Особливості кримінальної відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті під час бійки

Автор:

Анотація: В статті аналізується наукове тлумачення поняття «бійка», його основні ознаки. Автор звертає увагу, що в Україні, на відміну від законодавства інших європейських країн, не криміналізоване таке діяння як бійка. Автор наголошує, що при здійсненні кримінально-правової кваліфікації нанесення тілесних ушкоджень чи заподіяння шкоди під час бійки, судом має враховуватись особливості суб’єктивної сторони вчинюваного діяння.

Бібліографічний опис статті:

. Особливості кримінальної відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті під час бійки//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №11. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2019/11/osoblivosti-kriminalnoyi-vidpovidalnosti-za-nanesennya-tilesnih-ushkodzhen-ta-zapodiyannya-smerti-pid-chas-bijki/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No11 листопад 2019

Юридичні науки

УДК 349.6

Зубко Анна Олександрівна

студентка

Інституту прокуратури та кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НАНЕСЕННЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ ТА ЗАПОДІЯННЯ СМЕРТІ ПІД ЧАС БІЙКИ

Анотація. В статті аналізується наукове тлумачення поняття «бійка», його основні ознаки. Автор звертає увагу, що в Україні, на відміну від законодавства інших європейських країн, не криміналізоване таке діяння як бійка. Автор наголошує, що при здійсненні кримінально-правової кваліфікації нанесення тілесних ушкоджень чи заподіяння шкоди під час бійки, судом має враховуватись особливості суб’єктивної сторони вчинюваного діяння.

Ключові слова: бійка, Кримінальний кодекс України, необережна форма вини.

Постановка проблеми. Станом на початок 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень було зареєстровано понад 60 тисяч судових рішень в справах, елементом яких була бійка між учасниками кожного окремого провадження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий судовий розгляд [1]. Європейський суд з прав людини у своїй практиці надає широке тлумачення цього поняття. Зокрема, у рішенні у справі “Sejdovic v. Italy” (п. 90) зазначено, що у кримінальних справах надання повної, детальної інформації про звинувачення проти обвинуваченого є важливою передумовою для забезпечення справедливості провадження [2].

Що ж до українського законодавства, то в першу чергу варто звернути увагу на завдання кримінального процесу, серед яких, зокрема, є забезпечення швидкого повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини [3, с. 6].

Враховуючи зазначене, варто зауважити, що лише правильна кваліфікація суспільно небезпечного діяння є достатньою підставою для обвинувачення особи в суді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто зазначити, що комплексно означене питання ще не досліджувалося, проте для роботи мають значення праці таких науковців як В.І. Борисова, С.В. Гізімчука, Е.М. Зінченка, В.Я.Тація, Є. В. Шевченка та інших науковців, що досліджували проблематику змішаної форми вини.

Невирішені раніше проблеми. Наразі в українському законодавстві не передбачено такого окремого складу злочину, як «участь у бійці». Проте варто звернути увагу на особливості, що мають враховуватися при кваліфікації нанесення тілесних ушкоджень чи заподіяння смерті під час бійки, а також відобразити їх в положеннях майбутнього закону про кримінальну відповідальність.

Метою статті є теоретичне обґрунтування належної кваліфікації нанесених тілесних ушкодження чи спричинення смерті під час бійки.

Виклад основного матеріалу. В енциклопедичному словнику Ф. А. Брокгауза та І. А. Єфрона під бійкою розуміється сутичка двох чи більше осіб, під час якої обидві сторони наносять один одному побої [4].

В тлумачному словнику Д. Н. Ушакова зазначено, що бійка – це сварка, сутичка, що супроводжується взаємним нанесенням побоїв. До того ж, в якості прикладу, автор наголошує, що надмірне споживання алкогольних напоїв може стати приводом до бійки [5].

За тлумачним словником Ожегова бійкою є взаємні побої, викликані сваркою, скандалом. До того ж в даному тлумаченні зазначено, що особа може як розпочати бійку, так і вступити у відкритий конфлікт [6], тобто передбачається два види учасників: ініціатори та особи, що беруть участь у бійці, хоча не розпочинали її.

В тлумачному словнику Єфремової зазначається, що під бійкою може розумітися в тому числі й озброєний конфлікт [7].

Проаналізувавши наведені поняття, варто виокремити основні ознаки, що притаманні бійці: 1) зазвичай, передує скандал чи сварка; 2) є протистоянням кількох осіб (двох чи більше); 3) характеризується взаємним нанесенням побоїв; 4) вступ в бійку є цілком добровільним; 5) при вступі в бійку презюмується, що особа надає добровільну згоду як на отримання ударів, так і їх нанесення; 6) може відбуватися як без зброї (так званий рукопашний бій) чи із застосуванням холодної зброї чи предметів, пристосованих під зброю; 7) учасники можуть як дотримуватися певних моральних принципів, так й ігнорувати їх.

На сьогоднішній день бійка не утворює самостійного складу злочину. Проте внаслідок взаємного нанесення ударів, що є характерною ознакою бійки, можливе скоєння ряду інших злочинів, зокрема: нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості або вбивство. Варто зазначити, що в багатьох країнах континентальної правової системи участь у бійці є самостійним складом злочину.

Наприклад, в КК Федеративної Республіки Німеччина закріплено § 231 Особливої частини «участь у бійці», де підлягає кримінальній відповідальності (об’єктивна сторона складу вказаного злочину) особа, яка “… приймає участь в бійці чи нападі, що здійснюється кількома особами… вже тільки за участь…”[8].

За кримінальним кодексом Швейцарської Конфедерації ст. 133 «участь у бійці» передбачає, що відповідальність буде нести той, «хто бере участь у бійці, яка призводить до смерті людини або до заподіяння їй тілесного ушкодження… Той, хто тільки захищається або рознімає тих, хто б’ються, не карається» [9].

Також відповідальність за участь у бійці передбачена кримінальним законодавством Республіки Польща, Швейцарської Конфедерації, Королівства Нідерланди, Республіки Аргентина, Ізраїлю тощо.

Якщо проаналізувати норми кримінального законодавства України то можна відзначити, що ККУ однак містить інший більш узагальнюючий склад злочину – «Хуліганство» (ст. 296), окремі різновиди якого можуть мати схожість з «участю у бійці» за об’єктивною стороною.

Орловський Б. М. наводить співвідношення зазначених складів злочину (хуліганства та участі у бійці за законодавством зарубіжних країн) за їх структурними елементами:

– основним об’єктом участі у бійці виступають життя та здоров’я особи, що передбачає його місцезнаходження у розділах про злочини проти життя і здоров’я, про фізичні образи тощо. Основним об’єктом хуліганства є громадський порядок, який знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров’я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного. І лише в залежності від форм хуліганства, його обов’язковими чи факультативними безпосередніми об’єктами можуть виступати життя та здоров’я особи.

  • з об’єктивної сторони участь у бійці (активна і пасивна) як і хуліганство можуть виражатися у формі нанесення ударів, побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень чи смерті. Однак для хуліганства визначальне значення має місце вчинення злочину, яке має публічний характер і є громадським (вулиця, парк, площа, готель тощо), в той час як участь у бійці може відбуватися у будь-якому місці (полі, посадці, квартирі тощо). Твердження деяких вчених про те, що місце вчинення хуліганства не має ніякого значення не підтверджується практикою його кваліфікації та відсутністю в такому випадку посягання на основний об’єкт – громадський порядок.
  • суб’єкт участі у бійці та хуліганства є загальним і ним загалом виступає фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.
  • суб’єктивна сторона зазначених складів злочину, відповідно, характеризується умисною формою вини, яка при хуліганстві має ще й обов’язковий мотив – явну неповагу до суспільства, тобто очевидну, демонстративну зневагу винного до встановлених у суспільстві правил і норм поведінки, прагнення самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі [10, с. 134].

Також в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» наголошується на необхідності відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.

Таким чином, не можуть бути хуліганством дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих. Зазначені дії повинні бути кваліфіковані як відповідні злочини проти особи: заподіяння легких, середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень тощо [11].

Варто зазначити, що скоєння означених злочинів під час бійки, має певні особливості, тому необхідно розглянути склад кожного з них. При цьому варто пам’ятати, що під бійкою розуміється сутичка, які притаманні усі наведені в першому розділі ознаки; відсутність хоча б однієї з них виключає наявність бійки як особливої умови завдання тілесних ушкоджень або заподіяння смерті.

Родовим об’єктом вказаних складів злочинів є життя та здоров’я особи.

Безпосереднім об’єктом є, відповідно, життя особи (при заподіянні смерті іншій особі) або здоров’я (у випадку нанесення тілесних ушкоджень).

Об’єктивна сторона кожного складу злочину передбачена відповідними статтями розділу ІІ Особливої частини ККУ, проте для встановлення їх переліку необхідно розглянути особливості суб’єктивної сторони складу злочину при вчиненні суспільно небезпечного діяння під час бійки.

До суб’єктивної сторони входять: вина, мотив та мета.

Особливість суб’єктивної сторони вчинення злочину під час бійки полягає саме в подвійній (складні, змішаній) формі вини.

Стаття 23 ККУ визначає вину як психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої ККУ, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності [12]. Таким чином закон про кримінальну відповідальність не передбачає ніяких інших форм вини, окрім умислу та необережності: злочин може бути лише умисним або необережним.

Змішаною формою вини називають різне психічне ставлення особи у формі умислу та необережності до різних об’єктивних ознак одного й того ж злочину.

При змішаній формі вини щодо одних об’єктивних ознак складу злочину має місце умисел (прямий чи непрямий), щодо інших – необережність (самовпевненість чи недбалість). Питання про змішану форму вини виникає у тих складах злочинів, в яких об’єктивна сторона за своїм характером є складною. Оскільки зміст вини визначається психічним ставленням особи не лише до об’єкта, а й до об’єктивної сторони конкретного злочину, то вина повинна відображати складний характер об’єктивних ознак конкретного складу злочину.

До злочинів зі змішаною формою вини належать ті злочини, в яких діяння, що являє собою порушення яких-небудь правил (зокрема, правил безпеки), саме по собі, у відриві від наслідків, є адміністративним чи дисциплінарним правопорушенням, і тільки настання суспільно небезпечних наслідків, причинно пов’язаних із діянням, робить все вчинене злочином. У цих злочинах порушення правил може бути як умисним, так і необережним, але ставлення до наслідків виявляється тільки в необережності – самовпевненості або недбалості. Тому, коли винний порушує правила умисно, має місце змішана форма вини: до діяння – умисел, а до наслідків – необережність.

Тому змішана форма вини не виключається чинним законодавством, її визнання не суперечить закону [13, с. 102-103].

Як зазначалося вище, власне бійка розглядається як хуліганство, за умови, що її наслідками не виступатиме завдання шкоди життю та здоров’ю осіб-учасників. Проте у випадку, якщо такі наслідки мають місце, то варто наголосити, що особа умисно ставиться лише до діяння – нанесення ударів, а щодо відповідних наслідків форма вини є необережною.

Г. С. Крайник наголошує, що в такому випадку в цілому злочин є необережним, тому що визначальним є ставлення до наслідку. Інакше кажучи, якщо не буде наслідку, відсутній і сам злочин [13, с. 104].

Мотив та мета в даному випадку не впливають на кваліфікацію.

Виходячи з аналізу суб’єктивної сторони, до діянь, що можуть становити об’єктивну сторону варто віднести:

  1. Вбивство через необережність (ст. 119 ККУ). Об’єктом злочину є життя особи. Об’єктивна сторона злочину характеризується: діянням – посяганням на життя іншої людини; наслідками у вигляді й смерті; причинним зв’язком між вказаними діянням і наслідками. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті особи. Суб’єкт злочину загальний. З суб’єктивної сторони злочин характеризується необережністю: злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю.
  2. Необережне тяжке або середної тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 ККУ). Об’єктом злочину є здоров’я особи. Об’єктивна сторона злочину характеризується: діями або бездіяльністю; наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; причинним зв’язком між зазначеними діянням і наслідками. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст. 128 наслідків – тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості [14].

Висновки. Під бійкою слід розуміти таке явище як сутичка двох чи більше осіб, під час якої обидві сторони наносять один одному побої.

Особливістю складу злочину при нанесенні тілесних ушкоджень чи заподіянні смерті під час бійки є те, що суб’єктивна сторона виражається у змішаній формі вини (умисні форма до діяння та необережна до наслідків), а тому в такому разі форма вини загалом є необережною.

До того ж українському законодавцю варто звернути увагу на досвід зарубіжних країн щодо криміналізації участі у бійці як окремого кримінально караного діяння, що має власну специфіку складу злочину та, відповідно, кваліфікації.

Література

  1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: конвенція від 04.11.1950р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 05.11.2019)
  2. Case of «Sejdovic v. Italy». Judgment. 1 March 2006 (Application no. 56581/00) URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{“languageisocode”:[“ENG”],”appno”:[“56581/00″],”documentcollectionid2”:[“GRANDCHAMBER”],”itemid”:[“001-72629”]} (дата звернення: 05.11.2019)
  3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 № 4651-VI URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 05.11.2019)
  4. Энциклопедический Словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона (В 86 томах с иллюстрациями и дополнительными материалами). URL: http://www.vehi.net/brokgauz/ (дата звернення: 05.11.2019)
  5. Толковый словарь Ушакова. URL: http://ushakovdictionary.ru/ushakov.php (дата звернення: 05.11.2019)
  6. Словарь Ожегова: толковый словарь русского языка. URL: http://www.ozhegov.org (дата звернення: 05.11.2019)
  7. Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000. URL: https://www.efremova.info (дата звернення: 05.11.2019)
  8. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии : в редакции от 13 ноября 1998 года. URL: http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1242733&subID=100102942,100102944,100103629,100103870#text (дата звернення: 05.11.2019)
  9. Уголовный кодекс Швейцарии от 21.12.1937 г. URL: https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/11909 (дата звернення: 05.11.2019)
  10. Орловський Б. М. Кримінальна відповідальність за участь у бійці: зарубіжний досвід континентальних країн. Правова держава. 2016. № 22. С. 132 – 136.
  11. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 10 Про судову практику у справах про хуліганство URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 (дата звернення: 05.11.2019)
  12. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05 квіт. 2001 № 2341-ІІІ URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 05.11.2019)
  13. Крайник Г. С. Змішана форма вини у теорії кримінального права та судовій практиці. Вісник Асоціації кримінального права України. 2015. № 2 (5). С. 97-110
  14. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. URL: http://lawdiss.org.ua/books/172.doc.html (дата звернення: 05.11.2019)

Перегляди: 446

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат