Державно керовані інноваційні процеси В АСЕАН
Анотація: У сучасному середовищі світових економічних процесів інноваційний аспект займає ключову роль у питаннях конкурентоспроможності країн. Національна інноваційна система і акцент на розвиток нової інноваційної економіки країн регіону є факторами економічного успіху країн в міжнародних інтеграційних об’єднаннях.
Бібліографічний опис статті:
Анна Крамаренко. Державно керовані інноваційні процеси В АСЕАН//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №10. - https://nauka-online.com/publications/economy/2019/10/derzhavno-kerovani-innovatsijni-protsesi-v-asean/
Економічні науки
УДК 330.341.1
Крамаренко Анна Віталіївна
аспірант кафедри світового господарства і
міжнародних економічних відносин
Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ДЕРЖАВНО КЕРОВАНІ ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В АСЕАН
Анотація. У сучасному середовищі світових економічних процесів інноваційний аспект займає ключову роль у питаннях конкурентоспроможності країн. Національна інноваційна система і акцент на розвиток нової інноваційної економіки країн регіону є факторами економічного успіху країн в міжнародних інтеграційних об’єднаннях.
Ключові слова: глобальні інноваційні мережі, національні інноваційні системи, міжнародні інтеграційні об’єднання, інноваційний процес, інноваційна економіка.
АСЕАН – це політична і економічна міжнародна субрегіональна організація, асоціація держав Південно-Східної Азії, яка була заснована 8 серпня 1967 року в м. Бангкок, серед перших держав-членів були Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Тайланд і Філіпіни, а в 1984 році приєдналась Бруней-Даруссалам, В’етнам в 1995 році, в 1997 році Лаос і Мьянма і Камбоджа в 1999 році.
До основних цілей Бангкокської декларації слід віднести сприяння розвитку соціально-економічного та культурного співробітництва держав-членів організації і підтримання мирного і стабільного положення в Південно-Східної Азії.
Це регіональне угруповання с самого часу появи охарактеризувало себе як одно з самих динамічно розвинених субрегіонів світу з дуже високими темпами економічного зростання. АСЕАН, сприймає всі виклики світових економічних процесів, беруть чіткий курс інноваційного розвитку з метою входження в глобальне виробництво з гострою необхідністю вирішення питань інтеграційних взаємодій.
Серед першочергових питань, які організація поставила на меті це формування зони вільної торгівлі та зони інвестицій, створення розгорнутої економічної інфраструктури та єдиної валюти і запровадження особливої структури управління.
Вищим органом АСЕАН є зустрічі глав держав і урядів, а керуючим і координуючим органом асоціації є щорічні наради міністрів закордонних справ, де поточне керування відбувається Постійним комітетом під наглядом міністра закордонних справ держави. В місті Джакарта функціонує постійний Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем.
Юридичною базою функціонування АСЕАН є договір о дружбі та співробітництві в південно-східної Азії під назвою Балійський договір 1976 року. Головним документом, що окреслює базисні політичні і економічні орієнтири є прийнята на 5-му саміті АСЕАН в 1997 році програма розвитку АСЕАН до 2020 року під назвою «Партнерство у динамічному розвитку»
В АСЕАН існує 11 спеціалізованих комітетів основною задачею яких є прискорення економічного росту та розвитку регіону в соціальному і культурному аспекті.
АСЕАН, як активне регіональне угруповання країн Південно-Східної Азії, має на меті такі ряди завдань:
- Формування зони вільної торгівлі
- Впровадження єдиної валюти
- Створення зони інвестицій
- Формування розгорнутої економічної інфраструктури
- Встановлення спеціальної структури керування.
АСЕАН не має тенденцій до внутрішнього кількісного розширення учасників-членів і не дивлячись на велику кількість заявок, відкривати свої двері для всіх бажаючих не вважає за вірне. Діє тимчасовий мораторій на надання іншим державам статусу партнера по діалогу с АСЕАН. Наразі концентрування на концепції редагування механізму «постміністерських конференцій», що діють в форматі «10+1» – тобто, АСЕАН веде діалог з кожним партнером.
На 7 саміті АСЕАН у Брунеї підняли питання розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у країнах дійсного регіону і визначили необхідність подолання електронно-цифрового розриву на території всіх країн АСЕАН і це відбувалось через різні рівні освіти, доходів і соціального, економічного положення, а також високий рівень бідності населення і збільшення рівня соціальних диспропорцій і ,як наслідок, науково-технічна відсталість економічно менш розвинених країн.
Програма ліквідації «цифрового розриву» передбачає співробітництво національних органів управління інформаційно-комунікаційними системами, підтримка взаємної торгівлі і інвестицій галузі, залучення приватного сектору і розробку і прийняття стандартів для цієї системи з метою забезпечення відповідності в рамках АСЕАН, створення електронної платформи АСЕАН і проведення онлайн конференцій в рамках держав регіону. [
На 9 саміті АСЕАН в 2003 році була ухвалена концепція «співтовариства АСЕАН», що мала на меті створення спочатку до 2020, а потім цей термін перенесли до 2015 року три типи співтовариства – співтовариство політики і безпеки, соціально-культурне співтовариство і економічне співтовариство. Основною задачею було забезпечити вільний рух товарів і послуг, робочої сили кваліфікованого зразка, та лібералізація руху капіталу і інвестицій. Цей проект отримав назву «В’єнтьянська програма дій» [10].
Також, серед основних цілей АСЕАН було стабілізувати військово-політичний стан і сформувати митний союз. Але до початку 1990-х років вдалось лише сформувати зону преференційної торгівлі. Преференційна торгівля – це торгові відносини між декількома країнами з метою спрощення міжнародної торгівлі через зниження внутрішніх тарифів на одні й ті ж самі товари, не на всі одразу. Зона преференційної торгівлі є першим етапом економічної інтеграції і має на меті стати зоною вільної торгівлі. В АСЕАН не існує чітких строків процедури митного зниження чи позбавлення, все залежить виключно від рівня економічного розвитку країни-учасника.
Підвищення рівня економічного розвитку країн-учасників АСЕАН дало поштовх до реальних інтеграційних процесів в 1990-х роках і це сприяло створенню зони вільної торгівлі АФТА[1] в 1992 році рішенням Сінгапурського саміту. Задля підвищення конкурентоспроможності товарів, що вироблені в АСЕАН необхідним було знати інноваційні форми промислового співробітництва і, як наслідок, 27 квітня 1996 року було підписано базову угоду за схемою промислового співробітництва АСЕАН (АІКО)[2]. Наступним кроком стало підписання в жовтні 1998 року рамкової угоди про створення зони інвестицій АСЕАН (АІА)[3], що є головним інструментом залучення інвестицій внутрішнього і зовнішнього характеру.
Інструментом реалізації АФТА була угода підписана в 1992 році про спільний преференційний тариф. Поступово почалось розширення диверсифікації товарів, що попадали у процес тарифної лібералізації, а наразі майже всі торгові процеси між країнами-членами є безмитними.
Основними цілями під час створення зони вільної торгівлі були створення сприятливих умов для торгівлі товарами і послугами всередині асоціації, підвищити конкурентоспроможність економік своїх країн і стимулювати розширення субрегіонального товарообігу.
Також на меті є залучення до економічного співробітництва країн регіону з низькими показниками економічного розвитку Південно-Східної Азії.
Основним інструментом реалізації зони вільної торгівлі є Угода про спільний преференційний тариф (СЕПТ)[4], що була підписана в Сінгапурі в 1992 році країнами-членами АСЕАН. Згідно стандартів функціонування СЕПТ, існує розмежування товарів на чотири категорії:
- Товари, рівень тарифікації на яких підлягає скороченню згідно з пришвидшеним або стандартним графіком і до цієї групи відносять 88% всіх товарів приналежності АСЕАН.
- Товари, що підлягають вилученню і грають важливу роль у забезпеченні інтересів національної безпеки, захисту життя, моралі і здоров’я людей та оточення, художні, історичні і археологічні цінності.
- Товари, що підлягають вилученню і країни-члени АСЕАН вважають зниження тарифів на ці товари передчасними через вплив внутрішньо економічних факторів, але передбачають поступове скорочення кількості цих товарів.
- До четвертої категорії належить сільськогосподарська сировина, що було першочергово виключено з зони вільної торгівлі.
На сьогоднішній день, більше ніж 99% товарів шести країн-членів АСЕАН ( Бруней-Даруссалам, Індонезія, Малайзія, Філіпіни, Сінгапур і Тайланд),що включені в список СЕПТ, досягли зниження до тарифного діапазону 0-5%.
В 2004 році задля покращення організаційно-правової бази діяльності АСЕАН було ухвалено рішення о розробці статуту АСЕАН і був підписаний на 13-м саміті у Сінгапурі лідерами асоціації. Це слугувало новим початком трансформації асоціації у повноцінну регіональну організацію і набув чинності в грудні 2008 року.
Основним органом управління, що відповідає за реалізацію структури СЕПТ є рада АФТА, до якої відносять міністрів економіки держав-членів і Генеральний секретар АСЕАН. Допоміжною потужністю є регулярні зустрічі вищих економічних посадовців і Секретаріату АСЕАН, які здійснюють поточну регуляцію домовленостей.
Інноваційний підхід в регіоні АСЕАН, тобто Південно-Східної Азії дуже специфічний, від не відзначається дуже фундаментальними науковими розробками, центрами концентрування знань у порівнянні з такими гігантами, як США і ЄС, але АСЕАН розвиваючи інноваційну інфраструктуру шляхом надання широко спектру преференцій, залучає у свій регіон великі ТНК і зацікавлені державні представництва задля розміщення виробничих потужностей і наукових центрів і таким чином сприяючи розвитку національного інноваційного потенціалу держав-учасників.
Основним напрямом взаємодії країн регіону Південно-Східної Азії з країнами, що розвиваються у сфері зовнішньо-торгівельних відносин є зміцнення і розширення внутрішньо-регіональних зовнішньо-торгівельних відносин в рамках АСЕАН. Враховуючи зростаючу конкуренцію промислово розвинених країн і країн, що розвиваються, таких як Індія і Китай, прогрес країн Південно-Східної Азії в сфері взаємного торгівельно-економічного співробітництва випереджає динаміку зовнішньо-торгівельних зв’язків в цілому. Обсяг внутрішньо-регіональної торгівлі в період з 1993-2010 років збільшився у 6,3 разів, а загальна експортна торгівля збільшила свої показники у 4,8 разів. Частка взаємної торгівлі країн в експортних операціях збільшилась на 3,9 п.п. і в імпортних на 8,4 п.п. Це вплинуло на питому вагу внутрішньо-регіонального експорту в експортній торгівлі країн цього регіону на 2010 рік досягнув 25%, а імпорт у всіх операціях – 25,8%.
Основна особливість моделі економічного розвитку країн АСЕАН полягає у ролі держави в якості координатора, коли розуміння «держава – приватний бізнес» відбувається не лише на рівні країни, а й на регіональному рівні. Платформою для реалізації цих координацій є Ділова консультативна рада АСЕАН[5] основною метою якої є консультативна підтримка бізнес-проектів, що відбуваються в регіоні АСЕАН і це дуже схоже на принцип дії ЄС стосовно бізнес і інноваційного сектору і фінальною метою яких є підвищення інвестиційної привабливості країн та регіонів у розумінні єдиної цілісної мережі АСЕАН.
Інноваційна модель АСЕАН викладається у Декларації АСЕАН про Інновації [11] і підтверджує важливість співпраці між державами-членами АСЕАН у напряму формування спільноти АСЕАН, що є політично згуртованою, економічно інтегрованою і соціально відповідальною. АСЕАН у Декларації визнає важливість науки, а також роль технологій і інновацій у сприянні сталого економічного зростання, створенню робочих місць і посиленню систем науки та інновацій, що є основою для зростання конкурентоспроможності галузей у регіонах. Ця діяльність відбувається в рамках АСЕАН Плану дії у галузі науки, технологій і інновацій APASTI[6], що передбачає ряд стратегічних питань, що зосереджені на державно-приватному співробітництві, мобільності талантів і взаємної співпраці.
У Декларації зазначені необхідні політичні заходи, які сприяють досконалості та актуальності і заохочує створенню тісних зв’язків між урядом, науковими колами і промисловістю та суспільством з метою посилення впливу науково-технічних інновацій. До них відносяться: [13]
- Визнання можливостей і переваг інноваційних стартапів і рушійних технологій, які дозволяють трансформувати всі сектори суспільства і це вимагає цілісної політики, яка сприятиме підприємницької діяльності і створенню нових бізнес-середовищ, провокувати рух капіталу і здатність використовувати масштаби ринку регіону АСЕАН;
- Підтримка і винагородження інноваційних фірм та підприємств, які створюють можливості для плацевлаштування шляхом співпраці, капітальних інвестицій та транскордонних операцій за допомогою цифрових технологій;
- Стимулювання розвитку інноваційної грамотності, а також постійний розвиток загальних, спеціалізованих і додаткових навичок у науці, технічних розробках, математиці і інформаційно-комунікаційних технологіях, задля забезпечення робочу силу навичками і компетенціями для ведення інноваційної діяльності через освіту і політику підготовки спеціалістів;
- Посилення політики і регуляторного середовища для мікро-, малих і середніх підприємств, що сприяє розвитку міждержавних механізмів співпраці та координації, залучення цих підприємств до співпраці з метою вироблення політики захисту інтересів підприємців і здешевлення процесів формування бізнесу і підприємницької діяльності;
- Створення сприятливої і динамічної внутрішньої політики АСЕАН для інноваційних досліджень та процесів передачі технологій. Розширити підтримку фіскальної та нефінансової політики інноваційних досліджень в усіх підприємствах регіону АСЕАН;
- Використання науково-дослідних інновацій у реалізації цілей сталого розвитку ООН шляхом сприяння подальшого використання розробок для вирішення глобальних і соціальних проблем;
- Заохочення створенню регіональних мереж спільних досліджень, ініціатив розбудови потенціалу і інновацій, що зосереджені на тематики АСЕАН і сприяють посиленню співпраці з глобальними партнерами через мережеві організації;
- Розвиток прав інтелектуальної власності і систем їх регулювання задля налагодження наукового співробітництва, комерціалізації технологій і розвитку інноваційної культури. [11]
При розгляді даних щодо інноваційної діяльності у АСЕАН слід розглянути основні показники розвитку інновацій в країнах. У таблиці нижче представлено інтенсивність НДДКР на ВВП для асоційованих членів АСЕАН і за винятком Сінгапуру, вони мають низьку частку інвестицій в НДДКР відносно ВВП. Тенденція витрат на НДДКР в Малайзії швидко зростала.
Таблиця 1
Витрати на НДДКР
2011 | 2012 | 2013 | 2014 | |
Індонезія | – | – | 0,08 | – |
Малайзія | 1,03 | 1,09 | – | 1,26 |
Мьянма | – | – | – | – |
Філіпіни | 0,12 | – | 0,14 | – |
Сінгапур | 2,15 | 2,00 | 2,00 | 2,19 |
Тайланд | 0,36 | – | – | 0,48 |
Вьетнам | 0,19 | – | – | – |
Джерело: UNESCO Institute for Statistics [12]
Переходячи на конкретизацію інноваційного штампу країн-учасників асоціації, слід виділити таку високо розвинену країну, як Сінгапур. Сінгапур задає високі стандарти і грає роль гарного прикладу для інших країн асоціації, як економічно і інноваційно розвинена система. Такі країни, як Індонезія, Філіппіни, В’єтнам і Таїланд мають проблеми з потужними обмеженнями попиту через значні негативні показники безробіття і рівня бідності населення. Щодо Малайзії, то країні вдалось знизити показники безробіття і бідності.
Це вдалося шляхом орієнтації на відкриту політику інноваційного погляду економіки і експортно-орієнтовану структуру. Державні регуляторні програми розвитку Малайзійської економіки з 2010 року націлені на будування «Нової Економічної Моделі»[7], що має на меті реалізацію концепції інноваційної економіки. Основні цілі і задачі моделі не є досить кардинальними і мають дуже м’який підхід.
Принципи Нової Економічної Моделі – це лінія послідовних дій уряду в напряму розвитку Малайзії з вже існуючих інноваційних орієнтирів. Ця модель створена завдяки реалізації програми економічних перетворень в рамках концепції розвитку країни до 2020 року.
В межах державного і приватного партнерства Малайзії в 1996 році розпочалося створення «Мультимедійного Супер Коридору»[8], і стало складовою частиною моделі. Перші три роки будівництва відносилися до питання лише державного інвестування в розмірі 2,4 млр. малайзійських ринггітів, а наступні 10 років інвестування перейшли на компанію Telekom Malaysia в розмірі 8,9 млрд. ринггітів. В 2010 році цей проект було запущено і стало основою для перетворення економіки Малайзії у регіонального і глобального лідера у сфері розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.
Розвиток Мультимедійного Супер Коридору передбачав будування кіберцентрів – Кіберджая, Путраджая, бізнес-інкубатори MTDC, KL Tower, KLCC у Куала-Лумпурі і Технологічний парк Малайзії. Де Путраджая і Кіберджая це нові міста, адміністративні центри федерального уряду, з розвиненою структурою ІКТ компаній, що орієнтовані на створення інноваційного продукту.
Серед основних цілей і пріоритетів функціонування ІКТ компаній слід виділити такі:
- Розвиток концепції «розумної освіти»
- Розробка та впровадження багатоцільової картки з мікропроцесором
- Ідея розробки і реалізації концепції електронного уряду,
- Створення глобальної мережі виробників,
- Трансграничний маркетинг,
- Питання розвитку мультимедійної медицини.
Для залучення та підтримки зацікавлених міжнародних компаній, МСК використовує розгалужену систему оптоволоконного кабелю, як шляху прямого зв’язку Малайзії з іншими країнами АСЕАН, США, Японії і Європи. Компанії в свою чергу отримують сучасну транспортну систему, соціальну інфраструктуру і нефіскальні і фіскальні пільги тому, що під час підготовки проекту МСК відбувались зрушення нормативно-правового аспекту.
В 1997 році прийняли чотири закони о кіберпросторі – закон о електронно-цифровому підпису, як додаток до закону о авторському праві, закон про злочин з використанням технічного обладнання і закон щодо мультимедійної медицини.
Це все є невід’ємною частиною нової політики щодо реалізації концепції інноваційної економіки, що базується на економіки знань. Однією з головних передумов нового підходу є новий рівень конкурентної гонки між державами за інвестиційний капітал шляхом поступового спрощення нормативно-правового режиму. Компаніям-резидентом пропонували п’яти річні «канікули» від виплат податку на прибуток з можливістю пролонгування до 10 років, відсутність митного збору на імпортоване мультимедійне обладнання і надання грантів малим і середнім підприємствам-резидентам на наукові розробки і дослідження. Більш того, уряд стимулював залучення висококваліфікованих трудових ресурсів з інших країн без будь-яких обмежень і дозволив компаніям мати як частково, так і повністю іноземний капітал з вільним вивезенням і завезенням іноземної валюти.
В свою чергу, для того щоб отримати всі ці пільги компанії повинні відповідати ряду вимог:
- Бути виробником або великим споживачем мультимедійних продуктів та послуг,
- Мати можливість працевлаштувати велику кількість висококваліфікованого персоналу,
- Довести як саме компанія збирається залучати технології або знання в економічну систему Малайзії або стимулювати цей розвиток саме в країні.
В 2004 році інноваційний процес набирає оберти і з’являються нові «кіберміста» Байан Лепас (штат Пенанг), парк високих технологій Кулім (штат Кедах) і кіберцентри – штат Перак, Паханг, Негрі Сембілан і Джохор.
Серед завдань інноваційної політики виділяється підтримка МСК, як центру світового розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і розповсюдження досягнень цього регіону по країні загалом з метою впровадження передових технологій в економіку Малайзії.
В рамках концепції розвитку інноваційної економіки Малайзії до 2020 року відбувається удосконалення розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій шляхом відбудування широкої мережі «кіберміст» по всієї країні задля досягнення загальної мети – створення економіки знань.
Повертаючись до лідера економічного розвитку серед країн АСЕАН, Сінгапуру, слід зазначити, що Сінгапурська інноваційна модель теж мала досить поступовий характер. Спочатку були створені інститути, а потім механізми функціонування цих інститутів. Але нажаль відкриття в 1980 році Наукового парку не було ефективним і результативним, як в практиці інших держав через нездатність економічної і законодавчої системи зріло регулювати ці нововведення. Сама система і організації, що займаються інноваціями і які входять в цю систему не були готові.
В той час, створення Агентства з технологій, науки і досліджень дало початок напрацюванню стратегій з розвитку інновацій і стало причиною створення Ради з стандартів, потужності і інновацій.
Формування Сінгапурської інноваційної моделі розвитку є унікальним так, як модель була сформована в трьох етно-конфесійних громадах – китайської, малайської і індійської, але й під впливом спадщини британського колоніального правління. Активне втручання держави в процес формування інноваційної бази є також характерною особливістю Сінгапурського підходу, що успішно відбувалось завдяки використанню державних важелів економічного стимулювання і регулювання процесів. На державному рівні плануванням і питаннями розвитку інноваційної інфраструктури займався Комітет Економічного Розвитку. В обов’язки якого входило планування високовартісних капіталомістких підприємств зв’язку і транспорту, доріг і портів, а також електромереж, водопровідних систем і регулювання підготовки кваліфікованих кадрів. Питання кваліфікованих кадрів це завжди першочергове питання на шляху успіху чи то компанії, чи то держави, тому Сінгапур вирішив це збільшивши витрати на освіту з 2,8% ВВП у 1980 році до показника 4,1% в 1995 році. Вся освітня програма була модернізована с середини 80-х років і підлаштована під особливо необхідний попит на випускників технічних спеціальностей.
Створення державного комітету національної комп’ютерізації задля контролювання і впровадження прийнятих урядом заходів щодо розвитку ІТ сектору і запровадження Національного технічного інституту в 1981 році стало рушійною силою нової інноваційної моделі. Взагалі 80-ті роки стали засновницькими в галузі запровадження інформаційних технологій на терені всієї країни, і перш за все комп’ютерізацією урядових структур. Комітет національної комп’ютерізації займався впровадженням ІТ в урядові ланки і підвищенням рівня технічної освіти серед загальних прошарків населення.
Як наслідок, в 1986 році уряд Сінгапуру розробив Національний технологічний план, який став першим кроком назустріч майбутньому. В рамках цього плану був впроваджений електронний обмін даними, що слугував зв’язком між урядовими системами і промисловістю в цілому, це дало змогу створити інноваційну електронну мережу під назвою IDNet. Ця мережа поєднала державні інститути і дала змогу вивести всю звітність в електронний формат.
Наступним кроком стало формування сприятливої платформи для функціонування інноваційної системи, а саме згідно національного технологічного плану створено фонд, що займається підтримкою НДДКР загальним обсягом 2 млрд. дол. і запропонуванням грантової системи і податкової пільги для швидкого стимулювання НДДКР.
Вищезгадане Національне комп’ютерне управління в 1999 році продовжило своє функціонування під модернізованою назвою – Управління з розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Глобалізаційні процеси світу знову не залишили осторонь Сінгапурське державне регулювання.
Але найцікавішим є те, що законодавство стосовно інформаційних технологій Сінгапуру засновано на державному праві Британської імперії, тобто держава виступає регулятором інноваційних процесів і веде інноваційну політику шляхом реалізації федеральних цільових програм, моделей оптимізації економічних процесів і балансів, а також державних замовлень і контрактів.
Сутність Сінгапурської інноваційної моделі полягає у державному сприянні приватному бізнесу шляхом розосередження підприємств в різних промислових регіонах задля залучення нових технологій і опанування нових сфер підприємницької діяльності.
Першим кроком до програми «Інноваційний кластер» стала державна програма розвитку інновацій, досліджень і підприємництва. Надалі всі програми та інноваційні плани, які задавали нові вектори розвитку економіки країни формувалися на основі цієї програми.
До основних завдань програми розвитку інновацій відносяться:
- Комерціалізація інноваційних розробок дослідницьких лабораторій шляхом створення стартап-компаній;
- Підтримка в університетах і технічних учбових закладах розвитку наукового потенціалу задля перетворення результатів дослідницької діяльності у комерційні продукти, що здатні конкурувати на ринку.
Щодо політики розвитку стартапів, то успішне їх впровадження, а після функціонування відбувається завдяки державної політики податкових пільг.
Згадуючи ще одну країну АСЕАН, В’єтнам, слід зазначити, що ця країна грала велику роль у процесах регіональної інтеграції. В’єтнам завжди мав великий вплив на АСЕАН, починаючи з моменту створення асоціації у 1967 році ще без включення В’єтнаму і в 1995 році, коли приєдналась до рядів членів, будучи центром впливу серед країн Індокитаю. Це приєднання стало великим кроком для регіональних інтеграційних процесів і становлення регіону Південно-Східної Азії політико і економічно цілісним.
В’єтнам мав певні очікування від цього союзу в питаннях використання асоціації як мережі країн з високим рівнем технологічного розвитку задля власної індустріалізації і модернізації та розраховували на укріплення своїх геоекономічних і геополітичних позицій.
Основним завданням уряду В’єтнаму стала боротьба за розвиток науково-технологічного потенціалу країни до 2010 року. А саме модернізація і використання ринкових методів, хоча направленість В’єтнамської економіки це ринкова економіка соціалістичної орієнтації.
Щодо ролі Індонезії в асоціації, то АСЕАН завжди розглядала Індонезію як так званого лідера з гнучкою демократичною системою, високою економічною продуктивністю і відносним міцним рівнем воєнного забезпечення країни. Згідно внутрішньої політики АСЕАН всі держави знаходяться на рівних, а Індонезію вважають найпершою через рівних. Діяльність Індонезії спостерігається в G-20[9], Всесвітньої торгової організації і форумах АТЕС[10].
Філіпіни є швидко зростаючим сучасним ринком в сфері електронної торгівлі регіону Південно-Східної Азії. Локальний департамент інформаційних і комунікаційних технологій створює місцеві платформи в сфері інноваційних технологій і цифрової економіки. Філіпіни прогнозують зростання обсягу електронної торгівлі на 34% до 2025 року.
В чому полягає успіх філіпінської інноваційної спартап системи? – Існує п’ять факторів, до яких належать:
- Культурна харизматична приналежність до здатності бути активним учасником підприємницької діяльності, мати зацікавленість і хист;
- Філіпіни – це країна з високими темпами зростання ВВП, де відсотковий приріст за рік може досягти більше 60%;
- Філіпіни мають на меті стати лідерами впровадження інновацій у країнах, що розвиваються завдяки сучасним цифровим системам формату mobile-only.
- Зростання інвестицій, яке спостерігається на всіх стадіях інноваційної системи міжнародними організаціями та фондами.
- Дуже розгалужена система організацій, яка підтримує стартапи локального виробництва відкритого зразку.
Наприкінці 2014 року міністерство торгівлі і промисловості Філіпін анонсувала програму розвитку електронної торгівлі в країні і спрогнозувала пришвидшений темп зростання цього сектору до 2020 року. Зростаюча конкуренція збоку сусідніх країн стала рішучим фактором розвитку взаємодії між державним і приватним сектором в шести напрямах дії:
- Інвестиції – підтримка прямих іноземних інвестицій і залученням іноземних інвесторів шляхом створення сприятливих умов;
- Інфраструктура – створення і розвиток ефективної комунікаційної інфраструктури та ланцюгів поставок;
- Інформаційні потоки – компонент цифрової економіки, що забезпечує доступ до використання, обробки і передачі інформації і зберігає її конфіденційність;
- Інновації – створення умов для стимулювання інновацій і розвиток НДДКР;
- Інтелектуальний капітал – стимулювання розвитку висококваліфікованих кадрів шляхом здобуття навиків і вмінь як підприємницького, так і технологічного укладу;
- Інтеграція – здатність локальної промисловості інтегруватись з глобальною економікою.
Інноваційна діяльність на Філіпінах набирає обертів, особливо за ініціатив державно-приватного партнерства і завдяки цьому баченню в 2015 році створили у кооперації з стартап суспільством сучасне бачення динамічної екосистеми стартапів країни, що призведе до нового кроку економічного розвитку держави. Програма, в рамках якої будуються близько 500 стартапів до 2020 року з капіталізацією у 2 млрд. доларів має назву «The Philippine Roadmap for Digital Startups». До цієї програми входять ряд заходів, які необхідні і перш за все це стимулювання велику кількість операторів зв’язку до виходу на ринок інтернет-сервісів, що в результаті призведе до зниження цін на послуги.
Наступним кроком є розвиток центрів, що надають відкритий і простий доступ до інформації і інтернет-інфраструктурі не лише шляхом залуження партнерів приватного сектору, а й впровадження державного фінансування теж. Як і в багатьох інноваційно орієнтованих державах АСЕАН, модернізація будь-яких процесів неможлива без створення відповідної законодавчої бази регулювання, а саме спрощення ряду бюрократичних питань, оптимізація процесу відкриття інноваційних компаній і обов’язком є надання податкових пільг.
Щодо Сінгапуру, то він приділяє високу увагу ролі державних і приватних інститутів в економіки країни і це чітко простежується в положеннях програми розвитку інновацій, де стартапам, які повністю відповідають вимогам, звільняються від податків в перші три роки діяльності.
Це одним цікавим фактом підтверджуючим державний характер інноваційного розвитку Сінгапуру це то, що перша існуюча інноваційна система з’явилась державної приналежності і управління якої відбувається лише державними органами. Вже зазначена Рада з питань досліджень, інновацій і підприємництва регулює інноваційні питання, які потім в залежності від характеру діяльності переходять по різним міністерствам країни для подальшого опрацювання.
Продуктивне впровадження та реалізація інноваційного курсу відбувається завдяки активної участі держав-членів АСЕАН. Вищезазначений досвід регіонів Малайзії і Сінгапуру склав чітке бачення важливості вкладу державних програм та проектів для переходу на новий інноваційний рівень економіки – це економіка знань. Лідери держав і високопосадовці з інших державних структур публічно просувають і обговорюють цілі та задачі інноваційних програм і проектів та регулюють всі етапи виконання програм. Тому, що курс на інноваційний розвиток неможливий без створення чіткої державної інноваційної політики, яка вже потім реалізується через систему власних програм і проектів.
Прем’єр міністр Малайзії, як все говорилось вище, був ініціатором створення Мультимедійного Супер Коридору і активно публічно захищав свою інноваційну ідею, а в Сінгапурі, прем’єр міністр започаткував нову програму економічної діяльності країни, що була націлена на економіку знань. Індонезія теж не залишилась осторонь і заявила о необхідності переходу економіки на новий вектор розвитку економіки знань, створивши концепцію «створення телематичного суспільства до 2020», де застосування інформаційних технологій є основною потребою національного масштабу.
АСЕАН, як регіональне об’єднання є п’ятою за величиною економікою в світі і саме тому цифрова революція так наполегливо обіймає найважливіші позиції в пріоритетах і цілях держав-учасників асоціації.
Розвиток цифрової економіки є залежним від п’яти особливих пріоритетів:
- Доступ до інтернет джерела повинен бути відкритим, доступним і досяжним для кожного;
- Економічна політика повинна стимулювати конкуренцію і заохочувати до неї, там самим спонукаючи до інноваційності;
- Система сучасної освіти повинна модернізуватися таким чином, щоб бути здатною до підготовки висококваліфікованих кадрів для майбутньої цифрової економіки;
- Система соціального захисту населення повинна враховувати ризики різких хвиль безробітності внаслідок інноваційної автоматизації підприємств;
- Сучасна система фінансового регулювання можливих ризиків.
- АСЕАН це асоціація наповнена молодим населенням так, як більш ніж половина населення країн асоціації досягає близько 30 років. 10 країн-членів асоціації слідують шляхом посиленої економічної інтеграції і має на меті стати центром цифрових оборотів світу, але є деякі питання невирішного порядку. Це доступ до мережи, найбільші райони покриття у Брунее-Даруссаламі, Малайзії і Сінгапурі, але є такі регіони як Індонезія, Лаос, Мьянме і Камбодже, де відкрита цифрова мережа доступна лише для 30% населення країн і це значно порушує загальну картину цифрових стрибків уперед.
До позитивних аспектів функціонування АСЕАН слід віднести напрям успішного просування регіоналізму і механізм прийняття рішень, оснований на консенсусі, що віддає пріоритет колективним інтересам над індивідуальними інтересами держав-членів. Головна риса відмінності регіоналізму в АСЕАН від ЄС є відсутність навіть ідеї наднаціональності і базується на міжурядовій основі.
Основною причиною процесів застою економічного і інноваційного розвитку вважаю першочергову мету формування АСЕАН – підтримка миру і безпеки в регіоні, а не економічне співробітництво. Щодо недоліків ведення бізнесу в країнах АСЕАН то це дисбаланс адміністративного регулювання в кожній країні і обмеження щодо залучення іноземних капіталів, а також диференціація національних податкових систем. Саме тому так важко казати про швидкозростаючі темпи внутрішньої торгівлі, але перспективи нарощування показників є дуже амбітними. Існуючий низький рівень взаємних торгівельних зв’язків говорить про те, що економічна інтеграція в рамках АСЕАН і під егідою АФТА не бачить на меті інтенсифікацію внутрішньо регіональної торгівлі і не слід чекати значного зростання взаємного товарообігу в умовах переважного рівня експортного інтересу до інших країн таких, як США, Японія і регіон ЄС. Застосування безмитної торгівлі скоріше направлено на залучення іноземних інвестицій для виробництва і потім експорту товарів до країн-учасниць всередині виробничих ланцюгів різноманітних ТНК, що функціонують в країнах АСЕАН.
Література
- ASEAN Statistical Yearbook 2003, C. 56; ASEAN. External Trade Statistics. Table 18. = http://aseansec.org/stat/Table18_27pdf.
- Доклад Отдела экономического планирования при прави- тельстве Малайзии (Economic Planning Unit), 2001 г. URL: http://www.epu.gov.my
- Доклад Отдела экономического планирования при правительстве Малайзии (Economic Planning Unit), 2005 г. URL: http://www.epu.gov.my
- Руководство по созданию инновационных центров (технологии и закономерности) // Бюллетень Рейтингового агентства «Эксперт РА»- 19 апреля 2017 г. С.95-102.
- Механизмы государственной поддержки инновационного предпринимательства. Под редакцией О.П. Молчановой. М., 2010 С. 18.
- ASEAN in Davos. www.siiaonline.org, January 2007.
- Rasiah R. Are Electronics Firms in Malaysia Catching Up in the Technology Ladder? / Rasiah // Journal of Asia Pacific Economy. 2010. No15(3). P.301-319.
- Писаренко С.М. Інноваційна основи конкурентоспроможності регіону / С.М. Писаренко // Актуальні питання підвищення конкурентоспроможності держави, бізнесу та освіти в сучасних економічних умовах; Матеріали Перша Міжнародної науково – практичної конференції. Том 3. Полтава, 2013 р. С. 27-33
- URL: http://www.asean.org.
- Press Statement By The Chairperson Of The 9th ASEAN Summit and the 7th ASEAN + 3 Summit, Bali, Indonesia, 7 October 2003; http://www.aseansec.org/15259.htm
- URL: https://asean.org/storage/2017/11/01-ASEAN-DECLARATION-ON-INNOVATION-as-of-Oct16-Final-for-Adoption-clean….pdf
- URL: http://uis.unesco.org/sites/default/files/documents/ip37-summary-report-of-the-2015-uis-innovation-data-collection-2017-en.pdf
- «АСЕАН в начале 21 века. Актуальные проблемы и персвпективы» Васильев Л. Е.; Актуальные проблемы» Российская Академия наук; Учреждение Российской академии наук. Институт Дальнего Востока РАН. Центр изучения Вьетнама и АСЕАН; Москва, ИД «Форум»; 2010 рік. URL: http://www.ifes-ras.ru/attaches/books__texts/ASEAN211.pdf
[1] ASEAN Free Trade Area – АФТА – набуло чинності в січні 1993 року.
[2] AICO – ASEAN Industrial Cooperation – АІКО (укр.) заснована 27 квітня 1996 року в Сіінгапурі.
[3] ASEAN Investment Area – зона інвестицій АСЕАН, 1998 рік.
[4] CEPT – Common Effective Preferential Tariff.
[5] ASEAN Business Advisory Council – АСЕАН БАК Ділова консультативна рада АСЕАН.
[6] APASTI – план дій АСЕАН щодо розвитку науки, технологій і інновацій в рамках програми ASEAN Community 2025, терміном дії з 2016 – 2025 роки.
[7] «Нова Економічна Модель Малайзії» створена в 2010 році під керівництвом прем’єр міністра Дато Шрі Мохд Наджиб бін Тун Абдул Разак і є структурним елементом концепції розвитку країни до 2020 року.
[8] Мультимедійний Супер Коридор» – це високошвидкісна мережа широкосмугового зв’язку з швидкістю передачі даних від 10 Мбіт/с до 100 Мбіт/с.
[9] G-20 – це група двадцяти міністрів фінансів та керівників центральних банків 20 економік.
[10] АТЕС – азійсько-тіхоокеанське економічне співробітництво.
Коментарі закрито.
To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science