Проблеми та перспективи розвитку ринку пасажирських авіаційних перевезень в Україні

Автор: та

Анотація: (Русский) Статтю присвячено визначенню питання державної політики на ринку пасажирських авіаперевезень України, що потребують пріоритетного вирішення. У статті проаналізовано стан та динаміку ринку авіаційних перевезень в Україні, досліджено ключові проблеми та визначено загрози для розвитку національного ринку повітряних перевезень. Розглянуто перспективи розвитку вітчизняного авіаційного ринку в умовах інтеграції України до ЄС.

Бібліографічний опис статті:

та . Проблеми та перспективи розвитку ринку пасажирських авіаційних перевезень в Україні//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2018. - №5. - https://nauka-online.com/publications/economy/2018/5/problemi-ta-perspektivi-rozvitku-rinku-pasazhirskih-aviatsijnih-perevezen-v-ukrayini/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No5 май 2018

Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці

УДК 656.7,072/.073:001.12/.18(477)(045)

Овсяннікова Наталія Володимирівна

доктор технічних наук, професор кафедри економічної кібернетики

Національний авіаційний університет

Кобець Максим Васильович

магістр

Національного авіаційниого університету

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПАСАЖИРСЬКИХ АВІАЦІЙНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В УКРАЇНІ

Анотація. Статтю присвячено визначенню питання державної політики на ринку пасажирських авіаперевезень України, що потребують пріоритетного вирішення.

У статті проаналізовано стан та динаміку ринку авіаційних перевезень в Україні, досліджено ключові проблеми та визначено загрози для розвитку національного ринку повітряних перевезень. Розглянуто перспективи розвитку вітчизняного авіаційного ринку в умовах інтеграції України до ЄС.

Ключові слова: ринок авіаційних послуг, авіакомпанія, авіаційні перевезення, конкурентоспроможність, тарифи, державне регулювання ринку авіаційних послуг.

Мета цієї статті. Визначити питання державної політики на ринку пасажирських авіаперевезень України, що потребують пріоритетного вирішення.

Постановка проблеми. На початок березня 2017 року в регістрі Державної авіаційної служби України містилася інформація про 22 міжнародні і 12 локальних аеропорти цивільної авіації.

У сегменті пасажирських і вантажних перевезень працювало 29 вітчизняних авіакомпаній. Крім того, інфраструктуру і транзитні можливості України активно використовували іноземні авіаперевізники, які також є важливими операторами сфери пасажирських авіаперевезень. За підсумками 2016 року міжнародні регулярні перевезення з України здійснювали 10 вітчизняних і 28 іноземних авіакомпаній.

У порівнянні з 2013 роком зменшилася кількість транзитних рейсів; крім того, зі структури найбільших авіаперевізників вибули компанії з російським капіталом, а підвищення ризику транзиту через територію України (після краху іноземного пасажирського судна в 2014 році) призвело до формування обвідних маршрутів. При цьому можна констатувати певну стабілізацію за останній рік як за структурою маршрутів, так і за кількістю рейсів. Крім того, збільшилася кількість рейсів, що здійснюються вітчизняними авіаперевізниками, кількість внутрішніх польотів, а також польотів з посадкою / висадкою, що позитивно відбилося на показниках авіаційного сегменту.

Україна зберегла привабливість для іноземних авіаперевізників, що багато в чому обумовлено вигідним географічним положенням країни, а також помірною ціновою політикою аеропортів при досить розвиненій інфраструктурі окремих з них.

За даними Державіаслужби України пасажиропотік через аеропорти України у порівнянні з 2015 роком збільшився на 21%, грузопотік – на 24,5%. Крім того, спостерігалася позитивна динаміка за такими показниками, як кількість виконаних рейсів, перевезених пасажирів, вантажів і пошти.

Рис. 1. Пасажиропотік в аеропорту «Бориспіль» та по Україні загалом

За даними Державіаслужби України, незважаючи на значну кількість іноземних авіаперевізників, лідерство за кількістю перевезених пасажирів регулярними рейсами в міжнародному сполученні утримували вітчизняні авіаперевізники – в 2016 році ними було перевезено 4,94 млн. пасажирів, іноземними – 3,85 млн. (У 2015 році – 4,02 млн. і 3,77 млн. відповідно).

Зростання показників ринку багато в чому пов’язано зі зміною правил регулювання. У травні 2016 року набрав чинності наказ Державіаслужби №222 (від 04.04.2016 р), який спрощує доступ нерезидентів до ринку авіаперевезень. Даний документ виключив умову перевірки переважного володіння авіаційного перевізника при отриманні права на експлуатацію повітряної лінії (раніше більш 50% статутного капіталу повинно було належати державі або її громадянам). Крім того, документом виключено умова, яке зобов’язує авіакомпанії літати не менше 1 року в межах України, перш ніж виходити на рейси. Останнє розширило можливості виходу на український ринок іноземних авіакомпаній. При цьому авіакомпаніям, які мають заборгованість перед Державіаслужбою за державними зборів, будуть відмовляти в праві доступу до ринку повітряних перевезень при видачі нових прав на експлуатацію повітряних ліній. Надалі лідер вітчизняного ринку авіаперевезень (компанія МАУ) кілька разів намагалася оскаржити даний нормативно-правовий акт. При цьому в Постанові КМУ №134 (від 10.03.2017 р) містяться норми, що обмежують можливості отримання ліцензій компаніям, підконтрольним РФ, а також авіаперевізникам, контрольний пакет акцій яких знаходиться у власності нерезидентів.

Українські авіаперевізники в 2016 році експлуатували 27 міжнародних авіасполучень, тоді як іноземні – 13. З огляду на зміни в законодавстві, ми не виключаємо розширення присутності іноземних авіаперевізників (в минулому році міжнародні перельоти з Україною почала здійснювати польська SprintAir і сербська AirSerbia). Згідно публічної інформації, можливість повернутися на український ринок розглядає Alitalia (ЯКЩО ПРОЙДЕ ПРОЦЕДУРУ БАНКРУТСТВА), Qatar Airways запустить 12 нових напрямків; крім того, підписано рамкову угоду з Ryanair. Після спрощення доступу в сегмент українських авіаперевезень (очікується підписання договору про «Відкрите небо» з ЄС), а також вступ в силу угоди про безвізовий режим, ми очікуємо незначне збільшення кількості діючих операторів, а також відкриття нових рейсів з боку окремих лоукостерів.

У 2016 році Україна ратифікувала урядові угоди про спрощення авіасполучення з Кіпром, Грецією, Угорщиною і Польщею, що зняло обмеження на польоти між цими країнами (як на кількість перевізників, так і на частоту рейсів). Крім того, скасовані обмеження на польоти між Україною та Італією. При цьому, договір «Відкрите небо» між Україною і ЄС до цих пір не підписаний, що є однією з перешкод для виходу на український ринок авіаперевезень з боку іноземних авіакомпаній (в т.ч. лоукостерів). Більш суттєвим «обмежувачем» для розвитку авіаційної галузі країни є низький рівень доходів населення, недостатньо розвитку аеропортова і супутня інфраструктура (за винятком кількох міжнародних аеропортів), директивне обмеження авіасполучення з окремими країнами, а також відсутність цінової гнучкості аеропортів (що, в т. ч. пов’язано із законодавчим регулюванням ряду тарифів і зборів). Крім того, транзитне авіасполучення країни в значній мірі обмежується збереженням військового протистояння на території країни.

Концентрація ринку авіаперевезень в розрізі компаній залишається високою. За даними Державної авіаційної служби України, в 2016 році 95% пасажирських перевезень було здійснено 6 авіакомпаніями. Крім «МАУ», лідерство серед вітчизняних авіаперевізників утримують також «Азур Ейр Україна», «Роза Вітрів», «ЯнЕір», «Браво» і «Атласджет Україна». При цьому, багато авіаперевізники мають застарілий і/або зношений транспортний парк, що в перспективі може привести до зниження можливостей здійснення міжнародних перевезень.

У сегменті вантажоперевезень (вантажі і пошта) в 2016 році працювали 18 вітчизняних авіакомпаній. Лідерство зберігається за такими компаніями, як ДП «Антонов», МАУ, «ЗетАвіа», «Максимус Ейрлайнс», «Урга» та «Європа Ейр» – зазначеними авіакомпаніями в 2016 році було перевезено майже 83% від загального обсягу перевезених вантажів і пошти.

На відміну від авіаперевізників, інфраструктура обслуговування авіації (аеропорти) є об’єктами державного регулювання, як природні монополії. Концентрація в сегменті залишається вкрай високою, що пов’язано розташуванням (близькість до столиці і великих фінансових і промислових центрів) і технічними характеристиками (можливість обслуговувати літаки певних типів; рівень розвитку допоміжної інфраструктури) аеропортів. За даними Державіаслужби, після падіння в 2014 році і відносної стабілізації в 2015 році, пасажиропотік через аеропорти України продемонстрував істотне зростання. У 2016 році кількість обслужених повітряних засобів зросла на 10% (до 133 тис. Одиниць); пасажиропотік за відповідний період виріс на 20,9% (до 12,9 млн. пасажирів), нащо-вантажопотік – на 24,5% (до 42,9 тис. тон). Основний обсяг пасажиро- і вантажопотоку формується в міжнародному сполученні.

Сьогодні кожен потенційний пасажир, який має на меті здійснити подорож у межах України, обирає між трьома видами транспорту – залізничним, автомобільним та авіаційним. При цьому авіація у виборі виду транспорту потенційним пасажиром може бути й взагалі відсутньою, як часто прийнято вважати,через ціну (табл.1).

Таблиця 1

Порівняльна характеристика цін на пасажирські перевезення різними видами транспорту (у гривнях, станом на червень 2017 р.)

Напрям Авіаційний Залізничний Автомобільний
Київ – Львів 700 – 3000 100 – 500 200 – 400
Київ – Одеса 1200 – 3500 100 – 500 200 – 400
Київ – Івано-Франківськ 1000 – 2000 100 – 500 200 – 400
Київ –Дніпро 2000 – 4000 100 – 500 200 – 400
Київ – Харків 980 – 3000 100 – 500 200 – 400
Одеса – Львів 1700 – 3000 100 – 500 200 – 400

Варто зазначити, що у 2008 р., з приходом на ринок внутрішніх пасажирських авіаперевезень першої в Україні low-cost авіакомпанії “Wizz Air”, а потім й інших low-cost авіакомпаній, ціни на авіаперевезення стали доступнішими для середньостатистичного пасажира, ніж раніше. Крім того, традиційні авіакомпанії почали пропонувати сезонні та інші знижки. Дані зміни істотно наблизили авіаційний транспорт до потенційних пасажирів та забезпечили зростання рівня конкурентоспроможності.

Підсумовуючи можна зробити наступний висновок, що роль повітряного транспорту, як каталізатора загального економічного і соціального розвитку, обумовлена швидкістю і гнучкістю, що характеризує повітряний транспорт в загальній системі перевезень. Численні приклади показують, яким чином ефективне повітряно-транспортне обслуговування створює ринкову основу для розвитку нових галузей і одночасно забезпечує зростання набутих елементів повітряно-транспортної системи (аеропортів, авіакомпаній, туристичних операторів тощо).

Отже, враховуючи провідну роль повітряного транспорту в економічному розвитку країн і регіонів, важливо належним чином враховувати ті вигоди економічного і соціального характеру, які може запропонувати ефективна система авіаційного транспорту.

Проблеми та наслідки проблем ринку авіаперевезень:

  • Низький рівень конкуренції в сегменті авіаперевезень, що, в тому числі обумовлено високим порогом входу (як технологічним, так і фінансовим);
  • Обмежені можливості модернізації аеропортової інфраструктури в зв’язку з дефіцитом вільної ліквідності у ряду аеропортів;
  • Відсікання від загальної транспортної системи країни частини території (ОРДЛО, АРК), починаючи з 2014 року; крім того, значно погіршені відносини з РФ (аж до заборони прямого авіасполучення між країнами), що знизило потенціал використання українських повітряних магістралей в якості транзитних;
  • Низький рівень доходів населення країни, що істотно обмежує локальний попит на авіаперевезення;
  • Недостатня фінансова гнучкість операторів аеропортової інфраструктури – частина тарифів і зборів є регульованими. Останнє погіршує можливості українських аеропортів в переговорах з окремими авіаперевізниками (в т. ч. лоукостерами);
  • Низький рівень кваліфікації робітників аеропорту;
  • Низькій рівень заробітної плати працівникам;
  • Низька пропускна спроможність людей в аеропорті;
  • Маленький парк літаків і його мережа;
  • Неефективне виробництво вітчизняних літаків;
  1. Щорічне зростання на 10-15% внутрішніх авіаційних пасажирських перевезень в Україні можна вважати суттєвим лише в порівнянні з падінням обсягів авіаперевезень у 1990-х роках. Сьогодні ринок самодостатніх внутрішніх пасажирських авіаперевезень в Україні лише формується, оскільки більшість “внутрішніх” пасажирів – це “міжнародні” українські пасажири, що подорожують через аеропорт “Бориспіль”.
  2. В умовах економічної стабілізації, принаймні в Україні на тлі 1990-х років, ціновий критерій вибору послуг доповнюється критеріями територіальної доступності, надійності і безпеки, а також якості послуг. Проведений аналіз засвідчив, що українські авіакомпанії, тобто суб’єкти надання авіатранспортних послуг, не повною мірою враховують цей факт. Крім того, для популяризації авіаційного транспорту авіакомпаніям слід у своїх рекламних кампаніях орієнтуватися на ті джерела інформації, які є доступними для багатьох українців, не обмежуючись електронними ресурсами.
  3. Формування та розвиток ринку внутрішніх пасажирських авіаперевезень в Україні суттєво стримують так і фактори, як проблема поповнення та оновлення парку вітчизняних авіакомпаній, а також низький рівень розвитку авіаційної інфраструктури. Як показав аналіз, у багатьох українських містах, де пасажири могли б користуватися послугами авіації, такої можливості фізично не існує.
  4. Ключовими напрямами завершення формування ринку внутрішніх пасажирських авіаперевезень в Україні мають стати реконструювання комунальних аеропортів та будівництво нових у містах сезонного відпочинку. Учасниками цих проектів можуть бути не лише місцеві органи влади, але й самі авіакомпанії, що мають економічні інтереси в цих містах, а також авіаційні підприємства, зокрема авіаремонтні заводи, технічні послуги яких у подальшому зроблять таку співпрацю продуктивною.
  5. Динамічний розвиток ринку внутрішніх пасажирських авіаперевезень в Україні можливий лише за умови розвитку регіональної авіації. Україна в цьому сенсі відома як один із виробників регіональних та близькомагістральних літаків, зокрема – Ан-38, Ан-140, Ан-148, але для їх широкої експлуатації в Україні потрібне серійне виробництво, належне технічне забезпечення в діючих аеропортах, а також можливість застосування лізингових та кредитних схем до літаків українського виробництва з боку українських банків, інвестиційних компаній та інших учасників ринку. Очевидно, що для цього потрібна законодавча підтримка. Слід усвідомлювати, що ринок внутрішніх пасажирських авіаперевезень в Україні не є чимось окремим у структурі національної економіки країни. Авіаринок живе тим же життям, що й уся національна економіка України, а тому лише в процесі комплексного вирішення її проблем вдасться розвинути українську авіацію на рівні сучасних світових стандартів та зробити її доступною кожному з нас. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці нових та поглибленні існуючих напрямів розвитку авіаційної інфраструктури, зокрема щодо обґрунтування залучення недержавного капіталу при реконструюванні комунальних аеропортів, а також у розвитку найбільш вигідних в умовах чинного законодавства варіантів лізингу та кредитування вітчизняної авіатехніки. Крім того, значний резерв для маркетингових досліджень являє собою розробка економічно ефективних рекламних інструментів, які здатні забезпечувати зацікавленість споживачів в умовах низької поінформованості щодо альтернативних способів задоволення потреб у транспортних послугах, а саме: мотивувати потенційних пасажирів на вибір авіаційного виду транспорту.

Висновки. Незважаючи на те, що авіаційна галузь країни все ще не є достатньо розвиненою (в порівнянні з іншими країнами і сегментами транспортної галузі за рівнем доходів), впродовж останнього року вона демонструвала ознаки відновлення.

Володіючи розвиненою аеропортової інфраструктурою, країна може більш якісно використовувати потенціал для міжнародних (в т. ч. транзитних) маршрутів при певній лібералізації доступу на вітчизняний ринок іноземних авіаперевізників і забезпеченні належного рівня безпеки польотів.

Ряд лідерів авіаперевезень серед вітчизняних авіакомпаній поки впевнено утримують ринкові позиції, конкуруючи, як між собою, так і з іноземними авіаперевізниками. Незважаючи на зміну законодавства, істотного збільшення обсягу авіаперевезень в 2017 році ми не очікуємо. При цьому, вихід на ринок окремих бюджетних авіакомпаній може привести до поступового перерозподілу транспортного потоку між перевізниками, а також чинити тиск на фінансові показники обслуговуючих їх аеропортів.

Література

  1. Марінцева К.В. Методологія аналізу та моделювання авіаційної транспортної системи / Проблеми організації авіаційних перевезень та застосування авіації в галузях економіки: збірник матеріалів ІІ міжнародної науково-практичної конференції. – К.: НАУ, 2013. – С. 48-53.
  2. Марінцева К.В Класифікація методів державного регулювання міжнародних авіаційних перевезень / Збірник наукових праць ДЕТУТ. Серія «Економіка і управління». – 2011. – Вип.17. – С. 230-236.
  3. Чижук Ю.Н. Перспективы решения ключевых проблем совершен-ствования международной транспортной инфраструктуры для повышения конкурентоспособности автотранспортных предприятий на мировом уровне / Чижук Ю.Н. // Экономические науки. – 2014. – № 2(111). – С. 123-127.
  4. Кравченко М. В. Проблемні питання конкурентоспроможності авіаційних перевезень в Україні [Електронний ресурс] / М. В. Кравченко. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/22_PNR_2011/Gosupravlenie/2_90964.doc.htm.
  5. http://www.iata.org/index.htm – офіційний сайт Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA).
  6. http://www.icao.int – офiцiйний cайт Мiжнародної органiзацiї цивiльної авiацiї (IКАО).
  7. Авіатранспортний маркетинг та аналіз кон’юнктури ринку повітряних перевезень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvar.su/transport/66830-Aviatransportnyiy-marketing-i-analiz-kon-yunktury-rynka-vozdushnyh perevozok.html.

Перегляди: 2636

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат