Філологічні науки

УДК 811.11

Куценко Вікторія Анатоліївна

студентка магістратури

Київського національного університету культури і мистецтв

Куценко Виктория Анатольевна

студентка магистратуры

Киевского национального университета культуры и искусств

Kutsenko Victoria

Magistracy Student of the

Kyiv National University of Culture and Arts

СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТІВ

СТРАТЕГИИ ПЕРЕВОДА ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ТЕКСТОВ

STRATEGIES FOR TRANSLATION OF PUBLIC-POLITICAL TEXTS

Анотація. У статті проведено аналіз перекладацьких стратегій з метою дослідження їх застосування при перекладі суспільно-політичних текстів.

Ключові слова: переклад, перекладацькі стратегії, суспільно-політичний текст, перекладацькі трансформації.

Аннотация. В статье проведен анализ стратегий перевода с целью исследования их применения при переводе общественно-политических текстов.

Ключевые слова: перевод, переводческие стратегии, общественно-политический текст, переводческие трансформации.

Summary. The article analysis translation strategies to study their application in the translation of socio-political texts.

Key words: translation, translation strategies, socio-political text, translation transformations.

Однією з важливих проблем, які постають перед перекладачем є вироблення ефективної перекладацької стратегії, певного алгоритму дій, який усвідомлено підбирається перекладачем для перекладу певного тексту, або текстів суспільно-політичного характеру. XXI ст. – час політичних змін і переходів від одних політичних режимів до інших. Ці зміни, викликані соціальними і культурними факторами, що тягнуть за собою необхідні зміни в мовній системі, яка не стоїть на місці, а пристосовується до тієї суспільно-політичної реальності, яка панує в колі використання певної мови. Важливу роль в цьому середовищі відіграють політичні промови, звернення, наративи, які спрямовані на те, щоб зацікавити народні маси. Це в свою чергу свідчить про важливість правильної побудови перекладу текстів суспільно-політичного характеру, для якої необхідним є вміння використання перекладацької стратегії. Отже, актуальність обраної теми зумовлює необхідність вивчення практичного застосування перекладацьких стратегій інтерпретацій текстів суспільно-політичного характеру.

Методика дослідження обумовлена метою роботи та має комплексний характер, який полягає у порівняльному аналізі суспільно-політичних текстів мовою оригіналу та мовою перекладу та їх лінгвістичному аналізі.

Наукова новизна полягає у здійсненні дослідження оптимальної стратегії перекладу англомовних українських засобів масової інформації, та виділені особливостей при перекладі цих текстів.

Терміносполучення «стратегія перекладу» відноситься до числа найбільш багатозначних терміносполучень, використовуваних в перекладознавстві. Суть стратегії полягає в плануванні майбутньої діяльності, її підготовці до певних умов і, відповідно, до визначеної мети. Цілком очевидно, що будь-яке планування діяльності, а саме воно і складає суть стратегії, передбачає врахування умов здійснення цієї діяльності.

Серед провідних науковців, що займалися вивченням питання перекладацьких стратегій слід зазначити В. С. Виноградова, В. Н. Коміссарова, І. С. Алексєєву, В. М. Ілюхина, В. В. Сдобнікова, А. Д. Швейцера, Л. Л. Нелюбина, Я. І. Рецкера, A. Chesterman, W. Lorscher, L. Venuti.

Бурукіна О.А. дає таке визначення перекладацької стратегії як «план послідовних дій перекладача, спрямований на переклад конкретного тексту» що визначається певною стратегічною цілю, та виконується враховуючі всі важливі критерії та принципи чітко окреслених перекладацьких обставин [3]. Зважаючи на це стратегія перекладу являє собою свідомо або підсвідомо продумані дії перекладача, які він ставить на меті.

Таким чином, існує два види перекладацьких стратегій – макростратегія (способи вирішення ряду перекладацьких завдань) і мікростратегія (способи вирішення однієї задачі).

З метою наукового опису вчені виділяють лише базові елементи в структурі перекладу. Найбільш проста схема стратегій включає розуміння і перекладацькі трансформації, більш розгорнута модель містить: 1) підготовчий етап (передперекладацький аналіз); 2) перевираз, або варіативний пошук засобів перекладу, спрямований на відтворення інваріанта змісту в перекладі; 3) аналіз результатів перекладу (постперекладацький аналіз).

Насправді стратегія перекладу може включати безліч етапів або, навпаки, складатися тільки з етапу перекладацьких трансформацій. На кожному етапі перекладу існують свої особливості, серед яких: з’ясування жанрово-стильової приналежності тексту, розподіл усіх прогнозуваннь, стратегія проб і помилок, стратегія передачі часової дистанції, стратегія компенсуючих модифікацій тощо.

У перекладознавстві стратегія передбачає вибір загальних орієнтирів, критеріїв перекладу, якими керується перекладач у своїй роботі. Поширені перекладацькі стратегії – одомашнення «domestication» (адаптування до рідної мови та культури) та очуження «foreignisation» (привнесення елементів чужої мови та культури) [4].

Е. Г. Поломских та В. В. Барсукова виділяють чотири основні етапи стратегії при роботі з перекладом: орієнтаційно-аналітичний етап; етап планування перекладацької діяльності та імовірнісного прогнозування результатів перекладу; операційний етап; етап контролю та оцінки.

Отже, перекладацька стратегія – метод виконання перекладацького завдання, що полягає в адекватній передачі з іноземної мови на мову перекладу комунікативної інтенції відправника, з урахуванням культурологічних та особистісних особливостей оратора, базового рівня, мовної надкатегорії та підкатегорії.

Суспільно-політичні тексти різноманітні в стилістичних і жанрових відносинах. У загальних рисах їх можна розділити на три основні групи: 1) документально-ділові тексти (конституції і законодавчі акти); 2) інформаційно-описові тексти (інформаційні замітки, довідкові тексти, історичні описи і огляди тощо); 3) публіцистичні тексти у вузькому сенсі слова (промови, статті тощо).

Кожній групі цих текстів характерний свій особливий лексикон. До документально-ділових текстів відноситься велика кількість кліше, спеціальна термінологія, реалії; інформаційно-описові тексти пов’язані з повідомленнями про поточні події, відповідно вони містять багато термінів, історичних реалій, власних імен тощо; для публіцистики характерна різноманітність емоційно – забарвлених елементів, образні вислови, синтаксичні фігури, цитати тощо.

Важливу і невід’ємну роль відіграють стилістичні особливості при перекладі. Саме вони допомагають перекладачеві відтворити цілісність і образність тексту, зберігаючи зміст, структуру, емоційність, унікальність та самобутність повідомлення.

Складниками реалізації стратегії можуть бути різноманітні перекладацькі трансформації – перетворення, за допомогою яких здійснюється перехід від одиниць мови оригіналу до одиниць мови перекладу. Перекладацькі трансформації – суть процесу перекладу, бо він і є міжмовною трансформацією. Існують різні їх визначення і класифікації. На думку Я.Рецкера, трансформації – це «прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова іноземної мови у контексті та знаходимо його відповідність у мові перекладу, що не збігається із словниковою» [8]. Подібно до цього, Л.Бархударов вважає трансформаціями «численні і якісно різноманітні міжмовні перетворення, що здійснюються задля досягнення адекватності перекладу всупереч незбігам у формальних і семантичних системах двох мов» [2].

Граматичні трансформації – це в першу чергу перебудова пропозиції (зміна його структури) і всілякі заміни – як синтаксичного, так і морфологічного порядку.

При зіставленні граматичних категорій і форм англійської та українських мов зазвичай виявляються такі явища: 1) відсутність тієї чи іншої категорії в одній з мов; 2) частковий збіг; 3) повний збіг. Отже, існує необхідність використання таких граматичних трансформацій, як заміни, перестановки, додавання, опущення, тощо, а також таких лексичних трансформацій, як диференціація, конкретизація та генералізація значень, смисловий розвиток, антонімічний переклад тощо.

Щоб оволодіти майстерністю перекладу суспільно-політичних текстів, перекладачеві важливо знати структуру перекладацької діяльності, знати і вміти користуватися граматичними та лексичними трансформаціями, знати всі рівні і підрівні на яких здійснюється реалізація перекладацького процесу. Отже, перекладацькі стратегії текстів суспільно-політичного характеру мають такий вигляд:

• розпізнавання слів і структури тексту;
• досягнення поглибленого розуміння тексту;

1. розуміння слів і словосполучень,
2. розуміння пропозицій,
3. розуміння сверхфразної єдності,
4. розуміння всього тексту в цілому;

• рівноцінна передача сприйнятої смислової та стилістичної інформації оригіналу за допомогою засобів мови перекладу;
• заключна оцінка виконаного перекладу в рамках контексту з опорою на понятійний апарат;
• досягнення перекладачем повного розуміння тексту в ході перекладацько-аналітичної діяльності.

Також існує перспектива подальшого дослідження питання, тому як поняття «перекладацька стратегія» не вивчено до кінця і досі не існує ідеального алгоритму дій, що максимально спростили б та допомогли перекладачеві зробити ідеальний переклад текстів суспільно-політичного характеру, попит на які невпинно зростає через свою гостроту питання та актуальність подій.

Література

1. Алексеева И. С. Введение в переводоведение : учеб. пособие для студ. филол. и лингв, фак. высш. учеб. заведений / И. С. Алексеева. – СПб. : Филологический факультет СПбГУ; М. : Издательский центр “Академия”, 2004. – 352 с.
2. Бархударов Л. С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода) – М.: «Междунар. отношения», 1975. – 240 с.
3. Бурукина О. А. Коннотативность как универсальное свойство языка и дискурса / Вестник. Серия: Гуманитарные и социальные науки. 2011. № 3. С. 154-158.
4. Вторник, А. О «стратегии перевода» / А.Г. Витренко // Вестник МГЛУ. – 2008. – Вып. 536.: Сопоставительная лингвистика и вопросы перевода. – 17 с.
5. Гуськова Т.Н., Зиброва М. . Трудности перевода общественно-политического текста с английского языка: Учебное пособие для институтов и факультетов иностр. яз.- М., 2000. – 228 с.
6. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Москва “ЧеРо”, “Юрайт” 2000. – 136 с.
7. Коптілов, Віктор Вікторович. Теорія і практика перекладу : Навч. посібник. – Київ : Юніверс, 2003 . – 280 с.
8. Рецкер Я. И .. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. – М.: “Р.Валент», 2006. – 240 с.