Заборона евтаназії в Україні як порушення прав людини

Автор: та

Анотація: В статті досліджуються проблема заборони евтаназії в Україні яка призводить до порушення прав людини і громадянина, досліджується практика застосування евтаназії в різних країнах світу, а також особливості її регулювання.

Бібліографічний опис статті:

та . Заборона евтаназії в Україні як порушення прав людини//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2018. - №11. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2018/11/zapret-evtanazii-v-ukraine-kak-narushenie-prav-cheloveka/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No11 листопад 2018

Конституційне право

УДК 342.72/.73

Демченко Василь Олександрович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Демченко Василий Александрович

студент

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Demchenko Vasily

Student of the

Yaroslav Mudriy National Law University

Чехівський Ярослав Олегович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Чеховский Ярослав Олегович

студент

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Chekhovskyi Yaroslav

Student of the

Yaroslav Mudriy National Law University

ЗАБОРОНА ЕВТАНАЗІЇ В УКРАЇНІ ЯК ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

ЗАПРЕТ ЭВТАНАЗИИ В УКРАИНЕ КАК НАРУШЕНИЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА

PROHIBITION OF EUTHANASIA IN UKRAINE AS A VIOLATION OF HUMAN RIGHTS

Анотація. В статті досліджуються проблема заборони евтаназії в Україні яка призводить до порушення прав людини і громадянина, досліджується практика застосування евтаназії в різних країнах світу, а також особливості її регулювання.

Ключові слова: заборона евтаназії, евтаназія в Україні, конституційне право, порушення прав людини і громадянина.

Аннотация. В статье исследуются проблема запрета эвтаназии в Украине которая приводит к нарушению прав человека и гражданина, исследуется практика применения эвтаназии в разных странах мира, а также особенности ее регулирования.

Ключевые слова: запрет эвтаназии, эвтаназия в Украине, конституционное право, нарушения прав человека и гражданина.

Summary. The article examines the problem of prohibition of euthanasia in Ukraine, which leads to the violation of human and civil rights, explores the practice of euthanasia in different countries of the world, as well as the peculiarities of its regulation.

Key words: prohibition of euthanasia, euthanasia in Ukraine, constitutional law, violations of human and citizen rights.

Постановка проблеми: Конституція України містить багато фундаментальних положень щодо прав людини. «Ядром» серед цих прав є право на життя, оскільки всі інші зводяться нанівець без нього. Так, як людина може реалізувати інші особисті, соціальні права без життя? Право на життя належить до невід’ємних, основоположних, природних прав людини, тому стає зрозуміло, що його реалізація відбувається самостійно, без зовнішнього втручання. Виходячи із вищенаведеного може постати питання, чи включає право на життя право людини розпоряджатися своїм життям, тобто припиняти за власним бажанням? У зв’язку з цим постає проблема права на евтаназію.

Стан дослідження: Проблема евтаназії досліджується в науковових працях багатьох вчених. Вивченню цього питання присвячено праці таких вчених-правознавців, як К. Б. Марисюк, В. А. Ворона , Ю. О. Дмітрієв, В. К. Грищук, Ю. В. Панюхіна та інші.

Мета статті: полягає у розкритті проблеми заборони евтаназії, що призводить до порушення прав людини в Україні і практики її застосування в інших країнах.

Виклад основного матеріалу: Одним із найважливіших прав, яке забезпечує саме фізичне існування людини як біологічної істоти, є право на життя, яке декларується ст. 27 Конституції України, в якій зазначено: «Кожна людина має невід’ємне право на життя» [8]. А ст. 3 Конституції України закріплює положення, згідно з яким людина, її життя та здоров’я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ці права та їх гарантії складають зміст і спрямованість діяльності держави. Скасування та обмеження цих прав не допускається, за винятком випадків, що можуть тимчасово встановлюватися в умовах військового та надзвичайного стану [8]. Право на життя, яке належить до природних не допускає розпорядження ним ким-небудь, окрім самої людини. Слід виходити з того, що у структурі права на життя існує право фізичної особи розпоряджатися своїм життям, що в контексті права на життя вчені тлумачать як можливість піддавати його значному ризику і вирішувати питання про припинення життя. Так, близькою до цього є судження Малиновського А. А., що право на життя логічно передбачає право на смерть, оскільки право на смерть є складовою частиною права на життя, а без урахування цього права, життя перетворюється на обов’язок, оскільки від нього не можна відмовитися, що характерно є для обов’язку, а не права [3, с. 54]. Виходячи з даної конструкції зачіпається проблема: у якій формі людина може вирішувати питання про припинення життя? З відповіддю на це питання тісно пов’язана проблема евтаназії. Так, трапляються випадки, коли людина хоче піти з життя у разі невиліковної хвороби, оскільки вона страждає, але не може це фізично зробити. Саме у цьому питанні їй може допомогти евтаназія. Взагалі термін евтаназія має довготривалий характер, адже був ведений у оборот близько XVI століття Ф. Беконом і означав легку і безболісну смерть [1, с. 459]. Евтаназія – це умисні дії чи бездіяльність медичних працівників, які здійснюються ними за наявності письмово оформленого клопотання пацієнта, який перебуває у стані, коли усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, з дотриманням законодавчо встановлених умов, з метою припинення його фізичних, психологічних і моральних страждань, у результаті яких реалізується право на гідну смерть [2, с. 199]. Евтаназія існує у двох формах – активна і пасивна. Активна евтаназія – це проведення певних дій із прискорення смерті невиліковно хворої людини, згідно з її проханням, з метою позбавлення тяжких страждань. Ще такий вид евтаназії називають як «метод наповненого шприца», тобто коли особі вводять певні ін’єкції чи прискорюють її смерть [1, c. 459]. До активної евтаназії відносять ще й самогубство за допомогою лікарів (надання хворому на його прохання препаратів, які скорочують життя). Пасивна (негативна) евтаназія – це незастосування засобів і невиконання лікарських маніпуляцій, які б підтримували певний час життя важко хворого пацієнта, за умови, що пацієнт висловив прохання не здійснювати медичне втручання. Але, чи можуть такі дії бути правомірними? Чи закріплено десь норми, які дозволяють реалізовувати евтаназію? Практика зарубіжних країн дає нам відповіді на ці питання.

Найперша спроба легалізувати евтаназію була здійснена в 1906 р. у штаті Огайо (США). Але закон не отримав підтримки законодавців і був відхилений. Зазначимо що в 1998 р. у штаті Орегон (США) вступив в силу закон, що дозволяє активну евтаназію. Цей закон дозволяє пацієнтам, яким залишилося жити менше півроку отримати рецепт на смертельну дозу ліків на їх вимогу після консультацій з іншими медиками і повідомлення органів охорони здоров’я штату [4]. Першою країною, яка легалізувала активну і пасивну евтаназію в Європі, є Нідерланди. 10 квітня 2001 р. верхня палата парламенту Нідерландів затвердила закон, який звільняє від кримінальної відповідальності лікарів, які допомагають хворим позбутися життя. Прийняття цього закону стало наслідком того, що в цій країні з роками все більше загострювалися суперечності між законами у цій сфері і реальною негласною практикою, так як за неофіційними даними, евтаназія в Нідерландах здійснюється з 1984 р. [5]. В 2001 році був прийнятий Закон «Оцінка припинення життя на прохання і допомога при самогубстві». Цей закон остаточно легалізував евтаназію в Нідерландах. Зразковим є те що цей Закон не суперечить міжнародним Конвенціям і основним правам особистості, таких як право на життя (що включає право розпоряджатися своїм життям як було описано) закріплено в ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 2 Європейської Конвенції з прав людини.

Але на відмінну від Нідернландів в чинному законодавстві України існує категорична заборона евтаназії. Так виходячи з ч. 4, ст. 281 Цивільного кодексу можна встановити, що «забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя» [6], а також ст. 52 Основ законодавства про охорону здоров’я містить, що «медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії – навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань» [7]. Відповідно існують юридичні підстави притягнення осіб до відповідальності за здійснення евтаназії в статті 115 Кримінального Кодексу України.

Виходячи із вищенаведеного постає питання – чи можна вважати, що чинне законодавство порушує принципи права і права людини? Ми виходимо з того, що українське законодавство не відповідає як національним, так і міжнародно-правовим стандартам.

На нашу думку чинне законодавство не відповідає принципу гуманізму. Ми виходимо з того, що у той час як людина страждає через невиліковну хворобу і не має надії на її одужання, оскільки вона вже приречена, її нібито примушують страждати, шляхом безнадійних спроб врятувати її життя, що є не гуманно. Єдиним гуманним шляхом звільнення людини від нестерпних страждань, який наразі існує у світі, є евтаназія. У контексті порушення принципу гуманізму можна погодитися зі словами філософа Дж. Рейгелса: «Якщо хвора людина розуміє, що їй залишилися лічені дні й вона не може більше терпіти страшного болю, то активна евтаназія є гуманною, бо припиняє страждання хворого» [3]. Так, постає питання чи є людина найвищою соціальною цінністю, коли помирає в нестерпних стражданнях? Наша відповідь однозначно – ні.

Стаття 28 Конституції України містить наступні положення: «Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню» [8]. Наша позиція зводиться до того, що в України відбувається порушення поваги до людської гідності. Формально визначення гідності відсутнє у чинному законодавстві, тому слід вважати її оціночною категорією, але слід виходити з того, що в основу гідності покладено самоповагу людини та усвідомлення своєї суспільної цінності. Це право зводиться нанівець, коли людина помираючи у нестерпних стражданнях і не маючи жодної можливості щось зробити, окрім сподівання на безнадійні дії медичних працівників у кінцевому випадку помирає з особливим фізичним і моральним стражданням. По суті людина позбавлена права на гідну смерть.

Розгядаючи перспективи легалізації евтаназії в Україні необхідно визначити механізм, який унеможливлює зловживанням цим правом. Мова йде про запровадження певних регламентованих процедур. На нашу думку, потрібно щоб це право могло реалізовуватися не всіма особами, а лише тими у кого немає іншого вибору, тобто невиліковно хворими особами і лише за певною регламентованою процедурою. Прикладом ефективного механізму, який унеможливлює зловживанням евтаназією є порядок, який встановлений в нідерландському законі «Оцінка припинення життя на прохання і допомога при самогубстві». Цей закон закріплює відповідну процедуру евтаназії, так спочатку пацієнту потрібно інформувати лікаря далі отримати дозвіл від комісії з етики, а в разі відмови – від прокурора і комісії міністерства охорони здоров’я, благополуччя та спорту. Лікар до якого звернувся пацієнт повинен упевнитися в тому що бажання пацієнта про застосування евтаназії є добровільним і обдуманим а також що пацієнт страждає від нестерпних болів або ж діагноз його хвороби не передбачає перспектив до одужання. Лікар письмово оформляє повідомлення для пацієнта і органів державної влади, щодо додержання зазначених вимог. Нідерландське законодавство висуває відповідні критерії пацієнтам до яких може бути застосована ефтаназія. Так пацієнт повинен бути не молодше 12 років; пацієнт повинен надати документ, що підтверджує його дієздатність і осудність; рішення про процедуру евтаназії має виходити виключно від зацікавленої особи (в разі віку пацієнта від 12 до 16 років потрібно також згода опікунів або батьків); він має проконсультуватися з лікарем щодо перспективи одужання або ж полегшення болю; отримати всі консультації і рекомендації від лікуючого лікаря; отримати пакет дозвільних документів від лікуючого лікаря [6].

Висновки. Отже, заборона евтаназії є прямим порушенням прав людини і основоположних принципів права, адже право на евтаназію за своїм змістом і призначенням є особистим правом кожної фізичної особи, а тому держава не вправі позбавляти людину можливості його реалізувати. А тому вважаємо, що держава і суспільство мають визнати це право не заради всіх, а заради тих небагатьох, які потребують його здійснення, що по суті буде відповідати демократичному устрою, яке, слід зазначити, закріплене у ст. 1 Конституції України. Для її введення в Україні, потрібно закріпити необхідні процедури і механізми які б унеможливлювали неправомірне її застосування як це було зроблено в інших країнах світу.

Література

  1. Мірошниченко О. А. Евтаназія та право людини на життя у міжнародному та національному праві / О. А. Мірошниченко // Форум права. – 2012 . – № 3. – с. 459-464 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012- 3/12moatnp.pdf
  2. Ворона В.А. Право на евтаназію як складова права людини на життя / В.А. Ворона // Право України. – 2010. – № 5. – С. 199–205.
  3. Малиновский А. А. Имеет ли человек право на смерть? / Малиновский А. А. // Росийская юстиция. – 2002. – №8.
  4. «Благая смерть» : опыт легализации эвтаназии в других странах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ria.ru/spravka/20070417/63786753.ht
  5. В Нидерландах разрешена евтаназия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rol.ru/news/med/news/02/04/01_008.htm
  6. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
  7. Основи закондавства про охорону здоров’я [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12
  8. Конституція України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
  9. Wet van 12 april 2001 «Toetsing levensbeëindiging op verzoek en hulp bij zelfdoding» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wetten.overheid.nl/BWBR0012410/2018-08-01

Перегляди: 701

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат