Особливості визначення первісної вартості основних засобів на підприємствах державного сектору

Автор: та

Анотація: В статті показано особливості визначення первісної вартості основних засобі в державному секторі. Розглянуто критерії віднесення матеріальних цінностей до основних засобів. Відновлено історичну хронологію зміни вартості матеріальних цінностей, як критеріальної ознаки віднесення до основних засобів стосовно вимог законодавства. Структуровано основні засоби, як об’єкти бухгалтерського обліку. Схематично відображено класифікацію основних засобів на підприємствах державного сектору. Зазначено категорії матеріальних цінностей, які віднесено до основних засобів незалежно від вартості. Розкрито різні види оцінок вартості основних засобів. Представлено різні варіанти визначення первісної вартості основних засобів в державному секторі.

Бібліографічний опис статті:

та . Особливості визначення первісної вартості основних засобів на підприємствах державного сектору//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2020. - №10. - https://nauka-online.com/publications/economy/2020/10/osobennosti-opredeleniya-osnovnoj-stoimosti-osnovnyh-aktivov-predpriyatij-gosudarstvennogo-sektora/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No10 октябрь 2020

Економіка

УДК 657.42

Скрипник Маргарита Іванівна

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри обліку і аудиту

Київський національний університет технологій та дизайну

Бикова Світлана Сергіївна

студентка

Київського національного університету технологій та дизайну

 ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРВІСНОЇ ВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ

ОСОБЕННОСТИ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ОСНОВНОЙ СТОИМОСТИ ОСНОВНЫХ АКТИВОВ ПРЕДПРИЯТИЙ ГОСУДАРСТВЕННОГО СЕКТОРА

FEATURES OF DETERMINATION OF PRIMITIVE COST OF THE FIXED ASSETS ON ENTERPRISES OF STATE TO SECTOR

Анотація. В статті показано особливості визначення первісної вартості основних засобі в державному секторі. Розглянуто критерії віднесення матеріальних цінностей до основних засобів. Відновлено історичну хронологію зміни вартості матеріальних цінностей, як критеріальної ознаки віднесення до основних засобів стосовно вимог законодавства. Структуровано основні засоби, як об’єкти бухгалтерського обліку. Схематично відображено класифікацію основних засобів на підприємствах державного сектору. Зазначено категорії матеріальних цінностей, які віднесено до основних засобів незалежно від вартості. Розкрито різні види оцінок вартості основних засобів. Представлено різні варіанти визначення первісної вартості основних засобів в державному секторі.

Ключові слова: основні засоби, державний сектор, первісна вартість, справедлива вартість, оцінка об’єктів.

Аннотация. В статье показаны особенности определения первоначальной стоимости основных средств в государственном секторе. Рассмотрены критерии отнесения материальных ценностей к основным средствам. Обновлена ​​историческая хронология изменения стоимости материальных ценностей, как критериального признака отнесения к основным средствам применительно к требованиям законодательства. Основные средства структурированы, как объекты бухгалтерского учета. Классификация основных средств схематично представлена ​​по предприятиям отрасли. Выделены категории материальных ценностей, которые относятся к основным средствам независимо от стоимости. Выявлены разные виды оценок стоимости основных средств. Представлены разные варианты определения первоначальной стоимости основных средств в государственном секторе.

Ключевые слова: основные средства, государственный сектор, примитивная стоимость, справедливая стоимость, оценка объектов.

Summary. The features of determination of primitive cost of the fixed assets of budgetary establishments and organizations are shown in the article. The criteria of taking of material values are considered to the fixed assets. Historical chronology of change of cost of material values is renewed, as a criterion sign of attributing to the fixed assets in relation to the requirements of legislation. The fixed assets are structured, as objects of record-keeping. Classification of the fixed assets is schematically represented on enterprises state to the sector. The categories of material values, that is attributed to the fixed assets regardless of cost, are marked. The different types of estimations of cost of the fixed assets are exposed. The different variants of determination of primitive cost of the fixed assets of budgetary establishments are presented.

Key words: the fixed assets, public sector, budgetary establishments, primitive cost, fair value, estimation of objects.

Постановка проблеми. В державному секторі не створюються матеріальні блага й основні засоби безпосередньо не приймають участі у виробництві готової продукції, а обслуговують процеси по задоволенню соціально-культурних потреб населення та здійсненню функцій державного управління у країні, тобто являються невиробничими основними засобами.

Об’єкт основних засобів визнається активом, коли: існує ймовірність отримання суб’єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов’язаних з його використанням, та/або він має потенціал корисності для суспільства; і вартість об’єкта основних засобів може бути визначена [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Критерієм віднесення матеріальних цінностей до основних засобів є їх вартість. Довгий час до основних засобів відносилися необоротні активи вартістю більше 1000 грн. З набуттям чинності Податкового кодексу, критерій вартості піднявся до 2500 грн. Законом України від 17 липня 2015 року № 655 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» змінено граничну вартість матеріальних активів, які можуть бути віднесені до основних засобів при здійсненні податкового обліку. З 1 вересня 2015 року введенням в дію НП(С)БО 121 вартісний критерій для віднесення матеріальних активів до основних засобів збільшено з 2500 гривень до 6000 гривень [1]. Суб’єкти державного сектору зараховують до малоцінних необоротних матеріальних активів предмети вартістю (без податку на додану вартість), що не перевищує 6000 гривень, та строк використання яких перевищує один рік.

Мета статті полягає у визначенні первісної вартості основних засобів на підприємствах державного сектору.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель,  будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, тварини, багаторічні насадження та плодоносні рослини; інші необоротні матеріальні активи: музейні фонди, бібліотечні фонди,     малоцінні необоротні матеріальні активи: білизну, постільні речі, одяг та взуття, природні ресурси, інвентарну тару, необоротні матеріальні активи спеціального призначення, інші необоротні матеріальні активи. Отже, об’єкт основних засобів визнається активом, коли:

  • існує ймовірність отримання суб’єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов’язаних з його використанням, та/або він має потенціал корисності для суспільства;
  • вартість об’єкта основних засобів може бути визначена.

Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів, а саме:

  • закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
  • відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;
  • інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється суб’єктом державного сектору.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів. Основні засоби в державному секторі класифікуються за ознаками, які представлено на рис.1:

Рис. 1. Класифікація основних засобів в державному секторі

До основних засобів належать незалежно від вартості:

  • сільськогосподарські машини та знаряддя;
  • будівельний механізований інструмент;
  • робочі та продуктивні тварини;
  • усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;
  • документація з типового проектування.

Крім того, до основних засобів під загальною назвою «Інші необоротні матеріальні активи» віднесено також білизну, постільні речі, одяг та взуття (у тому числі спеціальні та спортивні) у закладах охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення тощо [1].

Господарські операції з надходження, переміщення та вибуття основних засобів оформлюються суб’єктом державного сектору первинними документами, форми яких затверджені в установленому законодавством порядку [5].

Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то суб’єкт державного сектору складає такі первинні документи, які б містили обов’язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

У межах одного головного розпорядника бюджетних коштів на однотипні основні засоби встановлюється єдиний строк їх корисної експлуатації. При визначенні строку корисної (очікуваної) експлуатації основних засобів слід ураховувати: очікуване використання об’єкта установою з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори. Відмінною рисою основних засобів є не їх довговічність з точки зору фізичної суті, а можливість багаторазово або безперервно використовувати протягом тривалого періоду часу.

Вартість об’єкта основних засобів розподіляється на систематичній основі протягом строку його корисного використання (експлуатації) шляхом нарахування амортизації на дату балансу. За рішенням керівника суб’єкта державного сектору у розпорядчому документі про облікову політику може бути передбачено нарахування амортизації на річну дату балансу.

Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання та введений в експлуатацію. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. При вибутті об’єкта основних засобів суб’єкт державного сектору нараховує амортизацію в місяці його вибуття.

Для об’єктів основних засобів застосовують різні види оцінок (вартостей) [1]:

  • первісна вартість ‒ історична (фактична) вартість активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих, витрачених) для придбання (створення) активів;
  • переоцінена вартість ‒ вартість активів після їх переоцінки;
  • справедлива вартість ‒ сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату;
  • вартість, яка амортизується, ‒ первісна або переоцінена вартість необоротних активів, за вирахуванням їх ліквідаційної вартості;
  • ліквідаційна вартість ‒ сума коштів або вартість інших активів, яку суб’єкт державного сектору очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією). Ліквідаційна вартість може дорівнювати нулю, якщо суб’єкт державного сектору не може достовірно визначити суму, яка очікується від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації);
  • залишкова вартість ‒ різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченого зносу.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі) [4].

Первісна вартість основних засобів визначається залежно від джерел їх надходження (табл. 1.) [1].

Таблиця 1

Визначення первісної вартості основних засобів в державному секторі

№п/п Вартість основних засобів Ситуація, коли застосовується
1. вартість придбання у разі придбання за плату
2. собівартість виробництва у разі самостійного виготовлення (створення);

 

3. справедлива вартість у разі отримання без оплати від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору);
4. первісна (переоцінена) вартість у разі отримання без оплати від суб’єктів державного сектору;
5. залишкова вартість у разі отримання у результаті обміну на інший актив;
6. умовна вартість у разі відсутності активного ринку

Первісна вартість об’єкта основних засобів у разі придбання за плату складається з таких витрат:

  • суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
  • реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
  • суми ввізного мита;
  • суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються суб’єктові державного сектору);
  • витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
  • витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
  • інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість об’єкта основних засобів може формуватися як за рахунок капітальних витрат, так і за рахунок поточних витрат (витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів тощо) згідно з економічною класифікацією видатків бюджету [4].

Первісною вартістю основних засобів, отриманих безоплатно від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору), є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених законодавством.

Передача отримувачами коштів і предметів гуманітарної допомоги здійснюється за довіреністю набувачів або документами, що засвідчують фізичну особу набувача, і оформлюється відповідними видатковими документами (ордерами, накладними, дорученнями тощо).

Отримання суб’єктами державного сектору основних засобів як гуманітарної допомоги проводиться відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу», інших нормативно-правових актів.

Собівартість виробництва (створення) об’єкта основних засобів складається з витрат, понесених суб’єктом державного сектору на його виготовлення (створення), з урахуванням витрат, передбачених законодавством [1].

Основні засоби, отримані безоплатно у вигляді безповоротної допомоги, дарунка, приймаються комісією, створеною наказом керівника суб’єкта державного сектору, до складу якої обов’язково входить працівник бухгалтерської служби та для підпорядкованих суб’єктів державного сектору – представники суб’єкта державного сектору вищого рівня. Комісія складає відповідний документ, в якому зазначаються найменування і вартість отриманих основних засобів на підставі якого операції з безоплатного отримання відображаються в бухгалтерському обліку.

Первісна вартість основних засобів, отриманих безоплатно від суб’єктів державного сектору, дорівнює первісній (переоціненій) вартості основних засобів, за якою основні засоби обліковувались у суб’єкта державного сектору, що їх передав, з урахуванням витрат, передбачених законодавством, з наведенням нарахованої суми зносу за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації.

Основні засоби передаються разом з первинними документами, або обліковими регістрами, або іншими документами, в яких зазначено вартість основних засобів.

У разі якщо відсутня достовірна інформація щодо первісної вартості основних засобів, первісна вартість визначається на рівні справедливої вартості на дату отримання, оцінка якої проводиться відповідно до законодавства.

Умовна вартість застосовується до активів (за відсутності активного ринку, а також у разі використання повноважень конфіскації, безоплатної передачі), що мають історично успадковану вартість та потенціал корисності, який обмежується характеристиками культурної або історичної спадщини, зокрема музейні фонди (історичні будинки та пам’ятники, археологічні ділянки, заповідники та природоохоронні зони, твори мистецтва тощо).

У разі зміни потенціалу корисності активів, зокрема використання історичного будинку як офісного приміщення, його визнання і оцінювання здійснюються подібно до загальної оцінки основних засобів. Розмір умовної вартості може визначатися законодавчими та іншими нормативно-правовими актами або складатися з сум страхування від пожежі, крадіжок, втрат, пошкоджень або іншої можливої шкоди [3].

Об’єкт основних засобів може бути отриманий у результаті обміну на інший актив. Первісною вартістю отриманого об’єкта основних засобів є залишкова вартість переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то первісною вартістю отриманого об’єкта основних засобів є його справедлива вартість на дату оприбуткування.

Після первісного визнання об’єкта основних засобів як активу його облік ведеться за первісною вартістю в гривнях з копійками.

Якщо об’єкт основних засобів складається з різних компонентів, які мають різні строки корисного використання (експлуатації), або надають економічні вигоди суб’єкту державного сектору різними способами, або мають різний потенціал корисності, що зумовлює необхідність застосування різних норм амортизації, доцільно розподіляти сукупні витрати на придбання (створення) цього об’єкта за його компонентами з окремим обліком кожного компонента.

Кожна окрема будівля є інвентарним об’єктом. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині неї комунікації, тобто: система опалення приміщення, включаючи котельну установку для опалення (якщо остання знаходиться в самому приміщенні), внутрішня мережа водогазопроводу і каналізації з усіма пристроями, внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні й сигналізаційні мережі та вентиляційні пристрої загальносанітарного значення, підйомники (ліфти).

Якщо будівлі стоять поруч і мають загальну стіну, але кожна з них – самостійне конструктивне ціле, вони вважаються окремими інвентарними об’єктами.

Земля і будівлі, розташовані на ній, є окремими активами і в бухгалтерському обліку відображаються окремо. Земельні ділянки обліковуються на підставі документів, встановлених законодавством.

Надвірні приміщення, огорожі та інші надвірні споруди, що обслуговують будівлю (сарай, паркан, колодязь), становлять разом з нею один інвентарний об’єкт. Якщо ці будівлі та споруди обслуговують два і більше приміщень, вони вважаються самостійними інвентарними об’єктами.

Зовнішні прибудови до будівлі, що мають самостійне господарське значення, приміщення котельних, які стоять окремо, а також капітальні надвірні прибудови (склади, гаражі) вважаються також самостійними інвентарними об’єктами.

Внутрішня телефонна та комп’ютерні мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об’єкт основних засобів. Усі складові, що входять до цілісного майнового комплексу, кожний окремо може обліковуватися як окремий інвентарний об’єкт. У разі передавання цього комплексу при проведенні демонтажу всі складові оприбутковуються як окремі інвентарні об’єкти.

Придбані (збудовані) суб’єктом державного сектору або за його замовленням житлові будинки включаються до складу основних засобів. У такому самому порядку обліковуються житлові приміщення для військовослужбовців, які будуються у військових містечках для їх проживання.

При спорудженні житла із залученням у порядку пайової участі коштів суб’єктів державного сектору, організацій та при придбанні квартир у будинках, які перебувають у комунальній власності і обліковуються в органах місцевого самоврядування, витрати, пов’язані з цим придбанням, відносяться до складу витрат суб’єкта державного сектору.

Для інших необоротних матеріальних активів застосовується спрощений, груповий або інший специфічний порядок обліку.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обліковуються за груповим обліком та номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт. Витрати на ремонт та реставрацію книг, у тому числі і на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не відносяться, а визнаються витратами звітного періоду, в якому вони були понесені.

Первісна вартість об’єкта основних засобів може змінюватися. Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об’єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Прикладами витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, є [1]:

  • модифікація, модернізація об’єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
  • заміна окремих частин устаткування для підвищення якості робіт, послуг;
  • впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити витрати;
  • добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Разом з тим, існують витрати, які не збільшують вартість основних засобів-це витрати на утримання об’єкта основних засобів, які здійснюють для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигод чи потенціалу корисності на первісно оціненому рівні продуктивності об’єкта основних засобів, визнаються витратами звітного періоду, в якому вони були понесені [4].

Прикладами витрат на утримання об’єкта основних засобів є: технічній нагляд, технічне обслуговування та ремонт.

Визнання об’єкта основних засобів активом припиняється у випадку: ліквідації, вибуття внаслідок продажу, передачі без оплати, нестачі, невідповідності критеріям визнання активом.

Розкриття інформації про основні засоби в проміжної та річної звітності відображається у примітках до фінансової звітності, а саме: первісна (переоцінена) вартість та сума накопиченого зносу на початок та кінець звітного року, сума надходження основних засобів за звітний період, діапазон строків корисного використання (мінімальні та максимальні), сума збільшення або зменшення первісної (переоціненої) вартості за звітний рік у результаті переоцінок та зменшення/відновлення корисності, первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які вибули за звітний рік, сума нарахованої амортизації за звітний рік, інші зміни первісної (переоціненої) вартості та суми зносу основних засобів за звітний рік, сума капітальних інвестицій в основні засоби за звітний рік, сума зобов’язань згідно з договорами, пов’язаними з придбанням у майбутньому основних засобів.

У примітках до фінансової звітності наводиться також інформація про: суму основних засобів, отриманих безоплатно, первісну (переоцінену) вартість і суму зносу основних засобів, щодо яких існують передбачені законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження, вартість об’єкта основних засобів, що тимчасово не використовується, вартість повністю амортизованого об’єкта основних засобів, який ще використовується, вартість об’єкта основних засобів, який вибув з активного використання та утримується для продажу, передачі без оплати.

Висновки. Із наведеного дослідження випливає, що основними критеріями визнання вартості основних засобів на підприємствах державного сектору є: матеріальність; призначення; строк корисного використання тощо. Основні засоби можна розглядати з точки зору бухгалтерського обліку, обліку для оподаткування, з точки зору економіки, фінансів та інших економічних наук, але ознайомившись із різними трактуваннями основних засобів, можна дійти висновку, що основні засоби – це складова частина виробничих ресурсів, які використовуються в процесі господарської діяльності в незмінній натуральній формі тривалий період часу та розподіляють свою вартість на витрати підприємства. Класифікація основних засобів призначена для використовування в автоматизованих системах управління під час вирішення таких завдань: організації систематичного обліку і звітності в частині основних засобів; визначення норм амортизації основних засобів і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва; проведення робіт із перепису, оцінки і переоцінки об’ємів складу і стану основних засобів; реалізації комплексу облікових функцій по основних засобах у рамках робіт за державною статистикою; здійснення міжнародних зіставлень по структурі і стану основних засобів; визначення роз-рахунків похідних економічних показників, включаючи фондомісткість, фондовіддачу і т. д., а також рекомендованих нормативів проведення капітальних ремонтів основних засобів.

Література

  1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби»: Наказ Міністерства  фінансів України 12.10.2010  № 1202;
  2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 122 «Нематеріальні активи»: Наказ Міністерства  фінансів України 12.10.2010  № 1202;
  3. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 127 «Зменшення корисності активів»: Наказ Міністерства  фінансів України  24.12.2010 р. № 1629;
  4. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати»: Наказ Міністерства  фінансів України 05.2012 р. № 568.
  5. Наказ «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання»: Наказ Міністерства  фінансів України  09.2016 № 818.

Перегляди: 312

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат