Проблема відповідальності за сексуальне насильство, вчинене щодо неповнолітньої особи

Автор:

Анотація: У даній статті зазначено положення щодо законодавчого регулювання проблеми поведінки людини, яка залежить не тільки від виховання, а й від стандартів та вимог, встановлених у суспільстві. Стаття присвячена розгляду складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 153 ККУ. Піддаються аналізу елементи насильницьких кримінальних правопорушень сексуального характеру та їх кваліфікуючі ознаки. Звертається увага на особливості встановлення об'єктивної та суб'єктивної сторін кримінального правопорушення, виходячи з вікових особливостей неповнолітніх. Робиться висновок про необхідність уважного ставлення до такого, що впливає на ступінь провини обставини, як вік потерпілого, при вчиненні кримінального правопорушення неповнолітнім. Розглянута практика зарубіжних країн, таких як Швейцарія, Швеція, Данія, Голландія.

Бібліографічний опис статті:

. Проблема відповідальності за сексуальне насильство, вчинене щодо неповнолітньої особи//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2021. - №10. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2021/10/08-5/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No10 октябрь 2021

Юридичні науки

Лукашенко Максим Ігорович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

 ПРОБЛЕМА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО, ВЧИНЕНЕ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ

Анотація. У даній статті зазначено положення щодо законодавчого регулювання проблеми поведінки людини, яка залежить не тільки від виховання, а й від стандартів та вимог, встановлених у суспільстві. Стаття присвячена розгляду складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 153 ККУ. Піддаються аналізу елементи насильницьких кримінальних правопорушень сексуального характеру та їх кваліфікуючі ознаки. Звертається увага на особливості встановлення об’єктивної та суб’єктивної сторін кримінального правопорушення, виходячи з вікових особливостей неповнолітніх. Робиться висновок про необхідність уважного ставлення до такого, що впливає на ступінь провини обставини, як вік потерпілого, при вчиненні кримінального правопорушення неповнолітнім. Розглянута практика зарубіжних країн, таких як Швейцарія, Швеція, Данія, Голландія.

Ключові слова: неповнолітні, сексуальне насильство, кримінальні правопорушення щодо неповнолітніх, сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.

Виклад основного матеріалу. В останні роки дослідниками відзначається падіння моральних принципів та духовних орієнтирів в суспільстві, що виявляється в деформації статевої моралі, наслідком якої є різке зниження віку вступу в статеві відносини.

Має місце в даний час значне розширення проблеми сексуальної злочинності щодо неповнолітніх, що викликає реакцію не тільки громадськості, а й законодавця, яким були внесені відповідні зміни до норм кримінального та кримінально-процесуального закону.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі – ККУ) передбачене кримінальне правопорушення, а саме сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи [1].

Повноліття – головний віковий поріг, який дає громадянину всіх передбачених законом права та обов’язки. Для кримінальних правопорушень проти статевої недоторканості особи це дуже важливий поріг.

Об’єктом посягання є статева свобода та статева недоторканість особи [2]. Тим часом, якщо сексуальне посягання вчинене щодо повнолітньої особи, об’єктом кримінального правопорушення буде і статева свобода, і статева недоторканість, якщо ж відносно неповнолітнього – таким об’єктом слід вважати тільки статеву недоторканість. Така позиція розділяється не всіма вченими. Зокрема, А. Б. Баумштейн вважає, що поділ статевої недоторканності і статевої свободи в кримінальному праві є штучним.

Основним аргументом, що показує неспроможність наведеного твердження в разі вчинення сексуального насильства по відношенню до неповнолітнього, є сумнівність застосування до нього категорії «статева свобода». Загальновідомо, що самостійна реалізація особистістю своїх прав в сексуальній сфері можлива лише при досягненні повноліття. Виходячи з того, що передчасні статеві стосунки негативно позначаються як на фізичному, так і моральному розвитку неповнолітніх, статева недоторканість є їх правом не піддаватися залученню в такі відносини. У зв’язку з цим викликає заперечення і твердження А. М. Мартіросьян, котра зараховує до основних і найбільш важливих об’єктів кримінально-правової охорони при насильницьких статевих кримінальних правопорушень щодо неповнолітніх інтереси їх гармонійного розвитку, а лише до додаткових (факультативним) – їх статеву недоторканість [3, с. 87]. В даному випадку автором не врахований причинно-наслідковий зв’язок, оскільки порушення інтересів неповнолітніх в нормальному фізіологічному, психологічному і моральному розвитку є результатом (наслідком), а не причиною (підставою) посягання на їх статеву недоторканність. Саме тому статева недоторканість неповнолітніх має повну неможливість, абсолютну правову заборону сексуальних відносин.

Що стосується загрози застосування насильства, то погляди вчених на її характер при здійсненні сексуального насильства різняться. Так, на думку В. І. Комісарова і Е. В. Ляліна, криміналістичне поняття психічного насильства ширше кримінально-правового та може включати в себе, наприклад, загрозу розголошення компрометуючих потерпілого відомостей з метою зломити його опір.

Вірним є думка вчених, які вважають, що загроза у складі сексуального насильства передбачає загрозу застосування фізичного насильства, наступ якого в разі непокори сприймається потерпілим як неминуче [4, с. 282-283]. Сильним аргументом необхідності саме такого підходу до розуміння загрози є твердження Л. А. Андрєєвої про те, що законодавець, встановивши санкцію з настільки високим мінімумом покарання, підтверджує тим самим, що цим складом охоплюються тільки ті дії, які становлять значну суспільну небезпеку. Автор справедливо вважає, що загроза перед майбутнім злом ставить жертву в такі умови, коли вона, як правило, не може прийняти заходів до запобігання загрозі, а тому змушена підкоритися. Тільки така загроза за силою впливу може бути прирівняна до фізичного примусу і здатна паралізувати волю дій потерпілого. Спосіб загрози значення не має, але загроза має бути реальною, безпосередньою.

По суті, спонуканння – це не насильницьке сексуальне кримінальне правопорушення, а недобровільне [5, с. 78]. Насильство (або загроза його застосування) направлено на придушення волі потерпілого, тобто, виконує функціональну роль, будучи у зв’язку з цією обов’язковою, конструктивною ознакою сексуального насильства.

У свою чергу, під безпорадним станом при сексуальному насильстві слід розуміти такий стан особи, при якому вона не могла з яких-небудь причин чинити опір злочинцю або не розуміла характеру і значення скоєних з нею сексуальних дій. У справах даної категорії найбільш поширеним є спосіб приведення у безпорадний стан шляхом фізичного впливу, приведення в безпам’ятство за допомогою алкоголю тощо, а також за допомогою використання безпорадного стану жертви, яка в силу фізичного або психічного складу не в силах чинити опір ґвалтівнику, наприклад в силу малолітнього віку. При цьому, малолітній вік потерпілих сам по собі не може розглядатися як дійсно безпорадний стан. Дана ознака більшою мірою має на увазі нерозуміння значення сексуальних відносин і незнання наслідків здійснення таких дій.

Г. П. Краснюк, відзначаючи, що для правильної кваліфікації вчиненого діяння необхідно достовірне встановлення згоди неповнолітнього потерпілого на вчинення щодо нього дій сексуального характеру, вказує наступні можливі варіанти дійсної або уявної згоди потерпілого: без примусу при розумінні характеру і значення здійснюються з ним дій; під примусом внаслідок погроз, шантажу з боку злочинця; лише для того, щоб уникнути фізичного насильства або погроз його застосування; у зв’язку з нерозумінням характеру і значення скоєних з ним дій; згода (заперечення) не була виражена внаслідок малолітнього віку, безпорадного стану або розумової відсталості.

У кожному разі з’ясування підлягає дійсна причина згоди потерпілого. Слід підкреслити, що згода малолітніх на вчинення з ними сексуальних дій не є юридично значимим для кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки малолітня особа:

  • по-перше, залежить від більш старшого за віком особи, а значить, не володіє свободою волі;
  • по-друге, в силу функціональної незрілості не усвідомлює значення сексуальних дій;
  • по-третє, не в змозі передбачити в повній мірі всі негативні для нього наслідки скоєних щодо нього дій [4, с. 284].

Таким чином, безпорадність малолітніх проявляється в тому, що вони не здатні захистити себе, в силу віку не розуміють значення того, що відбувається або не сприймають те, що відбувається як насильство, можуть вважати, що відбувається гра, норма, не знати, що це погано. У зв’язку з цим навряд чи справедливим є твердження В. А. Брусенцева, яка виділяє в якості критерію розмежування насильницьких і ненасильницьких кримінальних правопорушень проти статевої недоторканності психічне ставлення потерпілого до здійснюваних з ним дій. Дії сексуального характеру при видимій добровільності слід розцінювати як насильницьке сексуальне посягання у разі, коли жертва в силу свого малолітнього віку і недостатнього психічного і фізичного розвитку не могла розуміти характер і значення скоєних з нею дій.

Кримінальним законом передбачена підвищена відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, потерпілими від яких є неповнолітні. Це обумовлено тим, що неповнолітні не тільки не здатні в належному ступені усвідомлювати всі негативні (найближчі та віддалені) наслідки реалізації сексуальних відносин, але і не можуть в повній мірі самостійно протистояти злочинним посяганням, які відносяться у зв’язку з цим до одних з найбільш небезпечних. З цієї точки зору вважається, що на кваліфікацію вчиненого не впливає вік винного, оскільки незалежно від цього інтереси неповнолітнього порушуються.

Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення розкривається в теорії кримінального права за допомогою таких юридичних категорій, як вина, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Так само варто розглянути для порівняння деякі правила положення зарубіжного законодавства, а саме особливій охороні від сексуальних кримінальних правопорушень по КК Швейцарії підлягають неповнолітні особи як жіночого, так і чоловічої статі, які не досягли шістнадцятирічного віку: «Хто робить сексуальну дію з дитиною молодше шістнадцяти років … » (ст. 187).

Велику увагу Кримінальний кодекс Швеції приділяє захисту неповнолітніх від сексуальних посягань. Так, він встановлює більш жорстке покарання щодо особи, «яке шляхом примусу, спокушанням або іншого неправомірного впливу схиляє особу віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років зробити або брати участь у дії, що має сексуальне підґрунтя, або дії, які становить елемент виробництва порнографічних зображень при інших обставин, що не відносяться до виробництва зображення». Під сексуальною експлуатацією неповнолітнього закон розуміє вчинення статевого акту з дитиною, яка не досягла п’ятнадцяти років. Навіть за дотику сексуального характеру – «сексуальне чіпляння» – щодо дитини, яка не досягла п’ятнадцятирічного віку, при відсутності ознак сексуальної експлуатації, передбачається відповідне покарання [6].

При цьому, практично всі законодавці світу розглядають незаконні статеві зносини з неповнолітнім і статеве зазіхання на малолітнього як два різних за ступенем суспільної небезпечності і за своєю юридичною конструкцією діяння. Тільки законодавства Данії та Голландії не виділяють неповнолітніх в особливу категорію потерпілих від статевих злочинів. Кримінальними законами більшості зарубіжних країн передбачено більш суворе покарання за вчинення насильницьких статевих злочинів відносно неповнолітніх. Разом з тим КК Данії [7] і Голландії [8] положення про посилення покарання за аналізовані види злочинів за умови їх вчинення відносно неповнолітніх не містять. Також незрозуміло і те, що законодавці Японії і Республіки Польща, виділивши неповнолітніх в особливу категорію потерпілих, не передбачили посилення покарання за посягання на них.

Висновок. Таким чином, по відношенню до неповнолітніх справедливим є твердження Ч. Беккаріа, що дієвість покарання визначається не жорстокістю покарання, а його неминучістю. Вважаємо, що питання про застосування щодо неповнолітніх кримінально-правових заходів в кожному конкретному випадку має вирішуватися в особливій мірі ретельно і строго індивідуально, виходячи з обставин кримінальної справи і особистості неповнолітнього. При здійсненні правосуддя особливий кримінально-правовий захист прав і законних інтересів, які вчинили кримінальні правопорушення щодо неповнолітніх повинні базуватися на нормах Конституції, а також на принципах і нормах міжнародного права.

Література

  1. Кримінальний кодекс України: Закон України № 2341-III від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 25-26. Ст.131 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
  2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 4-е вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С. С. Яценко. К.: А.С.К., 2005. 848 с.
  3. Дудоров О.О. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (основні положення кримінально-правової характеристики): практичний порадник. Сєвєродонецьк: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2018. 92 с.
  4. Ігор Чугуніков Зґвалтування і сексуальне насильство та примушування до вступу в статевий зв’язок: проблеми розмежування. Підприємство, господарство і право. Кримінальне право. 5/2020. С. 280-287
  5. Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти. Навчально-методичний посібник / Андрєєнкова В.Л., Байдик В.В., Войцях Т.В., Калашник О.А. та ін. К.: ФОП Нічога С.О. 2020. 196 с.
  6. Кримінальний кодекс Швеції / під ред. Н. Ф. Кузнєцової, С.С.Беляева. СПб., 2001.
  7. Кримінальний кодекс Данії. СПб., 2001.
  8. Кримінальний кодекс Голландії: 2-е вид. / Під ред. Б.В. Волженкіна. СПб., 2001.

Перегляди: 150

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат