Проблематика накладання податковим органом арешту на кошти платників податків через відмову проведення перевірки

Автор: та

Анотація: У науковій статті проводиться аналіз окремих проблемних питань щодо накладення податковим органом арешту на кошти платників податків у зв’язку з відмовою від проведення документальної перевірки.

Бібліографічний опис статті:

та . Проблематика накладання податковим органом арешту на кошти платників податків через відмову проведення перевірки//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №5. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2019/5/problematika-nakladannya-podatkovim-organom-areshtu-na-koshti-platnikiv-podatkiv-cherez-vidmovu-provedennya-perevirki/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No5 май 2019

Юридичні науки

УДК 347.73

Зубрій Тетяна Русланівна

студентка магістратури господарсько-правового факультету

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Маляр Єлизавета Ярославівна

студентка магістратури господарсько-правового факультету

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ПРОБЛЕМАТИКА НАКЛАДАННЯ ПОДАТКОВИМ ОРГАНОМ АРЕШТУ НА КОШТИ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ЧЕРЕЗ ВІДМОВУ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ

Анотація. У науковій статті проводиться аналіз окремих проблемних питань щодо накладення податковим органом арешту на кошти платників податків у зв’язку з відмовою від проведення документальної перевірки.

Ключові слова: платник податку, арешт коштів, податковий борг, документальна та фактична перевірка, не допуск до перевірки.

Постановка проблеми. Дотримання принципу верховенства права вимагає забезпечення юридичної визначеності норм національного законодавства.

Накладання арешту на кошти платника податку є одним із способів забезпечення виконання останнім податкових обов’язків. Застосування до платника податку державного примусу у виді накладання арешту на його кошти для ефективної реалізації принципу верховенства права, контролюючі органи зобов’язані здійснювати владні повноваження на підставі та у спосіб в порядку передбаченому законами, що складені з дотриманням вимог принципу юридичної визначеності і, жодним чином, зміст, котрих не зумовлює двозначного тлумачення його норм.

Саме тому підстави та порядок накладання арешту на кошти платника податку у зв’язку з їх відмовою від проведення документальної чи фактичної перевірки повинні регулюватися якісно складеними чітко визначеними та однозначно розтлумаченими нормами законодавства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням питання арешту коштів платників податків займалися вітчизняні вчені: Л. К. Воронова, В. А. Ільяшенко, М. П. Кучерявенко, В. Б. Марченко, Л. А. Савченко, А. О. Селіванов, О. М. Тимченко.

Мета статті. Головною метою статті є аналіз податкового законодавства та судової практики щодо підстав та порядку накладання арешту на кошти платника податків.

Виклад основного матеріалу. Загалом усі проблемні питання слід розділити на дві групи:

  • стосовно порядку та умов накладання адміністративного арешту на кошти платника податку;
  • стосовно підстав та порядку припинення даного арешту.

Порядок накладання арешту на кошти платника податку регулюється нормами статті 94 Податкового кодексу України.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п. 94.2.3 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків застосовується у разі, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або від допуску посадових осіб контролюючого органу [1].

За приписами абз. 2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: – платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; – іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження [1].

При чому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об’єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов’язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування – або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв’язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Питання накладання арешту на кошти платника податку також регулюється нормами підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, де визначається, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу [1].

Тобто в даній нормі визначається як підстава накладання арешту: наявність податкового боргу, так і черговість його застосування порівняно із арештом майна, а саме лише за відсутності майна та/або якщо його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або якщо таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, ст. 94, що виступає порівняно із пп. 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка не визначає послідовність накладання арешту на майно та кошти платника податку. Але у той же час пп. 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України чітко встановлює першочерговість накладання арешту на майно платника податку.

Отже, порядок та черговість накладання арешту на майно чи кошти платника податку нормами Податкового кодексу України однозначно не визначено.

Верховний Суд (далі-ВС) у своїх висновках по аналогічним справам формує абсолютно протилежні правові позиції. У Постанові від 08 серпня 2018 року ВС по справі № 820/3059/17 при встановлені підстав для накладання арешту на кошти платника податку у разі не допуску до перевірки зазначає наступне: Законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду із законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

У даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску контролюючих органів до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих в банківських установах [2].

Тобто, ВС у цьому рішенні поєднує правовий механізм накладання арешту на кошти платника податку визначеному як в ст. 94 так пп. 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу.

До аналогічного висновку ВС дійшов по справі № 813/2197/17 від 11.12.2018 залишаючи без задоволення касаційну скаргу податкового органу.

Абсолютно протилежного висновку Верховний Суд дійшов у справі № 820/1929/17 у Постанові 27 листопада 2018 року, де зазначає: із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

З аналізу наведеного правового регулювання суд приходить до такого правового висновку: арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України [4].

Отже, із вищенаведених правових позицій, Верховного Суду однозначного висновку про підстави та порядок накладання арешту на майно та кошти платника податку наразі дати не може.

Окрім цього, відповідно до пункту 94.21 статті 94 Податкового кодексу України, у разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв’язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З вищезазначених норм та правових позицій Верховного Суду однозначного висновку щодо якого саме повторного арешту майна чи коштів платника податків йде мова у п. 94.21 статті 94 Податкового кодексу України дати не можливо.

Порядок припинення арешту коштів платника податку визначається За приписами абз. 3 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України: звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Підстави припинення арешту як майна так коштів платника податку визначається в п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України:

94.19.1. відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;

94.19.2. погашенням податкового боргу платника податків;

94.19.3. усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;

94.19.4. ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

94.19.5. наданням відповідному контролюючого органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об’єктів права власності цієї третьої особи;

94.19.6. скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт;

94.19.7. прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;

94.19.8. пред’явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.19.9. фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки [1].

У першу чергу, нас цікавить пп. 94.19.3 Податкового кодексу України усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту, у зв’язку тим, що підставами накладання арешту в нашій ситуації є не допуск до проведення перевірки.

Порівнюючи зміст п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України із змістом п. 94.19 ст. 94 названого кодексу, можна дійти висновку, що передбаченій п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України підставі для застосування адміністративного арешту майна платника податків кореспондує передбачена п. 94.19.3 ст. 94 Податкового кодексу України підстава припинення дії арешту – усунення платником податків причин застосування адміністративного арешту, тобто допуск платником працівників органу ДПС України до проведення призначеної контролюючим органом перевірки.

При цьому, у силу дії прямої норми абз. 3 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України за цією підставою припинення дії застосованого адміністративного арешту коштів має відбуватись виключно за рішенням суду.

Для забезпечення можливості прийняття судом такого рішення, строк дії наказу про призначення перевірки (за відмову від виконання якого до майна платника було застосовано арешт) повинен тривати, тобто перебіг строку дії наказу має бути зупинений контролюючим органом за процедурою абз. 3 п. 82.4 ст. 82 Податкового кодексу України.

Звернувшись до п. 82.4 ст. 82 Податкового кодексу України, ми з’ясуємо, що дана норма не містить підстав для зупинення проведення перевірки, а крім цього максимальний строк зупинення встановлений 30 дні.

За даних обставинах контролюючий орган позбавлений реальної можливості зупинити строк проведення перевірки дію наказу на призначення перевірки.

Застосування арешту коштів платника на рахунках у банку з метою дотримання правила юридичної визначеності як невід’ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права вимагає забезпечення судом передбачуваності в частині підстав для припинення означеного арешту в майбутньому.

Такою підставою за змістом п. 94.19.3 ст. 94 Податкового кодексу України є допуск до проведення перевірки, що за даних вищевикладених обставинах є об’єктивно неможливим у зв’язку з неприйняттям контролюючим органом рішення про зупинення спірної перевірки та, як наслідок, втратою юридичної дії рішенням контролюючого органу про призначення тієї перевірки, у межах якої мала місце подія не допуску до перевірки (відмови від перевірки).

Закінчення строку дії наказу контролюючого органу про призначення перевірки унеможливлює подальше прийняття судом рішення про припинення адміністративного арешту коштів платника, а тому призводить до абсолютної безперервності та нескінченності існування означеного арешту, що прямо суперечить запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Висновки і пропозиції. Норми Податкового кодексу України зважаючи на їх прогалини та колізії не дають можливим однозначно визначити підстави та порядок накладання арешту на кошти платника податку. Для реалізації принципу верховенства права, юридичної визначеності та уникнення можливих зловживань з боку контролюючого органу необхідно норми податкового законодавства, що регулюють арешт коштів платника податку узгодити між собою.

Література

  1. Закон України від 9 квітня 2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов’язань» № 321-УПІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/321-19.
  2. Постанова Верховного Суду по справі № 820/3059/17 від 08 серпня 2018 року.
  3. Постанова Верховного Суду по справі № 813/2197/17 від 11.12.2018.
  4. Постанова Верховного Суду по справі № 820/1929/17 від 27 листопада 2018 року.
  5. Форсюк В.Л. Дискреція контролюючого органу під час обрання форми звернення до суду: проблеми теорії та практики // Адміністративне право та процес. – 2018 р. – № 2. С. 98-111.
  6. Цвірюк Д. В. Окремі аспекти стягнення податкового боргу територіальними органами Державної скальної служби України // Часопис Академії адвокатури України | том 9. – 2016 р. №1(30). – С. 29-37.
  7. Якимчук Н.Я. Арешт коштів на рахунках платників податків, які мають податковий борг, як захід забезпечення погашення податкового боргу // Сучасні виклики українського права у контексті європейської інтеграції. – 2016 р. – №2. – С. 27 -30.

Перегляди: 275

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат