Правове забезпечення державної підтримки аграрних товаровиробників

Автор:

Анотація: В даній роботі було розкрито питання надання державної підтримки аграрним товаровиробникам, проаналізовано роботи науковців щодо різних аспектів даної теми, чинне законодавство із порівнянням старих і нових редакцій нормативно-правових актів, а також за допомогою статистичних даних надання державних дотацій за 2018 та III квартал 2019 р.; простежено розвиток даного питання із розумінням законодавця щодо важливості даного питання шляхом співставлення виділення бюджетних коштів на аграрний сектор економіки. Була проаналізована доцільність впливу держави на регулювання надання аграрної підтримки, визначено самостійні показники, що здійснюють відповідну регуляцію, а також надано проміжні висновки щодо надання самостійності аграрним товаровиробникам задля можливості вільного вибору виду діяльності, партнерів у співпраці, способів реалізації продукції тощо. Було поставлено питання щодо розробки нового механізму, який зможе унормувати ринковий механізм саморегулювання аграрного підприємництва. Було представлено законодавче розуміння терміну державної підтримки та звернено увагу на його види та галузі. Була визначена мета державної підтримки та шляхи її надання; поставлено питання щодо «оживлення» та розвитку села, а також зменшення процесів урбанізації, враховуючи дійсний стан економіки та кількість проблем в Україні на сьогоднішній день. Було проаналізовано статистичну інформацію щодо фінансування аграрного сектору економіки загалом та надання кошів з метою державної підтримки аграріїв зокрема. Проаналізовано перелік програмних заходів на 2019 рік, спрямованих на розвиток аграрного сектору та надано особисте розуміння мети фінансування зазначеного сектору. Було наголошено на питаннях, які не виносилися як проблемні, але нехтування якими може призвести до глобальних проблем і, можливо, стагнації сільськогосподарського сектору; запропоновано розробку новітнього механізму виділення і надання державних дотацій та зазначено на питанні «осучаснення» сільськогосподарських підприємств із наведенням конкретних переліків оснащення.

Бібліографічний опис статті:

. Правове забезпечення державної підтримки аграрних товаровиробників//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №11. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2019/11/pravovoe-obespechenie-gosudarstvennoj-podderzhki-agrarnyh-tovaroproizvoditelej/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No11 листопад 2019

Аграрне право

УДК 349.42

Мельниченко Ігор Олександрович

студент

Інституту прокуратури та кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Мельниченко Игорь Александрович

студент

Института прокуратуры и уголовной юстиции

 Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Melnichenko Igor

Student of the

Institute of Prosecution and Criminal Justice of the

Yaroslav Mudryi National Law University 

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ АГРАРНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

ПРАВОВОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПОДДЕРЖКИ АГРАРНЫХ ТОВАРОПРОИЗВОДИТЕЛЕЙ

LEGAL SUPPORT FOR STATE FOR AGRICULTURAL PRODUCERS

Анотація. В даній роботі було розкрито питання надання державної підтримки аграрним товаровиробникам, проаналізовано роботи науковців щодо різних аспектів даної теми, чинне законодавство із порівнянням старих і нових редакцій нормативно-правових актів, а також за допомогою статистичних даних надання державних дотацій за 2018 та III квартал 2019 р.; простежено розвиток даного питання із розумінням законодавця щодо важливості даного питання шляхом співставлення виділення бюджетних коштів на аграрний сектор економіки. Була проаналізована доцільність впливу держави на регулювання надання аграрної підтримки, визначено самостійні показники, що здійснюють відповідну регуляцію, а також надано проміжні висновки щодо надання самостійності аграрним товаровиробникам задля можливості вільного вибору виду діяльності, партнерів у співпраці, способів реалізації продукції тощо. Було поставлено питання щодо розробки нового механізму, який зможе унормувати ринковий механізм саморегулювання аграрного підприємництва. Було представлено законодавче розуміння терміну державної підтримки та звернено увагу на його види та галузі. Була визначена мета державної підтримки та шляхи її надання; поставлено питання щодо «оживлення» та розвитку села, а також зменшення процесів урбанізації, враховуючи дійсний стан економіки та кількість проблем в Україні на сьогоднішній день. Було проаналізовано статистичну інформацію щодо фінансування аграрного сектору економіки загалом та надання кошів з метою державної підтримки аграріїв зокрема. Проаналізовано перелік програмних заходів на 2019 рік, спрямованих на розвиток аграрного сектору та надано особисте розуміння мети фінансування зазначеного сектору. Було наголошено на питаннях, які не виносилися як проблемні, але нехтування якими може призвести до глобальних проблем і, можливо, стагнації сільськогосподарського сектору; запропоновано розробку новітнього механізму виділення і надання державних дотацій та зазначено на питанні «осучаснення» сільськогосподарських підприємств із наведенням конкретних переліків оснащення.

Ключові слова: державна підтримка, дотації, аграрні виробники, аграрна конкуренція, аграрні монополії.

Аннотация. В данной работе был раскрыт вопрос предоставления государственной поддержки аграрным товаропроизводителям, проанализированы работы ученых по различным аспектам данной темы, действующее законодательство со сравнением старых и новых редакций нормативно-правовых актов, а также с помощью статистических данных предоставления государственных дотаций за 2018 и III квартал 2019 г.; прослежено развитие данного вопроса с пониманием законодателя о его важности путем сопоставления выделения бюджетных средств на аграрный сектор экономики. Была проанализирована целесообразность влияния государства на регулирование предоставления аграрной поддержки, определены самостоятельные показатели, осуществляющие соответствующую регуляцию, а также даны промежуточные выводы о предоставлении самостоятельности аграрным товаропроизводителям для возможности свободного выбора вида деятельности, партнеров в сотрудничестве, способов реализации продукции и т.д. Был поставлен вопрос о разработке нового механизма, который сможет урегулировать рыночный механизм саморегулирования аграрного предпринимательства. Было предоставлено законодательное понимание термина государственной поддержки и обращено внимание на его виды и отрасли. Была определена цель государственной поддержки и пути ее предоставления; поставлен вопрос об «оживлении» и развитии села, а также уменьшение процессов урбанизации, учитывая настоящее положение экономики и количество проблем в Украине на сегодняшний день. Была проанализирована статистическая информация по финансированию аграрного сектора экономики в целом и предоставление финансирования с целью государственной поддержки аграриев в частности. Проанализирован перечень программных мероприятий на 2019 год, направленных на развитие аграрного сектора и представлено личное понимание цели финансирования указанного сектора. Настаивалось на вопросах, которые не выносились как проблемные, но пренебрежение которыми может привести к глобальным последствиям и, возможно, стагнации сельскохозяйственного сектора, предложена разработка нового механизма выделения и предоставления государственных дотаций и было акцентировано внимание на вопросе «осовременивания» сельскохозяйственных предприятий с указанием конкретных перечней оснащения.

Ключевые слова: государственная поддержка, дотации, аграрные производители, аграрная конкуренция, аграрные монополии.

Summary.This study addresses the issue of providing state support to agricultural producers, analyzes the work of scientists on various aspects of this topic, current legislation with a comparison of old and new versions of regulations, as well as using statistics of state subsidies for 2018 and 3 quarters of 2019. The development of this issue has been traced with the understanding of the legislator on the importance of this question by comparing the allocation of budget funds to the agricultural sector of the economy. The feasibility of the state’s influence on the regulation of agrarian support was analyzed, the independent indicators implementing the relevant regulation were determined, as well as the interim conclusions on granting autonomy to agrarian producers for the possibility of free choice of activity, partners in cooperation, ways of selling products, etc. The issue was raised about the development of a new mechanism that could normalize the market mechanism of self-regulation of agricultural entrepreneurship. A legislative understanding of the term state support was presented and attention was paid to its types and industries. The purpose of state support and the ways to provide it were identified; questions were raised regarding the “revitalization” and development of the village, as well as the reduction of urbanization processes, taking into account the current state of the economy and the number of problems in Ukraine to date. Statistical information on the financing of the agricultural sector of the economy as a whole and the provision of funds for state support of agrarians in particular were analyzed. The list of program activities for 2019 aimed at the development of the agrarian sector is analyzed and a personal understanding of the purpose of financing the aforementioned sector is given. Issues that were not raised as problematic, but neglected which could lead to global problems and possibly stagnation of the agricultural sector, were emphasized, the development of a new mechanism for allocation and granting of state subsidies was proposed, and the issue of “modernization” of agricultural enterprises with specific lists of equipment was given.

Key words: state support, subsidies, agrarian producers, agrarian competition, agrarian monopolies.

Постановка проблеми. Сьогодні питання розвитку землі і сільського господарства в Україні стоять дуже гостро, оскільки наявність величезного сільськогосподарського потенціалу, родючість ґрунтів та історична схильність української нації до праці «на землі» протистоять натиску зі сторони промисловості та галузі видобутку корисних копалин. Хоча аграрний сектор і є однією з найперспективніших галузей економіки України, який дає майже 40% ВВП держави, але для свого подальшого розвитку й удосконалення потребує комплексної та збалансованої державної підтримки, яка б стимулювалася державою на правовому рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробкою концепцій та аналізом цього питання займалося дуже багато як вітчизняних вчених, так і вчених із країн СНД, зокрема: В. Андрійчук, Ф. Горбонос, Ю. Лузан, О. Могильний, А. Статівка, С. Покропивний тощо. Проте дане питання так і залишилося на рівні досліджуваного, а чітких відповідей щодо його вирішення чи розробки конкретних концепцій чи планів так і не було здійснено.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Найголовнішим завданням даної роботи є відповідь на одне питання: «Яким чином треба регулювати агропромисловий сектор економіки, щоб у подальшому процеси регуляції не змушували українських підприємців займатися сільськогосподарським бізнесом, а мотивували і підтримували їх на перших етапах розвитку?» Вичерпна відповідь на нього унеможливить подальші спори та дасть перші конкретні поштовхи для винесення даного рішення із категорії наукового до категорії «частини діючого законодавства».

Виклад основного матеріалу. Питання підтримки сільського господарства на прикладі світової практики ставиться не в перше. До України схожим шляхом рухалася і Польща, яка зараз займає провідні позиції на ринку збуту товарів сільськогосподарського призначення і вважається державою – постачальником агротоварів для Західної Європи, Азії та Америки.

Додаткової актуальності дана тема набуває завдяки тяжінню України до вступу у ЄС, який дуже зацікавлений в такому постачальникові сільськогосподарських товарів належної якості за цінами, набагато нижчими, ніж у конкурентів.

Для повного та всеосяжного вивчення даного питання необхідно звернутися одразу до декількох джерел, зокрема до: чинної законодавчої бази, робіт науковців та зарубіжного досвіду інших держав, які вже пройшли аналогічний шлях із наданням своїх особистих висновків після аналізу вищезазначених джерел.

Отже, деякі відповіді на питання доцільності впливу держави на регулювання надання аграрної підтримки надають одразу декілька науковців, твердження яких доповнюють одне одного. С. Покропивний стверджує, що метою державного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного економічного, соціального, наукового й культурного розвитку країни. Таке регулювання здійснюється як економічними, так і адміністративними методами. Їх слід поєднувати, виходячи з того, наскільки адміністративне регулювання відповідає вимогам об’єктивного розвитку сучасного стану економіки [1, c. 293]. На мою думку, дуже складно зрозуміти, яким чином можна врегулювати майже всі основні суспільні сфери життя держави тільки через стабілізацію економічної сфери, хоча підвищити освітній та соціальний рівень держави завдяки економіці цілком реально. Яскравим прикладом, яка після стабілізації своєю економіки – на сьогодні є однією з держав, в якій прекрасна освітня та наукова галузь суспільного життя.

В. Андрійчук, провівши величезний комплекс досліджень визначив, що вільна конкуренція у чистому вигляді на ринку сільськогосподарських продуктів давно перестала існувати в розвинених країнах Заходу, оскільки суспільство само через різні політичні та правові важелі почало впливати на процес саморегуляції попиту і пропозиції в інтересах сільськогосподарських товаровиробників й держави в цілому. Стало очевидним, що ринок, як основний регулятор виробництва, сам стає об’єктом регулювання, з орієнтацією на досягнення соціального прогресу. Проаналізувавши досвід державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників країн з розвиненою ринковою економікою, науковець приходить до висновку, що існуюче протиріччя між державним регулюванням економіки і ринковим саморегулюванням не має зовсім ніякого сенсу. В умовах досконалої економіко-правової бази ці два регулятори взаємодоповнюють один одного, забезпечуючи високий рівень виробництва і споживання. Автор наголошує на тому, що в умовах розвиненого ринку державне регулювання повинно здійснюватися не директивними методами, а управлінням соціально-економічними процесами за допомогою перевірених світовою практикою економічних і правових важелів [2, c. 592-593]. Тобто регулювання здійснюється завдяки бажанню самої держави розвивати свої внутрішні та зовнішні ринкові зв’язки, будуючи свою стратегію на підтримці малого та середнього підприємництва. Іншими словами: сільськогосподарському ринку не потрібно залучати державний управлінський чи розподільчий контроль, оскільки ринок здійснює самостійну регуляцію шляхом наявності попиту і пропозиції. Важливим питанням для держави виступає підтримка такого виробництва за принципом «не нашкодь».

Одним з таких методів, як стверджує Ф. Горбонос, має стати формування єдиної державної регуляторної політики у сфері агропромислового сектору, особливо щодо активізації фінансово-кредитної та інвестиційної політики, встановлення системи пільг, впровадження спрощеної системи оподаткування тощо. Водночас, Горбонос звертає увагу на питанні надання аграріям повної економічної незалежності при вирішенні господарських питань, можливість демократичного вибору виду діяльності, партнерів у співпраці, способів реалізації продукції тощо [3, c. 241]. Проте, зовсім не контролювати сільське підприємництво не можна, оскільки існують такі явища, як монополізація або рейдерство, запобігання і припинення яких як раз і покладено на державу в особі її органів.

О. Могильний вважає, що задля розвитку аграрної галузі в ринкових умовах необхідно впровадження нових теоретико-методологічних підходів до всебічної оцінки чинних засобів державного регулювання, особливо у частині дотримання принципів поступовості, комплексності та системності запровадження ринкових інструментів. Тобто, важливим виступає не імперативне врегулювання питання, а розробка зовсім нового, актуального інструментарію, який зможе унормувати ринковий механізм саморегулювання аграрного підприємництва. Не менш важливим є встановлення «больового порогу» державного втручання в аграрний сектор [4, c. 48-49]. На мою думку, повністю погодитись з цією думкою я не можу, оскільки помилковим буде вважати, що методи, які використовувались раніше, цілком і повністю є застарілими. Наприклад, реалізація принципу «добросовісного підприємництва», неможлива без встановлення санкцій в разі його порушення, а також захист державою у разі неможливості своїми силами захистити своє майно і підприємство в цілому.

Зазначені вище методи підтримки аграрного сектору не є вичерпними, однак дають поштовх для розуміння важливості реформування державної політики щодо підтримки сільськогосподарського сектору економіки. Правова основа такої підтримки в Україні забезпечується Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України». Цей Закон, відповідно до його 1 статті, визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління, спрямованих на стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення, шляхом підтримки гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції через інтервенції Аграрного фонду [5]. Однак, у такому формулюванні існують недоліки щодо рівня державного управління сферою агропромислового комплексу, оскільки відсутність належного правового регулювання цього питання може призвести до зловживання контролюючими органами своїми повноваженнями і встановлення майже диктаторської політики державних дотацій аграрним підприємствам.

Як стверджує Ю. Лузан, рівень державної підтримки має забезпечувати стабільні темпи аграрного сектору, унеможливлюючи збитковість сільськогосподарських підприємств [6, с. 6]. Запропонована думка є актуальною, однак для її практичної реалізації необхідно забезпечення належного розуміння формули рівного і справедливого розподілу державної допомоги, починаючи з підприємств, які найбільше цього потребують до самостійних та стабільних, яким відповідні дотації потрібні для їх подальшого розвитку.

Загалом, Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» передбачає такі види держаної підтримки, зокрема: надання бюджетних позик виробникам зерна; фінансова підтримка через механізм здешевлення кредитів й компенсації лізингових платежів; дерегуляція українського ринку сільськогосподарської продукції та заборона дискримінації прав її власників; бюджетна підтримка виробників тваринницької продукції. Крім того, підтримка сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від виду та обсягу продукції, яку вони виробляють, може надаватися шляхом виділення бюджетних субсидій з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь; часткового бюджетного відшкодування вартості висіяного високорепродукційного насіння сільськогосподарських культур; виконання цільових державних програм, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів, боротьбу із шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин і тварин, ведення сільського господарства на радіаційно забруднених територіях [5]. Треба наголосити, що такий перелік не є вичерпним, але його розширення може відбутися тільки після стабілізації сільськогосподарського сектору економіки, а також проведення низки реформ, невеличкий перелік яких був зазначений нижче.

Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» зосередив свою увагу на пріоритетності розвитку агропромислового комплексу та соціального розвитку села в національній економіці шляхом проведення комплексу правових, організаційних й економічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування аграрного сектора економіки, розв’язання соціальних проблем сільського населення та забезпечення комплексного і сталого розвитку сільських територій. Реалізацію положень цього правового акту покладено на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування [7].

Проте, хоч зараз і 2019 рік, але цей акт і досі залишається чинним і сучасних аналогів не було розроблено чи видано. До того ж, цілі і задачі, які ставив перед собою цей акт у далекому 2006 році так і не були досягнуті, мотивуючи це відсутністю фінансування, застарілих підходів до ведення аграрного бізнесу, а нині величезні борги і неспроможність минулої або чинної влади розробити діючий, зрозумілий та реальний комплекс реформ, щоб українське село змогло все ж таки із дотаційного реструктуруватися у продуктивне і фінансово незалежне.

Однак, якщо ж проаналізувати належні правові акти з точки зору доцільності реалізації їх у 2019 році та фінансової спроможності держави, то відповідно до Інформаційної таблиці щодо стану фінансування державної підтримки розвитку підприємств АПК у 2019 році за рахунок загального фонду державного бюджету (тис. грн.), яка була розроблена і сформована Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, сума всіх програм, спрямованих на державну допомогу сільгоспвиробникам на 2019 р. склала 5 908 950,0 грн. З них станом на 25 жовтня 2019 року було перераховано отримувачам 2 100 069,6 грн., що у відсотковому значенні складає 35%.

Програмні заходи на 2019 рік передбачають 6 основних програмних положень та 24 проміжних, що входять до складу основних. У такий перелік входять такі основні програми державної підтримки аграрного сектору: фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів; фінансова підтримка розвитку фермерських господарств; державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними; надання кредитів фермерським господарствам; державна підтримка галузі тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва); фінансова підтримка сільгосптоваровиробників [8].

Аналіз галузевого законодавства з питань підтримки аграрного сектору і села в цілому дає можливість зазначити, що програмні положення не є застарілими, проблемні питання стали ще більш актуальними, а коштів на підтримку даного сектору економіки, враховуючи потреби виробництв, достатньо хоча б на перший час.

Однак, є питання, які зовсім не були розглянуті чи то в науковій літературі чи на рівні законодавства. По перше, це механізм надання державної допомоги. Яскравим прикладом може слугувати статистична інформація щодо надання дотацій підприємствам, які потребують державної підтримки. На кінець III кварталу 2019 року (станом на 25.10.2019 р.) за рахунок фонду державного бюджету було перераховано аграрним підприємствам суму, що дорівнює 35% від суми, закладеної у Державному бюджеті 2019 року на відповідну мету. Відповідь криється у відсутності ефективного і доступного механізму державної підтримки, тобто через складні бюрократичні перепони. Така підтримка здійснюється в ручному режимі, тобто тільки тим виробникам, хто надав відповідний пакет документів. І питання не ставиться про доцільність надання коштів підприємству – монополісту чи підприємству малого масштабу, для якого така допомога може стати поштовхом для удосконалення його устаткування або вихід на регіональний чи міжнародний ринки. Звідси постають і питання конкуренції та ціноутворення, які, як було зазначено на початку моєї роботи, регулюються механізмом попиту і пропозиції, тобто в конкурентному середовищі.

Для вирішення цього питання, необхідно розробити новий механізм надання такої допомоги, щоб кожен товаровиробник зміг отримати державну допомогу не складніше, ніж кредит у банку.

По друге, на території нашої держави можна порахувати по пальцях однієї руки підприємства, чиє устаткування і технології можуть конкурувати з провідними європейськими брендами. Інші ж підприємства у розвитку свого устаткування залишилися на рівні 80-90-х років ХХ століття. У разі продовження загострення цього питання продукція вітчизняних виробників не буде здатна конкурувати з іноземними виробниками і повністю вийде із конкурентного середовища міжнародного ринку. Якість такої продукції також впаде і навіть в Україні вони не зможуть витримати внутрішньої конкуренції, що призведе спочатку до банкрутства підприємств, а потів і до смерті цілої галузі.

Для вирішення і запобігання в подальшому такої критичної ситуації необхідно щоб на підприємствах були побудовані новітні спеціалізовані сховища для зберігання сільськогосподарських продуктів, а також впроваджено політику оновлення устаткування через певний, чітко визначений проміжок часу, що дасть можливість завжди знаходитися на верхівці технологічного розвитку. Вдосконалення агропромислового комплексу потягне за собою і розвиток інших галузей життєдіяльності суспільства, зокрема розвиток українського села, що в подальшому уповільнить процеси урбанізації.

Висновки. Держава, розроблюючи заходи, спрямовані на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і реалізацію аграрної реформи, надає важливого значення вдосконаленню регулювання аграрних відносин.

В сучасний період, забезпечуючи реалізацію аграрної реформи в умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки, ми повинні збільшити коло учасників аграрних відносин. Так, Конституція України, нормативно-правові акти цивільного, земельного та аграрного законодавства створили можливості для рівноправного функціонування в системі агропромислового комплексу не лише старих аграрних формувань, а й інших різноманітних аграрних суб’єктів, заснованих на державній, колективній чи приватній формі власності: колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, селянських (фермерських) господарств, сімейних фермерських господарств, приватних аграрних підприємств, індивідуальних агровиробників, інших аграрних суб’єктів.

Саме комплексний підхід до регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки дає змогу максимально врахувати специфіку й особливості сільськогосподарського виробництва, що сприяє всебічному та ефективному врегулюванню суспільних відносин в сільському господарстві, а в кінцевому підсумку позначається і на ефективності функціонування аграрного сектору економіки та АПК в цілому.

Тільки в такому випадку питання, що ставилося як мета даної роботи, як проблемне виносити буде недоцільним, оскільки наявність достатньої матеріально-правової бази і ефективного механізму державної підтримки аграрного сектору сприятимуть розвитку не тільки сільськогосподарських підприємств, але й підвищить конкуренто-спроможність України на міжнародних ринках і приверне інвесторів для фінансування в сільськогосподарську галузь України. 

Література

  1. Економіка підприємства / за ред. Покропивного С. Ф. Київ: КНЕУ, 2000. 528 с.
  2. Економіка аграрних підприємств / за ред. Андрійчука В. Г. Вид. 2-ге, перероблене і доп. Київ: КНЕУ, 2002. 624 с.
  3. Горбонос Ф. В. Кооперація: методологічні і методичні основи: навч. посіб. Львів: Львівський державний аграрний університет. 2003. 264 с.
  4. Могильний О. М. Регулювання аграрної сфери: монографія. Ужгород. Ін-т екон. прогнозування НАН України. 2005. 400 с.
  5. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1877-IV. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1877-15(дата звернення: 29.10.2019).
  6. Лузан Ю. А. Розвиток державної підтримки аграрного сектору України в умовах членства в СОТ. Облік і фінанси АПК. 2008. Вип. №3.С. 6-12.
  7. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України від 18.10.2005 р. № 2982-IV. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2982-15.
  8. Стан фінансування програм підтримки АПК у 2019 році. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України веб-сайт. URL: https://minagro.gov.ua/ua/pidtrimka/stan-finansuvannya-program-pidtrimki-apk-u-2019-roci(дата звернення: 011.2019).

 References

  1. Ekonomika pidpryjemstva / za red. Pokropyvnogho S. F. Kyjiv: KNEU, 2000. 528 s.
  2. Ekonomika aghrarnykh pidpryjemstv / za red. Andrijchuka V. Gh. Vyd. 2-ghe, pereroblene i dop. Kyjiv: KNEU, 2002. 624 s.
  3. Ghorbonos F. V. Kooperacija: metodologhichni i metodychni osnovy: navch. posib. Ljviv: Ljvivsjkyj derzhavnyj aghrarnyj universytet. 2003. 264 s.
  4. Moghyljnyj O. M. Reghuljuvannja aghrarnoji sfery: monoghrafija. Uzhghorod. In-t ekon. proghnozuvannja NAN Ukrajiny. 2005. 400 s.
  5. Pro derzhavnu pidtrymku siljsjkogho ghospodarstva Ukrajiny: Zakon Ukrajiny vid 24.06.2004 r. № 1877-IV. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1877-15 (data zvernennja: 29.10.2019).
  6. Luzan Ju. A. Rozvytok derzhavnoji pidtrymky aghrarnogho sektoru Ukrajiny v umovakh chlenstva v SOT. Oblik i finansy APK. 2008. Vyp. №3. S. 6-12.
  7. Pro osnovni zasady derzhavnoji aghrarnoji polityky na period do 2015 roku: Zakon Ukrajiny vid 18.10.2005 r. № 2982-IV. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2982-15.
  8. Stan finansuvannja proghram pidtrymky APK u 2019 roci. Ministerstvo rozvytku ekonomiky, torghivli ta siljsjkogho ghospodarstva Ukrajiny veb-sajt. URL: https://minagro.gov.ua/ua/pidtrimka/stan-finansuvannya-program-pidtrimki-apk-u-2019-roci (data zvernennja: 01.11.2019).

Перегляди: 386

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат