Юридичні науки

УДК 342.7

Ромчук Максим Сергійович

студент

Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України

 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Карпов Олександр Сергійович

студент

Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України

 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Науковий керівник:

Мохончук Б. С.

кандидат юридичних наук

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ ПРАВ ЛГБТ (СЕКСУАЛЬНИХ МЕНШИН) СПІВТОВАРИСТВА В УКРАЇНІ

Анотація. У статті досліджено проблеми розвитку та реалізації прав ЛГБТ в Україні. Проаналізовано наукові джерела, законодавча база, міжнародна практика, актуальна ситуація забезпечення та гарантування прав ЛГБТ в Україні, що дало можливість виокремити актуальні проблеми та запропонувати їх вирішення.

Ключові слова: ЛГБТ, сексуальні меншини, одностатеві шлюби, толерантність, лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери.

Аннотация. В статье было обращено внимание на проблемы развития и реализации прав ЛГБТ сообщества в Украине. Вместе с этим, были исследованы научные статьи, международная практика, актуальная ситуация обеспечения и гарантирования прав ЛГБТ в Украине, что дало возможность для раскрытия данной проблемы и предоставления возможных вариантов перспектив развития.

Ключевые слова: ЛГБТ, сексуальные меньшинства, однополые браки, толерантность, лесбиянки, геи, бисексуалы, трансгендеры.

Summary. The article deals with problems of the development and realization of the rights of LGBT in Ukraine. At the same time, scientific articles, international practice and actual situation were researched, which gave a great opportunity to reveal this problem and give possible development options. The authors mentions such problems of Ukrainian legislation related to the rights of the LGBT established in: 1) Constitution of Ukraine, 2) Family Code of Ukraine, 3) Law of Ukraine on Private International Law, 4) Labor Code of Ukraine. The most important problem that LGBT rights are not covered by the Constitution of Ukraine, therefore they cannot be granted by any law of Ukraine. In this regard, authors mentioned most common problems in every before mentioned legislative documents and pointed aspects that should be improved. The improvement of the legislation on LGBT rights should be made because rights of the LGBT community is a human rights.

Key words: LGBT, same-sex marriage, tolerance, lesbian, gay, bisexual, transgender.

Постановка проблеми. Підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом (далі – ЄС), Україна визнала чіткий курс на розвиток та дотримання демократичних принципів, верховенства права, прав людини і основоположних свобод, у тому числі прав осіб, які належать до національних меншин, недискримінації осіб, які належать до меншин і повазі до людської гідності тощо.

В українському суспільстві відбувається виражена дискримінація через невизнання, на законодавчому рівні, рівних прав певних груп, зокрема прав ЛГБТ співтовариства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У статті було використано наступні наукові дослідження: The Ambivalent Sexism Inventory: Differentiating hostile and benevolent sexism (Glick, P., & Fiske, S. T.), На піднесенні. Становище ЛГБТ в Україні у 2017 році (Центр “Наш світ”).

Невирішені раніше проблеми. Станом на 2017-2019 рік порушення прав ЛГБТ має масовий характер, сучасні та актуальні дослідження наведені у статті, законодавче регулювання цього питання недосконале.

Мета статті. Дослідження проблеми правового становища ЛГБТ співтовариства в Україні задля подальшого розвитку та забезпечення прав представників попередньо згаданої спільноти.

Виклад основного матеріалу. Першочергово пропонуємо визначити профільні дефініції. Ксенофобія (з грецької, ксенос – чужий, фобос – страх) – термін, що означає страх, несприйняття, відчуження незнайомої культури, мови, сексуальної орієнтації.

Поняття гомофобії визначено в Резолюції Європейського парламенту про гомофобію в Європі від 18 січня 2006 року, гомофобія може бути визначена як ірраціональний страх і неприйняття гомосексуалізму, а також лесбіянок, геїв, бісексуалів та трансгендерів (ЛГБТ), заснованих на заборонах і подібних до расизму, ксенофобії, антисемітизму і сексизму [1].

Дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами й свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними [2].

Поняття сексизм поділяють на три види: ворожий – негативна установка, яка містить переконання про неповноцінність жінок порівняно з чоловіками, в тому числі й про нижчий рівень інтелекту жінок; доброзичливий – система стереотипів про жінок, за якою дискредитація ґрунтується на перевазі чоловіків, як “сильної” статі; амбівалентний – стереотипне позитивне відношення до одних і стереотипне негативне відношення до інших жінок, проте не можна поділяти жінок на критерії [3].

У 2017 році було дослідження Центру “Наш світ”, відповідно до якого було задокументовано 358 випадків гомофобії/трансфобії, дискримінації та інших порушень прав ЛГБТ співтовариства в Україні. Найчастіше від порушень прав страждали мешканці великих міст, а саме: Київ, Харків, Одеса, Дніпро [4].

Першочерговою проблемою є відсутність гарантування прав ЛГБТ в Конституції України. Так, згідно зі ст. 51 Основного Закону, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Станом на 2019 рік Конституційний Суд України не розтлумачив та не надав висновків щодо вищезазначеної норми, проте виходячи зі змісту, можливість укладання одностатевих шлюбів на конституційному рівні не передбачена.

Відповідно до ст. ст. 21, 74, 91, 211 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою; особи, які можуть бути усиновлювачами, нормативні акти, які спрямовані на захист сім’ї та дітей.

Таким чином, національне законодавство не передбачає можливість укладати одностатеві шлюби. В разі укладення одностатевого шлюбу в державі, яка визнає даний правочин, на території України буде проблематичне визнання, адже відсутня аналогія та згадка про одностатеві шлюби взагалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗУ “Про міжнародне приватне право”, шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу [5].

Підстави для визнання шлюбу недійсним викладені в ст. ст. 38, 39, 40, 41 Сімейного кодексу України, відповідно до цих статей недійсність шлюбу не є одностатевий шлюб [6].

Так, відповідно до ч. 2 ст. 58 ЗУ “Про міжнародне приватне право”, шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні. В даній нормі не зазначена стать особи, тобто, якщо був зареєстрований шлюб в іноземній державі, яка визнає одностатевий шлюб, теоретично є підстави для визнання його на території України [5].

Виникає наступна проблема, щодо гарантування прав інституту сім’ї, які закріплені в Конституції України, якщо визнається одностатевий шлюб, який був зареєстрований в державі, яка визнає даний правочин.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; кожному гарантується судовий захист права спростовувати невірогідну інформацію про себе і членів своєї сім’ї.

Виникає ситуація, яка не відповідає принципу правової визначеності (як складової верховенства права), – одностатеві шлюби не суперечать ЗУ «Про Міжнародне приватне право» та не є підставою для визнання шлюбу недійсним, згідно з Сімейним кодексом України, проте їх укладання суперечить закладеній у тексті Основного Закону концепції шлюбних відносин.

Оскільки Конституція України має вищу юридичну силу, перевага буде надаватися саме їй, проте автори переконані, що дане питання має бути врегульоване тлумаченням статті 51 Основного Закону Конституційним Судом України та вирішене на вищому законодавчому рівні. Питання щодо забезпечення прав одностатевим сім’ям залишається відкритим.

В трудовому законодавстві закріплена рівність трудових прав громадян України, відповідно до ст.2-1 КЗпП, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників … гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації тощо.

У 2015 році було доповнення статті відповідними ознаками за стандартом Директиви Ради N 2000/78/ЄС від 27 листопада 2000 року, що встановлює загальні рамки рівноправного поводження у сфері зайнятості й професіональної діяльності [7].

Однак, в статті 22 КЗпП про гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору відсутня підстава, для обмеження права чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні трудового договору, як недискримінація за ознаками сексуальної орієнтації [7].

Позитивні зміни трудового законодавства сприяють розвитку та гармонізації національного законодавства до стандартів Європейського Союзу.

Найважливішим є конституційне регулювання прав ЛГБТ. На жаль, в Україні Конституція не регулює права сексуальних меншин. Стаття 24 Конституції України чітко говорить: “Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”. На сучасному етапі розвитку України доцільним виокремлення ЛГБТ-спільноти як окремої соціальної групи, що дозволить у профільному законодавстві закріпити спеціальні норми для забезпечення та гарантування їхніх прав.

Суперечливим також є стаття 23 Основного закону країни, яка гарантує вільний і всебічний розвиток її особистості. Цілком логічним є поставити запитання «А чи можна реалізувати свої права, якщо вони не захищенні?». Відтак, життя представників ЛГБТ спільноти не можна назвати легким. Вони змушені вести подвійне життя, існують випадки приховування власної ідентичності від родичів та близьких. Усе це зумовлено побоюваннями від цькувань та загрозами власному життю та здоров’ю.: «А чи приймуть мене таким який я є?», «Чи не залишусь я один?». Деякі люди вважають, що українська спільнота ще не готова до таких змін, і знову ж таки постає питання: «Як можна бути готовим до того, до чого не готовий навіть законодавець?». З огляду на вищеперераховане постає ще одне питання: «Як можна вільно розвиватись як особистість, коли не відчуваєш себе у безпеці?».

Стаття 27 Конституції дає нам чітко зрозуміти: “Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань”. Також можна згадати і статтю 28: “Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню”.

Погрози та напади на представників ЛГБТ вчиняються систематично. Під час Маршів Рівності, впродовж років, не припиняються спроби зірвати цей захід, у 2015[1], 2016[2], 2017[3], 2018 роках[4]. Минулого року групою радикалів було скоєно напад на представників ЛГБТ спільноти, у результаті лише чотири нападники було покарано умовно. Також не можна не згадати слова та заклики до вбивства гомосексуальних людей, які пролунали з вуст голови Департаменту Національної поліції по боротьбі з наркозлочинністю, але жодного покарання не було понесено. У результаті чого представники сексуальних меншин змушені емігрувати[5], адже не можуть активно реалізовувати свої фундаментальні права людини.

Узагальнюючи вище викладене можна зробити висновок, що питання прав ЛГБТ співтовариства потребує подальшого законодавчого врегулювання та гарантування. У багатьох країнах світу закріплені та гарантовані права сексуальних меншин. Сумнозвісним також є те, що ці люди, попри свою любов до рідної країни змушені покидати її, адже переживають утиску з боку громадськості, що також заважає розвитку держави в усіх планах, як економічних, соціальних так і політичних. Зазначені питання потребують якомога швидше, адже разом із правами представників ЛГБТ порушуються і права людини. Вважаємо за доречне ввести зміни до Конституції України, а саме до статей: 23, 24, 51 та забезпечити відповідне регулювання прав членів ЛГБТ співтовариства, оскільки зазначені представники потребують конституційного захисту своїх прав для того, щоб мати можливість вільно існувати. Удосконалення законодавства у питаннях ЛГБТ спільноти також піднесе репутацію України на міжнародному рівні, адже з кожним роком все більше і більше країн вдаються до таких дій і це вважається необхідним для встановлення та забезпечення прав людини.

Література

1. European Parliament resolution on homophobia in Europe: 18 January, 2006 Strasbourg. URL: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P6-TA-2006-0018+0+DOC+XML+V0//EN
2. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні Закон України від 6 вересня 2012 року No 5207-VI. Дата оновлення: 05.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17, п. 2 ч. 1 ст. 1
3. Glick, P., & Fiske, S. T. The Ambivalent Sexism Inventory: Differentiating hostile and benevolent sexism. Journal of Personality and Social Psychology, p.70, 491-512.
4. На піднесенні. Становище ЛГБТ в Україні у 2017 році / Центр “Наш світ”. – К.: Центр “Наш світ”, 2018. – С. 36.
5. Про міжнародне приватне право Закон України від 23 червня 2005 року No 2709-IV. Дата оновлення: 08.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n262, ч. 1 ст. 58
6. Сімейний кодекс України Закон України від 10 січня 2002 року No 2947-III (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135)
7. Кодекс законів про працю України від 10 грудня‎ ‎1971 No 322-08 {Затверджено Законом № 322-VIII від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375}
8. Директива Ради 2000/78/EC від 27 листопада 2000 року. URL: http://ecmi-epp.org/wp-content/uploads/2015/03/Council-2000_78_EC_RU.pdf

[1] Див.: https://humanrights.org.ua/material/marsh_rivnosti__2015_zhorstokij_napad_na_aktivistiv

[2] Див. http://1tv.com.ua/news/81868

[3] Див. https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20170613-natsionalisty-namagalysya-zirvaty-vidkryttya-kyyivprajd/

[4] Див. https://gordonua.com/ukr/news/society/-na-uchasnikiv-marshu-rivnosti-v-kijevi-pogrozhujut-vlashtuvati-safari-denisova-250668.html

[5] Для ознайомлення – історії трьох людей, які залишили Україну – https://www.lgbt.org.ua/materials/show_3622/