Інше

Коломієць Михайло Вікторович

 cтудент

 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СБУ

Анотація. В статті проведено дослідження щодо організаційно-правового забезпечення оперативно-службової діяльності СБУ. З’ясовано, що процес впровадження норм міжнародно-правових актів з проблем функціонування Служби безпеки в українське законодавство не можна вважати завершеним, його потрібно продовжувати як на світовому, так і на локальному рівні в межах держави.

Ключові слова: оперативно-службова діяльність СБУ, організаційно-правове забезпечення СБУ, Служба безпеки України.

Ухвалений Закон України «Про національну безпеку України» [1] задекларував сили безпеки як один із складових елементів сектору безпеки та оборони, а також надав визначення силам безпеки (що не містилося у Законі України «Про основи національної безпеки», який діяв на теренах української держави до ухвалення Закону України «Про національну безпеку»), які вміщують у себе правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України. Так, функцію із забезпечення державної безпеки покладено на Службу безпеки України (далі – СБУ), яка є державним органом спеціального призначення із правоохоронними функціями.

Питання організації та функціонування служби безпеки знаходить висвітлення в наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних авторів: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.Ф. Бєлова, Є.Ю. Захарова, В.Ю. Кобринського, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, В.В. Крутова, В.А. Ліпкана, Н.П. Матюхіної, В.М. Плішкіна, В.Г. Пилипчука, Ю.С. Шемшученка та інших.

Метою є дослідження організаційно-правового забезпечення оперативно-службової діяльності СБУ.

Діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі поваги прав і свобод людини. Влада та працівники Служби безпеки України повинні поважати людську гідність і поводитися з нею гуманно, не допускаючи розголошення інформації про особисте життя особи. У виняткових випадках певні права та свободи особи з метою припинення та розкриття державних злочинів можуть бути тимчасово обмежені в порядку та межах, встановлених Конституцією та законами України.

Незаконні обмеження законних прав і свобод людини є неприйнятними і становлять відповідальність згідно із законом.

СБУ як головний орган у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю тісно взаємодіє з усіма учасниками антитерористичної операції. До того ж координацію діяльності суб’єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при СБУ. Як уже зазначалося, в аспекті такої взаємодії на даний момент особливий інтерес являє такий орган як Національна гвардія України, створений 13 березня 2014 р. з прийняттям відповідного закону [2]. Пов’язано це з тим, що наразі частини та підрозділи Національної гвардії України проходять лише процес становлення, а існуюча нормативно-правова база є недостатньою та неповною.

Як окремий структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ Національна гвардія України відповідно до ст. 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили та засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій [3].

Особливість становлення в Україні правової держави та органів СБУ полягає в тому, що воно відбувається одночасно з перетворенням громадянського суспільства. Характеризуючи сучасний етап розвитку держави та суспільства в цілому, вчені визначають це суспільство як систему самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які створюють умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів, для забезпечення життєдіяльності в соціальній, культурній та духовній сферах, з метою їх відтворення і передачі від покоління до покоління.

Ратифікувавши європейські нормативно-правові акти, в тому числі і про основи національної безпеки України підтвердила своє зобов’язання дотримуватися їх в чинному законодавстві.

Національна безпека України досягається шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у таких сферах як політична, економічна, соціальна, військова, екологічна, науково-технологічна, інформаційна та т.д.

Рішення на конституційному рівні основних питань функціонування органу спеціального призначення стало відправною точкою початком створення законодавчих основ побудови інституту СБУ. Зрозуміло, що прийняття Основного Закону не могло вирішити всіх завдань, пов’язаних зі створенням законодавчої бази цього інституту, були намічені лише загальні риси, а подальший розвиток і зміцнення основ покладено на поточне законодавство, зокрема Закони «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб». Ці нормативно-правові акти зміцнили законодавчі основи державної безпеки, визначили шляхи формування стабільної матеріальної і фінансової бази діяльності функціонування СБУ.

Конкретні способи і шляхи забезпечення національної безпеки України обумовлюються пріоритетністю національних інтересів, необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам і ґрунтуються на принципах правової демократичної держави. В умовах глобалізації сучасного світу українське суспільство буде змушене поступово перейти від етапу становлення національної державності до етапу розширення зони своєї відповідальності за межі власного соціально-державного простору.

Кооперативна безпеку, пошук підходів до якої, поряд з іншими європейськими і трансатлантичними структурами, активно веде ЄС і НАТО, повинна стати для України гарантією власної безпеки.

Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що процес впровадження норм міжнародно-правових актів з проблем функціонування Служби безпеки в українське законодавство не можна вважати завершеним, його потрібно продовжувати як на світовому, так і на локальному рівні в межах держави.

У той же час напрацьований масив нормативно-правових актів нерідко не дозволяє уникнути правових колізій та інших небажаних юридичних явищ. Тому видається цілком актуальним видання єдиного нормативно-правового документа (кодекс, звід, закон) у сфері національної безпеки.

Література

1. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2469-19
2. Про Національну гвардію України : Закон України від 13.03.2014 р. № 876-VII станом на 20.05.2015 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/876-18
3. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20.03.2003 р. № 638-IV станом на 20.05.2015 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/638- 15