Рубрика: Педагогика

Аннотация: (English) This article explores the use of hand puppets and theatrical play techniques in educational and corrective–developmental work with children with autism spectrum disorders. The study analyses the psychoemotional and communicative characteristics of this group of children, as well as the limitations of traditional pedagogical approaches. A theatrical play–based approach is substantiated, in which the puppet character functions as a mediating tool that enables indirect pedagogical interaction. The paper outlines the methodological principles for organizing a theatrical play environment and describes the key stages of working with hand puppets. Observed outcomes of the practical application of the approach and the conditions supporting the sustainability of its effects in educational practice are also presented.

Аннотация: (English) Contemporary secondary education increasingly emphasises the development of students' capacity for meaningful learning, critical information analysis, and independent knowledge construction. This article examines project-based learning (PBL) as a pedagogical approach with significant potential for fostering learner autonomy, analytical thinking, and metacognitive skills within humanities subjects at the secondary school level. Drawing on a review of research in project-based and problem-oriented learning, as well as reflective analysis of pedagogical practice, the paper describes a staged model for organising project work within classroom time. Particular attention is given to the teacher's role as facilitator and to the significance of formative assessment and structured reflection throughout the learning process. The findings indicate that PBL, when implemented as a sequential, supported, and reflective process, promotes the formation of durable learning strategies, the development of student independence, and deeper engagement with humanities content. The practical contribution of the article lies in a step-by-step pedagogical model grounded in teacher reflection and adaptable to standard school curricula.

Аннотация: (Українська) Актуальність. Актуальність дослідження зумовлена пріоритетністю інклюзивної освіти в Україні та специфічними викликами, пов’язаними із забезпеченням якісного навчання школярів з порушенням слуху (ШЗПС). Порушення слуху як первинний сенсорний дефект призводить до комплексних вторинних відхилень у мовленнєвому, когнітивному та соціально-комунікативному розвитку. Здатність до ефективної комунікації є фундаментом для навчання, соціалізації та подальшої інтеграції в суспільство, що робить розвиток комунікативних навичок у цієї категорії дітей пріоритетним напрямком корекційно-педагогічного супроводу в інклюзивному середовищі. Проте на практиці існує суттєва суперечність між законодавчо закріпленою метою інклюзії та недостатньою методичною забезпеченістю педагогічних колективів для її реалізації. Існуючі наукові розробки, як правило, зосереджуються на окремих методах роботи, тоді як потреба в їх системній інтеграції у цілісну модель, адаптовану до умов сучасної інклюзивної школи, залишається незадоволеною. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення концептуальних засад комплексної моделі корекційно-педагогічного супроводу, спрямованої на розвиток комунікативних навичок у ШЗПС в умовах інклюзивного навчання. Методологія. На основі аналізу актуальних вітчизняних досліджень з проблеми було визначено, що ефективний розвиток комунікативних навичок у ШЗПС вимагає комплексного, багатовимірного впливу. Результати. Було вiдокремлено чотири ключові, взаємопов’язані напрями корекційно-педагогічного супроводу: 1) розвиток “soft skills” та безпосередніх комунікативних компетенцій через ігрові методики; 2) психофізична корекція та сенсорна інтеграція для покращення рівноваги, координації та впевненої поведінки; 3) інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для мотивації та індивідуалізації навчання; 4) системна партнерська взаємодія з батьками та міждисціплінарна співпраця фахівців. На цій основі була розроблена авторська структурна модель корекційно-педагогічного супроводу. Модель включає цільові орієнтири, принципи реалізації, визначення ключових суб’єктів (вчитель-інклюз, корекційний педагог, батьки, однокласники) та їх функцій, послідовність етапів роботи (діагностико-проектувальний, реалізаційно-корекційний, рефлексивно-оцінний) та комплекс критеріїв ефективності. Для кожного з чотирьох напрямів моделі було конкретизовано основні методи та форми роботи з посиланням на емпіричні докази їхньої ефективності з наукових джерел. Окремо було запропоновано схему організації гібридного (офлайн/онлайн) корекційно-педагогічного супроводу, що дозволяє адаптувати модель до кризових умов, зокрема до можливості дистанційного навчання. Отримані результати дозволяють констатувати, що запропонована модель є науковим синтезом та систематизацією існуючих розрізнених підходів. Вона інтегрує дані про ефективність ігрових методів для розвитку соціальної взаємодії, висновки про критичну роль корекції психофізичних функцій для участі в колективних активностях, докази цінності ІКТ для індивідуалізації та принципи сімейноцентрованості. У порівнянні з дослідженнями, що розглядають ці аспекти ізольовано, представлена модель пропонує цілісне рішення, що відповідає принципу взаємозв’язку всіх сфер розвитку дитини. Модель також розвиває ідеї щодо використання цифрових інструментів та підтримки батьків у кризових умовах, переводячи їх у практичну площину конкретного організаційно-технологічного механізму. Достовірність теоретичних основ моделі підтверджується посиланнями на актуальні емпіричні дослідження. Головним обмеженням є теоретико-моделюючий характер роботи, що визначає необхідність її подальшої експериментальної апробації. Висновки. Розвиток комунікативних навичок у школярів з порушенням слуху в інклюзивному середовищі є комплексним завданням, що вимагає одночасного впливу на комунікативну, когнітивно-мисленнєву, емоційно-вольову та психофізичну сфери. Ефективність корекційно-педагогічного супроводу може бути значно підвищена шляхом інтеграції різнобіжних, але емпірично підтверджених методів (ігрових, фізико-корекційних, ІКТ-орієнтованих) у єдину систему, побудовану на засадах міждисциплінарності та партнерства з сім’єю. Розроблена структурна модель представляє собою теоретично обґрунтований алгоритм дій для всіх суб’єктів інклюзивного освітнього процесу, що забезпечує послідовність, цілеспрямованість та системність роботи. Модель має адаптивний потенціал та може бути реалізована в гібридному форматі, що є критично важливим для забезпечення безперервності освіти та підтримки дитини в умовах соціальної нестабільності. Перспективи подальших досліджень полягають у експериментальній перевірці ефективності моделі, розробці на її основі практико-орієнтованих цифрових ресурсів для педагогів і батьків, а також у вивченні впливу такого супроводу на довгострокові результати соціальної адаптації учнів з порушеннями слуху. Таким чином, стаття вносить внесок у розвиток теорії та методики інклюзивної освіти шляхом інтеграції наявних знань у цілісну модель корекційно-педагогічного супроводу, спрямовану на ключовий аспект розвитку дитини з порушенням слуху – формування комунікативних навичок.

Аннотация: (Українська) У статті розглянуті техніки музикотерапії, які є ефективними для корекції мовлення.