Проведення одночасного допиту в кримінальному провадженні: особливості та проблемні аспекти

Автор: та

Анотація: У статті автори досліджують одну із найбільш розповсюджених слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесі – допит. Увага зосереджується не на загальних положеннях, а на одному із видів допиту, а саме, на одночасному допиті. Метою проведення такого допиту під час розслідування є з’ясування причин розбіжності показань раніше допитаних осіб. Авторами були проаналізовані не лише положення кримінально-процесуального законодавства, але і доктринальні праці вчених та практиків-процесуалістів для дослідження особливостей проведення цієї слідчої (розшукової) дії в рамках кримінального провадження. Не менш цікавими для дослідження виявилися питання, пов’язані з психологічними особливостями, які грамотно, професійно використовують слідчі, прокурори при проведенні одночасного допиту. За допомогою даної слідчої (розшукової) дії можна отримати додаткову інформацію, з’ясувати невідомі раніше обставини кримінального правопорушення, а також, посилити психологічний вплив на учасника кримінального провадження з метою отримання правдивих показань. Автори проводять порівняння між допитом та одночасним допитом, звертають увагу на предмет кожного із видів. У роботі постає питання про доцільність та необхідність проведення одночасного допиту, з’ясовуються випадки, коли така слідча (розшукова) дія є необхідною, а коли може негативно вплинути на процес розслідування, учасників кримінального провадження, тощо. Серед вчених ведуться дискусії щодо можливості проведення слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні, аналізуються можливі порушення Кримінального процесуального Кодексу України, які можуть бути спричинені одночасним допитом. Зокрема, звертається увага на принцип доступу до правосуддя, який отримав своє закріплення у п. 14 ст. 7 КПК України. Крім цього, автори акцентують увагу і на інших принципах, таких як безпосередність дослідження доказів, змагальність сторін у кримінальному процесі. Наприкінці роботи автори зосереджують увагу на проблемних аспектах, які досить часто мають місце при проведенні одночасних допитів, що негативно впливає на ефективність проведення розслідування загалом та даної слідчої (розшукової) дії зокрема. Автори також надають рекомендації, які допоможуть не лише уникнути порушень кримінального процесуального законодавства при проведенні одночасного допиту, але й зробити дію максимально дієвою.

Бібліографічний опис статті:

та . Проведення одночасного допиту в кримінальному провадженні: особливості та проблемні аспекти//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №12. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2019/12/provedenie-odnovremennogo-doprosa-v-ugolovnom-sudoproizvodstve-osobennosti-i-problemnye-aspekty/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No12 декабрь 2019

Юридичні науки

УДК 342.132.4

Мананкова Ірина Валеріївна

студентка

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Мананкова Ирина Валериевна

студентка

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Manankova Iryna

Student of the

Yaroslav Mudryi National Law University

Глинська Ольга Володимирівна

студентка

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Глинская Ольга Владимировна

студентка

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Glinskaya Olga

Student of the

Yaroslav Mudryi National Law University

ПРОВЕДЕННЯ ОДНОЧАСНОГО ДОПИТУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ

ПРОВЕДЕНИЕ ОДНОВРЕМЕННОГО ДОПРОСА В УГОЛОВНОМ СУДОПРОИЗВОДСТВЕ: ОСОБЕННОСТИ И ПРОБЛЕМНЫЕ АСПЕКТЫ

CONDUCTING A SIMULTANEOUS SURVEY IN CRIMINAL PROCEEDINGS: FEATURES AND PROBLEM ASPECTS

Анотація. У статті автори досліджують одну із найбільш розповсюджених слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесі – допит. Увага зосереджується не на загальних положеннях, а на одному із видів допиту, а саме, на одночасному допиті. Метою проведення такого допиту під час розслідування є з’ясування причин розбіжності показань раніше допитаних осіб. Авторами були проаналізовані не лише положення кримінально-процесуального законодавства, але і доктринальні праці вчених та практиків-процесуалістів для дослідження особливостей проведення цієї слідчої (розшукової) дії в рамках кримінального провадження.

Не менш цікавими для дослідження виявилися питання, пов’язані з психологічними особливостями, які грамотно, професійно використовують слідчі, прокурори при проведенні одночасного допиту. За допомогою даної слідчої (розшукової) дії можна отримати додаткову інформацію, з’ясувати невідомі раніше обставини кримінального правопорушення, а також, посилити психологічний вплив на учасника кримінального провадження з метою отримання правдивих показань.

Автори проводять порівняння між допитом та одночасним допитом, звертають увагу на предмет кожного із видів. У роботі постає питання про доцільність та необхідність проведення одночасного допиту, з’ясовуються випадки, коли така слідча (розшукова) дія є необхідною, а коли може негативно вплинути на процес розслідування, учасників кримінального провадження, тощо.

Серед вчених ведуться дискусії щодо можливості проведення слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні, аналізуються можливі порушення Кримінального процесуального Кодексу України, які можуть бути спричинені одночасним допитом. Зокрема, звертається увага на принцип доступу до правосуддя, який отримав своє закріплення у п. 14 ст. 7 КПК України. Крім цього, автори акцентують увагу і на інших принципах, таких як безпосередність дослідження доказів, змагальність сторін у кримінальному процесі.

Наприкінці роботи автори зосереджують увагу на проблемних аспектах, які досить часто мають місце при проведенні одночасних допитів, що негативно впливає на ефективність проведення розслідування загалом та даної слідчої (розшукової) дії зокрема. Автори також надають рекомендації, які допоможуть не лише уникнути порушень кримінального процесуального законодавства при проведенні одночасного допиту, але й зробити дію максимально дієвою.

Ключові слова: допит, одночасний допит, розслідування, слідча (розшукова) дія, кримінальне провадження

Аннотация. В статье авторы исследуют одно из самых распространенных следственных (розыскных) действий в уголовном процессе – допрос. Внимание сосредотачивается не на общих положениях, а на одном из видов допроса, а именно, на одновременном допросе. Целью проведения такого допроса при расследовании является выяснение причин расхождения показаний допрошенных лиц. Авторами были проанализированы не только положения уголовно-процессуального законодательства, но и доктринальные труды ученых и практиков-процессуалистов для исследования особенностей проведения этого следственного (розыскного) действия в рамках уголовного производства.

Не менее интересными для исследования оказались вопросы, связанные с психологическими особенностями, которые грамотно, профессионально используют следователи, прокуроры при проведении одновременного допроса. С помощью данного следственного (розыскного) действия можно получить дополнительную информацию, узнать неизвестные ранее обстоятельства уголовного преступления, а также усилить психологическое воздействие на участника уголовного производства с целью получения правдивых показаний.

Авторы проводят сравнение между допросом и одновременным допросом, обращают внимание на предмет каждого из видов. В работе возникает вопрос о целесообразности и необходимости проведения одновременного допроса, выясняются случаи, когда такое следственное (розыскное) действие является необходимым, а когда может негативно повлиять на процесс расследования, участников уголовного производства, и тому подобное.

Среди ученых ведутся дискуссии о возможности проведения следственного (розыскного) действия в уголовном производстве, анализируются возможные нарушения Уголовного процессуального Кодекса Украины, которые могут быть вызваны одновременным допросом. В частности, обращается внимание на принцип доступа к правосудию, который получил свое закрепление в п. 14 ст. 7 УПК Украины. Кроме этого, авторы акцентируют внимание и на других принципах, таких как непосредственность исследования доказательств, состязательность сторон в уголовном процессе.

В конце работы авторы сосредоточивают внимание на проблемных аспектах, которые довольно часто имеют место при проведении одновременных допросов, что негативно влияет на эффективность проведения расследования в целом и данного следственного (розыскного) действия в частности. Авторы также дают рекомендации, которые помогут не только избежать нарушений уголовного процессуального законодательства при проведении одновременного допроса, но и сделать действие максимально эффективным.

Ключевые слова: допрос, одновременный допрос, расследование, следственное (розыскное) действие, уголовное производство

Summary. In the article, the authors examine one of the most common investigative (search) actions in criminal proceedings. This action is called interrogation. Attention does not focus on general considerations, but on one type of interrogation, namely, simultaneous interrogation. The purpose of such interrogation during the investigation is to find out the reasons for the discrepancy between the testimonies of the interrogated persons. The authors analyzed not only the provisions of the criminal procedure law, but also the doctrinal works of scientists and practitioners-processors for the study of this investigative (search) action peculiarities in the criminal proceedings framework.

No less interesting for the study were questions related to psychological characteristics that are correctly and professionally used by investigators and prosecutors during simultaneous interrogations. With the help of this investigative (search) action, it is possible to obtain additional information, find out previously unknown circumstances of a criminal offense, as well as strengthen the psychological impact on the participant in criminal proceedings in order to obtain true testimonies.

The authors make a comparison between interrogation and simultaneous interrogation, pay attention to the subject of each type. The paper raises the question of the expediency and necessity of conducting a simultaneous interrogation, it turns out cases when such an investigative (search) action is necessary, and when it can negatively affect the investigation process, participants in criminal proceedings, and so on.

Scientists discuss the possibility of conducting investigative (search) actions in criminal proceedings, analyzes possible violations of the Criminal Procedure Code of Ukraine that can be caused by simultaneous interrogation. In particular, attention is drawn to the access to justice principle, which was enshrined in paragraph 14 of Art. 7 Code of Criminal Procedure of Ukraine. In addition, the authors focus on other principles, such as the immediacy of the study of evidence, the adversarial process of the parties in the criminal process.

At the end of the work, the authors focus on the problematic aspects that quite often occur during simultaneous interrogations, which negatively affects the investigation effectiveness as a whole and this investigative (search) action in particular. The authors also give recommendations that will help not only to avoid violations of the criminal procedural law during simultaneous interrogation, but also to make the action as effective as possible.

Key words: interrogation, simultaneous interrogation, investigation, investigative (search) action, criminal proceeding 

Постановка проблеми. Допит – одна із найбільш розповсюджених слідчих (розшукових) дій, без якої неможливе ефективне розслідування кримінального правопорушення. Одночасний допит – особливий різновид допиту, який застосовується на підставі ч. 9 ст. 224 Кримінального процесуального Кодексу України. Від правильності його проведення, дотримання вимог законодавства залежить досягнення цілей, поставлених перед слідчою (розшуковою) дією. Наявність проблемних аспектів, пов’язаних з одночасним допитом, може призвести до зменшення випадків його застосування у рамках кримінального провадження. Виокремлення та дослідження цих аспектів дасть можливість уникнути відповідних наслідків, чим і зумовлюється актуальність обраної теми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості, порядок проведення допиту свідків та інших учасників кримінального провадження досліджувалися такими вченими, як В. В. Вапнярчук, В. І. Галаган, Ю. М. Грошевий, А. Я. Дубинський, В. С. Зеленецький, Є.Д. Лук’янчиков, В. Т. Маляренко, М. М. Михеєнко, О. Р. Михайленко, С. М. Стахівський, М. С. Строгович, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалов та інші. Питання одночасного допиту було предметом дослідження С. Ю. Карпушина, Ю. А. Чаплинської, К. О. Чаплинського та інших вчених. На відміну від перелічених дослідників, автори зосередять увагу не лише на завданнях та особливостях проведення одночасного допиту, але й на проблемних аспектах.

Постановка завдання. Завданням цієї статті є виокремлення особливостей одночасного допиту, дослідження проблемних моментів, які можуть не лише знизити ефективність проведення слідчої (розшукової) дії, але й призвести до неправильних висновків, важливих для кримінального провадження.

Виклад основного матеріалу. Проведення допиту потребує не тільки знань кримінального процесуального та матеріального законодавства, але й навичок із психології, уміння правильно підбирати методи спілкування з учасниками кримінального провадження. Особливим різновидом допиту є одночасний допит двох та більше осіб, вже допитаних за одними й тими ж самими обставинами кримінального провадження, в присутності один одного по черзі.

Відповідно до ч. 9 ст. 224 КПК України слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях [1]. Аналіз доктринальних джерел дає можливість встановити, що більшість вчених впевнені, що одночасний допит призводить до досягнення й інших цілей під час з’ясування розбіжностей в показаннях. До таких цілей можемо віднести:

  • викриття свідка, обвинуваченого, потерпілого в наданні неправдивих показань під час попереднього допиту;
  • посилення тактико-психологічного впливу на несумлінного учасника слідчої (розшукової) дії з метою схиляння його до надання правдивих показань [2, с. 61];
  • встановлення нових обставин вчиненого правопорушення;
  • додаткова перевірка наданих раніше показань та ін.

Варто відзначити, що одночасний допит може призвести також і до негативних наслідків, зокрема, до зміни показань свідка, підозрюваного, потерпілого внаслідок психологічного впливу зі сторони іншої допитуваної особи, розголошення таємниці слідства, Однак, при дотриманні усіх процесуальних правил, можливість настання негативних наслідків буде мінімізована.

Одночасний допит, який ще іноді називають шаховим, необхідний тоді, коли певні обставини стверджуються одним свідком, але заперечуються іншим (іншими), або коли у них наявні істотні розбіжності у показаннях, що не дає змогу встановити ту чи іншу обставину, що має значення у кримінальному провадженні [3, с. 290]. Потрібно наголосити на тому, що одночасний допит може бути проведений не лише за участю двох свідків, але й за участю потерпілого та свідка, підозрюваних, свідка та підозрюваного. Однак, більшість практиків не рекомендують допитувати двох підозрюваних на одночасному допиті.

Предмет одночасного допиту є значно вужчим, ніж предмет звичайного допиту. Предметом є не всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а лише суперечливі показання, надані учасниками одночасного допиту.

Необхідність та доцільність проведення одночасного допиту мають встановлюватися у кожному конкретному кримінальному провадженні, зважаючи на складність кримінальної справи, на фактичні обставини правопорушення, на доказову важливість тих обставин, щодо яких виникли розбіжності у свідків, підозрюваних чи інших учасників кримінального провадження. Одночасний допит – дія, яка потребує обережності, ретельної підготовки, відсутність якої може призвести до психологічного впливу на учасників допиту та зміну показань з правдивих та неправдиві.

Одночасний допит викликає досить серйозні дискусії серед науковців, адже, деякі з них вважають, що така слідча (розшукова) дія може підривати положення засади доступу до правосуддя, а також порушувати такі важливі засади кримінального провадження, як змагальність, безпосередність дослідження доказів. Інші ж вчені впевнені у ефективності одночасного допиту та його важливості для отримання корисної інформації для кримінального провадження.

С. Л. Лисаченко наголошує на тому, що у досудовому провадженні «стимульовані» слідчий, прокурор можуть шляхом формального усунення розбіжностей у показаннях потерпілого, свідків та підозрюваного закрити кримінальне провадження, наприклад, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення [4, с. 367]. З даним аргументом важко не погодитися, так само, як із запропонованим способом зведення можливості подібного зловживання до мінімуму, – введення безпосереднього судового контролю з боку слідчого судді, за прикладом статті 225 КПК України.

Крім цього, вважаємо за потрібне звернути увагу і на проблемний аспект, пов’язаний з організаційними питаннями. Зокрема, при одночасному допиті може бути неможливо отримати потрібну інформацію через неправильне обрання місця проведення допиту. На нашу думку, доцільніше проводити одночасний допит в окремому кабінеті, – це дасть можливість уникнути хаосу. Важливим є також дотримання положень КПК України щодо почергового надання показань допитуваними. Потрібно попередити учасників одночасного допиту про  заборону перебивати, можливість ставити питання один одному тільки після надання дозволу слідчим або прокурором.

Висновок. Одночасний допит – одна із найбільш складних за організацією слідча (розшукова) дія, яка має місце у кримінальному провадженні. Так як за допомогою даної слідчої дії можна не лише встановити та з’ясувати розбіжності в показаннях, але й отримати нові докази, ми можемо наголошувати на її важливості та незамінності. Саме тому, варто вжити усіх можливих заходів для того, аби зробити одночасний допит максимально ефективним у кожному конкретному випадку. Сумлінна підготовка слідчого, прокурора до одночасного допиту, врахування психологічних та соціальних характеристик допитуваних осіб, а також введення безпосереднього судового контролю з боку слідчого судді – дії, які допоможуть уникнути порушень засад кримінального провадження та досягнення поставлених цілей. 

Література

  1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст. 88.
  2. Карпушин С. Ю. Проведення одночасного допиту у кримінальному провадженні. Право і суспільство, 2015. С. 60-65.
  3. Шабаровський Б. В. Перевірка показань свідка під час допиту у кримінальному процесі України. Підприємство, господарство і право : науково-практичний юридичний журнал, 2019. С. 287-291.
  4. Лисаченко С.Л. Проблеми проведення допиту на стадії досудового розслідування. Порівняльно-аналітичне право. 2017. № 6. С. 364−368.

Referenses

  1. Kryminaljnyj procesualjnyj kodeks Ukrajiny: Kodeks Ukrajiny, Zakon, Kodeks vid 13.04.2012 № 4651-VI / Vidomosti Verkhovnoji Rady Ukrajiny (VVR), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, st. 88.
  2. Karpushyn S. Ju. Provedennja odnochasnogho dopytu u kryminaljnomu provadzhenni. Pravo i suspiljstvo, 2015. S. 60-65.
  3. Shabarovsjkyj B. V. Perevirka pokazanj svidka pid chas dopytu u kryminaljnomu procesi Ukrajiny. Pidpryjemstvo, ghospodarstvo i pravo : naukovo-praktychnyj jurydychnyj zhurnal, 2019. S. 287-291.
  4. Lysachenko S.L. Problemy provedennja dopytu na stadiji dosudovogho rozsliduvannja. Porivnjaljno-analitychne pravo. 2017. № 6. S. 364−368.

Перегляди: 510

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат