Реформування суду Європейського Союзу

Автор:

Анотація: У статті досліджено питання реформування судової інституції Європейського Союзу: причини, реформування, пропозиції щодо вдосконалення судової системи ЄС, рішення та процес зміни.

Бібліографічний опис статті:

. Реформування суду Європейського Союзу//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2020. - №1. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2020/1/reformuvannya-sudu-yevropejskogo-soyuzu/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No1 январь 2020

Міжнародне право

УДК 341.174

Самборська Оксана Юріївна

студентка

Національного  юридичного університету імені Ярослава Мудрого

РЕФОРМУВАННЯ СУДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація: У статті досліджено питання реформування судової інституції Європейського Союзу: причини, реформування, пропозиції щодо вдосконалення судової системи ЄС, рішення та процес зміни.

Ключові слова: Суд Європейського Союзу, Суд Справедливості, Загальний Суд, реформа.

Суд Європейського Союзу вважається як незвично успішна модель, на якій базуються багато інших міжнародних судів. Він визнаний у світі, як один із найпотужніших наднаціональних судів, який має характерні ознаки національного конституційного суду.

Європейський Суд протягом всього свого існування піддавався певній трансформації та реформуванню. Так, Лісабонська угода 2007 року, закріпила, що Загальний Суд замінив Суд першої інстанції, а на базі судових колегій можуть бути створені спеціалізовані суди. Склад суду відповідно до Угоди не зазнав змін, оскільки усі країни-учасниці мали свого представника в даному органі ЄС, що закріплено в ст. 19 Договору про Європейський Союзу (далі – ДЄС) [1].

Однак, така система суду ЄС не була ефективною і потребувала корегування. Питання реформування піднялось 28 березня 2011 року, коли Суд ЄС передав до законодавчого органу пропозицію щодо збільшення кількості суддів в Загальному Суді. Це було необхідним через те, що Суд зіштовхується зі збільшенням кількості справ, що заважало йому виносити судові рішення у розумні строки, а також велика кількість позовів про відшкодування шкоди, у зв’язку із порушення розумних строків судового розгляду на загальну суму більше 20 млн. євро [2, с. 182].

Спочатку Голова Суду Васіліос Скуріс запропонував збільшити на 12 загальну кількість суддів у Загальному Суді, що в подальшому змінилося на 9 у відповідь на проблеми, пов’язані з витратами. Коли держави-члени не могли погодитися з відхиленням від існуючої рівності в кількості суддів з кожної держави-члена, він адаптував пропозицію, що передбачало подвоєння – 56 суддів.

Після опрацювання та схвалення проекту Комісією, збільшення суддівського корпусу було схвалено Парламентом у першому читанні, однак пізніше виявились певні розбіжності щодо можливості такого реформування з огляду на фінансові затрати. Так, депутат Європарламенту Маріньо е Пінто критикував і підкреслював «глибоку зневагу до грошей європейських платників податків», аргументуючи це тим, що запропоновані реформи були непотрібним збільшенням витрат, «у той час, коли ЄС вводить жорсткі заходи економії, щоб збалансувати бюджети держав-членів» [7]. Була також тривала критика щодо відсутності належної оцінки впливу та сумніви у цифрах, а саме кількості невирішених справ, що розглядалися Загальним Судом та їх середньої тривалості. Загалом вартість перезавантаження судової системи, яка передбачала розширення суддівського апарату, оцінювалась близько 14 млн. євро, тому Васіліосом Скуріс запропонував скоротити витрати шляхом «перерозподілу складу Суду» замість призначення нових суддів.

Маріньо е Пінто подав альтернативний пакет реформ, що передбачав призначення максимум 12 додаткових суддів, за умови, що «Суд надасть детальні докази, які покажуть, що це об’єктивно необхідно з огляду на тенденцію навантаження справами у Загальному Суді у 2015 році». Така ідея акцентувала увагу на призначенні більшої кількості персоналу, юридичних секретарів (референтів) та втілення різних заходів для підвищення загальної ефективності Суду. Однак, дана пропозиція  також передбачала виділення додаткових коштів на фінансування [7].

4 роки гострого обговорення проекту судової реформи не приводило до прийняття компромісу, оптимального рішення, а кількість нових справ на рік збільшилася до 912 у 2014 році, а на кінець березня 2015 року було безпрецедентним число – 1393 справ, що перебували у стані розгляду [3]. Тому 16 грудня 2015 року Регламентом (ЄС, Євроатом) 2015/2422 Європейського Парламенту та Ради було внесено зміни до Протоколу №3 [4], а саме Статуту Суду Європейського Союзу, що є невід’ємною частиною ДЄС. Згідно даного Регламенту причинами внесення зміни стали об’єктивні обставини, які вплинули на навантаження суддів: розширення юрисдикції Суду пов’язане із збільшенням кількості та різноманіттям нормативно-правових актів Союзу, а також з обсягом та складність справ, що порушуються перед Загальним Судом, особливо у сфері конкуренції, державної допомоги та інтелектуальної власності призвело до збільшення їхньої кількості. Щоб уникнути порушення прав та інтересів країн-учасниць, приватних осіб в питаннях тривалості і якості судового процесу, забезпечити об’єктивне вивчення та вирішення спорів, особливо з огляду на вимоги, викладені у ст. 47 Хартії основних прав Європейського Союзу та в ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод судова інституція Європейського Союзу потребувала певних змін.

Відповідно до Регламенту 2015/2422 Трибунал з питань цивільної служби ЄС, який був створений у 1989  році як спеціалізована судова палата припинив свою діяльність, а усі свої справи передав Загальному Суду. До ліквідації Трибунал складався із 7 суддів,  кількість справ, що виносилось йому на розгляд в 2015 році було 242, а середній термін розгляду справи в 2014 році становило 14,5 місяців [5, c. 75].

Реформа передбачала, що судова система складається з двох окремих судів: Суду, що складається з 28 суддів, по одному на кожну державу-члену, та Загального Суду, який повинен налічувати 56 суддів. Таке розширення виправдовувалось тим, що у Загальному Суді очевидно очікувалось збільшення навантаження, а отже, спочатку будуть певні труднощі в організації процесу розгляду справ.

Внаслідок ліквідації Трибуналу збільшення кількості суддів Загального Суду з 28 до 56 членів проходило в 3 етапи . Станом на 25 грудня 2015 року – 40 суддів,  1 вересня 2016 року – 47, а в вересні 2019 року вже кожна країна-учасниця Союзу повинна була обрати по 2 судді, згідно нових нормативних правил формування Загального Суду, але в останньому випадку без залучення нових членів секретаріату та іншого адміністративного персоналу.  Як зазначено в Регламенті 2015/2422, ці реорганізаційні заходи Загального Суду мають слугувати ефективному використанню людських ресурсів у поєднанні із принципом рівності усіх суддів. Така позиція пояснювалась тим, що персонал та ресурси ліквідованого Трибуналу передавались у Загальний Суд, а для налагодження роботи, усунення проблем, які виникають у зв’язку з реформуванням було передбачено щорічні звіти судової діяльності, в тому числі  адміністративні витрати Суду.

Варіант створення спеціалізованих судів, передбачений ст. 257 ДФЄС[1] не розглядався. Створення спеціалізованих судів не було б можливою альтернативою з ряду причин. Спеціалізовані суди не є гнучкими: якщо кількість справ суттєво зросте, суд, ймовірно, не зможе з ними впоратися, а також збільшували б ризик невідповідності законодавства ЄС, оскільки завжди будуть три судові інстанції, які можуть бути розглянуті з подібних питань: один у порядку попереднього рішення (Суд), один шляхом апеляції (Загальний суд) і один шляхом прямих дій (спеціалізований суд). Нарешті, такі суди були б зайвими витратами: кабінети, реєстри, постійні витрати [3].

Політика гендерної рівноваги не залишилась осторонь. Згідно Регламенту в питанні формування суддівського корпусу Загального Суду було рекомендовано державам-членам призначати по одному чоловіку та одній жінці, не порушуючи при цьому усі вимоги, встановлені установчими договорами для процесу призначення.  Однак, відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті Суду ЄС, не всі держави слідують даній рекомендації. Наприклад, Велика Британія, Данія, Ірландія, Бельгія та інші держави-учасниці представлені лише чоловіками, Болгарія, Кіпр, Італія, Португалія, Мальта, Чехія, Франція, представлені чоловіком та жінкою, а от суддями від Латвії, Польщі, Румунії та Хорватії є лише жінки. Також слід зауважити, що в складі Суду серед 28 суддів лише 5 жінок, а з 11 генеральних адвокатів – 2 (Juliane Kokott (German), Eleanor Sharpston  (Great Britain)).

Питання гендерної рівності та надання однакових можливостей чоловікам і жінкам потягло за собою прийняття Радою Європи Стратегії гендерної рівності на 2018-2023 роки [6]. Однією із цілей є досягнення збалансованої участі жінок і чоловіків у процесі прийняття політичних та суспільних рішень. У Стратегії зазначено, що жінки повинні мати рівноцінну владу та вплив на формування політичного порядку денного і пріоритетів. Тому дії Ради Європи повинні бути спрямовані на досягнення рівної участі жінок і чоловіків в усіх органах, установах та процесах прийняття рішень. Можливо, така позиція Ради Європи, та і загалом європейського суспільства, призведе до того, що рекомендація формування Загального Суду, яка відображена в Регламенті 2015/2422 стане обов’язковою нормою для держав-учасниць під час призначення суддів.

Загалом, будь-які зміни як у структурі, так і в організації діяльності певного органу (інституції) відбувається внаслідок ряду факторів та задля оптимізації та покращення функціонування. Так, велика кількості справ, надмірна завантаженість судів призвели до реформування судової системи ЄС. Однак, усі ці перетворення ще не означають, що навіть через кілька років, Європарламентом та Радою не будуть прийняти зміни до Статуту Суду Європейського Союзу задля його ефективності.

Література

  1. Консолідовані версії Договору про Євпропейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу. Офіційний вісник Європейського Союзу. 2010. 83/43.
  2. Пономарева Д. В. К вопросу о реформе Суда ЕС / Д. В. Пономарева // Актуальные проблемы российского права. 2016. № 7 (68). С. 180-185.
  3. Council of the EU. Press release. Q&A on the reform of the General Court. – 23 June 2015. URL: https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2015/06/23/questions-answers-general-court/#
  4. Regulation (EU, Euratom) 2015/2422 of the European Parliament and of the Council of 16 December 2015 amending Protocol No 3 on the Statute of the Court of Justice of the European Union // Official Journal of the European Union. 2015. Serie L. P. 14-17
  5. Franklin Dehousse The Reform of the EU Courts (II) Abandoning the Management Approach by Doubling the General Court / Franklin Dehousse. 2016. P. 88. URL: http://www.egmontinstitute.be/content/uploads/2016/03/ep83.pdf.pdf?type=pdf
  6. Стратегія гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки прийнята Радою Європи від 7 березня 2018 року. URL: https://rm.coe.int/prems-041318-gbr-gender-equality-strategy-2023-ukr-new2/16808b35a4
  7. Marc Abenhaïm (Sidley Austin LLP). Epilogue, at last, on the reform of the General Court. Kluwer Competition Law Blog. 2016. URL: http://competitionlawblog.kluwercompetitionlaw.com/2016/01/26/epilogue-at-last-on-the-reform-of-the-general-court/

Перегляди: 385

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат