Франчайзинг в українському бізнесі на основі зарубіжного досвіду

Автор:

Анотація: Стаття присвячена дослідженню поняття франчайзингу та його специфіки в контексті особливостей застосування в економічній діяльності. Висвітлено юридичну та економічну відмінність франчайзингових відносин в Україні та в європейських країнах. Запропоновано напрямки для оптимізації франчайзингових відносин в Україні.

Бібліографічний опис статті:

. Франчайзинг в українському бізнесі на основі зарубіжного досвіду//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №5. - https://nauka-online.com/publications/economy/2019/5/franchajzing-v-ukrayinskomu-biznesi-na-osnovi-zarubizhnogo-dosvidu/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No5 май 2019

Економічні науки

УДК 658.155

Дяденко Єлизавета Віталіївна

студентка факультету маркетингу

Київського національного економічного університету

імені Вадима Гетьмана 

 ФРАНЧАЙЗИНГ В УКРАЇНСЬКОМУ БІЗНЕСІ НА ОСНОВІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

Анотація. Стаття присвячена дослідженню поняття франчайзингу та його специфіки в контексті особливостей застосування в економічній діяльності. Висвітлено юридичну та економічну відмінність франчайзингових відносин в Україні та в європейських країнах. Запропоновано напрямки для оптимізації франчайзингових відносин в Україні.

Ключові слова: франчайзинг, франчайзер, договір, комерційна концесія, франчайзингові відносини, франчайзингова система.

Постановка проблеми. Побудова в Україні ринкової економіки, яка призвела до появи та можливості вибору різних організаційно-правових форм підприємництва, залучення до сфери торгівельної діяльності значної кількості населення, посилення конкуренції, впровадження ефективного обладнання та прогресивних технологій, обумовила потребу в нових підходах до організації комерційної діяльності. Одним з таких шляхів є побудова франчайзингової системи. На сьогоднішній день вже нікого не здивувати товарами та послугами, позначеними відомими товарними знаками таких фірм як «Coca-Сola», «Аdidas», «МcDonald’s» та багатьох інших. Дані товарні знаки однозначно асоціюються в нас з певними виробниками, які мають високу репутацію та безпосередньо вказують на високу якість товарів та послуг. Одним з найефективніших каналів розподілу по якому ці товари поширюються всередині країн та по всьому світі є франчайзинг.

Аналіз останніх досліджень. Проблемі розвитку франчайзингових відносин приділено багато уваги як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями, зокрема: Котлер Ф., Мендельсон М., Шейн С., Дикаленко М., Ковальчук Н., Ляшенко В., Москвичук Е., Суховатий О., Широбокова Н., Шкромада В. та інші.

Виклад основного матеріалу. Сучасне конкурентне середовище вимагає пошуку таких організаційних форм бізнесу, які в змозі забезпечити його конкурентоспроможність, результативність та ефективність. Однією з подібних технологій створення бізнесу є франчайзинг, який підтверджує свою актуальність та набуває все більшої популярності.

Бізнес, на основі франчайзингової технології, створюється шляхом укладання договору, згідно з яким одна сторона (франчайзер) зобов´язується передати іншій стороні (франчайзі) за винагороду на визначений строк комплекс виняткових прав на використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, послуг, технологічного процесу і (або) спеціалізованого обладнання, ноу-хау, комерційної інформації, що охороняється законом, а також інших передбачених договором об’єктів виняткових прав (франшизу) [2, с. 102]. Тобто, сучасний франчайзинг характеризується як право, завдяки якому франчайзі може започаткувати власний бізнес або здійснювати певну діяльність під торговою маркою франчайзера на основі укладання франчайзингової угоди.

Хоча в законодавстві нашої держави відсутні поняття «франчайзинг», «франчайзер», «франчайзі» і т.і., франчайзингові відносини в сучасному бізнес-середовищі України є очевидною реальністю. Перша вітчизняна франчайзингова точка – піцерія «Pizza Celentano» – була відкрита у 1999 році в Києві. З 2001 року кількість франчайзерів почала невпинно зростати.

Рис. 1. Кількість франчайзингових мереж в Україні

Було створено Українську асоціацію франчайзингу, ціль якої – розвиток франчайзингових відносин і захист інтересів суб’єктів такого виду діяльності.

За даними Української асоціації франчайзингу зараз в Україні діє близько 427 франчайзингових мереж.

Франчайзингові відносини підприємств у нашій державі успішно розвиваються у галузі: торгівлі (роздрібна торгівля одягом, промисловими та продовольчими товарами); громадського харчування (фаст-фуди); надання послуг індивідуальним споживачам (туристичні, спортивні, автосервіс, навчання, послуги хімчисток, салонів краси, тощо) та суб’єктам підприємництва (консалтинг).

Найбільше франчайзерів в Україні працює у сфері торгівлі (50% ринку). 30% франчайзингового ринку представлені послугами і цей сегмент буде зростати. Ресторани та місця громадського харчування – 15% ринку.

У кожній галузі є свої лідери. Зокрема, у сегменті роздрібної торгівлі більше 60% торгових точок працюють під брендами найбільших франчайзерів: «Наша Ряба», «Гаврилівські курчата», «Цифротех», «Том Фарр», «Наш Край». У секторі послуг лідерами є оператор поштових послуг «Нова Пошта», страхова компанія «Універсальна», мережа хімчисток «Експрес-клінінг». В сегменті ресторанного бізнесу (громадське харчування) 10% всього ринку сегменту контролює «Фаст Фуд Системз», найбільш відомою мережею якої є «Pizza Celentano».

Рис. 2. Частка українських франшиз по галузям

На українському ринку франчайзингу домінують вітчизняні франшизи, які контролюють понад 60% ринку, і продовжують зростати. Ця тенденція є такою, як в інших країнах, наприклад, у Туреччині, Франції та Німеччині національні мережі складають – 80%, в Китаї – 99%, у США – 70-80%.

Яскравим прикладом розвитку франчайзингових систем в даній сфері є мережа пекарень зі Львова «Lviv Croissants». Перша точка була відкрита у Львові у 2015 році, а на кінець 2017 мережа складала 55 ресторанів. За 2018 рік компанія в Україні вже відкрила 4 пекарні і планує розширення мережі щороку на 25-30 точок.

Розвиток франчайзингу на Україні підтверджує його сприяння для подальшого галузевого розвитку. Значною перевагою франчайзингу є те, що такий механізм співпраці поєднує в собі інтереси всіх суб’єктів, позитивно спливаючи на розвиток національної економіки. Для франчайзі – це не високі витрати фінансів та часу для створення бізнесу, для франчайзера – розширення ринків збуту за мінімальних витрат, для споживачів – розширення асортименту та покращення якості пропонованих товарів, для держави – активність підприємницької діяльності, зростання ВВП та податкових надходжень.

Однак існують чинники, що стримують розвиток франчайзингових відносин в нашій державі. Насамперед, у правовій сфері.

Франчайзингові відносини сторін відображаються українським законодавством в договорі комерційної концесії, що визначається в Цивільному Кодексі України, як зобов’язання одної сторони (правоволодільця) оплатно надати в користування іншій стороні (користувачеві) комплекс прав для виготовлення або продажу певних товарів чи надання послуг [4].

Серед українських наукових дослідників навколо правової природи такого договору постійно ведуться дискусії.

В. Дмиришин, наприклад, вважає, що комерційна концесія та франчайзинг – це різні договори, наголошуючи, що франчайзинг не треба плутати з концесією в сенсі передачі певних ресурсів у користування інших осіб [1].

Якщо розглядати концепції сучасного світового франчайзингу (європейська – це франчайзинг «бізнес-формату»; американська структурується як «бізнес-формат франчайзинг» та «товарний франчайзинг»), можна виділити такі типи франчайзингових договорів:

  • перший (відповідає європейській моделі) є договором за яким франчайзі переймає підприємницьку систему та методи франчайзі, використовує його торгову марку та фірмову назву;
  • другий – договір, за яким франчайзі лише продає товари вироблені франчайзером або позначені його торговою маркою чи фірмовою назвою, не одержуючи жодної допомоги від франчайзера і не знаходячись під його контролем;

За своїм змістом франчайзингові відносини – це відносини «оцінки та контролю» з боку «старшого партнера» над «молодшим», де перший дає свій бренд, веде за собою та прокладає шлях другому. А комерційна концесія – це відносини щодо купівлі-продажу товарів в яких може бути використання певних виключних прав виробника або постачальника з наступною передачею товарів. Таким чином, укладення договору франчайзингу передбачається передача ширших ніж за договором концесії прав.

Українське законодавство застосовує термін «комерційна концесія», фактично вкладаючи в нього класичні правовідносини (світового) франчайзингу. По суті, вітчизняне законодавство ці поняття ототожнює.

З метою захисту інтересів сторін угоди, згідно з законодавством України договір комерційної концесії (франчайзингу) підлягає державній реєстрації. Обов’язок реєстрації покладено на сторону, яка за цим договором передає права іншій стороні.

Якщо звернутися до досвіду зарубіжжя, то деякі розвинені країни ЄС (наприклад, Австрія) вже скасували реєстрацію договорів франчайзингу, а більшість її ніколи не запроваджували (Бельгія, Болгарія, Чехія, Данія, Естонія, Франція, Німеччина, Угорщина, Ірландія, Італія, Латвія, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, Швеція, Великобританія). В Литві та Греції та Фінляндії є можливість реєстрації таких договорів, однак, вимога обов’язкової реєстрації договору франчайзингу не закріплювалась в законодавстві жодної країни. Причиною такого підходу, напевно, є збереження конфіденційності інформації та щоб договір франчайзингу не став надбанням громадськості.

При цьому, доцільно додати, що законодавство більшості країн передбачає норми згідно з якими про деякі особливості франчайзингових відносин, відображених в таких угодах, інформація має бути оприлюднена:

  • у Греції, якщо при франчайзингу є трансферт технології або ноу-хау, що підлягають реєстрації Організацією промислової (інтелектуальної) власності, такий договір має пройти обов’язкову державну реєстрацію;
  • у Румунії, якщо при франчайзингу буде перевищено певний фінансовий оборот або встановлено межу охоплення ринку, про такий договір необхідно обов’язково повідомити Румунську раду з конкуренції (аналог Антимонопольного комітету України) і т.і;

Замість реєстрації договорів франчайзингу в Іспанії запроваджено обов’язкову реєстрацію суб’єктів господарювання, що вирішили проводити діяльність з надання франшиз, в спеціальному Реєстрі франчайзерів. Відсутність реєстрації франчайзера або надання ним неправдивих відомостей – карається штрафом (від 6 до 30 тис.євро). За допомогою Реєстру франчайзерів, перед укладенням договору франчайзингу, в Іспанії можуть переконатися, що їх контр-агент не шахрай, а справжній франчайзер, який здійснює господарську діяльність протягом того чи певного часу.

Стосовно стримуючих чинників в економічній площині необхідно зазначити, що франчайзинг – економічний інструмент, і для його розвитку необхідні відповідні економічні передумови, які в Україні ще не сформувалися або є частковими. Перш за все – це стабільність та передбачуваність економіки, що вимагається франчайзинговими схемами. Крім того, негативний впливає має також відсутність у більшості підприємців – потенційних франчайзі – необхідного стартового капіталу для входження до франчайзингової системи. Немає практики отримання кредитів для створення стартового капіталу.

Висновки. Франчайзингові відносини існують та мають перспективи в українському бізнесі. Для подальшого розвитку франчайзингу велике значення має:

  • приведення законодавчих норм у відповідність із світовою практикою, змінивши термін «комерційна концесія» на «франчайзинг»;
  • вдосконалення механізму реєстрації франчайзингових відносин шляхом запровадження реєстрації франчайзерів та укладених ними угод (за прикладом Іспанії). Такий реєстр дозволив би вести облік усіх суб’єктів господарювання, які мають намір передавати в користування своє ноу-хау та реєструвати всі укладені франчайзерами угоди франчайзингу. Це дасть змогу в майбутньому потенційним франчайзі дізнатися скільки контр-агентів уже користується франшизою, який досвід і репутацію набув той чи інший франчайзер та який час правоволоділець перебуває на ринку [3, с.122].
  • включення системи розвитку франчайзингу в урядову програму підтримки малого підприємництва.
  • створення системи податкових пільг для франчайзі, особливо на початковому етапі розвитку франчайзингової системи.
  • створення мережі навчально-консультаційних центрів з франчайзингу, не тільки в найбільших містах, але й по всій країні.

В розвинутих країнах франчайзинг вже давно став популярним, а в Україні – закріпився та розвивається. Звичайно, ринкове середовище розвинутих країн суттєво відрізняється від економіки України: наявність сталих ринкових відносин; дієвість та стабільність законодавства; інформаційна відкритість; розвинута ринкова інфраструктура; фінансова стабільність; офіційно мінімальна «тінізація» економіки.

Однак, досвід франчайзингових відносин зарубіжжя потрібно вивчати та обов’язково враховувати з метою подальшого розвитку цього механізму в економіці України.

Література

  1. Дмитришин В. С. Договір комерційної концесії та договір франчайзингу. Співвідношення понять та правова природа. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/23589/50-Dmytryshyn.pdf?sequence=1.
  2. Крижна В. Види договорів у сфері інтелектуальної власності // Інтелектуальний капітал. – 2004. – № 4. – С. 36.
  3. Рогач О.Я, Солієнко Ю.С. Актуальні проблеми державної реєстрації договору комерційної концесії (франчайзингу) в Україні та шляхи їх вирішення на основі зарубіжного досвіду. // Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2015. Серія ПРАВО. Випуск 32. Том 2.
  4. Цивільний кодекс України №435-IV від 16.01.2013 р. // Офіційний вісник України – 2003 – №11 (28.03.2003). – 461 с.

Перегляди: 478

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат