Повідомлення учасників про процесуальні дії в межах цивільного провадження

Автор: та

Анотація: Проаналізовано інститут сповіщення у цивільному процесі. Надано визначення понять «судовий виклик» і «судове повідомлення». Розглянуті способи сповіщення осіб у цивільному процесі та здійснено пошук шляхів їх удосконалення.

Бібліографічний опис статті:

та . Повідомлення учасників про процесуальні дії в межах цивільного провадження//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №11. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2019/11/povidomlennya-uchasnikiv-pro-protsesualni-diyi-v-mezhah-tsivilnogo-provadzhennya/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No11 листопад 2019

Юридичні науки

УДК 347.91/.95(477)

Заїка Анастасія Валентинівна

студентка

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Іванова Аліна Сергіївна

студентка

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ПОВІДОМЛЕННЯ УЧАСНИКІВ ПРО ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В МЕЖАХ ЦИВІЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Анотація. Проаналізовано інститут сповіщення у цивільному процесі. Надано визначення понять «судовий виклик» і «судове повідомлення». Розглянуті способи сповіщення осіб у цивільному процесі та здійснено пошук шляхів їх удосконалення.

Ключові слова: судовий виклик, судове повідомлення, способи сповіщення учасників, повідомлення про колективний позов.

Аннотация. Проанализирован институт оповещения в гражданском процессе. Предоставлено определение терминов «судебный вызов» и «судебное сообщение». Рассмотрены способы оповещения лиц в гражданском процессе и проведен поиск путей их усовершенствования.

Ключевые слова: судебный вызов, судебное сообщение, способы оповещения участников, сообщение о коллективном иске.

Summary. Analysed the institute of summons in civil procedure. Given definitions of terms “summons” and “notice”. Considered ways of summons in the civil procedure and researched ways of improving their.

Key words: summons, notice, ways of summons, notice about a class action.

Постановка проблеми. Повідомлення учасників про процесуальні дії, вчинені в межах провадження щодо цивільної справи, – це одна з найважливіших гарантій реалізації права особи на судовий захист і забезпечення рівності учасників судового процесу. Так, на стадії відкриття судового провадження в аспекті поінформованості щодо наявності правового спору позивач знаходиться у більш виграшному становищі порівняно з відповідачем, адже саме позивач є ініціатором спору, в той час як відповідач за певних умов, які від нього можуть і не залежати, не має жодної здогадки про те, що він став учасником судового розгляду. Тож, з метою забезпечення рівного доступу до участі в судовому провадженні необхідним є удосконалення механізму надійного сповіщення осіб про їх залучення до судового розгляду. При цьому обов’язковим є врахування вимоги Європейського Суду з прав людини, висловленої у рішенні «Стрижак проти України» від 08.11.2005 (заява № 72269/01), щодо забезпечення судом достатньою мірою заходів повідомлення особи у цивільній справі для надання можливості представити свої аргументи [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання повідомлення учасників про процесуальні дії та рух справи у межах цивільного провадження неодноразово ставало предметом наукових досліджень ряду вчених, серед них: О.З. Хотинська-Нор, С.П. Хіміч, Л.Я. Філіпова, О.О. Вдовіна, Т.В. Степаненко. Незважаючи на активне опрацювання зазначеної тематики, вона потребує подальшого наукового вивчення у зв’язку з технічним прогресом та необхідністю покращення механізму сповіщення учасників справи про відкриття провадження, результати проведення процесуальних дій та наслідки розгляду справи, аби забезпечити ефективність та прозорість цивільного судочинства.

Метою дослідження є пошуки шляхів удосконалення механізму сповіщення учасників цивільної справи про результати вчинення процесуальних дій та руху провадження для забезпечення реалізації одного із головних принципів цивільного судочинства – права на суд, в контексті розгляду колективних позовів і гласності судового розгляду.

Виклад основного матеріалу. Наразі цивільним процесуальним законодавством передбачено два види сповіщення учасників цивільної справи про результати її перебігу – судове повідомлення та судовий виклик. Тож вбачаємо за необхідне з’ясувати правовий зміст цих категорій та виділити характерні ознаки, за якими можна здійснювати їх розмежування. Так, Н. В. Василіна визначає «судовий виклик» як вимогу, адресовану судом до учасників справи, свідків, перекладачів, експертів, спеціалістів, участь яких у судовому засіданні є обов’язковою. Дефініцію «судове повідомлення» автор викладає як процесуальну дію суду щодо інформування учасників справи про вчинення процедурних дій, у яких участь цих осіб не є обов’язковою [2, c. 162-163]. Натомість Коваленко А. В. дещо по-іншому визначає поняття «судового повідомлення», порівняно з вище запропонованим, зокрема наголошуючи на тому, що це документ інформаційного характеру, метою якого є сповіщення осіб про вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов’язковою [3, c. 73]. Важливо зазначити, що не лише науковці піднімають питання визначення названих правових категорій, але й суди. Наприклад, на офіційному сайті Київського апеляційного суду у словнику судових термінів містяться дефініції двох вищезгаданих понять. Так, судовий виклик – це письмова офіційна вимога суду, що адресується учасникам справи та надається під розписку із вказівкою про дату, час вчинення процесуальної дії та про обов’язковість їх явки. Судове повідомлення визначається як повідомлення про вчинення процесуальної дії, що є важливою для учасника справи, але питання про участь у ній чи утримання учасник вирішує на власний розсуд [4]. Внаслідок проведення аналізу визначень правових категорій можна виділити головну ознаку, за якою здійснюється розмежування між «судовим повідомленням» та «судовою повісткою», – обов’язковість чи необов’язковість участі осіб, яким вони адресуються під час вчинення процесуальної дії, що є змістом таких судових сповіщень. У зв’язку із цим хочемо запропонувати власні визначення понять, а саме:

  • судове повідомлення – судовий документ інформаційного характеру, що містить рекомендацію щодо участі у вчиненні процесуальної дії учасника справи;
  • судовий виклик – судовий документ інформаційного характеру, що містить офіційну вимогу щодо участі у вчиненні процесуальної дії учасника справи, попереджає про наслідки її недотримання та надається під розписку.

Виходячи з наданих визначень, можна безсумнівно стверджувати, що і судовий виклик, і судова повістка повинні містити певну інформацію щодо цивільної справи, яка має бути доведена до відома осіб, яким вона адресується. Тобто головною метою створення інституту судових викликів і повідомлень було сповіщення осіб про певні процесуальні дії, які здійснюються в межах провадження, до якого залучена особа. Тож має бути створений ефективний механізм інформування осіб про рух цивільної справи. Наразі такий механізм передбачений у Главі 7 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України), де передбачаються наступні способи повідомлення:

  • за допомогою офіційної електронної адреси, якщо вона наявна у учасника справи;
  • разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо офіційна електронна адреса відсутня;
  • через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи;
  • через сторону або її представника за їхньою згодою;
  • безпосередньо в суді;
  • для свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених законодавством, – також учасникам справи – телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв’язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв’язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику;
  • оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України;
  • з використанням засобів мобільного зв’язку за наявності технічної можливості та відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси [5].

Зазначимо, що останні три способи є найбільш спірними і проблемними при застосуванні, адже фактично не можуть гарантувати право особи на поінформованість у межах цивільного провадження. Так, Державна судова адміністрація України активно намагалася впровадити застосування засобів мобільного зв’язку для повідомлення учасників справи, в тому числі надсилаючи повідомлення до представників Ради адвокатів з проханням сприяти застосуванню такої процедури та активно нею користуватися, зазначаючи, що використання мобільних, факсимільних та інших технічних засобів буде сприяти ефективності сповіщення осіб та пришвидшенню розгляду справи [6]. Однак таке активне запровадження технологій в інституті судового сповіщення призвело до зловживання з боку суду можливістю повідомлення осіб через мобільні засоби зв’язку. Так, суд застосовував зазначений спосіб повідомлення осіб в тому числі у випадках, коли письмового клопотання про це від учасника не надходило. У зв’язку з цим, Верховним Судом було наголошено, що довідка про доставку SMS-повідомлення не може бути належним доказом факту сповіщення особи без попереднього письмового клопотання особи про застосування такого способу повідомлення. Така позиція Верховного Суду ґрунтувалася на застосуванні Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01.06.2013 № 73 [7], який, на нашу думку, не створює достатньої регламентації процедури сповіщення осіб зазначеним способом, отже призводить до неефективного гарантування права бути проінформованим про рух цивільної справи. Так, незважаючи на заяву особи про надсилання їй сповіщення із застосуванням мобільного зв’язку, у суду не може з’явитися впевненість про те, що особа була належним чином проінформована, так само, як і особа може опинитися у ситуації, коли не була проінформована про судовий розгляд, незважаючи на надсилання їй SMS-повідомлення і наявність на це її письмової згоди. Тож необхідним є запровадження механізму, за яким суд міг би переконатися, що повідомлення надійшло адресату чи потрібно надіслати сповіщення іншим чином.

Процедура сповіщення учасників справи про дату, час та місце судового засідання з використанням SMS-повідомлення майже не регламентована ЦПК України, тому у цьому аспекті доцільно звернути увагу на зарубіжний досвід вручення такого роду повісток. Порядок сповіщення осіб судом детально прописаний законодавством Польщі. Так, у разі доставки електронним способом, воно приходить на електронну адресу або у різного роду месенджери, відомості про які учасниками справи зазначаються у заявах по суті справи. До повістки у обов’язковому порядку додається електронно-цифровий підпис, що має бути захищений від доступу третіх осіб. При відправленні повістки вказується, що її отримання має бути підтверджено, адже лише після цього вона набуває статусу «отриманої». У протилежному випадку, якщо такого підтвердження немає протягом трьох днів, повістка направляється рекомендованим листом або вручається адресату під розписку [8]. У зв’язку із цим ми пропонуємо передбачити в Україні субсидіарний порядок сповіщення осіб за допомогою відправлення судової повістки рекомендованим листом, у випадку не підтвердження отримання сповіщення особою, якій воно було направлено у порядку застосування мобільного, телетайпного або інших засобів зв’язку.

Одним із способів повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання, як вже зазначалося, відповідно до ч. 11 ст.128 ЦПК України є розміщення такої інформації на веб-сайті судової влади України. Такий механізм застосовується у випадку, коли зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача, третьої особи, свідка, заінтересованої особи у справах про видачу обмежувального припису невідоме, в результаті чого вони викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису – не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. Особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи з моменту опублікування оголошення про виклик [5].

На практиці неодноразово виникало питання: чи можливо застосувати таку процедуру інформування до позивача і чи буде таке сповіщення вважатися належним? На підставі аналізу судової практики, відповіді на вищезазначені питання надає Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 27 березня 2019 року по справі № 201/6092/17. У рішенні судом було зроблено наступний висновок: «Не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання оголошення, розміщене на сайті «Судова влада України», оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, третю особу, свідка, заінтересованих осіб, а не на позивача» [9]. Таким чином, суд визначив, що правило, передбачене п. 11 ст. 128 ЦПК України, може застосовуватися до вичерпного кола осіб, до якого не включається позивач, у зв’язку з чим встановлюється гарантія належного сповіщення позивача про рух справи та попереджається зловживання правом суду щодо використання механізму інформування через веб-сайт замість судової повістки. Однак, з іншого боку, такий вичерпний перелік учасників справи, до яких може застосовуватися такий механізм створює ще одну прогалину у врегулюванні інституту позовів щодо захисту прав, порушених щодо невизначеного кола осіб, або так званих колективних позовів. Зокрема постає питання повідомлення потенційних позивачів саме про відкриття провадження у справі. Хоча питання колективних позовів в процедурному аспекті детально не регламентоване, проте чинне законодавство все ж передбачає два види справ, за яких існує можливість застосування інституту колективних позовів: захист прав споживачів і відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. Оскільки до первинного позову апріорі не можна одразу включити всіх постраждалих та потенційних учасників справи, ми пропонуємо з метою надання можливості долучитися до справи після відкриття провадження передбачити механізм публічного повідомлення про відкриття провадження за колективним позовом, зокрема у друкованих виданнях, через телебачення та в мережі Інтернет, тобто на офіційному веб-сайті судової влади. А значить, у тому числі й розширити коло осіб, на яких буде поширюватися порядок повідомлення про судове засідання через офіційний веб-сайт судової влади, включивши до нього ще й таку категорію як «потенційні позивачі за позовом щодо невизначеного кола осіб», якщо їх анкетні дані будуть заздалегідь повідомлені суду ініціатором позову. Це сприятиме реалізації вимог статті 6 ЦПК України щодо гласності та відкритості судового розгляду: право на отримання інформації про місце, час та результати розгляду справи. У зв’язку з цим, ми підтримуємо пропозицію Н.Ю. Сакари про доповнення статті ЦПК України, яка регламентує повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про відкриття провадження у справі положенням наступного змісту – «після відкриття провадження у справі за позовом невизначеного кола осіб, суд невідкладно публікує інформацію про час, дату та місце судового засідання у друкованих засобах масової інформації» [10].

Висновки. У процесі дослідження представленої тематики було встановлено, що чинне процесуальне законодавство передбачає два види судових сповіщень – повістки та повідомлення, але не встановлюється визначення вказаних термінів. Так, на підставі аналізу наукових робіт було виділено їх основні ознаки та запропоновано авторське бачення дефініцій зазначених понять:

  • судове повідомлення – судовий документ інформаційного характеру, що містить рекомендацію щодо участі у вчиненні процесуальної дії учасника справи;
  • судовий виклик – судовий документ інформаційного характеру, що містить офіційну вимогу щодо участі у вчиненні процесуальної дії учасника справи, попереджає про наслідки її недотримання та надається під розписку.

Після аналізу цивільного процесуального законодавства щодо сповіщення осіб у цивільному процесі і практики його застосування судами було виявлено, що наразі існує проблема щодо сповіщення осіб з застосуванням технічних приладів, у тому числі за допомогою засобів мобільного, факсимільного та інших видів зв’язку, а також через веб-сайт судової влади в Україні. Так, на сьогодні повідомлення про призначення судового засідання за допомогою SMS-повідомлення можливе лише щодо осіб, які письмово написали клопотання про це. Однак не враховується факт можливого неотримання особою цього повідомлення при надісланні його засобами мобільного зв’язку. Для усунення недоліків такого способу сповіщення, на наш погляд, варто запозичити досвід Польщі і зобов’язати суд у разі ненадходження підтвердження про отримання адресатом сповіщення, надсилати повідомлення рекомендованим листом.

Також було досліджено випадки застосування процедури сповіщення учасників справи про дату, місце та час судового засідання шляхом розміщення про це оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Стосовно цього питання зроблено висновок, що такий механізм може бути застосовано лише стосовно обмеженого кола осіб, до якого не входить позивач, зазначена теза підтверджується позицією Верховного Суду і, на нашу думку, слугує однією з гарантій реалізації права на публічний розгляд справи, що є фундаментальним принципом у процесі виконання завдань цивільного судочинства. Водночас така обмеженість кола суб’єктів призводить до неврахування необхідності повідомляти про відкриття провадження та інші процесуальні дії потенційних позивачів у колективних позовах. Так, доцільним було б у ЦПК України передбачити механізм публічного повідомлення потенційних позивачів про відкриття провадження за колективним позовом, зокрема у друкованих виданнях, через телебачення та в мережі Інтернет, у тому числі на офіційному веб-сайті судової влади України.

Література

  1. Справа «Стрижак проти України»: Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 № 72269/01. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_441 (дата звернення: 15.10.2019).
  2. Практикум з цивільного процесуального права України: навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / [Василина Н. В., Васильєва-Шаламова Ж. В., Ізарова І. О. та ін.; за заг. ред. І. С. Ярошенко ; відп. ред. Ізарова І. О.]; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. Київ: Дакор, 2016. – 347 с. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/11653/Praktykum_z_tsyvilnoho_protsesualnoho_prava_Ukrainy.pdf?sequence=1&isAllowed=y (дата звернення: 15.10.2019).
  3. Коваленко А. В цивільне право та процес: навчальний посібник / за заг. наук. ред. Петров Є. В. Дніпро: ЗНУ, 2018. 128 с. URL: http://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/1433/1/%D0%9D.%20%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%86%D0%91%D0%9D%D0%98%D0%9A%20%D0%A6%D0%9F%D0%9F%D1%80%202%20%D1%87.__%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%82.pdf (дата звернення: 15.10.2019).
  4. Словник судових термінів: веб-сайт. URL: http://www.apcourtkiev.gov.ua/?p=8882 (дата звернення: 15.10.2019).
  5. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 № 1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (дата звернення: 15.11.2019).
  6. ДСАУ рекомендує частіше користуватися послугою отримання повісток до суду у вигляді SMS-повідомлень: Рада адвокатів Київської області Національної асоціації адвокатів України від 08.10.2015. URL: https://radako.com.ua/news/dsau-rekomenduie-chastishe-koristuvatisya-poslugoyu-otrimannya-povistok-do-sudu-u-viglyadi-sms (дата звернення: 15.11.2019).
  7. Кірюшин А. А. Судовий виклик за допомогою SMS є належним лише у разі подання учасником справи заяви про таке інформування (ВС/КЦС № 201/6092/17 від 27.03.2019): веб-сайт Протокол – юридичний інтернет-ресурс. URL: https://protocol.ua/ua/vs_ktss_sudoviy_viklik/ (дата звернення: 15.11.2019).
  8. Бутирський А.А. Особливості вирішення цивільних спорів у Польщі. Держава і право. 2015. Вип. 56. С. 265-270. (дата звернення: 15.11.2019).
  9. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2019 р. у справі № 201/6092/17. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80783087. (дата звернення: 15.11.2019).
  10. Сакара Н.Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харків. нац. юридичн. ун-т ім. Ярослава Мудрого 2005. – 209 с. (дата звернення: 15.11.2019).

Перегляди: 271

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат