Економічні науки

УДК 658.15

Негода Владислава Вікторівна

студент

Київського національного університету технологій і дизайну 

УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Анотація. В статті досліджено і запропоновано теоретичні підходи та заходи щодо вдосконалення кредитної політики комерційного банку.

Ключові слова: кредитна політика, портфель банку, фінансова стійкість, ліквідність, кредитні ризики.

Банківська кредитна політика – це визначальний чинник, що з одного боку впливає на фінансову стійкість, а також на рівень ризикованості та доходності діяльності банківських установ, а з іншого – зумовлює рівень доступності кредитних ресурсів в економіці. Від специфіки кредитних політик фінансово-кредитних установ, що формують банківську систему, залежать можливості доступу до кредитного капіталу з боку зацікавлених малих підприємств, корпоративного сегменту, домогосподарств. А доступність кредитних ресурсів, в свою чергу, зумовлює можливості розвитку (зокрема – інноваційного) національної соціально-економічної системи. Саме тому питання удосконалення кредитної політики комерційних банків є актуальним та своєчасним для українських реалій, в яких і досі зберігається проблема недостатньої доступності банківського кредиту як для фізичних, так і для юридичних осіб, що суттєво гальмує інноваційний розвиток.

Над вивченням специфіки банківської кредитної політики працювали наступні вітчизняні вчені: Корпанюк А.М. та Цуркан А.О. [1], Костак З.Р. [2], Савенкова Т.Б. та Тодосейчук А.С. [3], Сенковська О.С. [4], Сорока А.В. та Колесникова А.Р. [5] та ін. Втім, робіт, присвячених вдосконаленню банківської кредитної політики в сучасних умовах все ще бракує.

Мета статті – вивчення різних підходів до визначення змісту кредитної політики банку та розробка шляхів її удосконалення в сучасних умовах.

Кредитна політика банку охоплює найважливіші складові та принципи організації банківської діяльності в сфері кредитування. Саме кредитною політикою визначається спектр кредитних продуктів компанії, перелік вимог до позичальників того чи іншого типу, умови кредитування та інші аспекти кредитної діяльності. У вузькому розумінні під кредитною політикою банку зазвичай мається на увазі політика управління кредитним портфелем банківської установи. Втім, розглядати її необхідно ширше, з точки зору стратегії та місії банківської організації, оскільки кредитування є основним напрямом банківської діяльності.

Розглянемо, який зміст вкладають в зазначену дефініцію вітчизняні фахівці.

Так, Корпанюк А.М. та Цуркан А.О. розглядають кредитну політику як функцію реалізації кредитного потенціалу банківської установи, справедливо зауважуючи, що кредитна політика банку повинна ґрунтуватись на його кредитному потенціалі як сукупності джерел фінансового забезпечення кредитної діяльності. В процесі розробки кредитної політики необхідно враховувати особливості кредитного потенціалу конкретного банку на основі ґрунтовного аналізу новітніх форм організації процесу кредитування, що повинно слугувати основою для оптимізації кредитної діяльності з огляду, з одного боку, на кон’юнктуру ринку банківського кредитування, а з іншого – на регулятивні норми та нормативи [1].

Костак З.Р. визначає кредитну політику як стратегію і тактику банківської установи в сфері залучення коштів та їх подальшого спрямування на кредитування позичальників на принципах поверненості, платності, терміновості, забезпеченості та цільового призначення [1]. Такий підхід до визначення кредитної політики є дискусійним, оскільки, по-перше, він занадто розширює змістовне поле дефініції „кредитна політика”, ототожнюючи її з більш широким та комплексним поняттям кредитно-депозитної політики, а по-друге, він неправомірно ототожнює поняття політики з поняттями стратегії і тактики. Також недоцільним вбачається перерахування в даному контексті всіх п’яти принципів кредитування, оскільки принцип забезпеченості та принцип цільового призначення не є обов’язковими для деяких кредитних продуктів.

Савенкова Т.Б. та Тодосейчук А.С. дають визначення кредитній політиці комерційного банку з точки зору системного підходу, розглядаючи її як систему заходів, здійснюваних банківською установою з метою досягнення визначених фінансових результатів [3]. Втім, на наш погляд, стосовно мети кредитної політики цей погляд є недостатньо комплексним, тому мету досягнення визначених фінансових результатів краще замінити на мету досягнення цільових показників у сфері кредитування, які охоплюють не тільки результати кредитної діяльності та її ефективність, але й показники фінансової стійкості, ліквідності та рівня ризику кредитного портфелю.

Як справедливо вказують Савенкова Т.Б. та Тодосейчук А.С., кредитна політика банку визначає комплекс загальних принципів кредитування, спектр кредитних продуктів, особливості кредитних процедур тощо. Її роль вони вбачають, і з цим не можна не погодитись, у визначенні загальних напрямків удосконалення та розвитку економічної діяльності банківської установи в процесі залучення кредитних ресурсів та надання кредитних продуктів, а також в процесі розвитку та підвищення ефективності кредитного процесу [3].

Сенковська О.С. обґрунтовує погляд на кредитну політику банку як на складову філософії банківської діяльності, якою визначається внутрішньобанківська процедура ухвалення кредитних угод, моніторинг кредитного портфелю, документообіг в сфері кредитування, робота з проблемними позиками, процедура встановлення кредитних відсоткових ставок. Головною метою банківської кредитної політики Сенковська О.С. справедливо визначає досягнення комерційного зростання банку в результаті зміцнення та підвищення рівня надійності кредитного портфелю банківської установи [4].

Сорока А.В. та Колесникова А.Р. розглядають кредитну політику банку як основу кредитного ризик-менеджменту. Втім, погляд на кредитну політику зазначених авторів не є занадто вузьким, оскільки вони вказують, що банківська кредитна політика слугує основою для банківського планування, регулювання, контролю та раціональної організації взаємовідносин між банком та позичальниками в процесі зворотного руху кредитних ресурсів [5].

Таким чином, ми можемо констатувати відсутність єдиного погляду на кредитну політику банку у вітчизняній науковій спільноті. Різноманіття акцентів, що робляться у процесі визначення змістовного поля дефініції „кредитна політика” зумовлене різноманіттям проблем у сфері кредитної політики, з якими стикаються вітчизняні банківські установи.

Серед основних проблем у сфері банківської кредитної політики вказані вище автори розглядають наступні:

• високий рівень формалізації кредитних процесів в більшості банківських установ та обмежуючий характер кредитної політики, що негативно впливає на її ефективність;
• диспропорції в структурі кредитного потенціалу банківських установ;
• недостатня обґрунтованість рішень в сфері оцінки заставного майна;
• недостатня гнучкість та адаптивність кредитної політики до змін в загальноекономічному середовищі;
• значний рівень ризику недотримання позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитною угодою;
• недостатня диверсифікованість кредитних операцій [1-5].

1Кредитна політика потрібна банкам так, як дає змогу регулювати, управляти, раціонально організувати взаємини між банком і його клієнтами із залученням ресурсів на поворотній основі та їх інвестування в частині кредитування клієнтів банку.

Важливо також підкреслити, що кредитна політика є основою управління ризиками в діяльності банку.

Основою під час вибору виду кредитної політики є стратегія банку. Вона повинна бути зорієнтована на зростання капіталу банку, збільшення доходів, тому під час визначення стратегії, банки розробляють індивідуальні підходи до кредитування відповідних позичальників і надання позик юридичним особам та населенню.

На сьогоднішній день одним з основних методів розповсюдження кредитних продуктів в умовах жорсткої конкуренції в банківському секторіі є персональні продажі.

В процесі здійснення персонального продажу менеджери банку повинні особисто переконати потенційного покупця віддати превагу кредитному продукту саме їхнього банку. В умовах насиченості рекламою і іншими маркетинговими методами персональні продажі кредитних продуктів залишаються одним з не багатьох ефективних способів збільшення об’ємів і якості кредитних операцій [7].

Система стимулювання, або комунікаційна стратегія, є наступним елементом маркетингової стратегії комерційних банків. Банк повинен бути зацікавлений в створенні і підтримці сприятливого іміджу своїх кредитних продуктів в очах реальних і потенційних клієнтів.

Наступний елемент комунікаційної стратегії – public Relations (PR), що припускає цілеспрямовану діяльність банку на вироблення досягнення взаєморозуміння з навколишніми його суб’єктами з метою доброзичливого відношення до своєї діяльності. В основі PR лежить уміння і бажання налагодити контакт, вигідних зв’язок з громадськістю.

Рекламна політика є сукупністю всієї діяльності банківської установи, яка проводиться з метою завоювання нових ринків, збільшення об’єму реалізації послуг, підвищення авторитету банку, що приводить до виконання довгострокових і короткострокових цілей.

Ґрунтуючись на вітчизняному і світовому досвіді, О.О. Любар [6] для оптимізації кредитної політики в методологічному плані рекомендує таку схему формування кредитної політики банку: загальні положення та цілі кредитної політики; процес управління кредитними; організація кредитного процесу на різних етапах реалізації кредитного договору; банківський контроль і управління кредитним процесом.

Дана теоретична модель, на думку автора [5], зумовлена методологічно обов’язковими умовами у процесі формування кредитної політики і організації кредитного процесу та повинна включати: загальні положення і цілі кредитної політики, що визначають стратегії банку у сфері кредитування. Подальші напрями, на думку цього ж ученого, визначають тактику банку в частині управління кредитними операціями з боку персоналу банку; деталізують конкретні операції і підходи до організації кредитного процесу на різних етапах виконання кредитного договору банку з клієнтом, а також передбачають систему заходів управління кредитним процесом та контролю над ним.

Кожен напрям теоретичної можелі формування кредитної політики тісно пов’язаний з останніми і є обов’язковим для формування кредитної політики й організації кредитного процесу, що потрібно для розкриття суті оптимальної кредитної політики.

Зважаючи на вищенаведене, пропонуються такі шляхи оптимізації кредитної політики (табл. 1).

Таблиця 1

Шляхи оптимізації кредитної політики

Джерело: складено на основі [8]

Вдосконалення кредитної політики банків у сучасних умовах також має передбачати такі заходи, як:

• підвищення стабільності банків;
• поліпшення якості кредитного портфеля;
• покращення структури активів банків;
• забезпечення інтересів вкладників банків;
• підвищення іміджу банку;
• формування кредитної інфраструктури.

Отже, з вищенаведеного можна винести, що кредитну політику комерційного банку потрібно спрямовувати як на зростання обсягів активів, так і на підвищення їх якості.

Шляхи удосконалення банківської кредитної політики, з урахуванням вищевказаних проблем, мають охоплювати наступні напрямки:

• підвищення уваги до вивчення потенційних та фактичних позичальників банку, структурування за ключовими ознаками з метою формування актуального портрету позичальника за різними кредитними продуктами;
• розвиток кредитного потенціалу банку у відповідності до актуальних напрямків розвитку кредитного ринку як з позицій попиту (виявлення груп позичальників, що відчувають брак кредитних коштів), так і з позицій пропозиції (тобто кредитних продуктів, надаваних банками-конкурентами);
• підвищення рівня гнучкості протоколів надання кредитних послуг у відповідності до змін на кредитному ринку;
• аналіз спектру надаваних кредитних продуктів з точки зору відповідності цілям кредитної політики у відповідності до їх пріоритетності;
• забезпечення контролю з боку вищих ланок банківського менеджменту за тими кредитними продуктами, за якими спостерігаються найбільші проблеми;
• підвищення уваги до процедур страхування кредитних ризиків, їх диверсифікації та інших інструментів ризик-менеджменту.

На основі проведеного дослідження було встановлено, що кредитна політика комерційного банку як елемент загальної банківської політики є сукупністю як стратегічних, так і тактичних рішень, які визначають перспективні та поточні цілі кредитування, його параметри, процедуру, та реалізується через кредитний механізм.

Оскільки на сучасному етапі розвитку економіки кредитні організації є одними з основних учасників ринку валюти та фондового ринку, пропонують клієнтам різноманітні види нових банківських продуктів, які постійно розширяються у зв’язку з розвитком інноваційних технологій, то для обґрунтованого, раціонального та ефективного використання всіх елементів кредитного механізму банками має розроблятися відповідна кредитна політика, так як від неї залежить успішна діяльність банку в довгостроковій перспективі.

Розроблені шляхи удосконалення банківської кредитної політики, які враховують актуальні проблеми, що негативно вливають на рівень ефективності останньої, покликані не тільки покращити показники банківської діяльності (зокрема, показники доходності кредитної діяльності, фінансової стійкості та ліквідності банківських установ), але й підвищити рівень доступності кредитних ресурсів для позичальників різних типів.

Кожен банк має розумно підходити до розробки індивідуальної політики, та виражати конкретні потреби цього банку. Для того щоб кредитна політика банку стала максимально ефективною вона повинна визначати, як структурно-функціональну цілісність деяких елементів (цілей, завдань, принципів, технології, організації), взаємодія яких, дозволяє забезпечити найбільш ефективну стратегію діяльності банку на ринку кредитних послуг.

Література

1. Корпанюк А.М. та Цуркан А.О. Кредитна політика комерційного банку та напрями її удосконалення. URL: http://repository.vsau.org/getfile.php/18796.pdf
2. Костак З.Р. Особливості формування кредитної політики банку. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/osoblivosti-formuvannya-kreditnoyi-politiki-banku/viewer
3. Савенкова Т.Б. та Тодосейчук А.С. Кредитна політика комерційного банку. URL: http://www.rusnauka.com/34_NIEK_2010/Economics/75319.doc.htm
4. Сенковська О.С. Вдосконалення ефективності кредитної політики комерційного банку в сучасних умовах. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/vdoskonalennya-efektivnosti-kreditnoyi-politiki-komertsiynogo-banku-v-suchasnih-umovah
5. Сорока А.В. та Колесникова А.Р. Кредитна політика банку як основа управління кредитним ризиком. URL: http://www.molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/4/178.pdf
6. Любар О.О. Кредитна політика банків: види та моделі. Вісник університету Банківської справи Національного банку України. 2020. № 3 (9). С. 183-185.
7. Герасимович А. М. Облік і аудит у банках: підручник/ А. М. Герасимович, Л. М. Кіндрацька, Т. В. Кривовяз. КНЕУ, 2018. 143 c.
8. Грушко В.І., Іваненко Т. Оптимізація структури кредитного портфеля комерційного банку. Вісник НБУ. 2019. № 2. С. 28–32.