Скасування депутатської недоторканності: зарубіжний досвід та українські реалії

Автор:

Анотація: У статті розглянуто питання скасування важливої конституційної гарантії діяльності народних депутатів, а саме, депутатська недоторканість, яка має конкретне цільове призначення – забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення народними депутатами України своїх функцій. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер.

Бібліографічний опис статті:

. Скасування депутатської недоторканності: зарубіжний досвід та українські реалії//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2021. - №3. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2021/3/11-4/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No3 март 2021

Конституційне право

УДК 342.5

Петренко Максим Михайлович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

СКАСУВАННЯ ДЕПУТАТСЬКОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

Анотація. У статті розглянуто питання скасування важливої конституційної гарантії діяльності народних депутатів, а саме, депутатська недоторканість, яка має конкретне цільове призначення – забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення народними депутатами України своїх функцій. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер.

Ключові слова: депутатська недоторканість, гарантії, імунітет, індемнітету.

Постановка проблеми. Депутатська недоторканність, з одного боку, забезпечує незалежність народного депутата України, з іншого боку – створює певні перешкоди, пов’язані зі спеціальною процедурою для притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності.

Мета статті полягає в аналізі практики зарубіжних країн, щодо скасування депутатської недоторканності, а також українські реалії після внесення змін до Конституції України.

Аналіз публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми. Питання скасування депутатської недоторканності й досі залишається дискусійним. Існує багато думок та висловлень з цього приводу. Це питання розглядали такі спеціалісти, як: київський політолог Кирило Сазонов, аналітик громадської організації Анатолій Октисюк, представниця неурядової організації Олена Щербан, голова парламентського комітету з правоохоронної діяльності Денис Монастирський, науковці: А.Я. Сухарева, В.Е. Крутських та інші.

Виклад основного матеріалу. Депутатська недоторканість не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер. По суті, така недоторканність – це своєрідна ціна суспільства за можливість мати самостійний і незалежний парламент, здійснювати державну владу на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, утверджувати і забезпечувати права і свободи людини, а також забезпечувати демократичний розвиток країни. Самостійний та незалежний парламент і не уникнення від кримінальної відповідальності депутата, якщо він вчинив злочин – баланс суспільних інтересів.

Депутатську недоторканність також можна розглядати з позиції імунітету та індемнітету. Депутатський імунітет означає заборону притягнення депутата до кримінальної відповідальності без попередньої згоди на це парламенту. Він може біти суцільний (член парламенту користується ним впродовж всього терміну своїх повноважень) або вибірковий (парламентарій користується ним тільки в період сесії, а на парламентських канікулах імунітет також на період часу, необхідного депутату для того, щоб дістатись на сесію, і назад) [1].

Індемнітетом – привілеї депутатів парламенту, яка полягає в їх безвідповідальності. Означає заборону переслідування депутата за будь-які дії, вчинені ним при виконані депутатських обов’язків (промова в парламенті, голосування, участь в комісіях і т.д.). Ніхто, в т.ч. і сам парламент, не може притягнути депутата до відповідальності за ці дії навіть після того, як він перестав бути членом парламенту [2].

Імунітетом називають інший тип недоторканності, коли член парламенту не може бути притягнений до відповідальності за будь-які порушення і злочин без згоди на це парламенту.

3 вересня 2019 року Верховна Рада України проголосувала та підтримала обмеження недоторканності народних депутатів України. 1 січня в Україні набув чинності закон, що скасовує депутатську недоторканність, який президент Володимир Зеленський підписав ще 11 вересня. Закон виключає зі статті 80 Конституції положення, що гарантує парламентарям депутатські недоторканність, а також неможливість бути притягнути до кримінальної відповідальності, затриманими чи заарештованими без згоди Верховної Ради. У статті залишилась лише норма про те, що «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп» [3].

У той час, закон дозволяє вносити дані про вчинення депутатом правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) лише генпрокурору, який також вповноважується розглядати клопотання про дозвіл на затримання, зняття під варту, арешт, обшук і стеження за депутатами. Розслідувати справи проти них матимуть право лише слідчу Національного антикорупційного бюро (НАБУ) і Держбюро розслідувань (ДБР), а про затримання депутата чи повідомлення йому про підозру має бути неодмінно повідомлено голові Верховній Ради. Тож, генпрокурору більше не доведеться звертатися до Верховної Ради, щоби порушити кримінальне провадження.

У свою чергу, аналітик громадської організації «Дім демократії» Анатолій Октисюк назвав в інтерв’ю ухвалений парламентом закон «контрольованою недоторканністю», на думку експерта, справжнє скасування недоторканності, мало би передбачити такі самі права депутата, як і звичайного громадянина. А Центр протидії корупції зазначив, що депутати не просто не зняли недоторканність – вони її навіть посилили, порівняно з тим, що ми мали до цього. З такими новаціями важче не просто притягнути до відповідальності нардепа, а й просто розпочати розслідування».

Не дивлячись на те, що було зроблено такий революційний для українського суспільства крок, деякі науковці, просто громадяни вважають, що цього кроку є замало та доцільним буде повне скасування депутатського імунітету.

Варто звернутися до зарубіжного досвіду. У деяких країнах депутатський імунітет взагалі не передбачений. Парламентський імунітет у більшості країн не надає депутату абсолютної недоторканості від усіх видів юридичної відповідальності.

Індемнітету у більшості країн не має абсолютного характеру. Обмеження визначаються: місцем виголошення висловлювань (у деяких країнах депутат не несе відповідальності лише за висловлювання, виголошені в парламенті або його органах); змістом висловлювань (депутати на загальних підставах несіть відповідальність за наклеп або образу; в деяких країнах забороняється висловлювати критику або звинувачення на адресу глави держави або суддів); способом виголошення висловлювань (в деяких країнах депутати не несуть відповідальність за висловлювання, виголошені з парламентської трибуни, однак можуть бути притягнені до відповідальності за висловлювання в інтерв’ю для міжсесійний період, парламентський індемнітет не поширюється) [4].

Повне скасування депутатського імунітету в країнах із вразливою демократією, якою є Україна, може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту.

Висновок. Підсумовуючи вище зазначене, вважаємо, не варто приймати занадто кардинальні зміни у питанні зняття депутатської недоторканності, адже це теж матиме певні наслідки. Скасування депутатської недоторканності повинно відбуватися разом із реформами, поступовими змінами у законодавстві та конституції України. Наразі, закон перетворився на інструмент придушення політичної опозиції. Якщо буде повністю зруйнований імунітет депутата, це не дозволить народному обранцю відстоювати інтереси своїх виборців, говорити правду, критикувати владу і призведе до цілковитого знищення опозиції. Також, є політичні і цілком очевидні корупційні ризики, якщо всі повноваження щодо санкцій проти депутатів вирішуватиме лише генпрокурор. Проте головним досягненням закону є неодмінне притягнення до відповідальності народних обранців за вчинені ними злочини.

Література

  1. Конституционное право зарубежных стран: учебник / Н.В. Мишина, А.Р. Крусян, Д.Я. Гараджаев и др. Харьков: Право, 2015. 848 с. ISBN 978-966-458-710-2
  2. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутських. 2-е изд., прераб. И доп. М.: ИНФА-М, 2004. 704 с. (Серия «Библиотека словерей «ИНФРА-М»).
  3. Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.
  4. Мандат депутата у сучасних демократіях: права та відповідальність. URL: http://aspirant.at.ua/Books/immunity2011.pdf

Перегляди: 327

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат