Юридичні науки

УДК 343

Сіренко Валерія Валеріївна

студентка правового відділення

Сумського національного аграрного університету

Sirenko Valeriia

Student of the Law Department

Sumy National Agrarian University

Науковий керівник:

Шульженко Ассоль Володимирівна

PhD, доцент кафедри правосуддя та філософії

Сумський національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ЩОДО ОКРЕМИХ СУБ’ЄКТІВ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ

PECULIARITIES OF PRE-TRIAL INVESTIGATION OF CERTAIN SUBJECTS DURING MARTIAL LAW

Анотація. В даній статті розглянули основні виклики після в період воєнного стану, зміни внесені у досудове розслідування окремих суб’єктів. Вивчили та переглянули ефективне здійснення проблеми та перспективи здійснення досудового розслідування щодо окремих суб’єктів в період воєнного стану. Виокремили основні заходи щодо кримінального процесуального законодавства щодо нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування. Адже у важкі часи війни Україна стоїть як символ незламності, так як вона підтримує природні цінності та основні принципи людського існування. З початку повномасштабного вторгнення 24 лютого ворожих військ, кількість таких кримінальних порушень збільшилася, але питання про встановлення справедливого покарання за такі дії та загалом досудового розслідування є питанням. Тому необхідність дослідження вказаної теми обумовлена тим, що ведення активних бойових дій та відсутність для правоохоронних органів України доступу до території, де були скоєні злочини, зумовлює виникнення проблем на етапі проведення досудового розслідування. У статті розглянуто значення та важливість забезпечення єдиного стандарту збирання доказів у відповідних провадженнях на етапі досудового розслідування.

Мета роботи. Дослідити особливості досудового розслідування щодо окремих суб’єктів в період воєнного стану.

Аналіз наукових джерел. Окремі питання стандартів ефективного досудового розслідування були предметом наукового дослідження таких вчених як І.В. Гловюк, О.В. Капліна, В.В. Касько О.П. Кучинська, О.В. Лазукова, Л.М. Лобойко, Т.І. Фулей та інші.

Ключові слова: досудове розслідування, воєнний стан, окремі суб’єкти, тимчасова окупація.

Summary. In this article, we have reviewed the main challenges after the martial law period and the changes made to the pre-trial investigation of certain subjects. We have studied and reviewed the effective implementation of the problem and the prospects for conducting pre-trial investigations of individual subjects during martial law. We have identified the main measures in the criminal procedure legislation to ensure the standards of effective pre-trial investigation. After all, in difficult times of war, Ukraine stands as a symbol of invincibility, as it upholds natural values and basic principles of human existence. Since the beginning of the full-scale invasion of enemy troops on February 24, the number of such criminal violations has increased, but the issue of establishing fair punishment for such actions and pre-trial investigation in general is still a question. Therefore, the need to study this topic is due to the fact that active hostilities and the lack of access to the territory where the crimes were committed for law enforcement agencies of Ukraine cause problems at the stage of pre-trial investigation. The article examines the significance and importance of ensuring a uniform standard of evidence collection in relevant proceedings at the pre-trial investigation stage.

Objective: to investigate the peculiarities of pre-trial investigation of certain subjects during martial law.

Analysis of scientific sources: certain issues of the standards of effective pre-trial investigation have been the subject of scientific research by such scholars as I.V. Hloviuk, O.V. Kaplina, V.V. Kasko, O.P. Kuchynska, O.V. Lazukova, L.M. Loboyko, T.I. Fulei and others.

Key words: pre-trial investigation, military camp, outside the subject, time-hour occupation.

Постановка проблеми. Умови збройного конфлікту створили низку викликів для здійснення кримінального провадження на території України. Необхідність внесення змін до кримінального процесуального законодавства України виникла ще у 2014 році з моменту початку тимчасової окупації Кримського півострова та окремих районів Донецької та Луганської областей, дату якої встановлено положеннями Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року. Однак обґрунтовано та повноцінно всі проблемні питання за вісім років збройного конфлікту, що триває, на території України не були опрацьовані.

Право на ефективне розслідування обставин кримінального правопорушення має забезпечуватися під час правового режиму воєнного стану для гарантування справедливого судового розгляду.

Водночас, положення чинного кримінального процесуального закону є недосконалими у частині правової регламентації стандартів ефективного досудового розслідування, що негативно впливає на дієвість кримінального провадження в обстановці воєнного стану [3, c. 79]. Для виявлення дефектів кримінального процесуального законодавства щодо нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування під час воєнного стану та визначення способів їх усунення необхідно провести наукове опрацювання теми, що поставлена у заголовок даної публікації.

Основні результати. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено військовий стан у відповідь на повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України. Ракетні обстріли об’єктів у різних регіонах країни, активні бойові дії на значній території та присутність російських військ створили ситуацію, в якій у великій кількості почали фіксуватися злочини проти основ національної безпеки, а також миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Станом на 1 серпня 2022 року з моменту широкомасштабного вторгнення правоохоронними органами України було зареєстровано 25161 кримінальне провадження за фактами порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 Кримінального кодексу України) та 12340 злочинів проти національної безпеки (ст.ст. 111, 11). -1, 111-2, 113 та ін. Кримінального кодексу України). Система правосуддя України знову опинилася в ситуації 2014 року, щоправда, у значно більших масштабах [2, c. 57].

Правовий режим воєнного стану, згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного часу» від 12 травня 2015 року, відображає порядок функціонування органів державної влади в умовах збройної агресії та загрози національній безпеці, незалежності, територіальній цілісності держави, проте він не повною мірою регулює ситуацію, що визначає збройний конфлікт. Норми міжнародного гуманітарного права закріплюють правову рамку, якою оцінюється поведінка сторін конфлікту та які їхні дії можуть становити найтяжчі міжнародні злочини – порушення законів та звичаїв війни. Фактично, правоохоронна система України опинилася під свого роду «лавиною» правопорушень. З одного боку, фіксуються факти скоєння військових злочинів, наприклад, напади на цивільні об’єкти, вбивства цивільних, сексуальне насильство та інші, які вимагають належної уваги до деталей, значних зусиль щодо розслідування та відповідних знань міжнародних стандартів для належної правової кваліфікації діянь [6, c. 235]. З іншого боку, значна кількість фактів правопорушень, спрямованих проти національної безпеки, потребують системного залучення ресурсу правоохоронних органів для їхнього дослідження. З огляду на цього залишаються загальнокримінальні правопорушення як маркер стану правопорядку у регіоні. У цих умовах максимально важливо, щоб кримінальне процесуальне законодавство України надавало всі можливості для системи правосуддя виконувати покладені на неї завдання.

Ведення активних бойових дій та відсутність для правоохоронних органів України доступу до території, де були скоєні злочини, зумовлює виникнення проблем на етапі проведення досудового розслідування, зокрема щодо: особливостей проведення окремих процесуальних дій (зокрема, дистанційний допит свідків, огляд та збереження інформації з відкритих джерел), прийняття та оформлення процесуальних рішень (у тому числі щодо можливості доступу до суду), проведення досудового розслідування за відсутності підозрюваного (in absentia), відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, удосконалення системи захисту свідків, потерпілих, фахівців, які працюють з такою категорією справ, заміна строків розслідування такої категорії справ (не повинні закінчуватись найменш до деокупації територій, на яких скоєно злочин). Ці проблеми залишаються актуальними з 2014 року, проте зараз, за умов воєнного стану, значно розширилася географія територій, у межах яких вони виникають [4, c. 78]. На жаль, законодавець на даний момент не запропонував дієвих та повноцінних нововведень у законодавство, які б могли допомогти виправити цю ситуацію.

Після 24 лютого 2022 року до Кримінального процесуального кодексу України вже дев’ять разів вносилися зміни. Зокрема, редакція статті 615 Кодексу, яка встановлює особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного часу, вже змінювалася тричі. Верховна Рада України продовжує розглядати законопроекти різного спрямування, які пропонують зміни до кримінального процесуального законодавства України.

Так, 27 липня 2022 року Верховна Рада України проголосувала загалом за проект закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» (реєстр. № 7370). Як зазначено в пояснювальній записці, з метою забезпечення оперативності та ефективності розслідування злочинів в умовах військового стану, а особливо в районах проведення активних бойових дій або максимально наближених до них територій, слід внести відповідні зміни до статей 238, 241, 615 КПК України щодо визначення порядку видачі трупа, огляду особи, затримання осіб, обрання чи продовження строку тримання під вартою.

Так, проект № 7370 пропонує кілька нововведень у кримінальне процесуальне законодавство [1, с. 23]:

• вводить як сторону кримінального провадження особу, щодо якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з його смертю, – фактично закон намагається врегулювати ситуацію, коли під час досудового розслідування було зібрано докази, яких було достатньо для повідомлення особі підозри, але цього не було зроблено у зв’язку з її смертю, надаючи правовий статус таким особам, у тому числі щодо можливості мати захисника;
• надає повноваження слідчому чи прокурору у кримінальних провадженнях, що здійснюються в умовах військового стану (у порядку статті 615 Кримінального процесуального кодексу України), надавати письмовий дозвіл на видачу трупа після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причин смерті;
• вносять доповнення до порядку проведення огляду особи в частині можливості проведення огляду одягу особи, в якій вона перебуває, її добровільного проходження та проведення відповідної слідчої дії особою тієї самої статі як особа, огляд якої проводиться;
• додає як підставу для закриття кримінального провадження до статті 284 Кримінального процесуального кодексу України смерть особи, щодо якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним реабілітації померлого;
• змінює перелік повноважень, які може виконувати керівник органу прокуратури замість слідчого судді в умовах воєнного стану відповідно до пункту 2 частини 1 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (пропонується обмежити до передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 172, 29, 233, 234, 235, 245, 248, 250 та 294 Кодексу);
• зменшує строк для вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі в умовах воєнного стану до сорока восьмої години;
• змінює територіальну юрисдикцію суду, який розглядає під час воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
• надає можливість суду в умовах воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку обмежитись оголошенням його резолютивної частини з обов’язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його оголошення.

Закон на даний момент перебуває на підписанні Президента України, але його положення є досить дискусійними у контексті прив’язки саме до особливостей досудового розслідування в умовах воєнного стану. Низка пропозицій стосується загальних положень Кримінального процесуального кодексу України, а не особливостей здійснення кримінального провадження в умовах військового стану [5, c. 68].

Зокрема, щодо порядку огляду особи або запровадження процесуального статусу особи, щодо якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю [4, c. 235].

Досить неоднозначною є пропозиція включити новий процесуальний статус особи з погляду гарантій, закріплених у Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності [4, c. 237]. Вказівка на те, що продовження кримінального провадження можливе для реабілітації померлого свідчить про запровадження правової фікції визнання провини померлої особи на підставі того, що зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення. Крім того, включення такої особи до переліку сторін кримінального провадження також передбачає розширення переліку осіб, які є стороною кримінального провадження з боку захисту. Також пропозиції не визначають чіткого моменту та підстави набуття процесуального статусу такою особою.

Досвід законопроектної роботи за період дії воєнного стану показує, що пропозиції та зміни, що вносяться до кримінального процесуального законодавства України, мають несистемний характер і не націлені повною мірою на вирішення існуючих проблем у кримінальних провадженнях. При цьому необхідність розслідувати факти порушення законів та звичаїв війни зобов’язує систему правосуддя України застосовувати на практиці міжнародні стандарти дослідження подібних фактів скоєння найтяжчих міжнародних злочинів, що зумовлює запровадження окремих механізмів збирання та збереження доказів, проведення процесуальних дій, роботи з цифровими доказами, захисту свідків. та потерпілих. Однак ці питання не порушуються у сфері законопроектної діяльності [1, c. 57].

Окремим аспектом є особливість взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами інших держав та міжнародними судовими інстанціями щодо вчинення правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини, зокрема з Міжнародним кримінальним судом. На етапі досудового розслідування важливо забезпечити єдиний стандарт збирання доказів у відповідних провадженнях. Зокрема, 26 березня 2022 року Генеральні прокурори України, Польщі та Литви підписали Договір про створення спільної слідчої групи для розслідування військових злочинів та злочинів проти людяності на території України. За повідомленням Офісу Генерального прокурора, діяльність групи буде зосереджена на зборі, безпечному зберіганні та швидкому обміні інформацією та доказами військових злочинів, зібраними під час розслідувань на території держав-сторін, а також оперативно-розшукових заходів. Надалі до неї приєдналися Естонія, Латвія та Словаччина. Також до групи увійшов і Міжнародний кримінальний суд як учасник. Усі країни-учасниці, крім України, ратифікували Римський статут та приєдналися до Міжнародного кримінального суду, що вимагало приведення у відповідний стан їхнього національного законодавства з урахуванням міжнародних стандартів, якими керується МКС. Тому в цьому напрямку перед Україною стоїть важкий виклик у зв’язку із забезпеченням відповідної якості доказів, зібраних у межах діяльності спільної слідчої групи [6, c. 135].

Для забезпечення «зразкової сумлінності» органів розслідування на етапі кримінального провадження до повідомлення про підозру у період воєнного стану пропонуємо виключити зі змісту КПК норму, що закріплена у ч. 8 ст. 615. Або зміст останньої треба змінити таким чином, щоб унормувати умову «відсутність об’єктивної можливості проведення розслідування», при якій відповідний строк (дата початку та дата завершення відсутності об’єктивної можливості проведення розслідування) не включається у загальний строк досудового розслідування, що врегульований змістом ст. 219 КПК [3, c. 42].

Уявляється, що така правова регламентація строку розслідування до повідомлення про підозру в умовах воєнного стану є більш розумною, порівняно з чинним правовим регулюванням вказаного строку. Бо уможливлює відокремлення часового проміжку, при якому була відсутня об’єктивна можливість здійснення розслідування, від процесуального строку, у межах якого відповідна можливість існувала для проведення розслідування. Саме у часовий період, коли наявна об’єктивна можливість здійснення розслідування під час воєнного стану, суб’єкти кримінального провадження повинні діяти ретельно та старанно, тобто із зразковою сумлінністю.

У випадку «повернення» правової регламентації строків розслідування до повідомлення про підозру у період воєнного стану необхідно враховувати, що така регламентація не може супроводжуватись додатковим правовим регулюванням можливості зупинення строку розслідування до повідомлення про підозру. Тому що сам по собі інститут зупинення строку досудового розслідування не сприяє ефективності розслідування обставин вчиненого кримінального правопорушення.

У зв’язку з цим, важко погодитись з позицією О.М. Федорів, який для вдосконалення кримінально-процесуальних засобів забезпечення стандарту ретельності (сумлінності) розслідування вважає за необхідне передбачити можливість зупинення провадження також до повідомлення про підозру з підстави не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення [6, с. 121].

Наявність нормативних положень щодо зупинення строку досудового розслідування, їх необмежене (за кількістю разів) застосування дозволяє стороні обвинувачення збільшувати фактичний строк розслідування, уповільнює встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення. Тобто, законодавчі приписи стосовно зупинення розслідування не сприяють нормативному забезпеченню стандарту «зразкова сумлінність», а відтак – ефективності досудового розслідування.

Таким чином, для удосконалення нормативного забезпечення стандарту ефективного розслідування «зразкова сумлінністю» потрібно внести виважені законодавчі зміни та доповнення в правове регулювання строків досудового розслідування до повідомлення про підозру у період воєнного стану [5, c. 32].

3. Приписи КПК в частині унормування визначення та заміни дізнавача, слідчого під час досудового розслідування у період воєнного стану (а також у мирний час) не сприяють дотриманню стандарту ефективного розслідування «незалежність та безсторонність».

Законодавчі положення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 39 КПК та п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 39-1 КПК можуть перешкоджати реалізації стандарту «незалежності та безсторонності». Оскільки вказані процесуальні норми надають можливість керівнику органу досудового розслідування та керівнику органу дізнання свавільно впливати на перебіг та результати розслідування шляхом визначення та заміни суб’єкта провадження, що значно може погіршувати або повністю зводити нанівець ефективність розслідування [3, c. 127].

Процесуальна можливість керівника органу досудового розслідування та керівника органу дізнання самостійного впливати на суб’єкта досудового розслідування створює ризик порушення незалежності та безсторонності розслідування. Бо керівник відповідного органу на власний розсуд, без урахування позиції процесуального керівника (прокурора) уповноважений призначати та змінювати суб’єкта досудового провадження у випадку неефективного розслідування.

М.М. Стоянов та В.В. Сидорчук проаналізувавши рішення ЄСПЛ серед ознак незалежності слідчого справедливо називають такі як наявність ієрархічної незалежності слідчого; наявність інституціональної незалежності слідчого; наявність практичної незалежності слідчого [4, с. 209]. За такої правової регламентації важко визнати якісним нормативне забезпечення стандарту ефективного розслідування «незалежність та безсторонність», що негативно може позначатись на ефективності досудового кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Як вже зазначалось вище вимога ефективного досудового розслідування має бути дотримана у період воєнного стану. Тому для покращення нормативного забезпечення стандарту ефективного розслідування «незалежність та безсторонність» необхідно змінити законодавчі приписи щодо можливості керівника органу досудового розслідування та керівника органу дізнання визначення та заміни суб’єкта розслідування.

Висновки. Проблемою нормативного забезпечення стандарту ефективного досудового розслідування «оперативність» є недосконале правове регулювання початку досудового розслідування у період воєнного стану. Для вирішення проблем нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування в умовах воєнного стану необхідно внести зміни та доповнення до положень кримінального процесуального законодавства.

Література

1. Лазукова О.В. Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків : Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, 2018. 263 с.
2. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Алексахін проти України» від 19 жовтня 2012 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_925#Text
3. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text
4. Лобойко Л. М. Щодо підстав і моменту початку досудового розслідування. Сучасне кримінальне провадження України: доктрина, нормативна регламентація та практика функціонування : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 17 квітня 2015 р.). Одеса : Національний університет «Одеська юридична академія», 2015. С. 108–110.
5. Лоскутов Т.О. Правове регулювання строків досудового розслідування в умовах воєнного стану. Правовий часопис Донбасу. 2022. №2 (79). С. 11–18.
6. Федорів О.М. Стандарт ретельності (сумлінності) розслідування жорстокого поводження (ill-treatment) у практиці ЄСПЛ і його реалізація в Україні. Південноукраїнський правничий часопис. 2021. № 3. Ч. 1. С. 114–122.
7. Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану: науково-практичний коментар. URL: https://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/10227/1/Rozdil_IX_282-he_vydannia_29.pdf
8. Особливості досудового розслідування в умовах воєнного стану: про що варто знати. URL: https://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA015971
9. Особливості здійснення кримінального провадження в умовах воєнного, надзвичайного стану та в особливий період. URL: https://golaw.ua/ua/insights/publication/osoblivosti-zdijsnennya-kriminalnogo-provadzhennya-v-umovah-voyennogo-nadzvichajnogo-stanu-ta-v-osoblivij-period/
10. Хавронюк М.І. Військові злочини: коментар законодавства. Київ : A.C.K., 2003., 272 c.
11. Українське суспільство в умовах воєнного стану: сучасні виклики та напрями розвитку. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/20006/Konferentsiia_Ukrainske_suspilstvo_v_umovakh_voiennoho_stanu.pdf
12. Лазукова О.В. Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків : Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, 2018. 263 с. 

References

1. Lazukova O.V. Osoblyvyi rezhym dosudovoho rozsliduvannia v umovakh voiennoho, nadzvychainoho stanu abo u raioni provedennia antyterorystychnoi operatsii : dys. … kand. yuryd. nauk : 12.00.09. Kharkiv : Natsionalnyi yurydychnyi universytet imeni Yaroslava Mudroho, 2018. 263 s.
2. Rishennia Yevropeiskoho sudu z prav liudyny u spravi «Aleksakhin proty Ukrainy» vid 19 zhovtnia 2012 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_925#Text
3. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy vid 13 kvitnia 2012 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text
4. Loboiko L. M. Shchodo pidstav i momentu pochatku dosudovoho rozsliduvannia. Suchasne kryminalne provadzhennia Ukrainy: doktryna, normatyvna rehlamentatsiia ta praktyka funktsionuvannia : materialy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii (m. Odesa, 17 kvitnia 2015 r.). Odesa : Natsionalnyi universytet «Odeska yurydychna akademiia», 2015. S. 108–110.
5. Loskutov T.O. Pravove rehuliuvannia strokiv dosudovoho rozsliduvannia v umovakh voiennoho stanu. Pravovyi chasopys Donbasu. 2022. №2 (79). S. 11–18.
6. Fedoriv O.M. Standart retelnosti (sumlinnosti) rozsliduvannia zhorstokoho povodzhennia (ill-treatment) u praktytsi YeSPL i yoho realizatsiia v Ukraini. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys. 2021. № 3. Ch. 1. S. 114–122.
7. Osoblyvyi rezhym dosudovoho rozsliduvannia, sudovoho rozghliadu v umovakh voiennoho stanu: naukovo-praktychnyi komentar. URL: https://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/10227/1/Rozdil_IX_282-he_vydannia_29.pdf
8. Osoblyvosti dosudovoho rozsliduvannia v umovakh voiennoho stanu: pro shcho varto znaty. URL: https://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA015971
9. Osoblyvosti zdiisnennia kryminalnoho provadzhennia v umovakh voiennoho, nadzvychainoho stanu ta v osoblyvyi period. URL: https://golaw.ua/ua/insights/publication/osoblivosti-zdijsnennya-kriminalnogo-provadzhennya-v-umovah-voyennogo-nadzvichajnogo-stanu-ta-v-osoblivij-period/
10. Khavroniuk M.I. Viiskovi zlochyny: komentar zakonodavstva. Kyiv : A.C.K., 2003., 272 c.
11. Ukrainske suspilstvo v umovakh voiennoho stanu: suchasni vyklyky ta napriamy rozvytku. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/20006/Konferentsiia_Ukrainske_suspilstvo_v_umovakh_voiennoho_stanu.pdf
12. Lazukova O.V. Osoblyvyi rezhym dosudovoho rozsliduvannia v umovakh voiennoho, nadzvychainoho stanu abo u raioni provedennia antyterorystychnoi operatsii : dys. … kand. yuryd. nauk : 12.00.09. Kharkiv : Natsionalnyi yurydychnyi universytet imeni Yaroslava Mudroho, 2018. 263 s.