Поняття та основні характеристики національної безпеки

Автор:

Анотація: Стаття присвячена визначенню поняття та основних характеристик національної безпеки. Автором в статті визначається, що національна безпека України забезпечується специфічною діяльністю суспільних інститутів, спрямованою на створення і вдосконалення умов та чинників (гарантій) ефективної життєдіяльності народу. Відповідні суспільні інститути утворюють систему забезпечення національної безпеки України. Звертається увага на те, що загрози національній безпеці, тобто, загрози для нормального функціонування системи політичних, економічних, соціальних та інших відносин і інтересів, виявляються як впливу на стабільний розвиток республіки в цілому, державних органів, політичних партій і рухів, окремих галузей, підприємств, індивідуальних суб'єктів тощо. Робиться висновок про те, що національні інтереси в міжнародній сфері вимагають проведення активного зовнішньополітичного курсу, спрямованого на зміцнення авторитету України як великої європейської держави, без участі якої неможливе вирішення глобальних проблем і зміцнення міжнародної безпеки.

Бібліографічний опис статті:

. Поняття та основні характеристики національної безпеки//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2021. - №3. - https://nauka-online.com/publications/national-security/2021/3/16-2/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No3 март 2021

Національна безпека

Прокопчук Віталій Вікторович

студент

Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки

Національної академії Служби безпеки України

ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація. Стаття присвячена визначенню поняття та основних характеристик національної безпеки. Автором в статті визначається, що національна безпека України забезпечується специфічною діяльністю суспільних інститутів, спрямованою на створення і вдосконалення умов та чинників (гарантій) ефективної життєдіяльності народу. Відповідні суспільні інститути утворюють систему забезпечення національної безпеки України.

Звертається увага на те, що загрози національній безпеці, тобто, загрози для нормального функціонування системи політичних, економічних, соціальних та інших відносин і інтересів, виявляються як впливу на стабільний розвиток республіки в цілому, державних органів, політичних партій і рухів, окремих галузей, підприємств, індивідуальних суб’єктів тощо.

Робиться висновок про те, що національні інтереси в міжнародній сфері вимагають проведення активного зовнішньополітичного курсу, спрямованого на зміцнення авторитету України як великої європейської держави, без участі якої неможливе вирішення глобальних проблем і зміцнення міжнародної безпеки.

Ключові слова: національна безпека, загрози, інструменти, система, охорона.

Національна безпека України забезпечується специфічною діяльністю суспільних інститутів, спрямованою на створення і вдосконалення умов та чинників (гарантій) ефективної життєдіяльності народу. Відповідні суспільні інститути утворюють систему забезпечення національної безпеки України. Побудова засобів захисту, адекватних наявним чи ймовірним загрозам, означає створення гарантій безпеки [2, c. 36].

Забезпечення національної безпеки завжди було найважливішим напрямком діяльності будь-якої держави, в тому числі в рамках гнучкого і відповідного обліку тенденцій розвитку даного інституту, що проявляються у внутрішньодержавної і зовнішньої сферах, що було також закріплено Конституцією вказує на розуміння даного феномена в єдиному, комплексному, «інтегрованому» вигляді, що створює основи для обліку правового досвіду в даній сфері інших держав, що має прогресивний розвиток для конституційного права в цілому в дусі сучасних міжнародних тенденцій.

З урахуванням глобалізації, держава в рамках актів, присвячених національній безпеці, не може відображати виключно внутрішні аспекти даного явища і обмежуватися лише загальними вказівками на відданість традиціям підтримання миру і безпеки. Головним суб’єктом щодо забезпечення національної безпеки є держава, яка за чинним законодавством гарантує захищеність кожного громадянина. Дані функції в цій області здійснюються через органи законодавчої, виконавчої та судової влади [7, c. 98].

Об’єктом національної безпеки виступають інтереси як втілення суспільних відносин. А об’єктами забезпечення національної безпеки є носії (матеріальні і ідеальні) суспільних відносин. Іншими словами, до об’єктів забезпечення або захисту відносяться ті об’єкти, впливаючи на які можливе нанесення збитку національним інтересам. Таке розмежування необхідно, на нашу думку, в силу того, що національні інтереси і відносини як об’єкт безпеки в теоретичному плані розкривають сутність безпеки. Але їх реалізація в практичному плані здійснюється в різноманітних формах життєдіяльності людини і суспільства.

Тому виокремлення об’єктів забезпечення безпеки (об’єктів захисту) дозволяє, як в теоретичному плані врахувати все різноманіття функціонування суспільних відносин і реалізації національних інтересів, так і в практичному плані перевести аналіз в площину дослідження конкретних форм, проявів механізмів забезпечення національної безпеки і як її складових політичної, економічній, гуманітарній, інформаційній та ін.

Національна безпека має такі риси:

  • Національна безпека носить комплексний характер і включає в себе як внутрішні (забезпечення захищеності особистості, суспільства, державної території як в цілому, так і окремих частин), так і зовнішні (створення на національному рівні цілей, напрямів, інструментів, умов співпраці з іншими суб’єктами міжнародного права) в силу єдності внутрішніх і зовнішніх аспектів національного суверенітету (відповідних механізмів здійснення публічної влади в обох сферах)
  • Існує можливість субсидіарного застосування норм як публічної складової – питання здійснення публічної влади, суверенітету, статусу органів державної влади, так і приватного елементів – в рамках інформаційної взаємодії держави в особі компетентних органів, особистості, суспільства ;
  • Феномен національної безпеки юридично вторинний, так як є складовою частиною конституційного права, інститутом, що володіє відображеної вище специфікою предмета і методу правового регулювання н (національний суверенітет, який представляє собою сукупність внутрішніх і зовнішніх елементів, є частина національної безпеки, відповідно, основи участі країни в здійсненні міжнародного співробітництва, умови такої участі повинні встановлюватися на внутрішньодержавному рівні);
  • Інститут національної безпеки має чітку структуру в рамках своєї публічної (владної), що становить, встановлює ядро ​​правового регулювання в приватній сфері.

В рамках спеціальної частини даного інституту можна виділити інструменти зовнішньої складової національної безпеки:

  • Добросусідства (дослідження основних показників іншої держави для вирішення питання про співпрацю з ним)
  • Дипломатії (забезпечення міждержавного спілкування відбувається за допомогою реалізації компетенції органів державної влади в даній сфері

Загрози національній безпеці, тобто, загрози для нормального функціонування системи політичних, економічних, соціальних та інших відносин і інтересів, виявляються як впливу на стабільний розвиток республіки в цілому, державних органів, політичних партій і рухів, окремих галузей, підприємств, індивідуальних суб’єктів тощо. Звідси випливають два важливих, методологічних виведення. По-перше, загроза для системи суспільних відносин та інтересів зовні проявляється як загроза для матеріальних об’єктів. По-друге, загроза системі відносин і інтересів фактично реалізується через вплив на носії відносин. Але реальною метою такого впливу є саме система відносин, система інтересів. Інакше кажучи, загрози безпеки впливають на її об’єкт (політичні, економічні, соціальні відносини і інтереси) і проявляються в порушенні функціонування системи громадських відносин, у впливі на інтереси й умови їх реалізації.

Відповідно, при побудові системи забезпечення національної безпеки, необхідно виділяти сам об’єкт безпеки, і об’єкт впливу, який, в даному випадку, є ланкою в механізмі впливу загрози на об’єкт (інтереси, відносини) безпеки. Слід також уточнити, що об’єкт впливу з точки зору забезпечення національної безпеки стає об’єктом захисту. Такий підхід підкреслює, виділяє соціальний характер національної безпеки, з одного боку. З іншого, – дозволяє будувати систему забезпечення безпеки, виділяючи як її безпосередній об’єкт, так і об’єкти впливу або об’єкти захисту.

В рамках структури національної безпеки (існування якої є властивістю системи) виділяються владні (держава, органи державної влади) і невладних суб’єкти, об’єкт (життєві інтереси нації), зміст (зовнішня і внутрішня складові національної безпеки). Зовнішня складова передбачає закладення на внутрішньодержавному рівні основ для співробітництва з іншими державами (надання інформації, надання допомоги), в силу того, що зовнішня складова суверенітету держави, як частини національної безпеки, не може бути врегульована в рамках норм іншої галузевої приналежності, крім конституційного права . Отже, зовнішня складова національної безпеки в рамках конституційного права повинна бути врегульована повністю [16, c. 45].

Інша ситуація спостерігається по відношенню до внутрішньої складової національної безпеки (в рамках конституційного права в силу обсягу, різноскерованості загроз втілення даної сфери в повному обсязі неможливо). Конституційне право в даній сфері може виконувати функцію закладення основ, перш за все за допомогою взаємодії з зовнішньою складовою національної безпеки (через глобалізації все загрози національній безпеці надходять в основному з боку світової спільноти в силу єдності світу).

Питанням охорони безпеки держава приділяє значну увагу, тільки за роки незалежності України було прийнято ряд законів. Відповідно до ч.1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Закон України «Про національну безпеку України» визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз [1].

Оскільки національна безпека є системою, то вона має свої підсистеми, елементи, складові. До основних елементів національної безпеки можна віднести політичну, економічну, воєнну, екологічну, гуманітарну, демографічну, інформаційну та інші складові. Кожна з них має певну специфічну своєрідність. Разом з тим усі вони знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності. Названі елементи однаково важливі для формування всезагальної, повної, комплексної системи безпеки, але залежно від конкретних історичних обставин, в силу дії різноманітних чинників, на передній план, набуваючи особливого значення, може виступати та чи інша складова.

Мета забезпечення безпеки як діяльності суб’єкта полягає у досягненні ним здатності утримувати сукупність загроз на певному докритичному (припустимої небезпеки) рівні, за якого загрозливі чинники виявилися б неспроможними згубно вплинути на його існування і розвиток. Виходячи з останніх подій в світовому співтоваристві та подій в Україні, величезне значення мають питання безпеки держави, суспільства і особистості. Рішення даного завдання реалізується через систему органів забезпечення національної безпеки.

Визначення національних інтересів (як тактичних, так і стратегічних) є ключовими для України, як і будь-якої держави, оскільки саме через ці інтереси і можливості їх забезпечення оцінюється рівень безпеки і захищеності як окремої людини, так і для суспільства і держави в цілому. Тільки з цієї вихідної позиції можна формувати довгостроковий стратегічний курс державного будівництва і конкретну політику по його реалізації [2, c. 67].

Національні інтереси в міжнародній сфері вимагають проведення активного зовнішньополітичного курсу, спрямованого на зміцнення авторитету України як великої європейської держави, без участі якої неможливе вирішення глобальних проблем і зміцнення міжнародної безпеки. Національні інтереси України в оборонній сфері полягають, перш за все, в забезпеченні військової безпеки та недопущення агресії з боку інших держав, створення адекватної потенційним і реальним загрозам військової організації, що враховує зміну балансу сил на світовій арені і економічні можливості держави для ефективного реагування на них.

Визначення національних інтересів України, як і будь-який інший країни, передбачає обов’язкове врахування інтересів інших країн, а в чомусь і інтересів всієї світової спільноти, оскільки виникає “особливий модус соціальної взаємодії, логіка якого відрізняється як від логіки ринків, так і від логіки уряду “. Зміст загрози визначається національними інтересами країни, обставинами (власної вразливістю ступенем захищеності цієї загрози), що визначає потенційний збиток при реалізації загрози, місцем і часом прояву негативних факторів, факторів і умов, можливостями, намірами і волею суб’єкта загрози (потенційного противника або конкурента).

Таким чином, загроза національній безпеці пряма або непряма можливість нанесення шкоди конституційним правам, свободам, якістю і рівнем життя громадян, суверенітету і територіальної цілісності, сталого розвитку України, оборони і безпеки держави. Природа загрози визначається природою інтересу, задоволенню якого дана загроза протидіє. Тому розрізняють загрози економічного, військового, інформаційного, екологічного та іншого характеру.

Проблема у сфері національної безпеки України виникає у разі загрози її національним інтересам. Діяльність із забезпечення національної безпеки спрямовується на усунення загрози українському народу та його національним інтересам. Під загрозами національній безпеці України треба розуміти потенційно і реально небезпечні процеси та дії (природні й соціальні), здатні зашкодити національним цінностям або унеможливити реалізацію життєво важливих національних інтересів [4, c. 65].

На всіх рівнях або держави, або політичних партій, підприємств, інших суб’єктів суспільних відносин підходи до забезпечення безпеки практично базуються на виокремлення в якості об’єкта безпеки тих чи інших проблем, вирішення яких є їх життєво важливим інтересом. Іншими словами, фактично реалізується спільний методологічний підхід до побудови концепції національної безпеки на основі аналізу реально існуючих життєво важливих інтересів і відносин як об’єкта безпеки [3].

Отже, для безпеки суб’єкта важливою є спроможність завчасно передбачати і фіксувати виникнення джерел загроз, зміни у характері та інтенсивності останніх і можливість їх нейтралізації. Це ставить суб’єкт перед необхідністю не тільки постійно відстежувати поведінку джерел зовнішніх та внутрішніх загроз, а й глибоко вивчати їхні природу і структуру для опрацювання далекосяжної стратегії власної поведінки у взаємодії із зазначеними чинниками ризику.

Література

  1. Закон України “Про національну безпеку України” від 2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text
  2. Стратегія економічного і соціального розвитку України / авт. кол. : А. С. Гальчинський, В. М. Геєць та ін. ; Нац. ін-т стратег. дослідж. ; Ін-т екон. прогнозування НАУ України. 2019.
  3. Стратегія національної безпеки України. Україна у світі, що змінюється. URL: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/project-Litvinenko-dcd38.pdf.
  4. Шипілова Л. М. Загрози національним інтересам України: спроба класифікації / Л. М. Шипілова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. К.: Укр. центр політ. менеджменту, 2018. Вип. 20. С. 114-122.

Перегляди: 454

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат