Право

УДК 349.414

Альохіна Дар’я Андріївна

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ПОРЯДОК НАДАННЯ В КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ ПОТРЕБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Анотація. У статті досліджено правові питання користування земельними ділянками для потреб ЗСУ. Констатовано необхідність надання для користування земельних ділянок ЗСУ за рішенням у тимчасове чи постійне користування. Встановлено проблемні питання правового режиму земель, на яких розташовані військові та інші об’єкти ЗСУ. З’ясовано непослідовність врегулювання нормативно-правовими актами відносин щодо використання земельних ділянок ЗСУ.

Ключові слова: земельні ділянки, правовий режим земель, ЗСУ, землі оборони.

Існує обмежена можливість визначати закріплене за військовими частинами Збройних Сил України майно щодо Закону України «Про використання земель оборони» можливості дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, що знаходяться у постійному користуванні військовими частинами. Тобто йдеться не про зміну правового титулу відповідних земельних ділянок, а саме про їх фактичне тимчасове використання сторонніми (невійськовими) особами в цілях, відмінних від здійснення заходів по оперативній та бойовій підготовці. Надання такого дозволу здійснюється військовими частинами самостійно і потребує лише погодження з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади, яке має інформативне значення.

Взагалі використання земельних ділянок згідно правового режиму земель, на яких розташовані військові та інші об’єкти ЗСУ є непослідовно врегульованим нормативно-правовими актами, потребує окремого дослідження. Треба зосередимо увагу на кількох проблемних аспектах, що стосуються правового режиму земель оборони.

Правове регулювання питань, пов’язаних з використанням земель оборони, втілюється майже у півсотні нормативно-правових актів. Виокремимо з них ті, аналіз яких дозволить з’ясувати наявність певних особливостей правового режиму цих земель, що суттєво впливають на відносини з їх використання та охорони.

Так, згідно з ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій ЗСУ, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України [1]. Отже, землями оборони визнається окремий різновид земель, які поряд із землями промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики та іншого призначення складають самостійну категорію земельного фонду України.

Однак, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» оборона України являє собою систему політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту [2]. Ураховуючи наведене визначення оборони України, як вірно підмітив І. Синиця, зовсім невдалим виглядає використання терміну «землі оборони», оскільки більш правильним має бути визнаний термін «землі для потреб оборони», який набагато точніше визначає характер потреб, які обслуговуються зазначеним видом земель [3, с. 27].

Слід зазначити, що існують різноманітні суб’єкти користування землями оборони та неоднорідність складу цих земель, відведених і під військові полігони, військово-морські бази, інші об’єкти Міноборони, а також й для організації охорони державного кордону і для потреб внутрішніх військ МВС України, інших силових та відповідних правоохоронних структур тощо.

Належної чіткості немає також і в питанні законодавчого встановлення правового режиму земель оборони, зокрема тих земельних ділянок, що надані під потреби ЗСУ. Так, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» містить лаконічну й дуже важливу норму: «Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління…» [4]. При цьому чинний Земельний кодекс України, з одного боку, не містить норми, яка б прямо встановлювала правовий титул закріплення земель для потреб оборони, зокрема Збройних Сил України, а, з іншого, ч. 4 ст. 77 цього кодексу відсилає нас до окремого закону, що має встановити порядок використання земель оборони.

Таким законом став Закон України «Про використання земель оборони» [5], який не містить чіткого визначення правового режиму земель для потреб оборони, а навпаки, певною мірою ускладнює його змістовне навантаження. Так, ст. 1 вказаного закону повністю відтворює зміст ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України, а ч. 1 ст. 2 цього ж закону встановлює, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Маємо багато різних визначень щодо регулювання статусу земель оборони, діяльності суб’єктів у сфері забезпечення оборони та безпеки держави і все це дозволяє дійти висновку, що та частина земель оборони, на яких розміщені Збройні Сил України, закріплюються за ними на праві оперативного управління, а решта земель оборони інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, надаються їм у постійне користування.

Обґрунтуванням такої законодавчої конструкції може слугувати визнанням особливого значення ЗСУ, їх провідного місця у системі заходів щодо забезпечення обороноздатності та військової безпеки держави, а звідси – й особливого правового статусу майна, закріпленого за ними, зокрема земельні ділянки.

Звернемо увагу на ч. 1 ст. 181 ЦК України, яка до нерухомого майна відносить і земельні ділянки, і об’єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення, можна дійти висновку про належність земельних ділянок, на яких розташовані військові частини Збройних Сил разом з об’єктами нерухомості (будівлями, під’їзними шляхами, аеродромними, фортифікаційними, полігонними спорудами тощо) та рухомими предметами військових господарств, до державного майна, закріпленого за військовими частинами ЗСУ, на праві оперативного управління.

На даний час єдиним чинним нормативно-правовим актом, що деталізує правовий титул земель оборони, є Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями [6].

Військові частини Збройних Сил України, виконуючи конституційні завдання оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, є суб’єктами не лише військових, адміністративних, цивільних, а й господарських правовідносин. Земельні ділянки надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності.

Землі, які використовують Збройні Сили України, є тільки державної власністю. Вони в свою чергу підлягають обов’язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель обов’язково повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним.

Земельні ділянки для потреб Збройних Сил України надаються в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Облік земель складається з оформлення встановлених документів на право користування і здійснення правильних і своєчасних записів у книгах обліку (накопичувачах інформації в електронно-обчислювальних машинах) всіх операцій, пов’язаних з прийомом (передачею), зміною якісного стану і зняттям з обліку земельних ділянок. Право постійного користування земельними ділянками реєструється відповідно до законодавства України. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлюється договором. Якщо необхідне продовження терміну користування земельними ділянками, відведеними в тимчасове користування або взятими в оренду, то продовжується термін використання шляхом укладення нового договору. Право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відомчий контроль за використанням і охороною земель, наданих в користування Збройним Силам України, здійснюють Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, інженерне управління Військово-Морських Сил України, квартирно-експлуатаційні управління військових округів, квартирно-експлуатаційний відділ Північного оперативно-територіального командування, квартирно-експлуатаційні частини, районів, відділення морської інженерної служби.

Зауважимо, що надані в користування Збройним Силам України для сільськогосподарських цілей земельні ділянки повинні бути освоєні протягом двох років. Невикористання їх в цей термін веде до припинення права землекористування.

Отже, військові частини як безпосередні землекористувачі повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України таких ділянок. У випадку зміни цільового призначення земель, наданих для потреб оборони, проводиться їх переоформлення. Порядок повернення тимчасово переданих земель обумовлюється в договорі сторін. За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування земельними ділянками, наданими для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України.

Література

1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 (дата звернення: 23.03.2021).
2. Про оборону України : Закон України від 06.12.1991 р. № 1932-XII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 (дата звернення: 23.03.2021).
3. Синиця І. Землі Збройних Сил України – це військове майно? Право військової сфери. Вип. 3–4. С. 27–30.
4. Про Збройні Сили України : Закон України від 06.12.1991 р. №1934-ХІІ / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1934-12 (дата звернення: 23.03.2021).
5. Про використання земель оборони : Закон України від 27.11.2003 р. № 1345-IV / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15 (дата звернення: 23.03.2021).
6. Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями: затв. наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483 / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0483322-97 (дата звернення: 23.03.2021).