Аналіз впровадження інституту медіації в Україні

Автор:

Анотація: Досліджено проект Закону “Про медіацію” №3504 (у редакції від 19.05.2020), висвітлені його переваги та недоліки, проведено порівняльний аналіз іноземного законодавства щодо медіації, надано рекомендації щодо покращення законопроекту.

Бібліографічний опис статті:

. Аналіз впровадження інституту медіації в Україні//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2020. - №11. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2020/11/analiz-vprovadzhennya-institutu-mediatsiyi-v-ukrayini/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No11 листопад 2020

Юридичні науки

УДК 347.965.42(477)

Коваль Євген Олегович

студент спеціальності «Міжнародне право»

Київського національного університету імені Тараса Шевченка 

АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ МЕДІАЦІЇ В УКРАЇНІ

Анотація. Досліджено проект Закону “Про медіацію” №3504 (у редакції від 19.05.2020), висвітлені його переваги та недоліки, проведено порівняльний аналіз іноземного законодавства щодо медіації, надано рекомендації щодо покращення законопроекту.

Ключові слова: альтернативне вирішення спорів (АВС), медіація, медіатор.

Постановка проблеми. Альтернативне вирішення спорів (АВС), тобто врегулювання спорів сторонами без звернення до суду, отримує все більше розповсюдження у сучасному світі. До основних видів АВС відносять переговори, фасилітацію, арбітраж та медіацію. Медіація має ряд переваг перед судовим розглядом, серед яких можна зазначити: конфіденційність, швидкість, економію коштів, свободу сторін у виборі медіатора, вплив сторін на кінцеву угоду за результатами переговорів, збереження ділових відносин між сторонами. В Україні інститут медіації жодним чином не врегульований на законодавчому рівні, що гальмує його розвиток, негативно впливає на завантаженість судів та ефективність вирішення спорів. Важливим у цьому контексті є проект закону “Про медіацію” №3504 (у редакції від 19.05.2020) [1], який був прийнятий у першому читанні у липні 2020 року (далі – законопроект). Прийняття юридично грамотного нормативного акту щодо медіації необхідне для успішного запровадження інституту медіації в Україні.

Виклад основного матеріалу. Законопроект складається з 20 статей, має 4 розділи. Розділ Ⅰ містить загальні положення. Розділ ІІ присвячений статусу медіатора. Розділ ІІІ врегульовує процедуру проведення медіації. До розділу ІV увійшли прикінцеві та перехідні положення, що стосуються внесення змін до інших законів.

У ст. 1 законопроект надає таке визначення медіації: добровільна, позасудова, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів. Відповідно, можна виокремити такі ознаки медіації: добровільність, конфіденційність, чітка структура процедури медіації, врегулювання конфлікту (спору) шляхом переговорів за допомогою медіатора. Проаналізуємо кожну з цих ознак окремо.

Добровільність медіації полягає в тому, що сторони самі вирішують, чи звертатися їм до медіації. Ніхто, у тому числі суд, не може зобов’язати до медіації. Натомість, законопроект передбачає стимулювання звернення сторін до медіації. По-перше, у перехідних положеннях зазначено про внесення змін до процесуальних кодексів: тепер під час підготовчого засідання суд буде зобов’язаний з’ясувати, чи бажають сторони провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації. Це сприятиме інформування сторін про можливість проведення такої процедури як медіація. По-друге, якщо сторони під час розгляду справи в суді звернуться до медіації і вона виявиться успішною, позивачу повертатиметься 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Враховуючи перевантаженість українських судів, такі заохочувальні засоби до використання медіації однозначно матимуть позитивний вплив. До цього також можна було б додати повноваження суду роз’яснювати сторонам переваги та процедуру медіації. Законодавство багатьох іноземних держав передбачає заохочення сторін до використання медіації у цивільному і господарському процесі. У Великій Британії медіація добровільна, але сторони судового розгляду перед тим як подати позов до суду зобов’язанні спробувати вирішити спір за допомогою АВС, включаючи медіацію [2]. У випадку якщо одна із сторін безпідставно ухилялася від звернення до АВС, суд може покласти на неї судові витрати, не зважаючи на результат вирішення спору [3, CPR 44.2]. На суддів покладений обов’язок заохочувати сторін до АВС [3, CPR 1.4.2 (e)]. У CША медіація не є обов’язковою, проте заохочується судами. Суди деяких штатів навіть можуть зобов’язати сторін до медіації у сімейних справах [4;5;6;7;8;9]. У Франції медіація добровільна, заохочується судами. Останнім часом у законодавство Франції були внесені зміни, спрямовані на заохочення до використання АВС [10;11]. Ст. 750-1 ЦПК Франції тепер передбачає обов’язок сторін перед тим як звертатися до суду спробувати врегулювати спір за допомогою АВС, якщо ціна позову менша, ніж 5000 євро. У Німеччині медіація добровільна, суд не може зобов’язати сторін до медіації. Що стосується заохочення, німецьке законодавство передбачає, що в позовній заяві має бути зазначено, чи спробували сторони вирішити спір за допомогою медіації або інших способів АВС [12, ст. 253 п. 3 (1)]. Також передбачена можливість суду зменшити судовий збір, якщо спір був врегульований за допомогою АВС. Таким чином, закріплені в законопроекті шляхи заохочення медіації відповідають практиці іноземних держав, пропонують ліберальний підхід, адже сторони жодним чином не зобов’язані звернутися до медіації або хоча б спробувати вирішити спір за допомогою АВС.

Така ознака медіації як конфіденційність закріплюється у ст. 5 законопроекту. Конфіденційною є вся інформація, що стосується медіації. Жодна із сторін медіації, медіатор, інші учасники медіації, а також організація, що забезпечує проведення медіації, не мають права розголошувати інформацію, що стосується медіації, без письмової згоди сторін медіації. Як виняток, інформація, що стосується медіації, може бути розкрита для запобігання заподіянню шкоди фізичному чи психічному здоров’ю особи або вчиненню кримінального правопорушення.

Чітка структура процедури медіації означає, що медіація проводиться впорядковано, поетапно, коли кожній стороні надається рівна можливість висловити своє бачення врегулювання спору, внести пропозиції та заперечення. Чітка структура медіації необхідна, щоб забезпечити ефективність переговірного процесу.

Врегулювання конфлікту (спору) шляхом переговорів за допомогою медіатора означає, що результат медіації досягається саме завдяки самим сторонам. Медіатор не висуває аргументи на користь жодної із сторін. Він не виносить рішення, як це робить суддя або арбітр. Медіатор має допомогти сторонам у знаходженні власного рішення шляхом діалогу, використовуючи цільові та спеціалізовані комунікаційні та переговорні методи [13, с. 7].

Визначення медіації, що міститься в законопроекті, не закріплює ряд важливих ознак медіації, а саме: медіація основується на угоді сторін; здійснюється незалежним і неупередженим медіатором; медіатор допомагає сторонам досягти їх власної угоди [13, с. 54]. Особливо важливим є наголосити на останній ознаці. Такий підхід закріплений у Директиві ЄС щодо медіації [14, ст. 3 (а)].

Відповідно до ст. 1 (2) законопроекту, медіатор – це незалежна, нейтральна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію і не має повноважень щодо прийняття рішення по суті конфлікту (спору). Розділ Ⅱ законопроекту цілком присвячений статусу медіатора. Важливо, що в законопроекті закріплені мінімальні вимоги до медіатора. Відповідно, медіатор має відповідати таким позитивним вимогам: мати вищу освіту; пройти базову підготовку у сфері медіації в Україні або за її межами. Така базова підготовка повинна включати не менш як 90 годин навчання медіатора, у тому числі 45 годин практичного навчання. У порівнянні з іншими країнами, такі мінімальні вимоги виявляються досить високими. Як правило, зарубіжні країни не закріплюють у законодавстві конкретні вимоги щодо кількості годин навчання медіатора або наявності вищої освіти, а такі мінімальні вимоги встановлюють інституції, які проводять навчання і сертифікацію медіаторів. У Великій Британії такі вимоги не врегульовані на законодавчому рівні, а Рада з цивільної медіації (недержавний орган, який реєструє медіаторів) встановлює мінімум у 24 години [15]. У США на законодавчому рівні не закріплені вимоги до медіатора. У ст. 131-5 ЦПК Франції закріплено ряд обов’язкових вимог, яким повинен відповідати медіатор, що призначається судом, проте конкретна кількість годин навчання не зазначена. Цікавим є підхід Німеччини, де серед обов’язкових вимог до медіатора закріплена лише загальна теоретична та практична підготовка у сфері медіації, яка забезпечує компетентність медіатора [16, ст. 5(1)]. Разом з цим законодавство Німеччина передбачає статус «сертифікованого медіатора» [16, ст. 5(2)]. Щоб отримати такий статус, медіатор повинен відповідати двом критеріям: успішно пройти спеціальну підготовку, яка включає не менше 120 годин як теоретичних, так і практичних занять; протягом підготовки або у межах одного року після успішного завершення підготовки, медіатор повинен взяти участь у підсумковому занятті, а також провести медіацію самостійно або у складі декількох медіаторів [17]. Україні варто звернути увагу на міжнародний досвід у сфері встановлення мінімальних вимог до медіатора. Доцільно було б запозичити модель Німеччини, де медіатором може бути будь-яка фізична особа, що має загальну підготовку, але разом з тим існує статус «сертифікованого медіатора», для якого передбачаються мінімальні вимоги, включаючи вищу освіту та певну кількість годин теоретичної і практичної підготовки. У такому випадку, не обмежується ані право сторін обрати медіатором будь-яку особу, яка їм до вподоби, ані доступ до професії медіатора осіб, які успішно працювали медіаторами до набрання чинності нового закону, але не відповідають його мінімальним вимогам. Альтернативно можна передбачити перехідний період, протягом якого згадані особи зможуть підвищити свою кваліфікацію до мінімальних вимог, не втрачаючи при цьому право працювати медіаторами.

Помітним недоліком законопроекту можна вважати те, що він не передбачає внесення змін до Закону України «Про нотаріат», з метою дозволити нотаріусам бути медіаторами. Справді, нотаріус – це професія, яка найбільш наближена до медіатора за своєю природою. Нотаріус, як і медіатор, у своїй професійній діяльності керується принципами конфіденційності, незалежності, об’єктивності та неупередженості [18]. Проте відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус не може виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів [19]. Внесення змін до ЗУ «Про нотаріат», які передбачатимуть надання нотаріусам права займатися професійною діяльністю у якості медіатора, сприятиме розвитку інституту медіації в Україні.

Для ефективного функціонування інституту медіації необхідно закріпити можливість зупинення судового розгляду справи, якщо сторони вирішують звернутися до медіації. Перехідні положення законопроекту передбачають внесення відповідних змін до процесуальних кодексів. Зокрема, тепер суд матиме право зупинити провадження у справі за зверненням обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації. Проте законопроект обмежує таке зупинення тридцятьма днями з дня постановлення ухвали судом. Таке обмеження медіації у часі видається не обґрунтованим і може негативно вплинути на ефективність медіації. Таким чином, доцільніше було б зупиняти судове провадження до припинення врегулювання спору за допомогою медіації.

Нарешті, законопроект не передбачає внесення змін до Цивільного Кодексу, з метою забезпечити переривання строку позовної давності у випадку звернення сторін до медіації ще до подачі позову до суду. На практиці може виникнути проблема, коли сторони звернулися до медіації ще до закінчення строку позовної давності, медіація проводилася протягом певного часу і виявилася безрезультатною, проте за цей час строк позовної давності закінчився, і позивач фактично вже не може подати позов до суду.

Висновки. Прийняття законопроекту про медіацію допоможе пришвидшити запровадження інституту медіації в Україні, що сприятиме розвантаженню судів та забезпеченню ефективності вирішення спорів. Законопроект надає визначення основним термінам, таким як медіація та медіатор, врегульовує статус медіатора та процедуру проведення медіації, передбачає внесення змін до чинного законодавства України. Після аналізу законопроекту про медіацію та порівняння його положень з положеннями іноземного законодавства, стає зрозуміло, що законопроект все ж таки слід допрацювати. По-перше, визначення медіації, що міститься в законопроекті, слід доповнити такими ознаками: медіація основується на угоді сторін; здійснюється незалежним і неупередженим медіатором, який допомагає сторонам досягти їх власної угоди. По-друге, мінімальні вимоги, що висуваються до медіатора, видаються занадто високими. У цьому контексті Україні доцільно було б запозичити модель Німеччини, де медіатором може бути будь-яка фізична особа, що має загальну підготовку, але разом з тим існує статус «сертифікованого медіатора», для якого передбачаються додаткові вимоги, включаючи вищу освіту та певну кількість годин теоретичної і практичної підготовки. По-третє, перехідні положення законопроекту мають передбачати внесення змін до ЗУ «Про нотаріат», шо дозволить нотаріусам займатися професійною діяльністю у якості медіатора. По-четверте, у випадку звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації, таке зупинення не повинно обмежуватися лише 30 днями, натомість суд має зупиняти судове провадження до припинення врегулювання спору за допомогою медіації. Нарешті, необхідно передбачити внесення змін до Цивільного Кодексу, щоб гарантувати переривання строку позовної давності у випадку звернення сторін до медіації ще до подачі позову до суду.

Література

  1. Проект Закону “Про медіацію” №3504 (у редакції від 19.05.2020). URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68877
  2. The Civil Procedure Rules (CPR) – Pre-Action Protocols. URL: https://www.justice.gov.uk/courts/procedure-rules/civil/protocol
  3. The Civil Procedure Rules (CPR). URL: https://www.justice.gov.uk/courts/procedure-rules/civil/rules
  4. Colorado Revised Statutes Title 14, Section 14-10-110, 14-10-123.7, 14-10-128.5 and 14-12-106.
  5. Louisiana Civil Code Annotated Article 131.
  6. Delaware Code Annotated Title 13, Chapter 15, Articles 1507 and 1517.
  7. West Virginia Code Chapter 48 Article 9, Section 48-9-104.
  8. Hawaii Revised Statutes Title 31, Chapter 580, article 580-41.5.
  9. Illinois Compiled Statutes Annotate Chapter 5, Section 404.
  10. Закон Франції № 2019-222 від 23 березня 2019.
  11. Декрет Франції № 2019-1333 від 11 грудня 2019.
  12. Цивільний процесуальний кодекс Німеччини. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/englisch_zpo/englisch_zpo.html
  13. Берт Маан, Ремко ван Рі, Аліна Сергєєва, Світлана Сергєєва, Луїза Романадзе, Володимир Родченко «Gap-Аналіз впровадження інституту медіації в Україні». URL: https://www.pravojustice.eu/storage/app/uploads/public/5f5/f7d/2a9/5f5f7d2a9b5cb356474501.pdf
  14. Директива № 2008/52/ЄС Європейського парламенту і Ради про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних справах. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32008L0052&from=EN
  15. Civil Mediation Council Individual Registration Scheme. URL: https://civilmediation.org/wp-content/uploads/2019/07/2019-Individual-Registration-Guidance-Notes.pdf
  16. Закон Німеччини про медіацію. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/englisch_mediationsg/englisch_mediationsg.html
  17. Verordnung über die Aus- und Fortbildung von zertifizierten Mediatoren. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/zmediatausbv/BJNR199400016.html
  18. Правила професійної етики нотаріусів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1730-13#Text
  19. Закон України «Про нотаріат». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text

Перегляди: 418

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат