Поняття та проблеми захисту прав на комерційну таємницю та відповідальність за порушення таких прав

Автор:

Анотація: Статтю присвячено аналізу норм щодо захисту прав на комерційну таємницю суб’єктів господарювання. Визначено особливості застосування деяких видів юридичної відповідальності за порушення режиму конфіденційності відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Бібліографічний опис статті:

. Поняття та проблеми захисту прав на комерційну таємницю та відповідальність за порушення таких прав//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2018. - №4. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2018/4/ponyattya-ta-problemi-zahistu-prav-na-komertsijnu-tayemnitsyu-ta-vidpovidalnist-za-porushennya-takih-prav/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No4 апрель 2018

Юридичні науки

УДК 347.775

Даниліна Анна Вікторівна

студентка кафедри інтелектуальної власності

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ПОНЯТТЯ ТА ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ТАКИХ ПРАВ

Анотація. Статтю присвячено аналізу норм щодо захисту прав на комерційну таємницю суб’єктів господарювання. Визначено особливості застосування деяких видів юридичної відповідальності за порушення режиму конфіденційності відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Ключові слова: комерційна таємниця, конфіденційність, інтелектуальна власність, проблеми захисту, відповідальність.

У сучасному інформаційному суспільстві, заснованому на використанні новітніх технологій, швидкій обробці та аналітиці інформації, пріоритетним фактором залишається протидія несанкціонованому розголошенню інформації, що містить секрети виробництва. Отже, така інформація стає особливим видом товару, який має певну цінність для суб’єкта господарювання.

Ми живемо в період інноваційних відкриттів та технічного удосконалення товарів та послуг, для забезпечення конкурентоспроможності, суб’єкти господарювання мають передбачувати шляхи вирішення питань щодо неповторності та збереження індивідуальності його товарів та послуг, порівняно з іншими, що знаходяться в обороті на ринку. Володілець конфіденційної інформації самостійно повинен визначати способи її технічного захисту від доступу сторонніх осіб.

Метою даної статті є дослідження теоретичних та методичних засад захисту комерційної таємниці підприємства, виявлення недоліків даного процесу, формування рекомендацій щодо їх усунення та удосконалення організації захисту комерційної таємниці.

На сьогодні відсутній окремий спеціальний закон про комерційну таємницю та її правову охорону, а правовідносини щодо комерційної таємниці регулюються окремими положеннями Цивільного кодексу України (ЦК), Господарського кодексу України (ГК), Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та іншими нормативними актами, у тому числі міжнародними.

На захист прав та законних інтересів юридич­них та фізичних осіб, пов’язаних з комерційною таємницею, спрямовані положення ст. 34 Конституції України, відповідно до якої «кожен має право віль­но збирати, зберігати, використовувати і поширю­вати інформацію усно, письмово або в інший спо­сіб на свій вибір» [1].

Поняття комерційної таємниці сформульовано у ст. 505 ЦК України: «Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію» [2].

У доктрині не існує однієї позиції щодо визначення поняття «захисту прав». Деякі вчені-цивілісти не розмежовують охорону та захист і вказують на те, що захист є найбільш дієвою охороною прав, другим ступенем, захист виступає гарантією охорони, «своєрідним поновлювачем репутації охорони, її авторитетом та підтвердженням сили» [3]. Дану позицію ми не підтримуємо, вважаємо що «поняття захист» та «поняття охорона» повинні розмежовуватись. Як і цивілісти, дослідники-процеcуалісти, визначаючи «захист», дотримуються широкого значення цього терміна, зазначаючи, що крім правозастосовної діяльності юрисдикційних органів, захист може здійснюватись й у формі самозахисту, засобів оперативного впливу, претензійного порядку ліквідації цивільно-правовових спорів, правотворчої діяльності, засобів організаційно-технічного характеру [4].

М. К. Галянтич зазначає, що для усунення суперечностей у правовому регулюванні охорони та захисту комерційної таємниці різними нормами та галузями права слід прийняти міжгалузевий нормативний документ на рівні Закону «Про охорону та захист прав на об’єкти, що становлять комерційну таємницю», необхідність якого визначена Цивільним та Господарським кодексами [5].

Як слушно зазначає Н. Можаровська, «відсутність або неефективність системи захисту комерційної таємниці в національному законодавстві є додатковим стримуючим чинником для надходження іноземних інвестицій». Тож захист комерційної таємниці слід розглядати як важливий елемент правового забезпечення господарської діяльності в Україні [6].

Основні положення захисту комерційної таєм­ниці закріплені також у загальних законодавчих актах, таких як: КК України (ст. ст. 231-232, 361-363), КУпАП (ст. ст. 1643, 16411), ЦК України (ст. ст. 420, 505-508, 1076,), ГК України (ст. ст. 154-162), Кодекс законів про працю України (ст. 147), Закон України «Про захист від недобросовісної конку­ренції», Закон України «Про банки і банківську діяльність» та спеціальному: Закон України «Про інформацію». А тому комплексний характер правових відносин, що виникають у сфері захисту комерційної таємниці, визна­чає коло правових норм, що регулюють ці відносини.

Як зазначає Н. А. Іваницька, законодавець, виз­начаючи засоби захисту комерційної таємниці, застосовує два підходи:

  • абсолютного захисту, що захищає комерційну таємницю як об’єкт інте­лектуальної власності від посягань будь-яких третіх осіб;
  • відносного захисту, що передбачає захист нелегкодоступної та не загальновідомої ко­мерційної інформації, щодо якої вжито заходи збереження її таємності від актів недобросовісної конкуренції. Таким чином, продовжує автор, пер­ший підхід, відображений у цивільному, госпо­дарському та кримінальному праві, є відносно новим для національного законодавства і виконує функцію загального захисту комерційної таємни­ці. У свою чергу, другий підхід, притаманний кон­курентному та адміністративному праву, має дов­шу історію застосування і передбачає цілеспрямо­ваний захист комерційної таємниці від посягань конкурентів [7].

Неможливо не помітити переваг, які випливають з дуалістичної природи комерційної таємниці, а саме комплексності та всебічності її захисту, що обумовлюється наступними чинниками:

  • захист комерційної таємниці як інформації з обмеженим доступом забезпечується за допомогою встановлення і реалізації режиму таємності (ст. 30 Закону України «Про інформацію») [8];
  • захист комерційної таємниці як об’єкта інтелектуальної власності здійснюється судом з використанням спеціальних правових засобів, в тому числі і оприлюднення в засобах масової інформації факту посягання на комерційну таємницю та розміщення в друкованому офіційному виданні відповідного судового рішення (ст. 432 ЦК України);
  • різнорідність суб’єктів посягання на комерційну таємницю: а) конкуренти підприємства суб’єкта господарювання або особи, які їм допомагають; б) особи, яким комерційна таємниця відома на законних підставах; в) суб’єкти промислового шпигунства.

Отже, незважаючи на широке коло правових інститутів та способів захисту комерційної таємниці, аспекти, що пов’язані з її захистом становлять певну проблему. Відсутність спеціального нормативного акта, який регулював би відносини, що виникають із приводу захисту комерційної таємниці, неповнота та невідповідність правових норм, які регулюють однакові суспільні відносини постійно породжують проблемні та неоднозначні питання у правозастосовній діяльності, які в майбутньому потребують нагального правового регулювання.

Література

  1. Конституція України [Електронний ресурс]: Закон [прийнято Верхов. Радою України 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР]. – Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/961
  2. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон [прийнято Верхов. Радою 16 січня 2003 р. № 435-IV]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15
  3. Малько Л.В. Охрана и защита как функція процесуально-правового торможения / Л.В. Малько // Теория и практика права на судебную защиту и ее реализации в гражданском процессе / редактор М.П. Ларина.- Саратов : Изд-во Саратовского университета, 1991. – с. 21.
  4. Воложанин В.П. Несудебные формы разрешения гражданско- правовых способов / В.П. Воложанин. – Свердловск : Сред. – Урал. Ке. Изд-во, 1974. – с. 7-8
  5. Галянтич М. Захист комерційної таємниці відповідно до нових Цивільного та Господарського кодексів / М. Галянтич // Інтелектуальна власність. — 2004. — № 1. — С. 26–28.
  6. Можаровська Н. О. Проблеми охорони та захисту комерційної таємниці в національній інноваційній системі України / Н. О. Можаровська / Актуальні пробл. упр. інформ. безпекою держави : зб. матер. наук.-практ. конф. [м. Київ, 22 березня 2011 р.]. — Київ: Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2010. — С. 252–279.
  7. Іваницька Н. А. Захист комерційної таємниці підприємства за українським законодавством / Бизнес и безопасность. – 2004. – № 6. -10 с.

Перегляди: 1106

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат