Директива про авторські права від 26 березня 2019 року: захист авторських прав чи згортання свободи в Інтернеті?

Автор:

Анотація: У статті розглянуто питання прийняття Директиви про авторські права від 26 березня 2019 року Європарламентом. Досліджено відповідний текст Директиви та її вплив на реформу авторського права. Розглянуто дві найбільш суперечливі статті (11 і 13) Директиви. Проаналізовано причини і наслідки її прийняття, здійснено прогноз щодо подальшого розвитку цієї ситуації в рамках Європейського Союзу.

Бібліографічний опис статті:

. Директива про авторські права від 26 березня 2019 року: захист авторських прав чи згортання свободи в Інтернеті?//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №3. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2019/3/direktiva-pro-avtorski-prava-vid-26-bereznya-2019-roku-zahist-avtorskih-prav-chi-zgortannya-svobodi-v-interneti/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No3 март 2019

Юридичні науки

УДК 341.171

Питель Віта Анатоліївна

студентка

Інституту прокуратури та кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Науковий керівник:

Петришин Олег Олександрович

кандидат юридичних наук

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

ДИРЕКТИВА ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА ВІД 26 БЕРЕЗНЯ 2019 РОКУ: ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ПРАВ ЧИ ЗГОРТАННЯ СВОБОДИ В ІНТЕРНЕТІ?

Анотація. У статті розглянуто питання прийняття Директиви про авторські права від 26 березня 2019 року Європарламентом. Досліджено відповідний текст Директиви та її вплив на реформу авторського права. Розглянуто дві найбільш суперечливі статті (11 і 13) Директиви. Проаналізовано причини і наслідки її прийняття, здійснено прогноз щодо подальшого розвитку цієї ситуації в рамках Європейського Союзу.

Ключові слова: Директива про авторські права, статті 11 і 13, захист авторських прав, свобода в інтернеті, реформа авторського права, «податок на посилання», «фільтр на завантаження».

Стан проблеми. Директива про авторські права вперше була прийнята у 2001 році, яка була покликана забезпечити «добре функціонуючий ринок творів та схожих об’єктів права… з обліком, зокрема, цифрового і транскордонного використання захищеного контенту». Про її оновлення заговорили в 2012 році, а в 2014 році тоді ще кандидат в президенти Єврокомісії Жан-Клод Юнкер в своїй передвиборчій програмі зробив наголос на гармонізації цифрових ринків країн-членів ЄС, що в перспективі мало б сприяти створенню робочих місць та розвитку суспільства, що орієнтується на знання.

Проект Директиви був написаний ще у вересні 2016 року. Вперше був внесений Комітетом Європейського парламенту з юридичних питань 20 червня 2018 року, уточнений законопроект був попередньо схвалений Європейським парламентом (далі – Європарламент) 12 вересня 2018 року, однак Директива про авторські права в інтернеті викликала претензії з боку Ради Європейського Союзу. Так почався триалог – юридичні консультації між Європарламентом та Радою ЄС за посередництва Єврокомісії. Кінцева версія, сформована у результаті переговорів між представниками Європейської комісії, Європейської ради та Європарламенту, і була представлена у Європейський парламент 13 лютого 2019 року.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Деякі аспекти вдосконалення та захисту авторського права ЄС вже підіймалися у вітчизняній і закордонній науковій літературі, зокрема це питання досліджували: Дж. Борнкамм, Д. Вейвер, Ф. Готцен, M. Ечауд, К. Карон, A. Kеревер, Н. Сорока, О. Кривецький та інші. Однак, на даний момент, у вітчизняній юридичній науці відсутні комплексні правові дослідження прийняття цієї Директиви, адже вона була прийнята нещодавно, тому дане питання вимагає більш детальних та глибоких наукових досліджень, аналізу ситуації та пошуку шляхів врегулювання.

Постановка завдання. У контексті дослідження проблем реформування законодавства про авторське право в ЄС, зокрема, прийняття найбільш суперечливого законодавчого акту за останні роки, який формує та реалізує нову політику щодо цифрового простору, встановити вплив на всіх учасників цього процесу, проаналізувати найбільш суперечливі статті 11 і 13, недоліки, та представити шляхи вирішення.

Виклад основного матеріалу. Комітет постійних представників держав-членів Європейського Союзу у фінальному читанні 26 березня 2019 року проголосував за Директиву про авторське право (EU Copyright Directive), зокрема й спірні «Статті 11 й 13». Ці дві статті та весь законопроект є частиною більш широких планів реформування законодавства про авторське право в ЄС, зокрема у сфері єдиного цифрового простору. На користь цього рішення висловилися 348 парламентаріїв, 274 депутати проголосували проти реформи, ще 36 осіб утрималися. При цьому п’ять держав-членів ЄС – Нідерланди, Люксембург, Польща, Італія та Фінляндія – проголосували проти запропонованого варіанту закону. Вони випустили спільну заяву, зазначивши, що «Директива (про авторське право) не забезпечує балансу між захистом правовласників та інтересами громадян і компаній ЄС». А дві країни утрималися від голосування.

Це однин із найбільш суперечливих законодавчих актів, що стосуються інтернету, за всі 20 років його існування. Європарламент проголосував за нову суперечливу директиву, яка може змусити техгігантів припинити поширювати авторський матеріал на своїх платформах. Директива була створена з метою, щоб оновити і адаптувати наявні авторські права до нової цифрової реальності, а також необхідність справедливої оплати праці авторів і правовласників.

Суть реформи полягає у модернізації авторського права в епоху цифрових технологій. Документ являє собою пакет законів, що покликаний значно змінити «обличчя інтернету» в Європейському союзі. Таке рішення доповнює існуючий закон про авторське право Європейського Союзу і є частиною проекту Єдиного цифрового ринку ЄС.

І найголовніше, це є спроба привести європейське законодавство про інтелектуальну власність відповідно до рівня розвитку сучасних технологій. Єврокомісія у своєму прес-релізі вказує на те, що Директива про авторське право спрямована на захист свободи вираження, як ключової цінності Європейського союзу. Однак даний документ викликав обурення і отримав неоднозначні оцінки, зважаючи, як на протести й петиції громадян ЄС з різних держав, так і технічних корпорацій. Тому Директива отримала, як прихильників, так і прибічників. Чому ж так сталося, що думки розділилися? Наріжним каменем стали саме найбільш суперечливі норми «Стаття 11» і «Стаття 13»

Якщо проаналізувати, то даний закон являє собою продукт лобіювання з боку технологічних гігантів, правовласників і активістів цифрових прав. Прибічники Директиви вважають, що Директива спроможна «врівноважити ігрове поле» між американськими великими технокомпаніями і європейськими творцями контенту. І це забезпечить правовласникам право вказувати інтернет-платформам як поширювати їх контент.

Критики ж стверджують, що закон розпливчастий і погано продуманий. Це в підсумку обмежить поширення контенту в інтернеті і придушить інновації та свободу слова, що загрожує користувацькому контенту.

Член Європейської піратської партії Юлія Реда у своєму Twitter заявила, що день ухвалення директиви – “чорний день для свободи інтернету”. Зокрема, вона зазначила: “Чорний день для свободи інтернету: Європарламент відштампував реформу авторського права, зокрема статті 11 і 13. Депутати відмовилися навіть розглядати поправки”.

Найбільший резонанс і особливі дискусії викликали новаційні статті 11 і 13 Директиви. Йдеться, зокрема, про статтю 11, яка зобов’язує онлайн-платформи, так звані новинні сервіси або соціальні мережі, як наприклад Google News, платити новинним організаціям, видавцям або ж правовласникам за посилання на їхні матеріали, використання матеріалів у вигляді фрагментів (так званий «податок на посилання»). І про статтю 13 («фільтр на завантаження», або ж «бан мемів»), що посилює правила модерації контенту і вимагає від великих платформ на кшталт Google, YouTube і Facebook запобігати завантаженню захищеного авторським правом контенту, тобто покладає відповідальність за розміщену авторську інформацію на власників онлайн-майданчиків. Противники таких новацій невдоволені обома пропозиціями.

Під дію даної Директиви підпадають новинні агрегатори, пошукові сервіси і, великі комерційні онлайн-майданчики, такі, як YouТube, Instagram та ін. Виняток становлять компанії компанії, засновані менше ніж три роки тому, із доходом нижчим ніж 10 млн. євро і кількістю щомісячних користувачів меншою ніж п’ять мільйонів осіб, а саме такі сайти, як Вікіпедія, GitHub, Ebay, дата-сайти та інші подібні платформи

Доступ до онлайн-новин та засобів масової інформації є основою для відкритого та демократичного суспільства, а також для поширення наукових знань. Позиція Європейського товариства авторського права вказує на те, що надання виняткових авторських прав видавцям та видавництвам для повторного використання опублікованої інформації негативно вплине на свободу слова та інформації, але також на конкуренцію у сфері Інтернет-новин та на медіа-ринку: публічна інформація буде (не)навмисно відфільтровуватися і спотворюватися у той час, коли малі і незалежні видавці будуть позбавлені можливості конкурувати на ринку впливом великих видавців.

Досить доцільним є аргумент Європейського дослідницького центру стосовно того, що надання допоміжних авторських прав видавцям впроваджує непотрібне подвійне здобуття авторських прав для одного і того ж твору: адже видавці вже набувають авторських прав від авторів контенту шляхом укладених юридичних контрактів.

Виключення, яке було зроблене для гіперпосилання зовсім не є ефективним, адже гіперпосилання часто містять частини текстів із посиланням на пов’язаний з ними контент, але незрозуміло, чи будуть такі фрагменти дозволені національним законодавством. Також досить незадовільним є формулювання про виключення для наукових періодичних видань, оскільки визначення та обсяг таких періодичних видань не є чітким і не охоплюватиме весь спектр наукових публікацій. Будь-яке надання додаткових авторських прав науковим видавцям не лише збільшить витрати та обмежить доступ до результатів наукових досліджень, але й суперечить політичному курсу щодо відкритої науки Європейської Комісії. Тому, що авторське право має бути зосереджено в руках автора твору, а не видавців, – ось в чому полягає проблема статті 11 Директиви.

Стаття 11 («податок на лінки або ж посилання») прямо встановлює обов’язок , аби пошукові системи новин типу Google News, платили контент-мейкерам за отримання дозволу на використання та прев’ю матеріалів навіть у результатах пошуку користувачам. Цілю цієї статті, як зазначала Єврокомісія є забезпечення можливості авторам (правовласникам контентів) отримати справедливу та пропорційну винагороду за цифрове використання їхніх прес-публікацій провайдерами сервісів надання інформації. Наприклад, якщо у Facebook не буде комерційних домовленостей з The Guardian, Facebook може отримати позов від видавництва, якщо якийсь користувач опублікує у себе на сторінці посилання на статтю The Guardian з автоматично підвантаженим сніпетів.

Але, на жаль Директива де-юре не передбачає певних правил роботи або ж порядку запровадження такої новації, тобто стає незрозуміло як взагалі це має працювати. І взагалі, яку частину матеріалу статті слід поширити, щоб платити або ж не платити за отримання дозволу від автора. У самі й Директиві зроблена ремарка, яка вказує на те, що платформам не треба платити, якщо вони поширюють “просто гіперпосилання, які супроводжуються кількома словами,” але оскільки більшість посилань супроводжуються трішки більше як кількома словами, то, здається, що багатьох платформ це правило не стосуватиметься.

Стаття 13 Директиви передбачає використання захищеного змісту постачальниками послуг з обміну контентом. Обов’язок отримати дозвіл на завантаження інформації або фільтрування інформації за допомогою спеціальних технологій через інтернет-платформи перешкоджатиме відкритому обміну інформацією та відкритому поширенню дослідницьких даних і публікацій. Засновники та архітектори Інтернету, а також онлайн-платформи вказують на те, що такі зобов’язання загрожують майбутньому усього Інтернету, а також можуть бути причиною перетворення його з відкритої платформи для обміну й поширення даних та інновацій на інструмент автоматичного спостереження та цензури інформації, адже онлайн-платформи не зможуть отримати дозволи від усіх користувачів, а автоматизовані фільтри не здатні визначити весь масив даних та інформації, які порушують авторські права, що призведе до помилкового та масового блокування контенту.

Крім того, незрозуміло, як саме автоматична фільтрація буде реалізовуватися на рівні онлайн-платформ. Де-юре закон вказує, що платформа зобов’язана «запобігати доступність» контенту, завантаженого з порушення авторських прав. Іншими словами, на практиці компанії повинні будуть самостійно за власний кошт розробити технологію, яка зможе відрізняти контент, завантажений саме автором, від контенту, завантаженого кимось іншим. Причому будь-якого контенту – фрагментів музики, зображень, відео, текстів і так далі. Прикладом цього є те, що менше, ніж за два місяці компанія YouTube уже видалила понад вісім мільйонів відео. Також YouTube можливо будуть змушені заборонити мільйонам користувачам завантажувати свої відео, оскільки новий закон загрожує стандартній роботі сайту. Деякі інтернет-користувачі побоюються, що фільтри, які створені для моніторингу контенту, будуть працювати недосконало, тож це призведе не д захисту авторського права, а до цензури.

З точки зору закону дана стаття вступає у колізію з європейською Директивою про онлайн-торгівлю, яка встановлює обмежену відповідальність сервісу, що порушує авторське право за розміщення контенту.

Солідарні позиції у Європейського товариства авторського права та Європейського дослідницького центру стосовно того, що стаття 13 є досить неоднозначною за змістом та сферою свого застосування, а також не має чіткої кореляції з національним законодавством про авторське право, тому що тлумачення цієї статті буде дуже проблематичним і призведе до правових колізій між чинним законодавством у сфері захисту авторських прав і свободи вираження своїх поглядів та захисту персональних даних. Більше того слід наголосити, що дана стаття обмежить доступ до дослідницьких даних та публікацій, які зберігаються у репозиторіях, а це у свою чергу стане потужною загрозою для майбутнього Хмари Європейської відкритої науки (EOSC). І ще не є досить зрозумілим, той факт або ж виняток для некомерційних онлайнових платформ застосовуватиметься також до всіх навчальних та наукових репозиторіїв, сховищ, а особливо до репозиторіїв і баз даних, які запускаються в приватному режимі або у співпраці з підприємствами, наприклад у рамках проектів Horizon 2020. Такі репозиторії разом з малими та середніми компаніями будуть змушені понести значні юридичні та операційні витрати на закупівлю технологій фільтрації та матимуть ризики посередницької відповідальності. Стаття 13 Директиви протирічить політиці відкритого Інтернет та відкритої науки, що призведе до знищення контенту створеного самими користувачами і обмежить розвиток невеликих платформ.

Реальний обсяг наслідків запровадження таких новацій них статей складно уявити. Адже, в першу чергу, під загрозою опиняється не тільки працездатність інтернету, але і цілий культурний пласт – пародії, меми, ремікси, огляди та інші формати, де чужий контент використовується (частково або повністю) для створення чогось нового.

В інтернеті розгортається боротьба, причому GDPR використовується як приклад закону, який недостатньо оскаржували два роки тому, а тепер всім доводиться миритися з результатами його прийняття. Реформа ж закону про авторське право ще можна зупинити. Навіть сама креативна спільнота авторів, права яких закон нібито захищає, теж виступають проти статей 11 та 13 із гаслом «Творчість за копірайт».

Шість європейських держав (Бельгія, Чехія, Фінляндія, Угорщина, Ірландія і Нідерланди) стурбовані можливим порушенням свободи слова і чи не суперечить стаття 13 Хартії про права людини, тому попросили роз’яснень у Юридичної Служби Ради Європейського Союзу.

Кейси використання закону про авторське право вже застосовувалися для того, щоб прибрати щось з інтернету – наприклад, в минулому році в Великобританії Google стер цілий тред, де користувачі скаржилися на недобросовісного підрядника. Коли звинувачення в наклепі не спрацювали, підрядник заявив про порушення авторських прав: в тред користувачі публікували фотографії ремонту та інтер’єрів «без ліцензії на використання результату інтелектуальної праці» дизайнерів, які їх придумали.

Схожі закони вже тестувалися в деяких європейських державах, але результати були плачевними – наприклад, в Іспанії закритий новинний сервіс Google через те, що був прийняти закон про захист інтелектуальної власності, який дозволив засобам масової інформації вимагати з агрегатора плату за публікацію їхнього контенту на сайті Google News. Із за цього невеликі паблішери, заради підтримки яких закон і приймався (в ідеалі вони б отримували гроші за поширення свого контенту на інших платформах і росли) втрачали аудиторію, тому що великим новинним агрегаторами було невигідно з ними співпрацювати.

У неоднозначній ситуації і бізнес, оскільки, відповідно до статті 13 під загрозою існування сервіси типу Vimeo або Pinterest, оскільки права і практика поширення ними копірайт-контенту є основою їх функціонування.

Найбільші гіганти інтернет індустрії, частиною якої є IFTA, просить Європарламент переглянути чинну редакцію Директиви і внести поправки для вдосконалення, оскільки зараз цей документ є «шкідливим для економічних і культурних інтересів Європи», «знижує захист і можливості європейських правовласників для створення, виробництва і поширення креативного контенту». І такі зміни внести повністю можливо, адже країни-учасники мають два роки для інтерпретації нового закону ЄС, проте вже зрозуміло, що найбільші технологічні компанії втрачають контроль над інтернетом.

Зараз Директива призводить до правової невизначеності, адже при прийнятті її законодавці розглядали дане питання тільки з однієї точки зору, з того, щоб зменшити контроль великих онлайн-платформ над розповсюдженням і використання контенту, але дана проблема не була спричинена авторськими правами. У даній ситуації існує лише єдиний вихід – це забезпечення правильного балансу інтересів для всіх учасників цифрового ринку шляхом співпраці між представниками онлайн-платформ і європарламентарями щодо внесення змін до чинної Директиви, і тим самим досягти компромісу щодо боротьби з використанням незаконного контенту.

Література

  1. Директива про авторські права від 26 березня 2019 року. URL: http://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-8-2019-0231_EN.html

Перегляди: 383

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат