Економіка

УДК 334.716

Джулай Людмила Володимирівна

магістрант

Київського національного університету технологій та дизайну

Джулай Людмила Владимировна

магистрант

Киевского национального университета технологий и дизайна

Dzhulai Lyudmila

Master’s degree Student of the

Kyiv National University of Technologies and Design

МЕТОДИ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

МЕТОДЫ ОЦЕНКИ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

METHODS OF ASSESSMENT OF COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE

Анотація. Конкурентоспроможність підприємства в умовах сьогодення виступає однією з визначальних індикаторів ефективності його господарської діяльності і, водночас, можливостей подальшого розвитку. Важливим елементом системи управління конкурентоспроможністю підприємств, виступає її оцінка. Наявність різноаспектного характеру конкурентної взаємодії господарюючих суб’єктів зумовлює різноманітність методів оцінки конкурентоспроможності. Авторами статті, в результаті детального вивчення існуючих методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств, здійснено їх групування за ознакою аналітичного забезпечення оцінки та визначено доцільність їх використання.

Ключові слова: конкурентоспроможність підприємства, методи оцінки, конкурентні переваги.

Аннотация. Конкурентоспособность предприятия в условиях настоящего времени выступает одним из определяющих индикаторов эффективности его хозяйственной деятельности и, одновременно, возможностей дальнейшего развития. Важным элементом системы управления конкурентоспособностью предприятий является ее оценка. Наличие разноаспектного характера конкурентного взаимодействия хозяйствующих субъектов обуславливает разнообразие методов оценки конкурентоспособности. Авторами статьи, в результате детального изучения существующих методических подходов к оценке конкурентоспособности предприятий, осуществлено их группирование по признаку аналитического обеспечения оценки и определена целесообразность их использования.

Ключевые слова: конкурентоспособность предприятия, методы оценки, конкурентные преимущества.

Summary. Competitiveness of the enterprise in the present conditions acts as one of the decisive indicators of the efficiency of its economic activity and, at the same time, the possibilities for further development. An important element of the enterprise’s competitiveness management system is its assessment. The presence of a multi-faceted nature of the competitive interaction of economic entities leads to a variety of methods for assessing competitiveness. The authors of the article, as a result of a detailed study of existing methodological approaches to assessing the competitiveness of enterprises, have been grouped on the basis of analytical support for the assessment and determined the feasibility of their use.

Key words: competitiveness of the enterprise, methods of evaluation, competitive advantages.

Вступ. В умовах динамічного розвитку сучасної економіки, внаслідок дії безлічі зовнішніх чинників, відбуваються зміни бізнес-середовища та умови господарювання сучасних підприємств. Це вимагає від них постійного моніторингу наявного потенціалу, ефективності його використання, що визначає рівень їх конкурентоспроможності. Адже конкурентоспроможність підприємств виступає не тільки критерієм ефективності здійснення їх фінансово-господарської діяльності, а й є вагомим інструментом її регулювання в системі управління. Важливим засобом забезпечення належного рівня конкурентоспроможності підприємств, ефективного господарювання, як на внутрішньому (національному), так і на зовнішніх ринках виступає постійний моніторинг і контроль, що забезпечується широким спектром методів оцінки різних показників діяльності з урахуванням особливостей їх розвитку.

Постановка проблеми. Необхідність оцінки конкурентоспроможності підприємства зумовлена тим, що з’являються реальні шанси та можливості, по-перше, визначити чинники, що сприяють формуванню конкурентних переваг; по-друге – усвідомити, що показники конкурентоспроможності можуть бути надійним інструментом (хоча й не єдиним) для дослідження стану та перспектив розвитку підприємств в конкурентному середовищі; по-третє – отримати реальну систему формування ключових конкурентних переваг підприємства на ринку. Таким чином, розробка і впровадження моделей і методів кількісної оцінки, аналізу і прогнозування рівня конкурентоспроможності є одним із головних засобів ефективного управління ресурсним потенціалом підприємств та їх позиціонування на ринку як надійних бізнес-партнерів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологія оцінки конкурентоспроможності підприємства посідає важливе місце у сучасних економічних дослідженнях. Вивченню теоретико-методологічних і практичних аспектів формування механізму оцінки конкурентоспроможності підприємств присвячено праці як вітчизняних вчених, так і закордонних: Ансофф І., Дойль П., Кенуелл Д., Прайснер А., Сазерленд Дж., Коллер Т., Котлер Ф., Коупленд Т., Портер М., Стрікленд А., Азоєв Г.Л., Кузнєцов В.І., Ліфшиц І.М., Фатхутдінов Р.А. та ін.

Метою статті є на основі вивчення існуючих методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, здійснити групування основних її методів за ознакою їх аналітичного забезпечення.

Виклад основного матеріалу. Найбільш узагальнено конкурентоспроможність підприємства можна визначити як потенційну або реалізовану здатність економічного суб’єкта до ефективного довготривалого функціонування у релевантному зовнішньому середовищі, що базується на його конкурентних перевагах, визначає його здатність витримувати конкуренцію на певному ринку і відображає позицію даного підприємства відносно до конкурентів.

Значною мірою конкурентоспроможність підприємства визначається його здатністю проектувати, виготовляти та продавати продукцію (роботи, послуги), які за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари конкурентів. З іншого боку, конкурентоспроможним, як правило, є те підприємство, яке тривалий час може залишатися прибутковим в постійно змінних умовах ринкового середовища.

Оскільки конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь реалізації ним своїх потенційних можливостей, утримання власних конкурентних позицій на ринку, то під цим терміном необхідно розуміти не лише поточну ефективність діяльності, але і динаміку пристосування підприємства до змінних умов зовнішнього середовища. Таким чином, з точки зору системного підходу конкурентоспроможність може бути представлена у вигляді здатності підприємства змінювати траєкторію свого розвитку або визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження вже наявних, або створення нових конкурентних переваг [3, с. 496].

Узагальнюючи вивчений матеріал, можна констатувати, що конкурентоспроможність підприємства є комплексною порівняльною характеристикою, яка від­ображає наявність набору його ключових переваг над підприємствами-конкурентами за сукупністю показників діяльності на визначеному ринку і за певний проміжок часу.

Тому, щоб забезпечувати собі стійкі конкурентні переваги підприємствам необхідно постійно аналізувати свою потенційну конкурентоспроможність, використовуючи для цього різні методики оцінки.

Варто зазначити, що сьогодні для оцінки конкурентоспроможності існує уже достатньо напрацьована теоретична наукова база, яка пропонує підприємствам велику кількість методів, вибір яких часто ускладнюється неоднозначністю наявних методичних підходів, адже важливо враховувати при цьому наявне становище підприємства на ринку.

З метою дослідження існуючих методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, спершу розглянемо що розуміється під терміном «метод оцінки конкурентоспроможності підприємства». В узагальненому вигляді його можна представити як процес вивчення окремих характеристик, властивостей та напрямів діяльності підприємства, що порівнюються з аналогічними показниками підприємств-конкурентів з метою визначення саме тих з них, котрі забезпечують підприємству стійкі конкурентні переваги. Всю сукупність існуючих в теорії наукових досліджень методів оцінки конкурентоспроможності підприємства можна класифікувати за такими ознаками:

• за об’єктом оцінки (продукції, персоналу, потенціалу);
• за способом здійснення оцінки (індикаторні, матричні, графічні, математичні);
• за напрямом формування інформаційної бази (критеріальні, експертні);
• за видами використовуваних показників (диференційовані, комплексні);
• за періодом розрахунку (фактичні, прогностичні);
• за можливістю розроблення управлінських рішень (поточні, стратегічні) [1, с. 448].

Групою дослідників [4] з позиції потенціалу розвитку підприємства та формою відображення показників оцінки, сформовано систему методів оцінки його конкурентоспроможності підприємства, яку відображено у табл. 1.

Таблиця 1

Система методів оцінки конкурентоспроможності підприємства

Джерело: [4, с. 102–106]

На нашу думку, існуючі в теорії методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, доцільно об’єднати у групи за ознакою основи їх аналітичного забезпечення, що забезпечить підприємствам можливість кращого їх вибору, залежно від цілей розвитку та позицій підприємства на ринку.

Розглянемо кожну з цих груп окремо.

• Методи, що ґрунтуються на основі аналізу порівняльних переваг, базуються на положеннях теорії міжнародного поділу праці, відповідно до яких передумовою досягнення підприємством стійких конкурентних позицій є відносно нижчі витрати виробництва, ніж у конкурента.
• Методи, що ґрунтуються на основі теорії рівноваги підприємства і галузі, відповідно до яких, критерієм конкурентоспроможності підприємства є наявність у виробників факторів виробництва, які можуть бути використані більш ефективно, ніж у конкурентів. Під рівновагою в даному випадку розуміють такий стан, коли у виробника відсутні стимули для переходу в інший стан.
• Методи, які ґрунтуються на основі теорії ефективної конкуренції. Основним інструментом оцінки конкурентоспроможності підприємства є співставлення показників його стану і розвитку з показниками підприємств-конкурентів, відповідно до якого найбільш конкурентоспроможними вважаються ті підприємства, де найкраще організована робота всіх підрозділів і служб. Така оцінка передбачає оцінку ефективності використання ресурсів і дає змогу визначити сильні та слабкі сторони одного підприємства у порівнянні з іншими та розробити шляхи усунення виявлених проблем.
• Методи, які ґрунтуються на основі теорії якості продукції, відповідно до яких конкурентоспроможність підприємства прямо залежить від конкурентоспроможності його продукції. Для визначення конкурентоспроможності продукції використовуються різні маркетингові і кваліметричні методи, в основі більшості яких лежить вимірювання співвідношення «ціна-якість». Розрахунок показника конкурентоспроможності за кожним видом продукції ведеться з використанням економічного і параметричного індексів конкурентоспроможності.
• Методи, які ґрунтуються на основі теорії мультиплікатора і характеризують ланцюжок послідовних залежностей ефектів та стимулів, що їх викликали. За цим методом оцінюються конкурентні переваги підприємства одного кластера перед іншим щодо якості продукції чи надання послуг.
• Методи визначення конкурентної позиції з точки зору стратегічного потенціалу підприємств, за допомогою яких аналізується внутрішнє середовище підприємств з метою виявлення переваг та потенціалу для їх забезпечення і з’являється можливість проаналізувати окремі елементи потенціалу.
• Методи, які ґрунтуються на основі експертних оцінок і широко використовуються для аналізу можливостей конкурентів, оскільки, на відміну від аналізу власного підприємства, за багатьма позиціями інформаційної бази отримати потрібну інформацію про конкурента тримати практично неможливо. Ця група методів не може забезпечити високу точність аналізу, але з великою вірогідністю дасть змогу оцінити стан підприємства одиничного виробництва або невеликого бізнесу.
• Матричні методи оцінки конкурентоспроможності, які базуються на вивченні процесів конкуренції в динаміці. Теоретичною базою цих методів є концепція життєвого циклу товару і технології. Матричні методи оцінки конкурентоспроможності різних товарів розроблені маркетинговою організацією «Бостон консалтинг груп» і в подальшому застосовувалися не тільки для аналізу характеристик товарів, але й під час вивчення конкурентоспроможності «стратегічних одиниць бізнесу» – товарів, збутової діяльності, окремих компаній, галузей тощо.
• Комплексні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства, спрямовані на розроблення зведеного показника рівня конкурентоспроможності, що визначається на основі обґрунтування наявних ресурсів підприємства, оцінки ефективності їх використання та визначення рівня його конкурентоспроможності відносно підприємств, які функціонують в одній галузі та належать до однієї продуктової групи. Цей метод передбачає розрахунок узагальненого показника конкурентоспроможності підприємства, що характеризує ступінь задоволення потреб споживача та рівень ефективності виробництва.

Завдяки групі спеціальних методів можна оцінити конкурентоспроможність за окремими напрямами діяльності підприєств (виробничою, маркетинговою, фінансовою тощо).

Комплексні ж методи полягають у комплексному підході і передбачають аналіз усього спектра найважливіших параметрів діяльності підприємства. Завдяки цим методам можна отримати важливу інформацію про конкурентоспроможність підприємства на основі досить широкого переліку порівняльних переваг, з врахуванням параметрів як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.

Тактичні методи пов’язані з оцінюванням окремих аспектів діяльності підприємства, а рішення, що ухвалюють за їхніми результатами, стосуються найчастіше короткострокового періоду, тому є рекомендованими для підприємства малого бізнесу.

Наведена класифікація методів показує, що залежно від ознаки класифікації, один і той самий метод може належати до різних груп. До прикладу, матриця Бостонської консалтингової групи (БКГ) є матричним методом за формою подання результатів. Одночасно, за показниками (змінними) аналізу, вона характеризує ринкові позиції підприємства, а за рівнем ухвалення рішення належить до групи стратегічних методів.

Отже, на практиці більшість методів є взаємопов’язаними, тому підприємства, здійснюючи оцінку конкурентоспроможності можуть використовувати один або декілька підходів одночасно, враховуючи особливості свого розвитку.

Висновки. Узагальнюючи все вище зазначене можна зробити висновок, що різноманітність методів оцінки конкурентоспроможності ставить перед суб’єктом господарювання завдання вибору оптимального для його діяльності методу або їх групи, які б у підсумку сприяли можливості ефективно функціонувати в змінному середовищі з врахуванням його найбільш впливових факторів. а також сформувати вірну стратегію розвитку на перспективу.

Література

1. Фaтхудинoв Р. Стратегический менеджмент: [учебник] / Р. Фaтхудинoв. – М.: Делo, 2005. – 448 с.
2. Iлляшенкo С. Iннoвaцiйний менеджмент: [підручник] / С. Iлляшенкo. – Суми: ВТД – Унiверситетськa книгa, 2010. – 334 с.
3. Сладкевич В. Стратегічний менеджмент організацій: [підручник] / В. Сладкевич. – К.: Персонал, 2008. – 496 с.
4. Потенціал і розвиток підприємства: [нaвч. пoсiбник] / [Б. Бачевський, І. Заблодська, О. Решетняк]. – К.: ЦУЛ, 2009. – 400 с.
5. Березівський П.С Аграрна політика в умоах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу [навч.посібник] / Львів 2016.- 560 с.