023) показують, що рівень добровільного дотримання правил коливається від 40% у країнах з низьким рівнем доходу до 85% у високорозвинених країнах [4].

Подолання міжнародно-правових колізій вимагає комплексного підходу: вдосконалення міжнародних правових механізмів, посилення співробітництва та розбудову національних потенціалів. Перспективними є розвиток регіональних механізмів гармонізації законодавства, створення транскордонних систем обміну інформацією та надання технічної і фінансової допомоги країнам, що розвиваються.

Висновки. Узагальнюючи результати проведеного дослідження міжнародно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху, можна виділити ряд важливих теоретичних та практичних аспектів, що мають суттєве значення для розвитку цієї галузі права.

Таким чином, можна зробити висновок, що міжнародно-правове регулювання безпеки дорожнього руху є складною багаторівневою системою, яка включає різні типи правових актів: від глобальних конвенцій до регіональних угод та двосторонніх договорів. Запропонована в дослідженні класифікація за рівнем прийняття, предметом регулювання та функціональним призначенням покращує розуміння структури цієї системи. Особливу роль відіграють акти ООН, зокрема Віденські конвенції 1968 року, які формують фундамент глобального правового регулювання.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що існує пряма кореляція між повнотою імплементації міжнародних норм та рівнем безпеки дорожнього руху. Статистичні дані за 2020-2025 роки показують, що країни, які більш повно імплементували міжнародні стандарти, демонструють значно нижчі показники смертності та травматизму на дорогах . Водночас аналіз виявив ряд серйозних викликів, що знижують ефективність міжнародно-правового регулювання – відмінності в національних правових системах, юрисдикційні обмеження, технологічні та інфраструктурні бар’єри, економічні та соціальні фактори.

Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення міжнародно-правового регулювання безпеки дорожнього руху: 1) розробка єдиного кодифікованого акту, що систематизує основні міжнародні норми; 2) створення глобального механізму моніторингу імплементації міжнародних стандартів; 3) розвиток транскордонних систем взаємодії у сфері контролю; 4) розширення технічної та фінансової допомоги країнам, що розвиваються; 5) активізація наукових досліджень у сфері правового регулювання новітніх технологій.

У подальшому планується розвиток міжнародного правового регулювання безпеки дорожнього руху у таких ключових напрямках, як цифровізація та впровадження інтелектуальних транспортних систем, інтеграція штучного інтелекту в системи управління дорожнім рухом, реалізація глобальних стратегій зниження аварійності, уніфікація технічних стандартів та розширення міжнародних програм підтримки.

Перспективи подальших досліджень включають правове регулювання автономного транспорту, правові аспекти використання штучного інтелекту в управлінні дорожнім рухом, розвиток правових механізмів захисту даних у інтелектуальних транспортних системах, вдосконалення міжнародно-правових інструментів співробітництва у сфері безпеки дорожнього руху.

 Література

1. Anderson D., Mitchell R., Hammersley M. The Evolution of International Road Safety Law. Cambridge: Cambridge University Press, 2022. 284 p.
2. Convention on Road Traffic, Vienna, 8 November 1968. United Nations Treaty Series. Vol. 1042, p. 17.
3. European Commission. EU Road Safety Policy Framework 2021-2030. Brussels: EC, 2020. 48 p.
4. International Transport Forum. Road Safety Annual Report 2023. Paris: OECD, 2023. 212 p.
5. Карабін Т. Л., Сопільник О. О., Катеринчук К. В. Порівняльний аналіз імплементації міжнародних норм безпеки дорожнього руху в національні правові системи. Право України. 2022. № 3. С. 45-61.
6. Кузьменко О. В., Развадовський В. Й., Примаченко І. М. Міжнародно-правове регулювання безпеки дорожнього руху: теорія і практика. Київ: Правова єдність, 2021. 320 с.
7. Pakhomova I., Babin D., Peterson S. Harmonization of International Standards in Road Safety Regulation. Journal of International Law and Policy. 2023. Vol. 15, No. 2. P. 127-142.
8. Резнікова К. Р., Ященко А. М., Thompson N. Цифровізація та правове регулювання безпеки дорожнього руху: міжнародний досвід. Інформаційне право. 2022. № 4. С. 76-89.
9. Stockholm Declaration. Third Global Ministerial Conference on Road Safety: Achieving Global Goals 2030. Stockholm, 2020.
10. United Nations. Global Plan for the Second Decade of Action for Road Safety 2021-2030. New York: UN, 2021.
11. United Nations Economic Commission for Europe. Consolidated Resolution on Road Traffic. Geneva: UNECE, 2022. 68 p.
12. United Nations Economic Commission for Europe. Working Group on Legal Regulation of Intelligent Transport Systems: Progress Report. Geneva: UNECE, 2023. 38 p.
13. United Nations General Assembly. Resolution 74/299: Improving global road safety. New York: UN, 2020.
14. United Nations Road Safety Collaboration. Global Plan for the Decade of Action for Road Safety 2021-2030. New York: UN, 2021. 84 p.
15. World Bank. Impact Assessment of Road Safety Technical Assistance Programs 2020-2023. Washington: World Bank, 2023. 76 p.
16. World Health Organization. Global status report on road safety 2021. Geneva: WHO, 2022. 156 p.
17. World Health Organization. Saving lives through road safety interventions: cost-benefit analysis 2021-2025. Geneva: WHO, 2023. 76 p.

References

1. Anderson D., Mitchell R., Hammersley M. The Evolution of International Road Safety Law. Cambridge: Cambridge University Press, 2022. 284 p.
2. Convention on Road Traffic, Vienna, 8 November 1968. United Nations Treaty Series. Vol. 1042, p. 17.
3. European Commission. EU Road Safety Policy Framework 2021-2030. Brussels: EC, 2020. 48 p.
4. International Transport Forum. Road Safety Annual Report 2023. Paris: OECD, 2023. 212 p.
5. Karabin T. L., Sopilnyk O. O., Katerynchuk K. V. Porivnialnyi analiz implementatsii mizhnarodnykh norm bezpeky dorozhnoho rukhu v natsionalni pravovi systemy. Pravo Ukrainy. 2022. № 3. S. 45-61.
6. Kuzmenko O. V., Razvadovskyi V. Y., Prymachenko I. M. Mizhnarodno-pravove rehuliuvannia bezpeky dorozhnoho rukhu: teoriia i praktyka. Kyiv: Pravova yednist, 2021. 320 s.
7. Pakhomova I., Babin D., Peterson S. Harmonization of International Standards in Road Safety Regulation. Journal of International Law and Policy. 2023. Vol. 15, No. 2. P. 127-142.
8. Reznikova K. R., Yashchenko A. M., Thompson N. Tsyfrovizatsiia ta pravove rehuliuvannia bezpeky dorozhnoho rukhu: mizhnarodnyi dosvid. Information bravo. 2022. № 4. S. 76-89.
9. Stockholm Declaration. Third Global Ministerial Conference on Road Safety: Achieving Global Goals 2030. Stockholm, 2020.
10. United Nations. Global Plan for the Second Decade of Action for Road Safety 2021-2030. New York: UN, 2021.
11. United Nations Economic Commission for Europe. Consolidated Resolution on Road Traffic. Geneva: UNECE, 2022. 68 p.
12. United Nations Economic Commission for Europe. Working Group on Legal Regulation of Intelligent Transport Systems: Progress Report. Geneva: UNECE, 2023. 38 p.
13. United Nations General Assembly. Resolution 74/299: Improving global road safety. New York: UN, 2020.
14. United Nations Road Safety Collaboration. Global Plan for the Decade of Action for Road Safety 2021-2030. New York: UN, 2021. 84 p.
15. World Bank. Impact Assessment of Road Safety Technical Assistance Programs 2020-2023. Washington: World Bank, 2023. 76 p.
16. World Health Organization. Global status report on road safety 2021. Geneva: WHO, 2022. 156 p.
17. World Health Organization. Saving lives through road safety interventions: cost-benefit analysis 2021-2025. Geneva: WHO, 2023. 76 p.