До питання про особливості правового регулювання взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України

Автор:

Анотація: Питання взаємодії органів публічної влади між собою та, в окремих випадках, з громадянським суспільством є актуальними. Так, їхні завдання та функції завжди спрямовані на забезпечення ефективного, безперебійного функціонування інституційного апарату держави в цілому з тим, щоб гарантувати належний захист прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, оскільки за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Відтак виникає необхідність у наукових дослідженнях у сфері взаємовідносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми службовими та посадовими особами. В умовах активного реформування як системи місцевого самоврядування, так і системи органів прокуратури України наскрізним є питання ефективної взаємодії між ними, оскільки органи та посадові особи місцевого самоврядування є суб'єктами, що найбільш повно представляють інтереси територіальних громад, а органи прокуратури України є невід'ємним елементом правоохоронної системи держави. Таким чином, взаємодія вищевказаних суб'єктів публічної влади є важливою як з точки зору окремої людини - члена територіальної громади, так і інтересів держави. Виклад основного матеріалу здійснено у формі аналізу низки нормативно-правових актів, у яких містяться норми щодо взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України. Крім того, встановлено деякі недоліки (неточності) законодавчих формулювань та запропоновано внести зміни до законодавства в даній частині. Таким чином, у статті проведено загальне дослідження правового регулювання взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України, визначено переваги та недоліки такого регулювання. Також у викладено специфіку взаємодії вищезазначених суб'єктів у різних сферах. Системно проаналізовано закони та окремі підзаконні нормативно-правові акти, у яких містяться положення щодо взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України.

Бібліографічний опис статті:

. До питання про особливості правового регулювання взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2020. - №11. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2020/11/do-pitannya-pro-osoblivosti-pravovogo-regulyuvannya-vzayemodiyi-organiv-ta-posadovih-osib-mistsevogo-samovryaduvannya-z-organami-prokuraturi-ukrayini/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No11 листопад 2020

Юридичні науки

УДК 342.25:35.072.3

Ганджа Вікторія Ігорівна

студентка

Інституту прокуратури та кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Handzha Viktoriia

Student of the

Criminal Justice and Prosecutor’s Training Institute

of The Yaroslav Mudryi National Law University

ДО ПИТАННЯ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ОРГАНАМИ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

TO THE QUESTION OF THE SPECIFICITY OF THE INTERACTION BETWEEN LOCAL AUTHORITIES AND THE SYSTEM OF THE PROSECUTOR’S OFFICE OF UKRAINE

Анотація. Питання взаємодії органів публічної влади між собою та, в окремих випадках, з громадянським суспільством є актуальними. Так, їхні завдання та функції завжди спрямовані на забезпечення ефективного, безперебійного функціонування інституційного апарату держави в цілому з тим, щоб гарантувати належний захист прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, оскільки за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Відтак виникає необхідність у наукових дослідженнях у сфері взаємовідносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми службовими та посадовими особами.

В умовах активного реформування як системи місцевого самоврядування, так і системи органів прокуратури України наскрізним є питання ефективної взаємодії між ними, оскільки органи та посадові особи місцевого самоврядування є суб’єктами, що найбільш повно представляють інтереси територіальних громад, а органи прокуратури України є невід’ємним елементом правоохоронної системи держави. Таким чином, взаємодія вищевказаних суб’єктів публічної влади є важливою як з точки зору окремої людини – члена територіальної громади, так і інтересів держави.

Виклад основного матеріалу здійснено у формі аналізу низки нормативно-правових актів, у яких містяться норми щодо взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України. Крім того, встановлено деякі недоліки (неточності) законодавчих формулювань та запропоновано внести зміни до законодавства в даній частині.

Таким чином, у статті проведено загальне дослідження правового регулювання взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України, визначено переваги та недоліки такого регулювання. Також у викладено специфіку взаємодії вищезазначених суб’єктів у різних сферах. Системно проаналізовано закони та окремі підзаконні нормативно-правові акти, у яких містяться положення щодо взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України.

Ключові слова: органи місцевого самоврядування, посадові особи місцевого самоврядування, система органів прокуратури, прокурор, взаємодія, взаємодія органів державної влади та органів місцевого самоврядування, взаємодія органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами.

Summary. Questions of interaction between public government bodies and with civil society are actual because their tasks and functions are always sent to providing of the effective, trouble-free functioning of government machinery on the whole in order to guarantee the proper protection of rights, freedoms, legal interests of an individual and a citizen, as for the activity the state is accountable to an individual. Consequently there is a necessity for scientific researches in the field of mutual relations between public authorities, organs of local self-government, their official and post persons.

In the conditions of active reformation of the system of local government and the system of the prosecutor’s office of Ukraine a cross-cutting question is a question about effective cooperation between them, as organs and public servants of local government are subjects that the most full of interests of territorial communities, and the system of the prosecutor’s office of Ukraine are the inalienable element of the law-enforcement system of the state. Thus, cooperation of foregoing subjects of public power is important both from the point of view of separate man – member of territorial society and interests of the state.

Exposition of basic material is carried out in form of analysing rows of normatively-legal acts, in that there are norms in relation to co-operating of organs and public servants of local self-government with the organs of the system of the prosecutor’s office of Ukraine. Some lacks (inaccuracies) of legislative formulations are, in addition, set and it offers to make alteration to the legislation in this part.

All in all, in the article the author made a research on the legal regulation of the interaction between local authorities, its officials and the system of the Prosecutor’s Office of Ukraine, described pros and cons of this legal regulation. Besides, the specificity of the interaction between local authorities and its officials and the system of the Prosecutor’s Office of Ukraine was presented in the article. Laws and subsidiary laws, which contains different rules about above-mentioned interaction were systematically analyzed.

Key words: local authorities, officials of local authorities, the system of the Prosecutor’s Office, prosecutor, interaction, interaction between public authorities and local authorities, interaction between local authorities and law-enforcement authorities.

Постановка проблеми. В Україні системи органів прокуратури та органів місцевого самоврядування знаходяться в стані активного реформування з метою їх наближення до міжнародних стандартів діяльності та запровадження передових інструментів ефективного функціонування всіх органів публічної влади як на центральному, так і місцевому рівнях. Однак будь-які організаційні та (або) структурні трансформації ніяким чином не повинні впливати на якість виконання цими органами поставлених перед ними завдань і реалізацію встановлених на конституційному та законодавчому рівнях функцій, оскільки відповідно до положень статті 3 Конституції України держава завжди відповідає перед людиною за свою діяльність.

Таким чином, важливим аспектом побудови ефективної та відповідальної системи органів державної влади та місцевого самоврядування є детальне дослідження існуючих особливостей правового регулювання взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України з тим, щоб встановити переваги та недоліки сучасної взаємодії, а також запропонувати шляхи вдосконалення законодавства з цього питання.

Стан опрацювання теми у вітчизняній науці. Дослідженню взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України приділяють увагу у своїх роботах Т. Є. Колєснік, Т. В. Корнякова, О. Ю. Лялюк, П. М. Любченко та інші науковці.

Метою статті є дослідження особливостей правового регулювання взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України, виділення його позитивних рис та недоліків сучасного стану.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування [1]. У Розділі ХІ Основного Закону містяться фундаментальні положення щодо реалізації місцевого самоврядування як права територіальних громад вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Одразу слід акцентувати на тому, що в Конституції України відсутні норми, які безпосередньо регулюють питання взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури. Регулятивний вплив конституційних положень на таку взаємодію здійснюється на рівні норм-принципів, що складають конституційні засади функціонування відповідних суб’єктів. Для з’ясування ж конкретних правових підстав та меж взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України слід звернутися до змісту Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутата місцевих рад», «Про прокуратуру» та інших нормативно-правових актів.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює низку функцій. Норми Конституції не вказують, крім того, на підстави, порядок і межі взаємодії органів прокуратури з іншими суб’єктами публічної влади. Даний аспект діяльності органів прокуратури України внормовано в Законі України «Про прокуратуру».

Слід зазначити, що науковці-правники досить активно дискутують щодо тлумачення та коректного застосування двох термінів, пов’язаних з діяльністю правоохоронних органів, а саме «координаційна діяльність» та «взаємодія», які є базовими з точки зору функцій та завдань вищевказаних органів. Так, Т. Корнякова вказує на те, що між цими видами діяльності (саме в аспекті діяльності прокуратури) існує низка відмінностей: наприклад, координація стосується виключно питань боротьби зі злочинністю, тоді як взаємодія охоплює всі аспекти забезпечення законності і зміцнення правопорядку; прокурор як учасник взаємодії не наділений якимись особливими організаційними повноваженнями [2, с. 15]. Таким чином, специфіка діяльності органів прокуратури та їх предметна компетенція впливають на зміст взаємодії з органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

Більш конкретизовано висловлюється О. Ю. Лялюк, вказуючи, що взаємовідносини між органами місцевого самоврядування та, зокрема, органами прокуратури відбуваються в умовах кооперації, оскільки між ними відсутні субординаційні зв’язки, елементи підпорядкованості в процесі їх функціонування [3, с. 62].

З комплексного аналізу норм низки нормативно-правових актів можна дійти висновку, що правове регулювання взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України стосується декількох аспектів реалізації вищезазначеними суб’єктами публічної влади своїх повноважень:

  1. процесуальних (відповідні норми містяться в Кримінальному процесуальному кодексі України, Законі України «Про прокуратуру», «Про доступ до публічної інформації», «Про статус депутата місцевих рад»тощо);
  2. координаційних (відповідні норми містяться в Законі України «Про прокуратуру», «Про місцеве самоврядування в Україні» тощо);
  3. організаційних (відповідні норми містяться в Законі України «Про прокуратуру», Порядку надання службових приміщень і користування ними в органах прокуратури, затвердженому Наказом Генерального прокурора від 17.07.2020 № 323 тощо).

Розкриваючи правового регулювання вказаних аспектів взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України, слід розпочати з Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), а саме: відповідно до статті 36 Кодексу органи місцевого самоврядування, зокрема, та їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора [4]. Таким чином законодавець закріпив гарантію незалежності прокурора під час виконанням ним своїх посадових обов’язків з організації та здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні.

Більше того, у Кодексі України про адміністративні правопорушення міститься норма – стаття 185-8 – яка встановлює адміністративну відповідальність за ухилення від виконання посадовою особою законних вимог прокурора [5]. Принагідно слід зазначити, що вищезгадана норма може застосовуватися до посадових осіб місцевого самоврядування не лише в частині ухилення від виконання законних вимог прокурора-процесуального керівника, але й при здійсненні прокурором інших повноважень (наприклад, під час представництва інтересів держави в суді або нагляду за виконанням кримінальних покарань).

Також специфічна форма взаємодії досліджуваних суб’єктів публічної влади регламентується статтею 93 Кодексу, а саме: сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом, зокрема, витребування та отримання від органів місцевого самоврядування, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків ревізій та актів перевірок [4].

Таким чином у Кримінальному процесуальному кодексі України закріплено обов’язок органів та посадових осіб місцевого самоврядування взаємодіяти з органами прокуратури (поруч з органами досудового розслідування) в межах кримінального провадження за наявності для того достатніх підстав та виключно в передбачений законом спосіб.

Не слід забувати, що законодавство передбачає низку гарантій незалежності депутатів місцевих рад. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 статті 480 Кримінального процесуального кодексу України особливий порядок кримінального провадження застосовується щодо, зокрема, депутата місцевої ради. Більше того, згідно з п. 1 ч. 1 статті 481 Кодексу та ч. 1 статті 31 Закону України «Про статус депутата місцевих рад» повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником обласної прокуратури [6].

Таким чином, особливий порядок кримінального провадження щодо депутата місцевих рад як особи, яка здійснює безпосереднє представництво інтересів членів територіальної громади, свідчить про особливу правову охорону цього статусу, а також зумовлює обов’язок прокурорів-процесуальних керівників та керівників органів прокуратури не допустити ситуації порушення незалежності депутата місцевої ради через застосування до нього необґрунтованих заходів процесуального примусу.

Варто звернути увагу і на положення статті 500 Кодексу, де вказано, що судовий розгляд клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру (щодо осіб віком від 11 років – прим. ав.) здійснюється з обов’язковою участю представника служби у справах дітей. Так, служби у справах дітей утворюються та спрямовуються виконавчими органами міських (за винятком міст районного значення) рад відповідно до п. 1 ч. 2 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [7]. Отже, служба у справах дітей, що створюється виконавчими органами міських (крім міст районного значення), є активним учасником судового розгляду кримінальної справи згідно з вищевказаною нормою Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що участь органів та посадових осіб місцевого самоврядування у кримінальному провадженні за наявності достатніх та передбачених законом підстав є імперативною, тобто має характер обов’язку. Правове регулювання цієї сфери взаємодії вищевказаних суб’єктів є чітким; особливістю є, крім того, концентрація відповідних норм у Кримінальному процесуальному кодексі України.

Продовжуючи аналіз правового регулювання процесуальної сфери взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України, слід звернути увагу на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації». Так, згідно з п. 2 ч. 1 статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію [8].

Відповідно до статті 77 Закону України «Про прокуратуру» відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, для здійснення своїх повноважень має право отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб об’єднань необхідну для проведення перевірки за дисциплінарною скаргою інформацію [9]. Також Закон встановлює обов’язок органів місцевого самоврядування та посадових осіб надати таку інформацію протягом десяти днів з дня отримання запиту. У випадку ігнорування органом місцевого самоврядування (відповідальною посадовою особою) запиту органу, що здійснює дисциплінарне провадження, така особа підлягає адміністративній відповідальності за статтею 188-35 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Отже, органи та посадові особи місцевого самоврядування за наявності підстав можуть брати опосередковану участь у дисциплінарному провадженні щодо прокурора через надання правдивої та вичерпної інформації на письмовий запит органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів.

Наступним аспектом процедурної сфери взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України, яка врегульована на рівні законів України, є питання, пов’язані з інформуванням представниками органів прокуратури місцевих рад. Так, відповідно до п. 40 ч. 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється заслуховування інформації прокурорів про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території. Крім того, згідно з п. 36 ч. 1 статті 43 вищевказаного Закону виключно на пленарних засіданнях районної й обласної ради проводиться заслуховування інформації прокурорів про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території [7]. У даному контексті цікавим є наступне формулювання, вжите законодавцем у наведених нормах: «прокурорів». Єдине законодавче визначення терміну «прокурор» міститься у статті 3 Кримінального процесуального кодексу України: «прокурор – особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України “Про прокуратуру”, та діє у межах своїх повноважень» [4].

Відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є Генеральний прокурор, перший заступник Генерального прокурора, заступник Генерального прокурора, заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора, заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора), прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора), керівник обласної прокуратури, перший заступник керівника обласної прокуратури, заступник керівника обласної прокуратури, керівник підрозділу обласної прокуратури, заступник керівника підрозділу обласної прокуратури, прокурор обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, перший заступник керівника окружної прокуратури, заступник керівника окружної прокуратури, керівник підрозділу окружної прокуратури, заступник керівника підрозділу окружної прокуратури, прокурор окружної прокуратури [9]. У частині 2 вищепроцитованої статті вказано, що незалежно від місця конкретного органу прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку у прокуратурі обіймає прокурор, прокурори в Україні мають єдиний статус. Недолік законодавчого формулювання у статтях 26, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» полягає в тому, що норми статей 9, 11, 13 Закону України «Про прокуратуру» передбачають можливість представництва відповідного органу прокуратури у зносинах з органами місцевого самоврядування лише Генеральним прокурором, керівником обласної та керівником окружної прокуратури.

Таким чином, даний недолік законодавства слід усунути з метою уникнення ситуації заслуховувань місцевою радою прокурора, який не є уповноваженим Законом «Про прокуратуру» на представництво відповідного органу прокуратури. Більше того, у випадку заслуховування місцевою радою неуповноваженого на вчинення таких дій прокурора (який, у свою чергу, є прокурором-процесуальним керівником) можуть бути розголошені відомості досудового розслідування, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

Повертаючись до положень Закону України «Про статус депутата місцевих рад», варто вказати на те, що відповідно до п. 5 ч. 1 статті 8 цього Закону депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно, зокрема, органів державної влади, їх керівників та інших посадових чи службових осіб [6]. Більше того, згідно з ч. 5 статті 16 Закону України «Про прокуратуру» органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, зокрема, зобов’язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов’язків або прийняття ним незаконного рішення [9].

Отже, депутат місцевої ради у своїй діяльності повинен виявляти повагу до органів прокуратури України та їх посадових осіб, а на випадки порушення законності з боку таких осіб реагувати в порядку, встановленому законом.

Переходячи до викладення особливостей правового регулювання координаційних аспектів взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування та органів прокуратури України, слід повернутися до п. 40 ч. 1 статті 26 та п. 36 ч. 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Як зазначено вище, дані норми містять недолік, пов’язаний з невизначеністю терміну «прокурор», вжитого в обох положеннях. Заслуховування місцевими радами інформації прокурорів тісно пов’язане з повноваженнями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо сприяння діяльності органів прокуратури, передбаченими в пп. 2 п. а ч. 1 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Власне, форми та способи такого сприяння не конкретизовані ані в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», ані в Законі «Про прокуратуру». А відтак вказані повноваження органів місцевого самоврядування слід тлумачити системно, тобто через зміст усіх норм, що стосуються взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування та органів прокуратури України.

Відповідно до положень Наказу Генеральної прокуратури України від 16.01.2013 № 1/ 1гн «Про координацію діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності та корупції» на координаційні наради як основну форму координації діяльності правоохоронних органів дозволяється запрошувати керівників, зокрема, органів місцевого самоврядування для заслуховування інформації щодо їхньої діяльності з питань попередження і протидії злочинності та корупції [10].

У міжвідомчому Наказі Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової служби України, Міністерства оборони України, Державної митної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України від 26.04.2012 № 43/375/166/353/284/241/290/236 «Про затвердження Положення «Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю та корупцією» передбачено таку форму координації як проведення міжвідомчих нарад за участю керівників правоохоронних органів, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування [11].

Отже, на відомчому рівні чітко врегульовано питання координаційної взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України, що свідчить про прагнення так званих «силових» відомств ефективно співпрацювати з органами місцевого самоврядування як органами публічної влади, що найбільш повно представляють інтереси територіальних громад.

Що стосується специфіки правового регулювання організаційної сфери взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури України, то тут варто зазначити, що така взаємодія є дуже важливою для органів прокуратури України, оскільки ті питання, на вирішення яких уповноважені органи місцевого самоврядування в даній сфері, є питаннями нормального функціонування кожного конкретного органу прокуратури.

Так, відповідно до п. 6 ч. 9 статті 71 Закону України «Про прокуратуру» Рада прокурорів України вправі звернутися з пропозиціями про вирішення питань діяльності прокуратури до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Більше того, у ч. 3 статті 91 Закону визначено, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди [9]. Також Наказом Генерального прокурора від 17.07.2020 № 323 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури, де суб’єктом формування фонду жилих приміщень та надання згоди на їх надання для заселення конкретними працівниками органів прокуратури є виконавчі органи місцевого самоврядування [12].

Висновки. У межах дослідження проаналізовано низку законів та підзаконних нормативно-правових актів, норми яких дають уявлення про напрями, зміст, межі, способи та форми взаємодії органів та посадових осіб місцевого самоврядування та органів прокуратури України. Сьогодні існують певні недоліки правового регулювання такої взаємодії: наприклад, некоректність використаної термінології; недеталізованість окремих передбачених законом процедур тощо. Реагування на такі недоліки з боку законодавця є необхідними для створення визначеної (у правовому аспекті) нормативної бази. Крім того, внесення відповідних змін до законів України не потягнуть за собою додаткові видатки з Державного бюджету України.

Література

  1. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
  2. Корнякова Т. В. Прокуратура і органи позавідомчого контролю: нагляд і взаємодія : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Т. В. Корнякова; кер. роботи В. В. Долежан; Нац. ун.-т “Одеська юридична академія”. Одеса, 2004. 20 с.
  3. Лялюк О. Ю. Деякі питання взаємовідносин органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами ВС, прокуратури, СБ, судовими органами та органами юстиції / Олексій Юрійович Лялюк. // Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2016. №31. С. 61–74.
  4. Кримінальний процесуальний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
  5. Кодекс України про адміністративні правопорушення. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text
  6. Закон України «Про статус депутата місцевих рад». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93-15#Text
  7. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text
  8. Закон України «Про доступ до публічної інформації». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text
  9. Закон України «Про прокуратуру». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text
  10. Наказ Генеральної прокуратури України від 16.01.2013 № 1/ 1гн «Про координацію діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності та корупції». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001900-13#Text
  11. Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової служби України, Міністерства оборони України, Державної митної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України від 26.04.2012 № 43/375/166/353/284/241/290/236 «Про затвердження Положення «Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю та корупцією». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0043900-12#Text
  12. Порядок надання службових приміщень і користування ними в органах прокуратури, затверджений Наказом Генерального прокурора від 17.07.2020 № 323. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0323905-20#n7

Перегляди: 325

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат