Економічні науки

УДК 336.7

Бруско Тетяна Володимирівна

студентка

Київського національного університету технологій та дизайну

Бруско Татьяна Владимировна

студентка

Киевского национального университета технологий и дизайна

Brusko Tatyana

student

Kiev National University of Technologies and Design

 СУТНІСТЬ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ БАНКУ

СУЩНОСТЬ СТРАТЕГИИ УПРАВЛЕНИЯ ФИНАНСОВЫМ РИСКОМ БАНКА

ESSENCE OF THE STRATEGY OF MANAGEMENT OF THE FINANCIAL RISK OF THE BANK 

Анотація. Функціонування банківської системи не можливе без впливу на неї різних ризиків. Правильне оцінювання, управління і своєчасне попередження цих ризиків дає можливість уникнути або значною мірою зменшити неминучі втрати, що виникають у банківській діяльності. Будь-який фінансовий ризик – це невизначеність, що пов’язана з непередбаченими змінами в обсягах, прибутковості, вартості та структурі активів і пасивів. Для банку це результат неочікуваних змін процентної ставки, потоків депозитів, платоспроможності позичальників, валютних курсів тощо. Тобто, фінансові ризики є основними ризиками у банківській діяльності.

Ключові слова: фінансовий ризик, стратегія управління, банк, стратегічне управління банку, етапи стратегічного управління.

Аннотация. Функционирование банковской системы невозможно без воздействия на нее различных рисков. Правильное оценки, управления и своевременное предупреждение этих рисков дает возможность избежать или значительно уменьшить неизбежные потери, возникающие в банковской деятельности. Любой финансовый риск – это неопределенность, связанная с непредвиденными изменениями в объемах, доходности, стоимости и структуре активов и пассивов. Для банка это результат неожиданных изменений процентной ставки, потоков депозитов, платежеспособности заемщиков, валютных курсов и тому подобное. То есть, финансовые риски являются основными рисками в банковской деятельности.

Ключевые слова: финансовый риск, стратегия управления, банк, стратегическое управление банка, этапы стратегического управления.

Summary. The functioning of the banking system is impossible without affecting various risks. Proper valuation, management, and timely warning of these risks enable you to avoid or significantly reduce the inevitable losses incurred in banking. Any financial risk is the uncertainty associated with unanticipated changes in volumes, profitability, cost and structure of assets and liabilities. For a bank it is a result of unexpected changes in interest rates, deposit flows, solvency of borrowers, exchange rates, and the like. That is, financial risks are the main risks in banking.

Key words: financial risk, management strategy, bank, strategic management of bank, stages of strategic management.

Постановка проблеми. Оскільки діяльність банківської системи тісно пов’язана з ризиками, які часто не можна уникнути, то потрібно знаходити способи їх мінімізації. Банк повинен забезпечити оптимальний взаємозв’язок між ризиками та капіталом, а також фінансовими ресурсами та результатами. Тому постає питання у пошуку дослідження економічної сутності поняття “фінансовий ризик”, пошуку ефективних підходів до управління ризиками, узагальненні підходу до формування стратегії управління фінансовими ризиками, визначенні шляхів підвищення ефективності управління ними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Праці багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів, таких як: О. Вовчак, П. Аллена, М. Алексеєнко, О. Чуба, Н. Шульги та інші, були присвячені загальним проблемам управління фінансовою діяльністю банків. Питаннями фінансового ризик-менеджменту займаються такі відомі фахівці як : Р. Бірда, М. Дорфмман, К. Опрдома, Б. Едвардс та М.-Дж. Канохе.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є обґрунтування поняття “фінансовий ризик” та стратегія управління фінансовими ризиками, а також основні види ризиків банківської діяльності. Розкриття взаємозв’язку між основними стратегіями діяльності банку.

Виклад основного матеріалу. Фінансовий ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь-якого банку, він супроводжує практично всі види фінансових операцій і всі напрямки його фінансової діяльності. Важливою характеристикою фінансового ризику є невизначеність наслідків : він може супроводжуватися як значними фінансовими втратами, так і формуванням додаткових його прибутків. Негативні наслідки фінансового ризику більш значні, вони визначають втрату не тільки прибутку, але й капіталу, що призводить до його банкрутства.

Важливою особливістю фінансових ризиків є те, що вони діють незалежно один від одного, фінансові втрати по одному із ризиків необов’язково підвищать ймовірність виникнення ризикової події по інших фінансових ризиках.

Система управління фінансовими ризиками повинна базуватися на загальних критеріях розробленої фінансової стратегії.

Ризик ‑ це складне, багатогранне і неосяжне явище. В найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. В бізнесі ризик пов’язується насамперед з фінансовими втратами, що виникають у випадку його реалізації. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і треба свідомо керувати, пам’ятаючи про те, що всі види ризиків взаємопов’язані і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення.

Ризиком можна управляти, тобто використовувати різні заходи, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикової події і вживати заходів до зниження ступеня ризику. Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікацією ризику.

Під класифікацією ризиків слід розуміти їх розподіл на окремі групи за певними ознаками для досягнення певних цілей. Науково обґрунтована класифікація ризиків дозволяє чітко визначити місце кожного ризику в їх загальній системі. Вона створює можливості для ефективного застосування відповідних методів і прийомів управління ризиком. Кожному ризику відповідає свій прийом управління ризиком.

Кваліфікаційна система ризиків містить у собі категорії, групи, види, підвиди і різновиди ризиків. У залежності від можливого результату (ризикової події) ризики можна підрозділити на дві великі групи : чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання негативного або нульового результату. До цих ризиків відносяться : природні, екологічні, політичні, транспортні й частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торговельні).

Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату. До них відносяться фінансові ризики, які є частиною комерційних ризиків.

У залежності від основної причини виникнення, ризики поділяються на такі категорії: природні, екологічні, політичні, транспортні та комерційні.

Комерційні ризики являють собою небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Вони означають невизначеність результату відданої комерційної угоди.

За структурною ознакою комерційні ризики поділяються на майнові, виробничі, торговельні, фінансові.

Майнові ризики – це ризики, пов’язані з ймовірністю втрат майна громадянина-підприємця через крадіжку, диверсії, недбалості, перенапруги технічної й технологічної систем тощо.

Виробничі ризики – це ризики, пов’язані зі збитком від зупинки виробництва внаслідок впливу різних факторів і, насамперед, із знищенням або ушкодженням основних та оборотних фондів (обладнання, сировина, транспорт і т.п.), а також ризики, пов’язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

Торговельні ризики являють собою ризики, пов’язані зі збитком через затримку платежів, відмови від платежу в період транспортування товару, непостачання товару тощо.

Інвестиційні ризики містять у собі наступні підвиди ризиків :

• ризик упущеної вигоди;
• ризик зниження прибутковості;
• ризик прямих фінансових втрат.

Ризик упущеної вигоди – це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (страхування, хеджування, інвестування тощо).

Ризик зниження прибутковості може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, по внесках і кредитах.

Ризик зниження прибутковості включає в себе наступні різновиди: процентні ризики і кредитні ризики.

До процентних ризиків відноситься небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними інститутами внаслідок перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по залучених засобах, над ставками за наданими кредитами. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв’язку зі зміною дивідендів по акціях, процентних ставок на ринку по облігаціях, сертифікатах і інших цінних паперах.

Процентний ризик несе емітент, що випускає в обіг середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному зниженні середньоринкового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем. Інакше кажучи, емітент міг би залучати кошти з ринку під більш низький відсоток, але він вже пов’язаний зробленим ним випуском цінних паперів.

Цей вид ризику при швидкому зростанні відсоткових ставок в умовах інфляції має значення і для короткострокових паперів.

Кредитний ризик – небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, належних кредитору. До кредитного ризику відноситься також ризик такої події, при якому емітент, що випустив боргові цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсотки по них або основну суму боргу.

Кредитний ризик може бути також різновидом ризиків прямих фінансових втрат.

Ризики прямих фінансових втрат включають в себе наступні різновиди : біржовий ризик, селективний ризик, ризик банкрутства, а також кредитний ризик.

Біржові ризики являють собою небезпеку втрат від біржових угод. До цих ризиків відносяться : ризик неплатежу по комерційних справах, ризик неплатежу комісійної винагороди брокерської фірми тощо.

Селективні ризики (від лат. Selectio – вибір, добір) – це ризики неправильного вибору способу вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля.

Ризик банкрутства являє собою небезпеку в результаті неправильного вибору способу вкладення капіталу, повної втрати підприємцем власного капіталу і нездатності його розраховуватися за взятими на себе зобов’язаннями. У результаті підприємець стає банкрутом.

Фінансовий ризик являє собою функцію часу. Як правило, ступінь ризику для даного фінансового активу або варіанта вкладення капіталу збільшується у часі. У зарубіжній практиці як метод кількісного визначення ризику вкладення капіталу пропонується використовувати древо ймовірностей.

Цей метод дозволяє точно визначити ймовірні майбутні грошові потоки інвестиційного проекту в їхньому зв’язку з результатами попередніх періодів часу. Якщо проект вкладення капіталу, прийнятний у першому періоді часу, то він може бути також прийнятний і в наступних періодах часу.

Якщо ж передбачається, що грошові потоки в різних періодах часу є незалежними один від одного, тоді необхідно визначити ймовірний розподіл результатів грошових потоків для кожного періоду часу.

У випадку, коли зв’язок між грошовими потоками в різних періодах часу існує, необхідно прийняти дану залежність і на її основі подати майбутні події так, як вони можуть відбутися.

Необхідною умовою досягнення успіхів у сфері діяльності, яка характеризується підвищеною ризиковістю, є створення та удосконалення систем управління ризиками, що дозволяють виявити, оцінити, локалізувати та проконтролювати ризик.

Механізм прийняття рішень повинен не тільки ідентифікувати ризик, але й дозволяти оцінити, які ризики і в якій мірі може брати на себе компанія, а також визначати, чи виправдає очікувана дохідність відповідний ризик. Виправданий або допустимий ризик ‑ необхідна складова стратегії і тактики ефективного менеджменту. Процес управління ризиками включає широкий спектр дій, які можуть бути представлені як послідовність наступних етапів:

• усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;
• аналіз та оцінка ризику;
• мінімізація або обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;
• здійснення постійного контролю за рівнем ризиків із застосуванням механізму зворотного зв’язку.

Перший етап процесу управління ціновими ризиками реалізується досить просто, оскільки сам факт володіння балансовими та (або) позабалансовими позиціями, чутливими до зміни відсоткових ставок, валютних курсів або фондових індексів уже означає наявність ризику. Ідентифікувати ризик та проаналізувати його характер необхідно, але недостатньо. Важливо з’ясувати розмір ризику, тобто здійснити його квантифікацію. Ступінь ризику економічних рішень оцінюється очікуваними втратами, що є наслідками даного рішення.

У другій моделі управління цільовою функцією є мінімізація ризику, а обмеженням ‑ вимога утримання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий. Така модель використовується, якщо розмір чистого прибутку, який отримує підприємство чи банк, влаштовує керівництво, і основною метою є стабілізація результатів. Результат досягається за допомогою збалансованих прийомів управління активами і зобов’язаннями, до яких належать утримання закритої валютної позиції, формування збалансованого портфелю цінних паперів (наприклад, індексного портфелю), узгодження строків та розміру активів і зобов’язань, чутливих до змін відсоткової ставки, проведення операцій страхування ризиків. Даний підхід прийнято називати стратегією хеджування ризиків.

Отже, учасники ринку самі мають визначити той рівень ризику, на який вони згодні піти з метою отримання прибутків, враховуючи, що успіх в досягненні поставленої мети значною мірою залежить від застосовуваних методів управління. При цьому важливо враховувати міжнародний досвід та пам’ятати, що процес становлення практики управління ризиками ще не завершений, а завдання створення універсальної методики не може бути вирішене в принципі, оскільки кожна компанія чи банк по-своєму унікальні, орієнтовані на власну ринкову нішу, можливості своїх співробітників, усталені зв’язки.

Багато фінансових операцій (венчурне інвестування, покупка акцій, селінгові операції, кредитні операції та ін) пов’язані з досить істотним ризиком. Вони вимагають оцінки ступеня ризику й визначення його величини.

Ступінь ризику – це ймовірність настання випадку втрат, а також розмір можливого збитку від нього.

Ризик може бути:

• допустимим – є загроза повної втрати прибутку від реалізації запланованого проекту;
• критичним – можливі ненадходження не тільки прибутку, але і виручки і покриття збитків за рахунок коштів підприємця;
• катастрофічним – можливі втрата капіталу, майна і банкрутство підприємця.

Кількісний аналіз – це визначення конкретного розміру грошового збитку окремих підвидів фінансового ризику та фінансового ризику в сукупності.

В абсолютному вираженні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-уречевленому (фізичному) або вартісному (грошовому) вираженні.

У відносному вираженні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до певної бази, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майновий стан підприємства, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний дохід (прибуток). Тоді втратами прийнято вважати випадкове відхилення прибутку, доходу, виручки в бік зниження порівняно з очікуваними величинами. Підприємницькі втрати – це в першу чергу випадкове зниження підприємницького доходу. Саме величина таких втрат і характеризує ступінь ризику. Звідси аналіз ризику, насамперед пов’язаний з вивченням втрат.

У залежності від величини ймовірних втрат доцільно розділити їх на три групи:

• втрати, величина яких не перевищує розрахункового прибутку, можна назвати допустимими;
• втрати, величина яких більша за розрахункову прибутку відносяться до розряду критичних – такі втрати доведеться відшкодовувати з кишені підприємця;
• ще більш небезпечний катастрофічний ризик, при якому підприємець ризикує зазнати втрат, що перевищують все його майно.

Говорячи про те, що ризик вимірюється величиною можливих ймовірних втрат, слід враховувати випадковий характер таких втрат. Імовірність настання події може бути визначена об’єктивним методом і суб’єктивним.

Об’єктивним методом користуються для визначення ймовірності настання події на основі обчислення частоти, з якою відбувається дана подія.

Суб’єктивний метод базується на використанні суб’єктивних критеріїв, які ґрунтуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть ставитися судження оцінювача, його особистий досвід, оцінка експерта з рейтингом, думка аудитора-консультанта і т. п.

Таким чином, в основі оцінки фінансових ризиків лежить знаходження залежності між певними розмірами втрат підприємства та ймовірністю їх виникнення. Ця залежність знаходить вираз у побудованій кривою ймовірностей виникнення певного рівня втрат.

Стратегічним питанням фінансового менеджменту є управління ризиками, пошук найбільш оптимальних методів мінімізації фінансових ризиків.

Одним із загальноприйнятих на світовому фінансовому ринку і найбільш поширених методів мінімізації фінансових ризиків є хеджування. Цей метод набув широкого практичного використання в країнах з розвинутою ринковою економікою у процесі управління грошовими потоками в часі та здійснення оптимальної інвестиційної політики.

Оскільки відомо багато досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних, присвячених мінімізації фінансових ризиків, відповідно поняття хеджування теж тлумачиться по-різному. Методи хеджування є непростими, їх теоретичне висвітлення в науковій літературі неоднозначне, це ускладнює формування уявлення про них та обмежує можливості практичного застосування.

Використання методики хеджування фінансових ризиків пропонує широкий діапазон інструментів, які дозволяють зменшити ризик або здійснити перерозподіл недиференційованої його частини між учасниками ринку.

Інструментами хеджування є похідні контракти ‑ деривативи. Використання деривативів оптимізує функціональність фінансової системи завдяки якісному впливу на фінансовий результат діяльності шляхом створення можливості ефективного управління фінансовим ризиком, покращення планування фінансових потоків, а також забезпечує поширення інформації про стан ринків та очікувань учасників.

Деривативи є інструментами управління ризиком шляхом укладання похідних контрактів, що призводить до встановлення цін, відкритих для спостереження та оцінки як суспільством, так і експертами, які, визначаючи реальну вартість активів, мають змогу визначити шляхи та умови подальшого розвитку економіки.

До фінансових ризиків належать інфляційні та дефляційні ризики, валютні ризики, ризик ліквідності та інвестиційні ризики, які в свою чергу поділяються на ризик упущеної вигоди, кредитні та відсоткові ризики.

Отже, найбільш ефективним методом мінімізації ризиків є хеджування ‑ сукупність дій та засобів, спрямованих на усунення ризиків або їх утримання на прийнятному рівні та отримання прибутку.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Фінансові ризики є невід’ємною характеристикою фінансових рішень, тому однією із функцій банківської системи с мінімізація негативних інфляційних тенденцій та розподіл ризику між учасниками (останній залежить від зміни валютних курсів, відсоткових ставок, ціни на товар та акції).

Для забезпечення фінансової стабільності в країнах з високим розвитком економіки набув поширення метод управління ризиками ‑ хеджування. Хеджування є результатом функціонування та розвитку ринку похідних строкових контрактів. Строковий ринок є стабілізуючим фактором ціноутворення касових позицій, він дає можливість мінімізувати фінансові ризики, забезпечуючи фінансову стабільність підприємств та установ й поширюючи інформацію про стан кон’юнктури ринків.

Концептуальні засади ідеального хеджування базуються саме на усвідомленні змісту та правильних підходів до методів хеджування.

Хеджування є складним процесом мінімізації ризиків, оскільки вимагає надійного прогнозування кон’юнктури ринку та розуміння законів його функціонування.

Набутий світовий досвід хеджування вимагає адаптації до реалій трансформаційної економіки нашої країни, що, в свою чергу, обумовлює подальші наукові дослідження проблем хеджування з урахуванням світового та вітчизняного досвіду.

Управління ризиками може відбуватися за допомогою методів диверсифікації, страхування, скоординованого управління активами і пасивами (балансом), а також хеджування. Отже, використовуються три різні, але взаємопов’язані способи управління фінансовими ризиками. Перший пов’язаний з купівлею страховки. Другим способом є управління активами і пасивами. Останнім способом, який може бути використаний сам по собі або в поєднанні з двома попередніми, є хеджування. 

Література

1. Марьин С. Управління банківськими ризиками / Економіка і життя. – 2009. – No 23. – С. 44.
2. Васюренко О. В. Ризик як складова економічних процесів / Фінанси України. ‑ 2005. ‑ № 7. – С. 68-74.
3. Примостка Л. О. Управління банківськими ризиками : навч. посібн. / Л. О. Примостка, М. П. Чуб, Г. Т. Карчева ; за ред. д-ра екон. наук, проф. Л. О. Примостки. – К. : КНЕУ, 2011. – 600 с.
4. Павлюк С. М. Кредитні ризики та управління ними / С. М. Павлюк. – Фінанси України. – 2012. – № 10. – С. 105–111.
5. А. О. Єпіфанов, Т. А. Васильєва, С. М. Козьменко та ін. / за ред. д-ра екон. наук, проф. А. О. Єпіфанова і д-ра екон. наук, проф. Т. А. Васильєвої. –Управління ризиками базових банківських операцій – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2012 – 283 с.
6. Єгоричева С. Інноваційні стратегії банків: сутність та класифікація / Банківська справа. – 2013.
7. Фінансовий ринок: Навчальний посібник 2-ге вид. / С.М. Еш; УДК 336.76 (075.8).‑ К.: Центр учбової літератури, 2011. – 159 с.

References

1. Marjyn, S. (2009), “Management of bank risk”, Ekonomika y zhyznj, 23. – Pр. 44-50.
2. Vasyurenko O. V. Risk as a component of economic processes / Finance of Ukraine. ‑ 2005. ‑ No. ‑ P. 68-74
3. Prymostka, L. O. Chub, M. P. Karcheva G. T. (2011), Upravlinnja bankivsjkymy ryzykamy [Management of bank risk], KNEU, Kyiv, Ukraine. – Рр. 600.
4. Pavljuk, M. (2012), “Credit risks and their management”, Finansy Ukrajiny, vol. 10, Pp. 105–111.
5. O. Epifanov, T. A. Vasiliev, S. M. Kozmenko and others. / for ed.d-ra ekon. Sciences, prof. A. O. Epiphanov and Dr. Econ. Sciences, prof. T. A.Vasil’eva. ‑ Management of risks of basic banking operations Sumy: DAB “Oasis NBU’, 2012 – 283 p.
6. Innovative strategies of banks: essence and classification // Banking. – 2013.
7. Financial Market: Textbook 2nd form. / SM Ash UDC 336.76 (075.8). ‑ K.: Center for Educational Literature, 2011. – 159 p.