Касаційне оскарження судових рішень у кримінальному провадженні: досвід Франції

Автор:

Анотація: Дана стаття присвячується аналізу кримінального процесу касаційного оскарження судових рішень у Франції.

Бібліографічний опис статті:

. Касаційне оскарження судових рішень у кримінальному провадженні: досвід Франції//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №5. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2019/5/kasatsijne-oskarzhennya-sudovih-rishen-u-kriminalnomu-provadzhenni-dosvid-frantsiyi/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No5 май 2019

Юридичні науки

УДК 343.13

Пургіна Анастасія Ігорівна

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ДОСВІД ФРАНЦІЇ

Анотація. Дана стаття присвячується аналізу кримінального процесу касаційного оскарження судових рішень у Франції.

Ключові слова: Франція, касаційне оскарження, кримінальний процес, судові рішення.

У країнах Західної Європи інститут перегляду судових рішень є досить поширеною у використанні стадією кримінального процесу. Зокрема, касаційний вид перегляду судових рішень характерний для процесуальних систем континентального типу ‒ Австрії, Іспанії, Італії, Росії, Німеччини (в якій вона існує під назвою «ревізія») та інших країнах. Проте своє перше законодавче вираження та подальший розвиток інститут касації набув у Франції.

Для кримінального процесу Франції була характерна значна його диференціація, а саме: апеляційна інстанція, касаційна інстанція та ревізійний порядок перегляду судових рішень.

Зазначимо, що слово «касація» походить від французького слова «casse» – ламати, руйнувати. У Франції в період правління Людовика XIV Раді короля, яка діяла від його імені, було надано право «касувати», тобто скасовувати рішення (не тільки суду), які не відповідали законам королівства, і надсилати такі справи до парламенту для нового розгляду. Касаційне оскарження допускалося щодо рішень, до яких були застосовані звичайні способи оскарження. Суть касаційного провадження полягала в тому, що суб’єкти не могли пред’явити нових вимог до суду, подавати нові докази, за винятком міркувань і доводів, що є питаннями публічного характеру. Однак вони зобов’язані користуватися послугами адвокатів, якщо касаційна скарга не була пред’явлена прокурором.

Вказуємо, що інститут касаційного оскарження та касаційної перевірки виник у французькому праві кінця ХVІІ – початку ХVІІІ століття. На підставі Закону від 1 грудня 1790 року він майже без змін представлений у першому Кримінально-процесуальному кодексі Франції 1808 року. Основним завданням Касаційного суду у цій країні стало формування судової практики на основі однакового застосування закону, що, на думку вчених, було прогресивним явищем новітньої правової науки [4, с.108]. У зв’язку з цим, варто згадати наведені М. О. Чельцовим-Бебутовим слова французького процесуаліста Фостена Елі, який вказував, що апеляційний перегляд є «судом по справі», а касаційний перегляд – «суд над судовою діяльністю першої інстанції» [5, с. 506].

Підкреслимо, що на початковому етапі становлення касаційного оскарження судових рішень у Франції воно називалось «оббріхування» вироку. Право «оббрехати» вирок належало не тільки сторонам, а й третім особам. Той, хто «оббрехав» вирок, проголошував власний вердикт, що скасовував попередній [1, с. 30]. Така особливість притаманна була і Німеччині. Особливістю касації як форми перегляду судових рішень у французькому кримінальному процесі є те, що вона поділяється на два різновиди: касація в інтересах сторін (загальна касація) і 115 касація в інтересах закону (виняткова касація). Виходячи зі сказаного, вбачаються два завдання касаційного провадження у французькому кримінальному процесі: по-перше, усунення формальних порушень закону, що суттєво вплинули на правосудність рішення нижчестоящого суду; по-друге, охорона закону і забезпечення однакового застосування кримінального закону.

Касаційне оскарження в загальній формі (ст. 592 КПК Франції) може здійснюється сторонами з метою захисту їх інтересів і полягає у поданні касаційної скарги на обвинувальний вирок, який не набув законної сили. У касаційній скарзі визначаються межі касаційного розгляду кримінальної справи в інтересах сторін та зупиняється дія вироку. Скарга подається протягом п’яти днів з моменту оголошення вироку або з моменту вручення повідомлення про вирок, якщо сторона не була присутня на судовому засіданні або якщо вирок був винесений заочно. У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки суду присяжних та апеляційного суду на підставі порушень закону. Касаційна скарга подається до палати в кримінальних справах Касаційного суду прокурором або стороною, інтересам якої завдано шкоди [3]. Касатор повинен рекомендованим листом повідомити прокурора та інші сторони про подачу скарги й під загрозою неприйняття скарги внести заставу на суму 100 франків на випадок накладення на нього штрафу. Внесення такої застави має на меті забезпечити обов’язкове здійснення касаційного перегляду судових рішень в кожному випадку.

Що стосується такого накладення штрафу на касаторів, то така процедура може призвести до «боязні» подачі касаційної скарги, адже касаційний суд матиме можливість безпідставно накладати штраф та покладати обов’язок сплати судових витрат на касатора: це може бути результатом корупційних діянь з боку відповідача, інших осіб, яким вигідно завершити касаційне провадження. Застосування такої норми в українському законодавстві можливе лише після реформування судової системи.

Крім касаційної скарги, касатор складає ще й записку, в якій мають бути викладені касаційні підстави й наведені порушені статті закону. Записка складається на гербовому папері, крім випадків, коли касатором є обвинувачений або засуджений за вчинення злочину. При цьому має бути виготовлено таку кількість копій записки, яка відповідає числу сторін, що беруть участь у процесі.

Так як в українському законодавстві, після того, як усі матеріали підготовлені до розгляду, голова палати в кримінальних справах Касаційного суду призначає доповідача у справі.

У Касаційному суді повинні дотримуватися правил, які стосуються гласності процесу й підтримання порядку в судових засіданнях. У судовому засіданні виступають спочатку доповідач, потім адвокати сторін. На відміну від постсоціалістичних держав, прокурор у касаційному провадженні останнім викладає свої вимоги. Після цього суд виходить на нараду для винесення ухвали.

Перш ніж винести ухвалу по суті, Касаційний суд перевіряє, чи виконані всі вимоги, передбачені для подачі скарги. Якщо він визнає, що ці вимоги не виконані, то, залежно від обставин, виносить ухвалу про неприйняття касаційної скарги до розгляду або про позбавлення права на касаційне оскарження. При винесенні таких ухвал, а також ухвали про відхилення скарги на касатора накладається штраф і покладається сплата судових витрат, а при винесенні ухвали про припинення касаційного провадження – штраф. В деяких випадках після розгляду всієї справи, заслуховуванні присутніх осіб суд може взагалі припинити касаційне провадження на підставі «невідповідності скарги вимогам закону». Слід зазначити, що всі вимоги щодо подачі касаційної скарги потрібно перевіряти на підготовчому етапі суддею-доповідачем. Вирішення цього питання на заключному етапі розгляду касаційної скарги потребує великих затрат часу, в результаті чого суд може затягувати розгляд справ. Тому така норма є неприйнятною для України.

Зазначимо, що виправдувальний вирок і рішення про припинення справи касаційному оскарженню в інтересах сторін не підлягають [2, с. 182]. Звертаємо увагу на суперечливість такої норми, адже потерпілий є таким же учасником кримінального провадження, як і засуджений. При винесенні виправдувального вироку можуть бути обмежені або порушені права потерпілого, тому право на оскарження виправдувального вироку в інтересах потерпілого має існувати.

Аналізуючи французьке законодавство можна стверджувати, що крім касації в інтересах сторін КПК Франції передбачає ще й касацію в інтересах закону. Виправдувальні вироки суду присяжних можуть бути оскаржені в касаційному порядку в інтересах закону лише Генеральним прокурором при Касаційному суді. Якщо ці вироки суперечать закону, вони можуть бути скасовані, але це не тягне за собою ніяких несприятливих наслідків для виправданого.

За допомогою подачі касаційної скарги на розгляд Палати з кримінальних справ Касаційного Суду Франції передається лише питання про те, чи правильно рішення кримінального суду, що розглядав справу в останній інстанції, не порушений чи закон стосовно встановленим фактам, що утворює «чисту» касацію. При цьому Касаційний Суд не розглядає кримінальну справу по суті (тобто не вирішує питання про винність, невинуватості особи у вчиненні злочину і про призначення йому покарання), не оцінює докази і факти, не перевіряє, чи обґрунтовані висновки суду першої інстанції. Відмінною рисою є те, що Касаційний суд Франції не вправі вносити які-небудь зміни в оскаржуване судове рішення. В компетенцію Касаційного суду Франції входить розгляд касаційних скарг на постанови нижчестоящих судів, за якими, як правило, вичерпані можливості оскарження в звичайному, апеляційному порядку. перегляду в касаційному порядку підлягають вироки суду присяжних, а також рішення апеляційного суду у зв’язку з порушенням закону.

Отже, повноваження касаційного суду є такими, як і в українському законодавстві: він може скасувати вирок і справу направити в інший відповідний суд на новий розгляд, а також змінити лише частину судового рішення, якщо для цього є підстави.

Література

  1. Беднарська В. М. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в кримінальному судочинстві: дис канд. юрид. наук: 00.09 / Беднарська Валентина Марцинівна. – Луганськ, 2006. – 193 с.
  2. Боботов С. В. Правосудие во Франции: Учебное пособие / С. В. Боботов. ‒ Ин-т гос. и права РАН, 1994. ‒ 198 с.
  3. Калиновский К. Б. Уголовный процесс современных зарубежных государств: Учебное пособие / К. Б. Калиновский. ‒ Петрозаводск: Изд-во ПетрГУ, 2000. ‒ 48 с.
  4. Сапін О. В. Прокурор у кримінальному провадженні з перегляду судових рішень: досвід зарубіжних держав / О. В. Сапін // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 2. – С. 107-113.
  5. Чельцов-Бебутов М. А. Курс уголовно-процессуального права / М. А. Чельцов-Бебутов – СПб. : Альфа, Равена, 1995. – 846 с

Перегляди: 546

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат