Окремі аспекти взаємодії органів прокуратури із засобами масової інформації

Автор: та

Анотація: У роботі досліджено правові підстави, сутність та реалії взаємодії органів прокуратури України із засобами масової інформації. Особливу увагу автором приділено виокремленню основних проблеми такої взаємодії та визначенню можливих шляхів їх вирішення та удосконалення зв’язків між органами прокуратури та ЗМІ. Разом з тим, зроблено висновок, що підвищення рівня довіри населення до прокурорського корпусу неможливо здійснити без регулярної взаємодії цього органу та засобів масової інформації, при цьому навіть таких як соціальні медіа.

Бібліографічний опис статті:

та . Окремі аспекти взаємодії органів прокуратури із засобами масової інформації//Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал - 2019. - №4. - https://nauka-online.com/publications/jurisprudence/2019/4/okremi-aspekti-vzayemodiyi-organiv-prokuraturi-iz-zasobami-masovoyi-informatsiyi/

Стаття опублікована у: : Наука Онлайн No4 апрель 2019

Юридичні науки

УДК 343.163

Лапкін Андрій Васильович

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри судоустрою та прокурорської діяльності

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Наум Максим Ярославович

студент

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ ІЗ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 Анотація. У роботі досліджено правові підстави, сутність та реалії взаємодії органів прокуратури України із засобами масової інформації. Особливу увагу автором приділено виокремленню основних проблеми такої взаємодії та визначенню можливих шляхів їх вирішення та удосконалення зв’язків між органами прокуратури та ЗМІ. Разом з тим, зроблено висновок, що підвищення рівня довіри населення до прокурорського корпусу неможливо здійснити без регулярної взаємодії цього органу та засобів масової інформації, при цьому навіть таких як соціальні медіа.

Ключові слова: органи прокуратури, засоби масової інформації, соціальні медіа, взаємодія.

Аннотация. В работе исследованы правовые основания, сущность и реалии взаимодействия органов прокуратуры Украины со средствами массовой информации. Особое внимание автором уделено выделению основных проблем такого взаимодействия и определению возможных путей их решения и усовершенствования связей между органами прокуратуры и СМИ. Вместе с тем, сделан вывод, что повышение уровня доверия населения к прокурорскому корпусу невозможно осуществить без регулярного взаимодействия этого органа и средств массовой информации, при этом даже таких как социальные медиа.

Ключевые слова: органы прокуратуры, средства массовой информации, социальные медиа, взаимодействие.

Summary. The paper investigates the legal grounds, the essence and realities of the cooperation of the prosecutor’s offices of Ukraine with the media. The author pays particular attention to distinguishing the main problems of such interaction and identifying possible ways of solving them and improving the links between the prosecutor’s office and the media. At the same time, it is concluded that raising the level of public confidence in the prosecutor’s corps cannot be carried out without regular interaction between this body and the media, and even such as social media.

Key words: public prosecutor’s offices, mass-media, social media, interaction.

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку української державності, великі суспільні перетворення свідчать про те, що Україна йде шляхом розвитку найбільш цивілізованих країн світу, які вже ввійшли в глобальне інформаційне співтовариство. Одним з найважливіших питань, які необхідно вирішити для цього – завершення реформування судово-правової системи.

Так, істотну роль у правовому захисті громадян відіграють органи прокуратури. У той же час залучення широкої громадськості до вирішення завдань зміцнення законності і правопорядку є одним з найважливіших напрямків діяльності органів прокуратури, оскільки, транспарентність, тобто інформаційна відкритість, на сьогоднішній день є основною ознакою діяльності кожного органу державної влади. Саме завдяки цьому принципу суспільство має змогу оцінювати спроможність того чи іншого органу захищати інтереси народу та держави. Однак, у міру виникнення і розвитку в Україні інститутів громадянського суспільства все більш гостро на практиці постає питання про взаємодію правоохоронних органів і судів з представниками засобів масової інформації (далі – ЗМІ). Перш за все це обумовлено тим, що ЗМІ вже досить тривалий час вважаються четвертою гілкою влади, і не дарма, бо саме вони здійснюють значний вплив на формування суспільної думки. Однак, проведені в цьому напрямку спеціальні дослідження продемонстрували парадоксальну ситуацію: при об’єктивній необхідності і очевидній взаємній вигідності налагодження конструктивних зв’язків, на практиці замість ділового співробітництва повсюдно виникають конфліктні ситуації, які явно не сприяють підвищенню престижу правоохоронних органів, судової системи в цілому і прокуратури, зокрема.

Тому, перед наукою стоїть завдання пошуку оптимальних шляхів, методів і форм взаємодії органів прокуратури з основними інститутами громадянського суспільства. Проблема співвідношення ступеня відкритості прокуратури та якісного виконання нею специфічних функцій по забезпеченню правопорядку і режиму законності в країні також потребує нового осмислення на науковому та практичному рівні. Таким чином, у комплексі проблем, що виникають важливого значення набувають виявлення правової сутності і обґрунтування найважливіших принципів взаємодії органів прокуратури та ЗМІ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У цілому проблематикою взаємодії органів прокуратури, в тому числі із ЗМІ, в різних аспектах досліджувалася такими українськими вченими, як І. Арістов, І. Бачило,
К. Бєлякова, Г. Виноградова, В. Долежан, М. Косюта, А. Марущак,
М. Рассолова, В. Речицький, В. Серьогін,В. Сідак, Г. Середа, В. Сухонос,
О. Толочко, М. Швець та інші.

Мета статті – дослідити правові підстави, сутність та реалії взаємодії органів прокуратури України із засобами масової інформації, в результати чого виокремити основні проблеми такої взаємодії та визначити можливі шляхи їх вирішення та удосконалення зв’язків між органами прокуратури та ЗМІ.

Виклад основного матеріалу. Прозора діяльність органів прокуратури як один з основних принципів діяльності цього органу, закріплена у
п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру»: прозорість діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання; рівень взаємодії органів прокуратури з засобами масової інформації розкритий у ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», згідно з яким органи прокуратури не менш як двічі на рік інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації [1].

Крім того, А. В. Лапкін зазначає, що засада прозорості діяльності прокуратури (транспарентності) означає відкритість прокуратури, доступність інформації про неї для учасників прокурорських правовідносин, органів влади, ЗМІ та широкої громадськості з метою запобігання злочинності, зміцнення законності та формування в суспільстві об’єктивної думки щодо виконання прокуратурою покладених на неї завдань і функцій. реалізація даної засади забезпечує суспільний контроль над діяльністю прокуратури, зростання ступеня довіри населення до прокуратури та прокурорів, сприяє легітимації прокуратури і реалізації прав громадян [2, с. 34].

Ст. 6 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» зазначає, що інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування може отримуватися засобами масової інформації від цих органів безпосередньо або через їх інформаційні служби чи бути зібрана працівниками засобів масової інформації [3].

Також необхідно визначити, який обсяг інформації мають надавати органи прокуратури засобам масової інформації. Відповідно до ст. 20, 21 Закону України «Про інформацію» інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом, остання , у свою чергу, поділяється на службову, таємну та конфіденційну. Вся інформація є вільною, крім тої, що зазначена в
ст. 21 Закону України «Про інформацію», в саме, інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Необхідно підкреслити також самостійність засобів масової інформації, що в свою чергу закріплено ст. 24 Закону України «Про інформацію». Варто зауважити, що при взаємозв’язку органів прокуратури та представників засобів масової інформації обов’язково має бути присутній принцип рівності сторін, тобто органи прокуратури зобов’язані не втручатися в діяльність засобів масової інформації, не можуть встановлювати цензуру, а також попередньо узгоджувати інформацію, що має вийти до друку у засобах масової інформації [4].

Ст. 28 Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів зазначає принципи взаємодії органів прокуратури та працівників засобів масової інформації, а саме обов’язок з повагою ставитися до діяльності представників четвертої гілки влади, сприяти їм в отриманні достовірної інформації [5].

Крім того, загальні вимоги до організації та здійснення інформування суспільства органами прокуратури визначено наказом Генеральної прокуратури України «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України» від 18 вересня 2015 року № 218 [6]. У наказі зазначено, що на керівників місцевих прокуратур покладено забезпечення належної реалізації принципу гласності. Для максимально повного й об’єктивного донесення до громадськості інформації про діяльність органів прокуратури їм необхідно систематично брати безпосередню участь у заходах медійного характеру (брифінгах, прес-конференціях, теле- і радіоефірах, інтерв’ю тощо).

Таким чином, процес інформаційної взаємодії прокуратури з суспільством відбувається за двома напрямками. перший полягає в ініціативному інформуванні суспільства самими органами прокуратури (їх керівниками) шляхом надання узагальнених статистичних та аналітичних даних про результати роботи. Другий напрям утворюють публікації засобів масової інформації з питань діяльності органів прокуратури України, основу яких утворюють результати журналістських розслідувань та інших методів збирання інформації про прокурорську діяльність та поведінку окремих прокурорів [7, с. 51-52].

Відтак, враховуючи зазначене, маємо змогу виділити такі напрями взаємодії прокуратури зі ЗМІ та журналістами:

  1. Регулярне інформування населення про прийняті органами прокуратури заходи боротьби зі злочинністю та про стан правопорядку.
  2. Підготовка періодичних прес-релізів для ЗМІ про стан справ по боротьбі зі злочинністю. Практична цінність даного заходу в тому, що допомагає ЗМІ орієнтуватися в проблемах боротьби зі злочинністю, уникати домислів щодо наявних в їх розпорядженні фактів, не здійснювати грубих процесуальних помилок.
  3. Проведення брифінгів, прес-конференцій та «круглих столів» для ЗМІ. Брифінг – це інструктаж представників ЗМІ, на якому викладається офіційна позиція органів прокуратури. Прес-конференція – це зібрання представників органів прокуратури з метою інформування представників ЗМІ з актуальних питань їх діяльності з постановкою конкретних питань і відповідями на них. Дана форма взаємодії дозволяє журналістам отримувати відомості, що їх цікавлять «з перших рук». Посадові особи органів також не залишаються в програші, так як сприяють формуванню у представників ЗМІ «правильних» уявлень про виконання своїх професійних обов’язків. Однак, як показує практика, потенціал цих заходів не використовується на сто відсотків, оскільки представники органів прокуратури не завжди з повною відповідальністю ставляться до подібних зустрічей. Надані матеріали часто поверхневі і не містять належного аналізу обговорюваних подій. Разом з тим, подібну тезу можна адресувати і представникам ЗМІ, оскільки, рівень їх правової підготовки не дозволяє правильно оцінювати отриману інформацію. Результат – освітлювані матеріали містять викривлену інформацію. Так, журналісти, з огляду на інтереси широкого загалу, що бажає, щоб його не тільки інформували, а й розважали, часто прагнуть піднести щось нове, несподіване, оригінальне, при цьому достовірність відходить на другий план. Тому, на наш погляд, отримання органами прокуратури попереднього переліку питань, що цікавлять ЗМІ, дасть більший ефект від зустрічі, а більш ретельний відбір представників ЗМІ, які беруть участь у подібних зустрічах, попереднє опрацювання ними потрібної теми дозволять скоротити число помилок і неточностей в публікованих друкованих, аудіо-, відео матеріалах.
  4. Консультування співробітниками органів прокуратури представників ЗМІ з правових питань. Публікації і передачі на кримінальну тему повинні мати високий рівень юридичної грамотності, і було б доцільним проведення з представниками ЗМІ занять з основ правових знань.
  5. Залучення співробітників ЗМІ до участі в рейдах, операціях, що проводяться під процесуальним керівництвом органів прокуратури, що дозволить об’єктивно висвітлювати результати найбільших і суспільно значущих операцій.
  6. Правова пропаганда, здійснювана органами прокуратури за допомогою ЗМІ. Регулярні статті та передачі на конкретні і злободенні теми з правових питань сприяють підвищенню рівня правового виховання населення і служать профілактикою правопорушень.
  7. Використання можливостей ЗМІ не тільки в розшуку осіб, які вчинили злочини, але і свідків, і зниклих. За допомогою ЗМІ органи прокуратури мають можливість оперативно доводити інформацію до населення, а професійні можливості ЗМІ в способах і формах подачі матеріалу дозволяють викликати в людях бажання відгукнутися і допомогти.
  8. Використання інформації, розміщеної у ЗМІ, як привід і підстава для порушення кримінального провадження. Періодично виникає ситуація, коли публікація або передача інформує про факти, що свідчать про наявність ознак злочину. В такому випадку правоохоронні органи вправі запросити, а керівництво ЗМІ надати наявні матеріали для перевірки. Однак, наразі дана форма не використовується з максимальною ефективністю.

Таким чином, в даний час накопичено певний позитивний досвід взаємодії органів прокуратури та ЗМІ в різних формах. Однак, разом з тим, при очевидному розумінні необхідності взаємодії та ділового співробітництва, на практиці, і органи прокуратури, і ЗМІ далеко не завжди дотримуються цієї тези. Дуже часто надмірна активність ЗМІ в гонитві за сенсацією призводить до втручання в розслідування, розголошенню судової таємниці, підриву авторитету органів прокуратури. Спотворена картина про роботу співробітників прокуратури, тенденційність журналістського підходу, дилетантизм в правових питаннях – це далеко не повний перелік претензій, що пред’являються журналістам органами прокуратури. Однак, співробітники ЗМІ також пред’являють претензії до правоохоронних органів, коли ті намагаються «відгородитися» від журналістів. Їх не влаштовує надання малозначної інформації, використання якої не відповідає інтересам ЗМІ, а в кінцевому підсумку – інтересам суспільства.

Крім того, наразі у діяльності органів прокуратури назрів ряд суттєвих проблем комунікативного характеру, серед яких:

  • незначна кількість прокурорів (особливо місцевих прокуратур), які можуть правильно подати інформацію засобам масової інформації та громадськості, нескладними юридичними конструкціями, а зрозумілою, доступною мовою;
  • невміння прокурорів правильно виходити із конфліктних або компрометуючих ситуацій, які можуть виникнути під час спілкування із громадськістю та ЗМІ;
  • недосконала нормативна (і насамперед відомча) база, яка регулює порядок, напрями та особливості взаємовідносин прокуратури зі ЗМІ та громадськістю;
  • відсутність запроваджених навчальних програм для прокурорів, представників прес-служби і державних службовців із зазначених напрямів [8, с. 7].

Вказані проблеми мають комплексний системний характер, і для їх вирішення, на нашу думку, необхідно застосовувати комплексні механізми.

Тому, для того щоб поліпшити відносини між органами прокуратури та засобами масової інформації, варто розглянути такі заходи: побудова стратегії і медіаполітики органів прокуратури у відносинах із засобами масової інформації (яка передбачала б: постійне удосконалення взаємних форм і методів роботи; регулярне проведення зустрічей керівників прокуратури з керівними органами ЗМІ та журналістами; забезпечення виваженого підходу до відбору матеріалів, що підлягають оприлюдненню через ЗМІ); чіткі процедури комунікації між органами прокуратури і засобами масової інформації; виявлення ініціативи і бажання спілкуватися із представниками засобів масової інформації; організація прес-конференцій, брифінгів, медіасніданків та днів відкритих дверей в офісах органів прокуратури; базова підготовка представників ЗМІ у сфері юриспруденції перед початком співпраці з органами прокуратури; полегшення доступу до спілкування із керівниками правоохоронних органів; однакове ставлення до всіх представників засобів масової інформації; проведення семінарів з питань звітності.

Крім цього, на нашу думку важливим є й те, що з фокусу уваги прокурорів сьогодні вислизають і важливі тенденції в інформаційному просторі як в Україні, так і у всьому світі. Перш за все, стрімко змінюється основний вектор комунікації. Так, вектор комунікації «всередину» (коли хтось приходить до нас і потім розповідає про нас іншим) сьогодні все більше втрачає силу. Замість нього приходить вектор комунікації «назовні» (коли прокурор сам цілеспрямовано виходжу в комунікацію – з метою зрозуміти інших і розповісти про себе). Безумовно, певні кроки у цьому напрямі вже зроблено, зокрема органи прокуратури різних рівнів мають свої веб-сторінки в Інтернеті, однак, як показує практика, наявність такої сторінки ще не є свідченням якісного висвітлення своєї діяльності органами прокуратури.

Тому, вважаємо досить цікавою пропозицію В. Плотнікової, яка зазначає, що трансформація українського суспільства в інформаційну модель призводить до появи нових інструментів донесення інформації до окремої людини, частиною яких є нетрадиційні засоби масової інформації – соціальні медіа і найпоширенішим та найбільш звичним інструментом серед соціальних медіа, в тому числі для пересічного прокурора, є соціальні мережі, оскільки, саме вони стали базовою одиницею у новітньому інформаційному просторі. Зокрема, автор звертає увагу на те, що фактично присутність прокуратури (прокурора) в соціальній мережі може бути представлена в таких формах:

  1. Робота з верифікованим профілем у мережі (всі вислови і контент сприймаються як офіційні висловлювання публічної особи, в тому числі й коментарі);
  2. Робота з власним профілем (публікації сприйматимуться публікою на власний рнаданозсуд, незалежно від того, чи виражають вони власну позицію як приватної особи, чи позицію як публічної особи, в тому числі – коментарі);
  3. Профіль державного органу (винятково офіційні публікації в діловому стилі, наприклад – https://www.facebook.com/gp.gov.ua/);
  4. Професійні спільноти відкритого або закритого типу.

Отже, така діяльність може відбуватись за такими напрямами: формування контенту, спілкування у спільнотах, моніторинг інформації, забезпечення зворотного зв’язку [9, с. 24-25].

Висновки. Таким чином, засоби масової інформації і органи прокуратури повинні сьогодні вибудовувати систему відносин, виходячи з критерію, що у нас немає права навчати один одного, але є прекрасна можливість вчитися один у одного. Разом з тим, слід пам’ятати, що підвищення рівня довіри населення до прокурорського корпусу неможливо здійснити без регулярної взаємодії цього органу та засобів масової інформації, при цьому навіть таких як соціальні медіа, що обов’язково має базуватися на принципах: законності, гласності, рівності учасників, інноваційності, відкритості, презумпції добропорядності та об’єднанні спільними ідеями, цілями та завданнями.

Література

  1. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII. Відомості Верховної Ради. 2015. № 2-3. ст. 12.
  2. Лапкін А. В. Закон України «Про прокуратуру». Науково-практичний коментар. Х. : Право, 2015. 680 с.
  3. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23.09.1997 № 539/97-ВР. Відомості Верховної Ради. № 49. ст. 299.
  4. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII. Відомості Верховної Ради. № 48. ст.650.
  5. Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів від 27.04.2017 URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001900-17 (дата звернення: 14.04.2019).
  6. Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України: Наказ Генеральної прокуратури України від 18.09.2015 № 218. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0218900-15 (дата звернення: 14.04.2019).
  7. Козьяков І. Концептуальні основи комунікативної стратегії органів прокуратури. Юридична Україна. 2016. № 9-10. С. 51-57.
  8. Шевченко Ю. Проблеми співпраці органів прокуратури та ЗМІ і презентація проекту комунікативної стратегії. Особливості взаємодії засобів масової інформації з правоохоронними органами: міжнародний та національний досвід: матеріали міжнародного круглого столу (23 листопада 2016 року). К.: Національна академія прокуратури України, 2017. 48 с.
  9. Плотнікова Ю. Прокуратура в умовах нових соціальних медіа. Особливості взаємодії засобів масової інформації з правоохоронними органами: міжнародний та національний досвід: матеріали міжнародного круглого столу (23 листопада 2016 року). К.: Національна академія прокуратури України, 2017. 48 с.

Перегляди: 514

Коментарі закрито.

To comment on the article - you need to download the candidate degree and / or doctor of Science

Підготуйте

наукову статтю на актуальну тему, відповідно до роздлів журналу

Відправте

наукову статтю на e-mail: editor@inter-nauka.com

Читайте

Вашу статтю на сайті нашого журналу та отримайте сертифікат