Конституційне право; муніципальне право

УДК 342.7

Рижкова Юлія Андріївна

студентка

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Рыжкова Юлия Андреевна

студентка

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Ryzhkova Yuliya

Student of the

Yaroslav Mudriy National Law University

Бурма Ігор Геннадійович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Бурма Игорь Геннадиевич

студент

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Burma Igor

Student of the

Yaroslav Mudriy National Law University

 ГІДНІСТЬ ЯК НЕВІД`ЄМНЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ

ДОСТОИНСТВО КАК НЕОТЪЕМЛЕМОЕ КОНСТИТУЦИОННОЕ ПРАВО ЧЕЛОВЕКА

DIGNITY AS AN INTEGRAL CONSTITUTIONAL RIGHT OF HUMAN

Анотація. У даній статті розглянуті основні правові проблеми, що пов’язані із встановленням поняття, розумінням, а також реалізацією такого невід’ємного конституційного права особи, як право на повагу до людської гідності. На даному етапі розвитку конституційного права та законодавчої техніки України не існує уніфікованого визначення поняття “гідності”, оскільки ця категорія охоплює досить великий спектр суспільно-правових відносин. Саме така проблема має своїм наслідком неоднозначний підхід до розуміння  чи не найважливішого правового принципу поваги до людської особистості .

У публікації досліджено конституційний статус права на повагу до гідності людини як в Україні, так і в зарубіжних країнах.  Проаналізовано законодавче закріплення такого статусу у ряді нормативно-правових актів на національному та міжнародному рівнях .

Детально описано та проаналізовано механізми забезпечення та захисту права на гідність шляхом наведення рішень Європейського Суду з прав людини у  резонансних справах. Дана обставина  дає підстави вважати таку правову константу невід’ємним аспектом людської особистості,  який потребує належного врегулювання та захисту у всіх правових системах . Запропоновано шляхи підвищення якості правового забезпечення та захисту права особи на повагу до людської гідності.

Ключові слова: конституційне право, право на повагу до людської гідності, належне врегулювання, правовий механізм забезпечення.

Аннотация. В данной статье рассмотрены основные правовые проблемы, связанные с установлением понятия, пониманием, а также реализацией такого неотъемлемого конституционного права человека, как право на уважение человеческого достоинства. На данном этапе развития конституционного права и законодательной техники Украины не существует унифицированного определения понятия “достоинства”, поскольку эта категория охватывает достаточно большой спектр общественно-правовых отношений. Именно такая проблема имеет своим следствием неоднозначный подход к пониманию важнейшего правового принципа уважения к человеческой личности.

В публикации исследован конституционный статус права на уважение достоинства человека как в Украине, так и в зарубежных странах. Проанализированы законодательные закрепления такого статуса в ряде нормативно-правовых актов на национальном и международном уровнях.

Подробно описано и проанализировано механизмы обеспечения и защиты права на достоинство путем наведения решений Европейского Суда по правам человека по резонансным делам. Данное обстоятельство дает основания считать такую ​​правовую константу неотъемлемым аспектом человеческой личности, который требует надлежащего урегулирования и защиты во всех правовых системах. Предложены пути повышения качества правового обеспечения и защиты права человека на уважение человеческого достоинства

Ключевые слова: конституционное право, право на уважение человеческого достоинства, надлежащее урегулирование, правовой механизм обеспечения.

Summary. This article discusses the main legal issues involved in establishing the concept, understanding, and the exercise of such an inherent constitutional right of a person as the right to respect for human dignity. At this stage of the development of constitutional law and legislative technique of Ukraine there is no unified definition of the concept of “dignity”, since this category covers a rather large range of social and legal relations. It is this problem that results in an ambiguous approach to understanding the most important legal principle of respect for the human personality.

The publication explores the constitutional status of the right to respect for human dignity both in Ukraine and in foreign countries. The legislative consolidation of such status in a number of legal acts at national and international levels is analyzed.

The mechanisms for securing and defending the right to dignity are described and analyzed in detail through the decision of the European Court of Human Rights in resonant cases. This fact gives reason to consider such a legal constant an integral aspect of the human personality, which requires proper regulation and protection in all legal systems. Ways to improve the quality of legal support and protection the right of a person to respect for human dignity are proposed

Key words: constitutional law, the right to respect for human dignity, proper regulation, legal support mechanism.

Постановка проблеми. Питання визначення поняття «гідності» має дискусійний характер, оскільки воно не має уніфікованого визначення та є яскравим прикладом морально-етичних категорій, що підлягають правовому захисту. Закріплення та гарантування таких нерозривно пов’язаних з особою прав як честь та гідність і становлять передумови для належного здійснення решти позитивних прав. З цим і пов’язана актуальність запропонованої теми, адже гарантування та забезпечення таких прав є невід’ємною ознакою демократичного суспільства та правової держави, що наразі є нагальною дискусійною темою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню даного питання були присвячені роботи різних українських дослідників, зокрема М. Г. Братасюка, Ю. О. Пилипко, С. Л. Вдовіченко. тощо. Науковець О. В. Грищук досліджував категорію гідності людини у межах філософії права; Р. О. Стефанчук аналізував гідність лише як різновид особистих майнових благ особи. Розробкою даної проблеми займалися і зарубіжні вчені, серед них Евелін Г. Лінднер, Лінда М. Хартлінг, Ульріх Спальтофф та інші. Однак у зазначених працях дослідників не було запропоновано шляхів підвищення якості правового забезпечення та гарантування захисту права особи на повагу до людської особистості.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мету даної публікації можна простежити на основі поставлених завдань, що її розкривають, а саме з’ясувати глибинний зміст категорії людської гідності; дослідити законодавче закріплення права на повагу гідності людини на національному та міжнародному рівнях, а також проаналізувати механізми його забезпечення та захисту, встановивши основні шляхи впровадження якості цих процедур.

Виклад основного матеріалу. Гідність – один із найбільш складних й особистісних елементів свідомості й разом із тим емоційної сфери людини.

Незважаючи на те, що сама категорія гідності та право на повагу до неї, на перший погляд можуть видатися абстрактними та позбавленими практичного значення, але саме гарантування та забезпечення цього права закладає фундамент цілісного та комплексного гарантування прав та свобод людини і громадянина в цілому.

Слід розпочати з того, що гідність як категорія є морально-етичним поняттям, що не має чітко визначених та окреслених критеріїв, які можна проаналізувати та співвіднести в загальне визначення. Саме тому, власне, поняття «гідності» нерідко викликає складнощі із його формулюванням.

Особливої уваги питання людської гідності набуло після Другої світової війни, що налічувала  найбільшу кількість людських жертв. Людська гідність у той час почала пов’язуватися з правами людини, що викликало так звану «революцію людської гідності». Права людини почали тлумачитись як такі, що покликані утверджувати людську гідність, високі духовні і моральні якості, а головне – захищати людину від сваволі державної влади [1, с. 6].

Для аналізу та глибинної сутності сучасного поняття гідності, необхідно дослідити етапи його формування та зміст поняття на різних історичних етапах. Так, на ранніх етапах змістове наповнення поняття гідності тісно пов’язувалось із релігійними аспектами суспільного життя та духовною складовою особистості. В епоху Реформації соціальну цінність людини вбачали в творчій діяльності, в намаганні посилити власну владу над природою. Прогресивні філософи Нового часу були переконані в силі розуму людини. Сучасна філософсько-правова думка часто визначає гідність як – особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усвідомленні своєї самоцінності й моральної рівності з іншими людьми; ставлення до людини інших людей, в якому визнається її безумовна цінність [2, с. 61].

У правовому тлумаченні гідність визначається як цінність, що має одночасно індивідуальну і суспільну ознаку. Особиста властивість являє собою  право особи на власну думку, свободу дій та правовий захист, а суспільна – встановлює одночасно і місце людини у соціумі, і ставлення останнього до окремої особи. Отож, саме в такому розумінні гідність постає фундаментальним змістом концепції громадянського суспільства.

Важливо зауважити, що подібно до того як формувалось та змінювалось саме поняття гідності, так і право на її повагу має тривалий шлях становлення.

Відтак, право на повагу до людської гідності закріплюється у Загальній декларації прав людини 1948 року. У документі гідність закріплює стаття 1, у якій зазначається наступне: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти один щодо одного в дусі братерства» [3].

Питання даної людської цінності закріплюють у собі Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права [4; 5].

Поняття гідності регулює і Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікована Україною у 1997 році [6]. Практичне застосування Конвенції безумовно слід розглядати у нерозривному поєднанні із практико Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Це дає змогу досягнути більш глибокого розуміння сутності права на повагу до людської гідності та практичних аспектів його застосування та захисту. Для цього було проаналізовано рішення ЄСПЛ у справі «Трабелсі проти Бельгії», у якій заявник, що має громадянство Тунісу, був екстрадований із Бельгії до США, де повинен був відбутися суд за обвинуваченням у вчиненні злочинів терористичного характеру. ЄСПЛ визнав екстрадицію, у якій заявник у разі засудження наражається на ризик довічного ув’язнення, строк якого не може бути скорочено, порушенням статті 3 Європейської конвенції з прав людини [7]. Заявник позбавлявся б права на надію здійснити в майбутньому реалізацію своєї особистості, звільнившись із місця позбавлення волі, а життя, позбавлене надії і сподівання, завдає особі страждань. Наведене свідчить про те, що зміст права людини та визначення меж втручання у сферу особистих прав людини ще підлягають встановленню.

Важливо згадати про те, що право на повагу до людської особистості, безперечно, закріплюється і в українському законодавстві. Відтак, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [8]. Також чимало правових норм, що закріплюють гідність особи, закріплені у кримінальних, кримінально-процесуальних та цивільних правових актах.

Згідно з Конституцією України кожна особа має право звернення задля захисту власних прав до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Із прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України ця норма закріплюється в окремій статті як показник того, що здоров’я, честь, гідність людини є найвищою цінністю суспільства, що за жодних обставин не підлягає порушенню.

Гідність як обʹєкт охорони знаходить своє закріплення і у цивільному українському законодавстві. Зокрема, згідно статті 201 Цивільного кодексу України охороняються такі особисті немайнові блага як здоров’я, життя, честь, гідність і ділова репутація [9]. Фізична особа наділена правом звернення до суду за захистом своєї гідності, у разі її порушення.

Захист та реалізацію даного  права людини містить і  діяльність Конституційного Суду України. Зокрема, рішенням від 03.02.2009  Конституційним Судом на державу було покладено обов’язок забезпечення належних умови для виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально – психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності, чим фактично підтверджувалося право на гідність дітей, які потребують належного сімейного виховання [10].

Таким чином, право на повагу до людської особистості відображається у низці актів міжнародного характеру та займає провідне місце у системі прав людини, а також міститься в законодавстві та правозастосовній практиці України, чим забезпечується його захист.

Аналізуючи процедуру і порядок забезпечення та захисту права особи на повагу до її гідності, постає проблема якості такої процедури в період сьогодення. Для подолання даної прогалини пропонуємо застосування та впровадження наступних шляхів. По-перше, закріпити на законодавчому рівні термін «гідності», який би охоплював та полегшував регулювання найбільш важливих відносин, що стосуються даного поняття. Так, вдалося б усунути невизначеність при його використанні та застосуванні у практичній діяльності. По-друге, запровадити державну фінансову підтримку загально-юридичних просвітницьких програм, які б розкривали сутність поняття гідності усім громадянам незалежно від віку, статі, кольору шкіри та інших дискримінаційних ознак. По-третє, створити та законодавчо врегулювати окремий спеціалізований суд, який би мав юрисдикцію лише у розгляді тих справах, що стосуються порушення права на людську гідність. Це дозволило б відокремити такі справи від загального масиву та присвятити їм більш детальної та конкретної уваги.

Висновки. Вивчивши та дослідивши дану тему, можна зробити наступні висновки.

По-перше, процес розвитку та формування поняття «гідності» має глибоку історію становлення. Саме у поділі на індивідуальну та суспільну вона постає фундаментальним змістом концепції громадянського суспільства.

По-друге, право людини на повагу до гідності відображається у низці актів міжнародного та національного характеру та займає провідне місце у системі людських прав. Практична реалізація даного права розглядається у нерозривному поєднанні з практикою, зокрема з діяльністю ЄСПЛ та Конституційного Суду України.

По-третє, запропоновані новаційні шляхи розв’язання та подолання проблеми забезпечення та захисту зазначуваної конституційної цінності.

Література

1. Грищук О. В. Людська гідність у праві: філософські проблеми // Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2007. С. 428.
2. Тофтул М. Г. Етика: Навчальний посібник // Видавництво «Академія». Київ, 2005. С. 416.
3. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 № 995_015 // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015
4. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 № 995_043 // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043
5. Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права від 16.12.1996 № 995_042 // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042
6. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 № 995_004 // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004
7. Trabelsi v. Belgium : Рішення Європейського суду з прав людини в справі від 04.09.2014. URL: http://www.menschenrechte.ac.at/orig/14_5/Trabelsi.pdf.
8. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/stru#Stru
9. Цивільний кодекс: Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV// База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru#Stru
10. Рішення Конституційного Суду України від 03.02.2009 № v003p710-09 // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-09