Історичні науки

УДК 94(560)

Громік Олександр Володимирович

студент

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Громик Александр Владимирович

студент

Киевского национального университета имени Тараса Шевченко

Hromik Oleksandr

Student of the

Taras Shevchenko National University of Kyiv

ДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДУ МЕСУТА ЇЛМАЗА В ТУРЕЧЧИНІ В 1997-1999 РОКАХ ТА ЇЇ СУСПІЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ПРАВИТЕЛЬСТВА МЕСУТА ЙЫЛМАЗА В ТУРЦИИ И ЕЁ ОБЩЕСТВЕННОЕ ВОСПРИЯТИЕ

THE ACTIVITIES OF THE MESUT YILMAZ GOVERNMENT IN TURKEY IN 1997-1999 AND ITS PUBLIC PERCEPTION

Анотація. Досліджено діяльність уряду Месута Їлмаза в Турецькій Республіці в 1997-1999 рр., виділено особливості її суспільного сприйняття.

Ключові слова: Месут Їлмаз, уряд, суспільство, реформи.

Аннотация. Исследована деятельность правительства Месута Йылмаза в Турецкой Республике в 1997-1999 гг., выделены особенности её общественного восприятия.

Ключевые слова: Месут Йылмаз, правительство, общество, реформы.

Summary. The activities of Mesut Yilmaz’s government in the Republic of Turkey in 1997-1999 are investigated, the peculiarities of its public perception are highlighted.

Key words: Mesut Yilmaz, government, society, reforms.

Постановка проблеми. Питання діяльності уряду Месута Їлмаза в 1997-199 роках не було досліджене істориками ґрунтовно. В опрацьованій літературі представлено лише його побіжний огляд [3].

Метою дослідження є аналіз політики 55-го уряду Туреччини під кутом зору її суспільного сприйняття.

Після військового перевороту 28 лютого 1997 року, що його в Туреччині називають «постмодерністським», найімовірнішим видавався сценарій, за яким Неджметтіна Ербакана на посаді прем’єр-міністра змінить Тансу Чіллер. Проте президент Сулейман Демірель доручив сформувати уряд Месутові Їлмазу, партія якого («Партія Батьківщини»), посівши лише третє місце на виборах 1995 року, була в меджлісі меншістю. До коаліції увійшли політична сила М. Їлмаза, Демократична ліва та Демократична турецька партії. 30 червня 1997 року розпочав роботу новий уряд.

У Туреччині до Їлмаза ставилися прихильно. Журналісти зазначали, що він намагається побудувати всередині коаліції довірчі відносини, провадить «психологічний менеджмент» [1]. Брак харизми Їлмаза компенсувався особистими якостями та рисами характеру інших членів уряду: наприклад, журналіст Ертугрул Озкьок приписував новому міністрові економіки Гюнешу Танеру «сміливість і агресивність», а нового міністра фінансів Зекерію Темізеля називав «обережним і вправним» [1, 2]. Отже, чинником сприйняття нових урядовців були не лише їхні професійні якості ─ турецьке суспільство цікавилося ними як узагалі особистостями. Це можна пояснити бажанням людей надати своїм очікуванням міцнішої підстави.

Іноземна преса вважала Месута Їлмаза «героєм секуляристів», технократом. США та Західна Європа покладали великі надії на новий уряд, оскільки в роки прем’єрства Ербакана, що налагодив контакти з Лівією та Іраном, відносини Туреччини з європейськими державами та США дещо погіршилися. Водночас не всі перепони для повноцінної міжнародної співпраці було усунено: залишалися нерозв’язаними кіпрське та курдське питання [2].

Питання, чи були відносини між державою та ісламом у 1997 році на порядку денному турецького суспільства, є суперечливим. Припустивши, що парламентські вибори 1995 року відбивали народну підтримку не тільки певних партій, а і їхніх позицій щодо ісламу, доходимо висновку, що секуляристи становили більшість турецького суспільства. Дійсно, Партія Процвітання набрала найбільшу кількість голосів, але вона була і єдиною ісламістською. Решта партій ішли на вибори з секуляристськими лозунгами, зокрема й потужні Партія правильного шляху й Партія Батьківщини. Сукупна кількість здобутих мандатів лише цих двох політсил склала 267 [3], що було на 68% більше, ніж кількість дістаних партією Ербакана місць у меджлісі. Опріч того, переконливим видається подаване в працях деяких дослідників пояснення її успіху увагою до найбідніших верств суспільства [4; 5]. Отже, у 1995 році суспільний запит на перегляд відносин держави і релігії не було сформовано, а в 1997 році, після відставки Ербакана, чий «політичний іслам» суспільство сприйняло неоднозначно, симпатії більшості турків перебували радше на боці секуляристів. До того ж, на населення міг впливати, користуючись своїм авторитетом, президент Демірель. Його риторика в другій половині1997 року була антиербаканською. Висловлювання на кшталт «Розділення турків на «вірян» і «невірян» приведе Туреччину до прірви» [6] оприявнюють ідеологічну близькість Деміреля та уряду Їлмаза (тому не дивно, що президент саме йому, а не Чіллер доручив формувати уряд). При цьому консервативний Демірель намагався привернути симпатії прихильників ісламу. Він, наприклад, заявляв: «Ніхто не може змагатися зі мною як мусульманином» [6]. Політична ситуція, що склалася, сприяла внутрішньосоціальній стабілізації, зменшенню напруги в протистоянні світських і секуляристських суспільних груп.

Месут Їлмаз творив собі імідж захисника реформ Ататюрка [7]. Головними для його уряду були чотири питання: очищення державного апарату від прошаріатських кадрів, запровадження 8-річної початкової безперервної освіти, боротьба з мафією, підготовка дострокових виборів до парламенту. Показово, що однією з найперших стала реформа освіти [8, с. 78]. Річ у тім, що на її необхідності наголошував військовий меморандум від 28 лютого 1997 року. Їлмаз не бажав конфронтації з військовими, тому здійснював секуляризаційні реформи передусім. Запровадження 8-річної безперервної початкової освіти стало одним із найуспішніших перетворень за час його прем’єрства.

Проте проблеми на той час склалися не лише в освіті. Люди були зацікавлені й в економічних реформах. З 1980-х рр. нагальною для Турецької Республіки була потреба в приватизації, що становила велике значення для реструктуризації економіки. Однак уряд не вживав серйозних заходів у цьому напрямку. Люди почали нарікати на те, що чинний тоді закон про приватизацію мав низку суттєвих недоліків та нереалізовуваних аспектів, а майже жодне з найбільших державних підприємств восени 1998 р. не було повністю приватизоване [9]. Апогеєм невдоволення політикою уряду став скандал із Тюркбанком. Після завершення пов’язаного з цим банком тендерного процесу, який був виграний бізнесменом Коркмазом Їгітом, виявилося, що останній має зв’язки з організованою злочинністю в особі Алааттіна Чакиджі. Їгіта було затримано, а його свідчення про Їлмаза, який разом із міністром економіки Гюнешем Танером пропонував Їгітові позики з державних банків, щоб той зміг купити Тюркбанк, стали відомі широкому загалові. 11 січня 1999 року уряд Їлмаза дістав від меджлісу вотум недовіри.

М. Їлмаз виявив велику необережність у питанні, розв’язання якого турбувало турецьке суспільство чи не найбільше. Корупційний скандал за участі прем’єр-міністра в умовах плинності урядових кадрів, відсутності помітного ефекту реформ, неоднозначного сприйняття в народі уряду та його лідера змусив турецьке суспільство застосувати певні запобіжники. Попри низку успішних заходів уряд Їлмаза не зміг залишитися при владі. Для турецького суспільства, хоча й виснаженого частими змінами соціально-політичної ситуації, репутація залишилася вагомим чинником ставлення до чиновників і політиків. Цей висновок підтверджують і результати загальних виборів у Туреччині 1999 року, що засвідчили різке падіння популярності партії Їлмаза серед населення.

Література

1. Özkök E. Programdaki üç kelime [Електронний ресурс] / E. Özkök // Hurriyet. 1997. URL: https://www.hurriyet.com.tr/programdaki-uc-kelime-39254213
2. Yılmaz laik kahraman [Електронний ресурс] // Hurriyet. 1997. URL: https://www.hurriyet.com.tr/gundem/yilmaz-laik-kahraman-39254136
3. Киреев Н.Г. История Турции. XX век М.: Крафт+ ИВ РАН, 2007. 609 с.
4. Киреев Н. Г. Внутриполитическая ситуация в Турции в конце ХХ — начале XXI вв. / Н. Г. Киреев // Турция на рубеже XX–XXI веков / сост. и ред. И. В. Зайцев, Н. Ю. Ульченко. Москва: ИВ РАН, 2008. С. 71–89.
5. Абдуллаева В. И. Исламизм и общество в Турции в 90-е годы XX века. / В. И. Абдуллаева // Вестник РГГУ. Серия: Политология. История. Международные отношения. 2009. №1. С. 85–91.
6. Müslümanlığımla yarışamazlar [Електронний ресурс] // Hurriyet. URL: https://www.hurriyet.com.tr/gundem/muslumanligimla-yarisamazlar-39254153
7. Yılmaz: 8 Yıl en büyük reform. [Електронний ресурс] // Milliyet. 1997. URL: https://www.milliyet.com.tr/the-others/yilmaz-8-yil-en-buyuk-reform-5390816
8. Karasu H. Türkiye’de hükümetlerin ekonomi üzerine etkisi: 1990-2012. [Електронний ресурс]. 2013. URL: http://acikkaynak.bilecik.edu.tr/xmlui/bitstream/handle/11552/147/10006768.pdf?sequence=1&isAllowed=y
9. Çölaşan E. Hangi özelleştirme? [Електронний ресурс] / E. Çölaşan // Hurriyet. 1997. URL: https://www.hurriyet.com.tr/hangi-ozellestirme-39267019