Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження: особи, які підлягають захисту та роль Служби безпеки України у застосуванні заходів безпеки
Анотація: Дана стаття передбачає собою дослідження важливості теми забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні та роль СБУ у їх реалізації.
Бібліографічний опис статті:
Назарій Ярмошик. Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження: особи, які підлягають захисту та роль Служби безпеки України у застосуванні заходів безпеки//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2021. - №9. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2021/9/14-8/
Юридичні науки
Ярмошик Назарій Олегович
студент
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: ОСОБИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАХИСТУ ТА РОЛЬ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У ЗАСТОСУВАННІ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ
Анотація. Дана стаття передбачає собою дослідження важливості теми забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні та роль СБУ у їх реалізації.
Ключові слова: кримінальне провадження, кримінальне судочинство, Кримінальний кодекс України, забезпечення безпеки учасників кримінального процесу, система заходів забезпечення безпеки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Системно-структурний аналіз заходів та системи забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження є об’єктом дослідження наукових праць багатьох науковців та правників, зокрема ,таких як Зеленецький В.С., Куркін М.В., Гриньків О. О., Юнусов А. А. та інших.
Постановка проблеми. Метою даної статті є дослідження такого явища, як забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження, а саме – поняття, системи заходів, а також осіб, на яких поширюється забезпечення безпеки та суб’єктів, що його здійснюють.
Виклад основного матеріалу. Ефективність кримінального судочинства багато в чому залежить від повноти та всебічного розслідування обставин справи, встановлення фактів та відомостей, що дозволяють правильно оцінити докази та прийняти рішення у конкретному провадженні. Саме тому важливим є захист осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, задля недопущення деформації матеріалів провадження, а також задля реалізації загальних засад кримінального провадження.
Правову основу забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження складають:
- Кримінальний процесуальний кодекс України від 05.04.2001 р.
- Кримінальний кодекс України від 13.04.2012 р.
- Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 р.
- Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р. та ін. спеціальні акти.
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) не повторює, як це було у КПК 1960 року, положення законів, а навпаки – доповнює та розширює систему заходів безпеки, передбачає інші процесуальні можливості для захисту учасників кримінального провадження від протиправного впливу. Положення, які стосуються заходів безпеки в кримінальному провадженні, передбачено в нормах, які містяться в главах 1, 2, 3, 18, 19, 20, 21, 24, 26, 27, 28, 43 КПК України [5, c. 88]. Чинний КПК України, вищезазначені закони передбачають спеціальні заходи щодо забезпечення безпеки осіб, котрі потрапили у сферу кримінального процесу, – це здійснення правових, організаційних, технічних або інших заходів, спрямованих на захист життя, здоров’я, житла, майна, честі, гідності таких осіб від протиправних посягань із метою створення комфортних умов для здійснення й забезпечення правосуддя [6, c. 127].
Суб’єктів забезпечення безпеки можна розділити на 2 групи:
- Особи, що підлягають захисту.
- Органи та службові особи, до функціональних обов’язків яких відноситься застосування заходів безпеки.
Якщо розглядати першу категорію, то вона регулюється ст.2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» [3].
При цьому права та обов’язки осіб, взятих під захист визначаються Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» [13].
Рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів. Рішення про застосування заходів безпеки може бути прийнято слідчим суддею у випадках, передбачених статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України [3].
Щодо другої категорії (органи та службові особи, до функціональних обов’язків яких відноситься застосування заходів безпеки):
Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, органи Національної поліції або Національне антикорупційне бюро України [3].
В структурі майже кожного правоохоронного органу України функціонує спецпідрозділ, який займається захистом свідків. Як правило, захист свідків здійснюється шляхом забезпечення фізичної особистої охорони.
Зокрема у структурі Служби безпеки України існує центр спеціальних операцій «А». Окрім припинення терактів і дій, які загрожують національній безпеці, бійці захищають учасників судових процесів. Такий захист може знадобитися суддям або свідкам у гучних кримінальних провадженнях.
Найбільш яскраво демонструє роботу Служби безпеки України при забезпеченні безпеки суб’єктів кримінального провадження у таких епізодах як :
4 березня 2009 року співробітники центру спеціальних операцій «А» забезпечували фізичний захист співробітників Служби безпеки України під час проведення слідчих дій і виїмку документів в офісі компанії «Нафтогаз України» та при проведенні слідчих дій і виїмці документів в офісі компанії «Укртрансгаз» у зв’язку із порушенням кримінальної справу за фактом розкрадання посадовими особами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» природного газу.
13 лютого 2013 в будівлі Апеляційного суду Києва, співробітники спецпідрозділу забезпечували фізичний захист судді Печерського районного суду Києва Оксани Царевич, яка вела судовий процес через попередню спробу нападу на учасників судового процесу у справі про вбивство депутата Верховної Ради Євгена Щербаня.
Права та обов’язки органів, які забезпечують безпеку осіб, взятих під захист знаходяться у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», а також у Законі України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
В юридичній літературі можна зустріти класифікацію заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист, на два види: 1) процесуальні і спеціальні (або їх ще називають непроцесуальні); 2) загальні та спеціальні. Проте закон не розділяє ці заходи відповідно до вищезазначеної класифікації. До заходів забезпечення безпеки відповідно законодавства України відносяться [3]:
- Особиста охорона, охорона житла і майна;
- Видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
- Встановлення телефону за місцем проживання;
- Тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку;
- Переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання;
- Забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту;
Наприклад, забезпечення особистої охорони, охорона житла і майна покладено на спеціальні підрозділи МВС України або СБУ. Даний захід забезпечення безпеки осіб застосовується найчастіше та є досить простим, хоча водночас має певні недоліки, оскільки будь-які витрати, пов’язані із забезпечення охорони особи чи її житла здійснюється за рахунок цієї особи. Особиста охорона не у всіх випадках її застосування є надійним заходом захисту, адже постійна охорона особи не може здійснюватися усюди та безперервно, а також на законодавчому рівні не розроблено механізм реалізації даного засобу захисту.
Приводом для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки працівника суду або правоохоронного органу та його близьких родичів може бути [3]:
а) заява працівника або його близького родича;
б) звернення керівника відповідного державного органу;
в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу і майну осіб, які підлягають захисту.
Підсумовуючи вищевказане, можна зазначити, попри те, що в Україні нині існують ефективні підрозділи які забезпечують безпеку суб’єктів кримінального провадження, зокрема центр спеціальних операцій «А» Служби безпеки України, попри це існує головна проблема у відсутності єдиного органу, який мав би основним своїм завданням поставити саме забезпечення безпеки осіб, взятих під захист (як до 7 листопада 2015 року це був спеціальний підрозділ судової міліції МВС України «Грифон»). Отже, є нагальна потреба у створенні спеціального підрозділу, основним завданням якого має бути забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства і чисельність співробітників цього підрозділу має бути більшою за чисельність осіб, які потребують захисту. Враховуючи зазначене, в Україні назріла нагальна потреба у прийнятті Єдиної державної програми захисту учасників кримінального судочинства, що має базуватись на міжнародному досвіді у сфері забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, та містити чіткі визначення понять й алгоритмів дій у цій сфері.
Література
- Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
- Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» № 3782-ХІІ від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994. № 11. Ст. 51.
- Орлеан А. Процедура забезпечення безпеки учасників кримінального провадження: адаптація законодавства україни до європейських стандартів. Актуальні проблеми правознавства. 2016. Вип. 3 (7). С. 87-92.
- Копетюк М. Особливості забезпечення безпеки осіб у досудовому кримінальному провадженні. Історико-правовий часопис. 2013. № 2. С. 126–131.
- Юнусов А. А. Обережение участников уголовного процесса и их ближних: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Н. Новгород, 1998. 168 с.
- Зеленецький В.С. Куркін М.В. Поняття безпеки та її забезпечення учасниками кримінального процесу // Університет внутрішніх справ. Вісник. Х., 1997. С. 84-107.
- Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. К.: А.С.К., 2002. 1056 с.
Коментарі закрито.
To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science