Проблеми відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу

Автор:

Анотація: Стаття присвячена дослідженню проблем відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу. Висвітлюються недоліки правового регламентування відчуження фермерського господарства. Обґрунтовується необхідність вдосконалення земельного законодавства та автором формулюються відповідні пропозиції.

Бібліографічний опис статті:

. Проблеми відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2018. - №11. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2018/11/problemy-otchuzhdeniya-fermerskogo-hozyajstva-kak-tselostnogo-imushhestvennogo-kompleksa/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No11 листопад 2018

Юридичні науки

УДК 349.42:631.11

Сайгак Анатолій Олегович

студент

Національного юридичного університет імені Ярослава Мудрого

Сайгак Анатолий Олегович

студент

Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого

Saihak Anatoliy

Student of the

Yaroslav Mudriy National Law University

ПРОБЛЕМИ ВІДЧУЖЕННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЯК ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

ПРОБЛЕМЫ ОТЧУЖДЕНИЯ ФЕРМЕРСКОГО ХОЗЯЙСТВА КАК ЦЕЛОСТНОГО ИМУЩЕСТВЕННОГО КОМПЛЕКСА

PROBLEMS OF ALIENATION FARM AS AN INTEGRAL PROPERTY COMPLEX

Анотація. Стаття присвячена дослідженню проблем відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу. Висвітлюються недоліки правового регламентування відчуження фермерського господарства. Обґрунтовується необхідність вдосконалення земельного законодавства та автором формулюються відповідні пропозиції.

Ключові слова: аграрне право, фермерське господарство, відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу.

Аннотация. Статья посвящена исследованию проблем отчуждения фермерского хозяйства как целостного имущественного комплекса. Освещаются недостатки правового регламентирования отчуждения фермерского хозяйства. Обосновывается необходимость совершенствования земельного законодательства и автором формулируются соответствующие предложения.

Ключевые слова: аграрное право, фермерское хозяйство, отчуждение фермерского хозяйства как целостного имущественного комплекса.

Summary. The article is devoted to the study of the problems of alienation of a farm as an integral property complex. The shortcomings of the legal regulation of the alienation of a farmer are highlighted. The necessity of improvement of the land legislation is substantiated and the corresponding proposals are formulated by the author.

Key words: agrarian law, farm, alienation of a farm as an integral property complex.

Постановка проблеми. Фермерське господарство є самостійною організаційно-правовою формою ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Україні та державах СНД. На даний час фермерські господарства ефективно функціонують в Україні. Так, станом на 1 липня 2013 року в Україні функціонувало 40856 фермерських господарств [1, c. 51].

Фермерське господарство є ефективною формою аграрного господарювання, завдяки якій селянин може займатися веденням товарного сільськогосподарського виробництва, використовуючи землі сільськогосподарського призначення, однак нормативне регулювання діяльності цих сільськогосподарських утворень є недостатнім для повного та всебічного регулювання даних відносин. Процедурі продажу фермерського господарства як цілісного майнового комплексу присвячена лише одна стаття в ЗУ “Про фермерське господарства”, що викликає чимало труднощів на практиці.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремим питанням правового статусу фермерських господарств присвячені праці Б.М. Беженар, М.Я. Ващишин, М.С. Долинської, В.М. Єрмоленка, В.П. Жушмана, А.М.Земко,Т.О. Коваленко, Л.В. Логуш, С.М. Марченко, Т.П. Проценко, О.О. Погрібного, А.М. Статівки, П.Ф. Кулинича Н.І. Титової, М.В. Шульги, В.Ю. Уркевича та інших учених. Однак, дослідження проблем відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу у вітчизняній науковій детально здійснювалося лише Саяпіною І.Г.

Метою статті є визначення конкретних проблем відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу та запропонування варіантів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Можливість відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу передбачено статтею 22 ЗУ “Про фермерське господарство”, однак у законодавстві України відсутня регламентація процедури цього питання, що унеможливлює безспірний цивільно-правовий оборот такого майна.

Поняття «цілісний майновий комплекс» (ЦМК) міститься в низці нормативно-правових актів. При цьому поряд із ним в ст. 191 Цивільного кодексу України закріплений ще й термін «єдиний майновий комплекс» (ЄМК) [2].

На практиці ЦМК та ЄМК вживаються як синоніми. Мінюст в листі від 02.06.2009 р. зазначає, що цілісність (єдність) майнового комплексу полягає в нерозривному зв’язку поєднаних між собою на єдиній території об’єктів, у тому числі будівель або інших капітальних споруд (їх окремих частин), сукупність яких і забезпечує завершеність відповідного циклу виробництва (робіт, послуг), що свідчить про однакову правову природу понять “єдиний майновий комплекс” і “цілісний майновий комплекс” [3].

В статті 191 ЦК України зазначений загальний перелік майна, що входить до складу ЄМК, це: усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права [2].

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» ФГ як ЦМК включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання. Стаття 19 вказаного закону зазначає безпосередній склад майна ФГ, а саме: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукцію, вироблену господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами ФГ до його складеного капіталу [4].

Стаття 191 ЦК України не розкриває сутність поняття ЦМК(ЄМК), тому необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів для його повного розуміння.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» надає таке тлумачення ЦМК: господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання [5].

Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» ЦМК — це об’єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність; ЦМК є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об’єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб’єкти господарської діяльності [6].

Як бачимо, головною відмінністю ЦМК від ЄМК – є наявність завершеного циклу виробництва. Це обумовлено тим, що поняття «цілісний майновий комплекс» є вужчим стосовно поняття «майновий комплекс». Останнє обумовлюється тим, що не всі майнові комплекси є господарськими об’єктами, які використовуються для підприємницької діяльності.

Диспозитивність цивільного права дає змогу замінити у договорі купівлі-продажу ЄМУ на ЦМК не змінюючи суті договору, однак з точки зору юридичної техніки, вбачається необхідність визначення єдиного поняття. На мій погляд, вирішення даного недоліку можливо, шляхом доповнення статті 191 ЦК України частиною, яка б визначала ЦМК як особливий види ЄМК.

Щодо корпоративних прав, то вони не входять до складу ЦМК, оскільки не належать фермерському господарству, а є власністю його членів.

Відчужувачем ЦМК фермерського господарство виступає саме фермерське господарство в особі уповноваженого органу, що повинен бути визначений статутом. Відповідно до ч. 4 ст. 1 ЗУ “Про фермерське господарство”, у статуті повинні бути зазначені органи управління і порядок прийняття ними рішень [4]. Однак, чинне законодавство містить положення лише щодо голови ФГ, що є аналогом такого одноосібного органу управління як директор. Однак, логічно, що прийняття такого важливого рішення як відчуження фермерського господарства, повинно прийматися колегіально, наприклад загальними зборами.

З огляду на відсутність спеціальних правил щодо відчуження майна фермерських господарств у науковій літературі, зокрема І. Саяпіною пропонуються окремі варіанти розв’язання цієї проблеми.

Так, «якщо покупцем фермерського господарства виступає фізична особа, то пропонується на підставі договору відчуження фермерського господарства, зареєстрованого як ЦМК, внести зміни у склад засновників фермерського господарства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, не створюючи нове фермерське господарство» [7, с. 15].

Як видається, вказаний підхід має фундаментальну суперечність, яка полягає в тому, що відчужувачем ЦМК може виступати власник майна, яким відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фермерські господарства» є саме фермерське господарство. З огляду на це набувачем майна виступає інша особа. Тобто, відчуживши своє майно, фермерське господарство не зможе провадити господарську діяльність.

Наступна суперечність полягає у тому, що відчуження ЦМК — це перехід майна від однієї особи (відчужувача) до набувача. Вказані відносини не можуть впливати на організаційну структуру юридичної особи — фермерського господарства. Це все одно що купити товар у акціонерного товариства і автоматично стати акціонером. Тому набувач ЦМК не може стати засновником (учасником) фермерського господарства на підставі договору про набуття його ЦКМ.

Крім того, спірною також видається пропозиція щодо ситуацій, коли набувачем виступає не фізична, а юридична особа: “пропонується внести відповідні зміни до складу засновників не припиняючи фермерське господарство як юридичну особу або припинити ФГ як юридичну особу шляхом реорганізації, приєднавши це ФГ до юридичної особи — покупця” [7, c. 15]. Вказана пропозиція видається не цілком узгодженою, зважаючи на вказані вище підстави. Отже, до набувача ЦКМ не можуть переходити права на участь у фермерському господарстві, адже він є лише набувачем майна, такого як приміщення (споруди), земельні ділянки, борги та права вимоги, і на підставі цього не набуває повноважень вносити зміни до статуту фермерського господарства чи ухвалювати рішення про його реорганізацію.

У світлі вирішення зазначених проблем варто відзначити тезу про те, що «застосування процедури ліквідації фермерського господарства є небажаним, оскільки їх аграрна специфіка обумовлює наявність прав користування земельними ділянками, що виникають на підставі укладених з власниками договорів оренди землі і будуть припинені у зв’язку з ліквідацією фермерського господарства як юридичної особи» [7, c. 15]. Це твердження є справедливим стосовно дійсності договорів оренди, однак не можна погодитись з підходом, що набуття ЦКМ дає можливість для набувача ухвалювати рішення від імені фермерського господарства як юридичної особи.

Проте слушною є позиція, що Закон України «Про фермерське господарство» фактично розрахований не на юридичних осіб, а на здійснення спільної діяльності без створення юридичної особи. Саме цією обставиною можна пояснити значну кількість неузгодженостей як у законодавстві, так і у практичній діяльності.

Для вирішення вищезазначених питань мною пропонується нормативне закріплення процедури відчуження фермерського господарства як ЦМК на рівні Постанови КМУ чи Наказу Міністерства аграрної політики і продовольства України.

Ще однією проблемою є те, що до підстав припинення фермерського господарства не віднесено його відчуження. Стаття 22 ЗУ “Про фермерське господарство” зазначає, що набувачі фермерського господарства подають у встановленому порядку статут фермерського господарства на державну реєстрацію. Виходячи з даного положення, можна зробити висновок що набувачі фермерського господарства створюють нове фермерське господарство. За логікою, фермерське господарство, яке було відчужене підлягає ліквідації, адже не матиме майна для продовження своєї діяльності. Тому вбачається необхідність доповнити статтю 35 ЗУ “Про фермерське господарство” ще однією підставою припинення.

Проаналізувавши положення законодавства, в частині відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, можна зробити висновок, що відсутність належного правового регулювання створює багато перешкод для цього процесу.

Вказані в моїй роботі проблеми, свідчать про необхідність встановлення порядку відчуження, органу, який має право прийняти таке рішення, доповнити підстави припинення фермерського господарства. Також, наявність двох аналогічних термінів – ЄМК і ЦМК породжує складність розуміння законодавства, тому теж потребує вирішення.

Відсутність належної правової регламентації створює можливість зловживання відсутністю процедури відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу. Тому вирішення даного питання є першочерговим, адже дасть змогу забезпечення захист сторін договору купівлі-продажу фермерського господарства.

Література

  1. Сільське господарство України. Статистичний збірник. – К., 2014 р. – 400 с.
  2. Цивільний кодекс України / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
  3. Щодо нотаріального посвідчення договорів оренди цілісних майнових комплексів: Лист Міністерства юстиції України від 02.06.2009 № 5415-0-33-09-19. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v5415323-09
  4. Закон України “Про фермерське господарство” від 19.06.2003 № 973-ІV / Офіційний вісник України. – 200. – № 29. – ст. 1438.
  5. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. № 2269-Х11 / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
  6. Про затвердження Національного стандарту N 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1440-2003-п
  7. Саяпіна І. Деякі проблеми створення, відчуження та спадкування фермерських господарств [Електронний ресурс]. – Мала енциклопедія нотаріуса. – 2014. – № 5 (77). – С. 7 – 36. – Режим доступу: http://yurradnik.com.ua/stati/deyaki-problemi-stvorennya-vidchuzhennya-taspadkuvannya-fermerskih-gospodarstv

References

  1. Siljsjke ghospodarstvo Ukrajiny. Statystychnyj zbirnyk. – K., 2014 r. – 400 s.
  2. Cyviljnyj kodeks Ukrajiny / Vidomosti Verkhovnoji Rady Ukrajiny (VVR). – 2003. – # 40-44. – St. 356.
  3. Shhodo notarialjnogho posvidchennja doghovoriv orendy cilisnykh majnovykh kompleksiv: Lyst Ministerstva justyciji Ukrajiny vid 02.06.2009 # 5415-0-33-09-19 [Elektronnyj resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v5415323-09
  4. Zakon Ukrajiny “Pro fermersjke ghospodarstvo” vid 19.06.2003 # 973-IV / Oficijnyj visnyk Ukrajiny. – 200. – # 29. – st. 1438.
  5. Pro orendu derzhavnogho ta komunaljnogho majna: Zakon Ukrajiny vid 10.04.1992 r. # 2269-Kh11 / Vidomosti Verkhovnoji Rady Ukrajiny. – 1992. – # 30. – St. 416.
  6. Pro zatverdzhennja Nacionaljnogho standartu N 1 “Zaghaljni zasady ocinky majna i majnovykh prav”: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrajiny vid 10.09.2003 # 1440. [Elektronnyj resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1440-2003-p
  7. Sajapina I. Dejaki problemy stvorennja, vidchuzhennja ta spadkuvannja fermersjkykh ghospodarstv [Elektronnyj resurs]. – Mala encyklopedija notariusa. – 2014. – # 5 (77). – S. 7 – 36. – Rezhym dostupu: http://yurradnik.com.ua/stati/deyaki-problemi-stvorennya-vidchuzhennya-taspadkuvannya-fermerskih-gospodarstv

Перегляди: 819

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат