Юридичні науки

Алєксєєнко Ярослав Андрійович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Alekseienko Yaroslav

Student of the

Yaroslav Mudryi National Law University

ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ

Анотація. У статті досліджено основні ознаки сільськогосподарської кооперації. Проаналізовані положення вітчизняного законодавства щодо інституту кооперації. Дано визначення поняття кооперація, її порівняння з кооперативом. У статті також використані положення чинних міжнародних договорів щодо кооперативного руху.

Ключові слова: кооперація, кооперативний рух, сільськогосподарська кооперація, сільськогосподарський кооператив.

Summary. The main features of agricultural cooperation are investigated in the article. The provisions of national legislation on the institute of cooperation are analyzed. The definition of the concept of cooperation, its comparison with the cooperative is given. The article also applies the provisions of existing international agreements on cooperative movement.

Key words: cooperative, cooperative movement, agricultural cooperative, agricultural cooperative.

Постановка проблеми Світовий досвід кооперативного руху яскраво демонструє, що можливості індивідуального виробника-власника, тим більше дрібного або середнього, найбільш ефективно реалізуються у різних формах спільної діяльності. Такою унікальною формою і є кооперативна. Саме вона дозволяє індивідуальному виробникові максимально використовувати свої ресурси й мати додаткову вигоду від спільно здійснюваних операцій на різних стадіях процесу виробництва.

Аналіз дослідження. Дослідженню економічної сутності кооперативів, у тому числі і сільськогосподарських, та проблем їх становлення і розвитку в сучасних умовах присвячено праці таких вчених, як: В. Гончаренка, Ф. Горбоноса, Ю. Губені, В. Зіновчука, П. Канінського, О. Крисального, М. Маліка,О. Могильного, Л. Молдаван, А. Пантелеймоненка, П. Саблука, І. Червена, Г. Черевка.

Вагомий внесок у дослідження правового становища сільськогосподарських кооперативів та кооперативних відносин зроблено В. Семчиком, Н. Титовою, В. Уркевичем, В. Федоровичем, В. Янчуком та ін.

Метою роботи є дослідження основних елементів сільськогосподарського кооперативу, надати визначення поняття сільськогосподарська кооперація, як особливої аграрної структури.

Виклад основного матеріалу: Особливе місце в кооперативній системі посідає сільськогосподарська кооперація, послідовне використання принципів якої може зіграти дуже важливу роль у подоланні нинішньої аграрної кризи й подальшому розвитку сільського господарства України.

Слід зазначити, що особливу роль в кооперації відіграє саме особистий інтерес членів кооперативу, найбільш потужний двигун економічного, науково-технічного й соціального прогресу [7, с. 15].

На мою думку для більш детального розгляду інституту сільськогосподарської кооперації слід розглядати як питання щодо кооперативу так і питання щодо кооперації, адже одне включає інше.

Перш ніж перейти до поняття сільськогосподарська кооперація, слід зазначити саме поняття кооперації та кооперативу адже воно є первинним у відношення до сільськогосподарської кооперації.

На думку К.А. Пажитнов, «кооператив – це добровільне об’єднання кількох осіб, яке має за мету спільними зусиллями боротися проти експлуатації збоку капіталу і покращити становище своїх членів у процесі виробництва, обміну чи розподілу господарських благ, тобто як виробників, споживачів і продавців робочої сили» [6, с. 137]

В. Федорович подвійно визначає кооперацію як форму організації праці, за якої певна кількість осіб бере участь в одному й тому ж процесі праці, і як організаційно оформлені самодіяльні добровільні колективні об’єднання виробників, утворені для досягнення спільних цілей [5, с. 5].

Інший підхід при визначенні терміна кооперація використовує В. Зіновчук. Він розглядає кооперацію як процес добровільного об’єднання зусиль і ресурсів суб’єктів, зацікавлених у досягненні певних соціально-економічних результатів, які можна отримати за допомогою групових дій. Змістом цього процесу дослідник справедливо вважає регулярні, організовані й цілеспрямовані дії суб’єктів, об’єднаних спільним економічним інтересом

У вітчизняній науці склалося чотири концептуальних напрями визначення кооперації. У скороченому вигляді їх можна подати так:

1. Кооперація як процес співпраці;
2. Кооперація як соціально-економічне явище;
3. Кооперація як форма спільної діяльності;
4. Кооперація як система специфічних організацій – кооперативів.

Поняття «сільськогосподарська кооперація», як спеціальне поняття, повинно містити в собі загальні ознаки поняття «кооперація» і, в той же час, відображати аграрну специфіку. Серед особливих ознак цього поняття можна назвати такі: 1)спільна господарська діяльність здійснюється у сфері сільськогосподарського виробництва та в суміжних (до- і післявиробничій) сферах; 2) особливий суб’єктний склад: фізичні особи – громадяни України, як правило, селяни та юридичні особи України, які є сільськогосподарськими товаровиробниками. Ця ознака випливає з Конституції України та положень земельного законодавства України. Згідно з п. 3 статті 22 Земельного кодексу України [2] землі сільськогосподарського призначення можуть перебувати лише у власності громадян і юридичних осіб України. Пункт 4 цієї статті в імперативному порядку забороняє передавати землі сільськогосподарського призначення у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Стаття 130 Земельного кодексу містить норму, згідно з якою покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути лише громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва, а також юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 6 статуту Міжнародного кооперативного альянсу 1966 року. Кооператив є самоврядною асоціацією осіб, які добровільно об’єдналися з метою задоволення своїх спільних економічних, соціальних і культурних потреб та прагнень шляхом створення підприємства, яке перебуває в їх спільній власності та демократично контролюється ними [1, с. 17].

Відповідно до ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарський кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції, що добровільно об’єдналися на основі членства для провадження спільної господарської та іншої діяльності, пов’язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. А сільськогосподарську кооперацію визначає як систему сільськогосподарських кооперативів [4].

Отже, узагальнюючи зазначені ознаки, сільськогосподарську кооперацію можна визначити як спільну діяльність на добровільних засадах, яка базується на взаємодопомозі і взаємній вигоді громадян або/і юридичних осіб України, що, як правило, є сільськогосподарськими товаровиробниками у сфері сільськогосподарського виробництва та в суміжних (до- і післявиробничій) сферах діяльності, з метою задоволення їхніх матеріальних та інших потреб і захисту їхніх інтересів [7, с. 22-23].

Висновки. Сільськогосподарські кооперативи, як форма господарювання, мають особливості організаційної побудови, системи управління, майнових відносин, фінансової діяльності. Незважаючи на трансформацію кооперативних принципів у різні історичні періоди, критеріями ідентичності будь-якого сільськогосподарського кооперативу, у тому числі сільськогосподарського кооперативу залишилися: корпоративний характер; мета створення кооперативу, а саме обслуговування клієнта-власника; неприбуткова природа кооперативу, що обумовлено метою й реалізується через механізм кооперативних виплат.

 Література

1. Долгошея Н. О. Сільськогосподарська кооперація, конспект лекцій, Миколаїв, 2014.
2. Земельний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14.
3. Конституція України. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80/paran4976#n4976
4. Про сільськогосподарську кооперацію. Закон України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 39, ст. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469/97-%D0%B2%D1%80
5. Федорович В. Правові основи створення та діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні / В. Федорович. Львів: Атлас, 1998. 144 с, 5.
6. Ходирєва О. С, Сутність та принципи кооперації в аграрній сфері. Економіка та управління підприємствами, 2016. № 8. С. 136-140.
7. Чурилова Т.М. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Правове регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів». Київ, 2011 рік.